2.1. Сутність і структура грошового обороту

Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення, який відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує.

Грошовий оборот це безперервний рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Отже, іншими словами, грошовий оборот це процес безперервного руху грошей (у готів¬ковій і безготівковій формах) між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні. Він обслуговує потоки продуктів та доходів у суспільному відтворенні.

Суб’єктами грошового обороту є всі фізичні та юридичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні національного продукту.

Класифікація суб’єктів грошового обороту:

фірми (підприємства та підприємці), забезпечують створення і реалізацію національного продукту;

домашні господарства, забезпечують виробництво національного продукту (робоча сила) і його кінцеве споживання;

державні структури, забезпечують розподіл вартості створеного національного продукту;

фінансові посередникисуб’єкти грошового ринку, що здійснюють перерозподіл грошових коштів.

 

Основні ринки в моделі грошового обороту:

ринок продуктів, забезпечує реалізацію створеного фірмами національного продукту;

ринок ресурсів,   шляхом купівлі-продажу здійснює перерозподіл ресурсів, необхідних для виробництва;

грошовий ринок, забезпечує акумуляцію вільних грошових коштів суб’єктів господарювання;

світовий ринок, зв’язок із «зовнішнім» світом (через експортно-імпортні операції та приплив-відплив капіталу).

Структура грошового обороту за економічним змістом:

сектор грошового обігу;

фінансово-кредитний сектор, який поділяється на:

    фіскально-бюджетний оборот;

    кредитний оборот.

Виконуючи функції засобів обігу і платежу, гроші безперервно переміщуються від одного економічного суб’єкта до іншого. Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, називають грошовим обігом.

Частину грошового обороту, пов’язану з процесом розподілу вартості ВНП, при якому рух грошей відбувається нееквівалентно, (тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг), називають фінансово-кредитним сектором.

Структура грошового обороту за формою платіжних засобів:

готівковий, гроші рухаються поза банками, безпо-середньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів, тому на їх оборот можуть впливати лише його прямі суб’єкти;

безготівковий, гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межи банківської системи, що створює можливість контролювати грошовий оборот, а також впливати на відносини економічних суб’єктів не тільки ним самим, але й банкам та органам державного управління.

Структура грошового обороту за грошовими потоками

Грошовий потік це сукупність платежів, які обслуго-вують окремий етап процесу розширеного відтворення. Загальна сукупність таких грошових платежів, які здійснюються економічними суб’єктами, становить загалом у сукупності грошовий оборот. (Див. рис. 1 Модель сукупного грошового обороту).

Грошовий оборот складається з великої кількості різно-манітних грошових потоків, які між собою тісно пов’язані, постійно переходять один в інший, впливають один на одного внаслідок чого досяга-ється взаємобалансування потоків. Це надає грошовому обороту характер замкнуто-го, єдиного, самоавтоматич-но  балансуючого процесу, незалежно від того, у якій формі гроші виступають та якими способами вони приводяться в рух

 Грошовий оборот явище макроекономічного порядку.

Грошовий оборот обслу¬го-вує всі стадії суспільного відтворення:

виробництво;

розподіл;

обмін;

споживання суспільного продукту;

перерозподіл національ¬ного доходу.

Тому його ще називають сукупним грошовим оборотом.

Через авансування грошей на придбання засобів вироб-ництва і оплату робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва і забезпечує виготовлення валового національного продукту. Через оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію національного продукту і вивільнення суспільного капіталу в грошовій формі. У процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вартості національного продукту між власниками факторів виробництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівни-ками) та державою, якій належать установлені податки. В усіх економічних суб’єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання виробничого та особистого. Тим самим забезпечується новий цикл суспільного відтворення.

Грошовий оборот як макроекономічне явище потрібно відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіта¬лу, тобто на мікрорівні.

 

Грошовий оборот на мікрорівні:

є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. Якщо більша маса грошей, якою володіє даний індивідуальний власник, то він багатший, більші його можливості «заробити» прибуток чи дохід.

        включають: власні кошти та кошти, мобілізовані на грошовому ринку (повертаються на грошовий ринок як плата за борги і як ресурси для кредитування).

Гроші в сукупному грошовому обороті (на макрорівні):

функціонують лише як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною ба-гатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіта-лу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда. Якби гро-шова маса, яка перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, тo загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився б, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції їх випуском в оборот.

охоплюють: сукупні кошти мікрорівня, кошти грошового

ринку, додаткові емісії грошей.

За економічним призначенням окремих грошових потоків сукупний грошовий оборот поділяється на три сектори: грошовий обіг, який обслуго-вує створення, реалізацію, об-мін і споживання матеріальних цінностей та послуг; кредит-ний оборот, що обслуговує переміщення вартості між еко-номічними суб'єктами на зво-ротних, еквівалентних та плат-них засадах; фіскально-бюд-жетний оборот, який обслуго-вує розподільні відносини між економічними суб’єктами.

Сукупний грошовий обо-рот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а є самостійним економічним явищем, безпосередньо пов'я-заним із процесом суспільного відтворення в цілому.

Суб’єкти сукупного грошового обороту це всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та спожи-ванні валового суспільного продукту.

 

Модель сукупного грошового обороту (див. рис. 1).

Для спрощення побудови моделі грошового обороту згрупуємо всі його суб'єкти у чотири групи: фірми (підприємства та підприємці), сімейні господарства, уряд (державні структури), фі¬нансові посередники.

Оскільки більшість відносин між економічними суб’єктами здійс¬нюється через ринки, в моделі виділено чотири види ринків: ринок продуктів, на якому реалізують створений фірмами національний про¬дукт; ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для забезпе¬чення виробництва ресурси (робочу силу, земельні ділянки, будівлі тощо); грошовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти; світовий ринок.

 

З метою спрощення схеми грошових потоків під час побудови мо¬делі грошового обороту зроблено кілька умовних припущень, які не відповідають реальним умовам економіки:

в економічній системі панує приватна власність, тому всі вироб-ничі ресурси є власністю сімейних господарств, які продають їх через ринок ресурсів фірмам;

з тієї ж причини самі фірми перебувають у власності сімейних господарств і тому весь прибуток фірм надходить останнім у ви-гляді дивідендів як плата за ресурси;

у зв'язку з припущенням 2) уряд одержує всі податкові надхо-дження тільки від сімейних господарств, і в моделі врахована тільки їх чиста сума (чисті податки);

уряд має можливість усі свої витрати, що не покриваються над-ходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які можна позичити на внутрішньому грошовому ринку, тобто не вдаватися до емісійних кредитів центрального банку чи позик на світовому ринку;

у зв’язку з припущенням 2) усі свої інвестиційні потреби, пов’язані з розширенням виробництва фірми, задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому ринку;

у потоках, що відбивають рух заощаджень сімейних господарств, враховано чисті заощадження та кредити і не враховано потоки повернення позичок, вкладів та сплату процентів;

у потоках, що пов'язують внутрішній ринок зі світовим, відображено тільки платежі, що опосередковують чистий експорт або чистий імпорт.

У межах сукупного грошового обороту функціонують такі  грошові потоки:

1 - купівля фірмами у сімейних господарств виробничих ресурсів (робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів вироб¬ництва);

2 - сімейні господарства отримують гроші за продані ресурси грошові доходи;

 

3,10 - витрати сімейних господарств на споживання (в країні та поза її межами);

4 - сплата податків державі;

5 - заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок;

6 - позики фінансових ресурсів фірмами на грошовому ринку;

7 - витрати фірм для розширення виробництва (інвестиції);

8 - позичання урядом фінансових ресурсів на грошовому ринку;

9 - витрати уряду на закупівлю товарів на ринку продуктів;

12, 11 - виручка, яку отримують фірми від продажу виготовленої ними продукції (в країні та поза її межами);

13 - позички на світовому ринку;

14 - позички на світовий ринок;

- збільшення грошей на внутрішньому ринку (шляхом збільшен-ня кредитування центральним банком комерційних банків);

- вилучення надлишку грошових коштів шляхом скоро-чення кредитування (шляхом збільшення кредитування) центральним банком комерційних банків.