4.2.1 Підготовка карти до роботи: орієнтування карти, звіряння карти з місцевістю

 

Орієнтування по карті (аерознімку) складається із орієнтування карти, визначення на ній свого місцезнаходження (точки стояння) і порівняння карти  з місцевістю.

Орієнтування карти полягає у наданні їй такого положення у горизонтальній площині, при якому всі напрямки на ній були б паралельні відповідним напрямкам на місцевості, а верхня (північна) сторона її рамки була спрямована на північ. Під час орієнтування аерознімка на північ буде спрямований північний кінець накресленої на ньому орієнтирної лінії (напрямок магнітного меридіана).

Орієнтування карти проводиться переважно за лініями місцевості і орієнтирами. Лише там, де їх немає або не видно, карту орієнтують по компасу.

В залежності від задачі, що вирішується, карту орієнтують приблизно – окомірно або ж точно – за допомогою візирної лінійки і компаса.

Орієнтування карти по лініях місцевості. Перебуваючи на будь-якій лінії місцевості, наприклад, на прямолінійній ділянці дороги, карту найпростіше орієнтувати за напрямком цієї лінії, у даному випадку дороги. Для цього повертають карту так, щоб зображення дороги на ній збіглося з напрямком дороги на місцевості, а зображення всіх інших об’єктів, що розташовані праворуч і ліворуч від дороги, знаходились з тих самих боків на карті, рис.4.16.

 

Орієнтування карти по напрямку на орієнтир, рис.4.17. Якщо положення точки нашого стояння на карті відоме (наприклад, на перехресті доріг, біля моста, на кургані і т.п.), то карту можна орієнтувати по напрямку на будь-який орієнтир, що позначений на карті і спостерігається з точки стояння. Для цього прикладають лінійку (або олівець) до двох точок на карті (на рис.4.17: - перехрестя доріг – точка нашого стояння, вітряний млин – орієнтир) і, спостерігаючи вздовж лінійки, повертаються з картою так, щоб вибраний орієнтир опинився на лінії спостереження. Дійсно, що під час спостереження лінійку потрібно тримати від себе тим кінцем, який на карті спрямований на орієнтир.

Орієнтування карти по компасу. Компас під час орієнтування карти можна прикладати до будь-якої вертикальної лінії координатної сітки або ж до бокової сторони рамки карти (напрямку істинного меридіана) залежно від того, якою з цих ліній зручніше користуватися, не розгортаючи всієї карти.

В обох випадках до показань компаса під час орієнтування карти вводять відповідну поправку: під час установки компаса по лініях координатної сітки – сумарну поправку за магнітне схилення і зближення меридіанів, тобто поправку бусолі (напрямку), а під час установки по боковій стороні рамки карти – тільки поправку на магнітне схилення. В першому і другому випадках, якщо поправка додатна, північний кінець магнітної стрілки під час орієнтування карти повинен відходити від лінії, до якої прикладений компас, праворуч на величину поправки, а якщо поправка від’ємна, то ліворуч. Робиться це так, рис. 4.18:

установлюють компас на карту так, щоб нульовий діаметр його лімба збігся з вертикальною лінією координатної сітки (або з боковою стороною рамки аркуша карти) і своїм нуль-пунктом був спрямований до північної сторони рамки карти;

повертають карту із встановленим на ній компасом до того часу, поки північний кінець стрілки підійде до поділки, що відповідає величині поправка; якщо поправки менше ціни поділки компаса (30), то її не враховують.

Так, на рис.4.18а показана перша дія – як правильно встановити компас на карту, але карта ще не орієнтована. На рис.4.18б показано друге положення карти, коли вона повернена так, що північний кінець стрілки збігається з нульовим діленням шкали компаса. В цьому випадку карта орієнтована, але без урахування магнітного схилення. На рис.4.18в виконана третя і остання дія, тобто карта повернена так, що північний кінець стрілки компаса збігся з відліком, який дорівнює схиленню магнітної стрілки +150 (східне).

Часто під час роботи на місцевості карта буде складена так, що бокові сторони її рамки будуть підвернуті всередину. У цьому випадку для орієнтування карти замість бокової сторони її рамки можна скористатися, як зазначається раніше, вертикальними лініями кілометрової сітки, на одну з яких і встановлюється компас за тими ж правилами, як і на бокову сторону рамки. Але для точного орієнтування карти встановлюють її в таке положення, щоб північний кінець стрілки компаса показував відлік, що дорівнює за величиною відхиленню магнітної стрілки, і відповідав знаку відхилення (східне або західне). На рис.4.19 карта орієнтована за вертикальною лінією кілометрової сітки з урахуванням відхилення магнітної стрілки, що дорівнює - 100.

 

Під час орієнтування по компасу, аерознімку з координатною сіткою роблять так, як під час орієнтування карти, тобто прикладають компас до вертикальної лінії координатної сітки і враховують поправку бусолі (напрямок). Якщо ж на аерознімку координатної сітки немає, а нанесена лінія північ – південь, яка вказує напрямок магнітного меридіана, то компас прикладають до цієї лінії і орієнтують аерознімок без урахування магнітного схилення.