2.3. Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу

Грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних юридичних чи фізичних осіб до інших. Поняття «грошовий обіг» стосується лише частини грошового обороту готівкового грошового обороту.

Зміна швидкості обігу грошей має відчутні економічні наслідки передусім впливає на формування платоспроможного попиту і рівня цін, на кон'юнктуру грошового ринку, а отже, на рівень процента і валютного курсу. Таким чином, показник швидкості грошей істотно деформує зв’язок між масою грошей в обороті і цінами

Швидкість обігу грошей це частота переходу грошової одиниці від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період. Вона характеризує інтенсивність руху грошей, коли вони функціонують як засоби обігу і платежу.

Величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою

                                         (2)                                         

 де - V - швидкість обігу грошей; P - середній рівень цін на товари та послуги; Q - фізичний обсяг товарів та послуг, які реалізовано в да¬ний період; M - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

Величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (PQ), (за певних умов це може бути сума ВВП) й обернено пропорційно з обсягом маси грошей, що є в обороті.

Визначений таким способом показник V характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті (M) для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тобто цей показник пов’язаний пе¬реважно з грошовим обігом.

Величина V залежить від:

- частоти й обсягів товарних операцій;

- нетоварних платежів (фіскально-бюджетних, кредитних тощо).

Закон грошового обігу. В обігу на певний період часу має знаходитися грошей не більше, ніж це необхідно для оплати товарів і послуг, що реально існують, за цінами, що склалися на даний момент.

Якщо формалізувати суть цього закону, то її можна виразити рів¬нянням

Мф = Мн,            (3)

де - Мф - фактична маса грошей в обігу; Мн – об’єктивно необхідна для обігу їх маса.

Коли Мф > Мн, можна зробити висновок, що в обігу з'явилися зайві гроші.

Коли Мф < Мн, можна зробити висновок про нестачу грошей в обігу.

В умовах золотого стандарту вирівнювання Мф і Мн забез-печується «автоматично»: при Мф > Мн гроші акумулюються у скарби, якщо Мф < Мн гроші зі скарбів повертаються до обігу.

В умовах функціонування грошей без матеріальної субстанції

ситуація Мф > Мн стає хронічною. Потрібні спеціальні макро-економічні заходи та регулятори для вирівнювання Мф = Мн.

Зміна маси грошей в обороті основний фактор впливу грошей на реальну економіку. Тому важливо-го значення набуває створення ефективного механізму зміни маси грошей в обороті. Найбільш ефективним може бути механізм емісії грошей на кредитній основі. У цьому механізмі беруть участь як центральний, так і комерційні банки. Центральний банк емітує на монопольних засадах готівкові гроші в оборот і вилучає їх з обороту, а також бере участь в емітуванні безготівкових грошей. Комерційні банки здійснюють емісію тільки безготівкових грошей через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

Визначення Мн. Існу-ють різноманітні форми грошей в обігу. Величина Мн охоплює всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу готівкову і безготівкову.

У середньому кількість грошей, необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці.

Цю залежність можна виразити формулою

                                              Мн =                                   (4)

де  - сума цін товарів, що реалізуються за певний період; V- серед¬ня кількість оборотів грошової одиниці за цей самий період.

Якщо врахувати всі додаткові фактори, що впливають на грошо-ву масу, то величину Мн можна виразити так:

Мн = ,                  (5)

де K - сума продажів товарів і послуг у кредит; П - загальна сума пла¬тежів, строк оплати яких настав; ВП сума платежів, які погаша¬ються шляхом взаємного зарахування боргів.