3.1. Визначення та структура грошового ринку

   Грошовий ринок це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, форму-ються попит, пропозиція і ціна на цей товар.

Грошовий ринок це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщу-ються (розподіляються та перерозподіляються) під впли-вом попиту і пропозиції з боку різних суб’єктів економіки.

Продаж грошей виступає у формі передачі грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на фінансові інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпорядження ними та одержати процентний дохід.

Купівля грошей є формою одержання суб’єктами ринку у своє розпорядження певної суми грошей в обмін на фінансові інструменти.

Фінансові інструменти це зобов’язання покупців перед продавцями грошей:

1) неборгові: зобов’язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах, завдяки чому за продавцем грошей зберігається не тільки право власності на них, а й певною мірою право розпорядження ними (акції, деривативні інструменти, страхові угоди тощо).          

2) боргові: зобов’язання, за якими покупець грошей має повернути продавцеві одержану від нього суму і сплатити за неї дохід:

депозитні  зобов’язання, за якими продавці передають гроші у повне розпорядження покупцям за умови їх повернення і сплати процентного доходу (поточні та строкові рахунки (депо-зити), депозитні та ощадні сертифікати, трастові вклади тощо);

позичкові зобов’язання, за якими продавці, передаючи гроші покупцям, вносять певні обмеження в право розпоряджатися цими грошима (кредитні угоди, облігації, векселі, бонди, бони тощо).

Особливості грошового ринку:

купівля-продаж грошей відбувається лише за наявності вільних ресурсів у одних суб’єктів ринку та необхідності у їх використанні іншими;

передача грошей від власника до їх отримувача відбувається за допомогою фінансових інструментів;

внаслідок купівлі-продажу грошей їх продавець не втрачає право власності на продану суму грошей і добровільно передає право розпоряджатися нею покупцеві на заздалегідь визначених умовах;

у момент продажу грошей продавець не отримує еквівалента, а покупець відповідного реального права власності, оскільки розпоряджається купленими грошима тимчасово;

метою купівлі-продажу грошей є отримання додаткового доходу продавцем   проценту, покупцем   прибутку.

Інституційні зв’язки грошового ринку (інституція, інститут узагальнено суб’єкт грошового ринку):

1) Пряме фінансування (фінансування без посередників) переміщення грошей по каналах ринку безпосередньо від їх власника до того, хто їх потребує для реального використання:

капітальне фінансування купівля підприємством грошей в обмін на право участі у його власності (через акції);

запозичення купівля підприємством грошей в обмін на зобов’язання повернути їх у встановлений строк з виплатою процентів (через облігації).

2) Опосередковане фінансування рух коштів від кредитора до позичальника по каналах ринку через фінансових посередників. Фінансові посередники особливі підприємства, які акумулюють кошти на грошовому ринку і передають їх позичальникам на комерційних засадах.

Структуризація складових грошового ринку (див. рис. 2):

- за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку (ринок грошей; ринок капіталів);

- за інституційними ознаками грошових потоків (фондовий ри-нок; ринок банківських послуг; ринок послуг небанківських фі-нансово-кредитних установ - НФКУ);

- за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців (ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок);

 

 

Ринок грошей це сегмент грошового ринку, на якому купують короткострокові грошові кошти (до 1 року).

Класичними операціями на ринку грошей є:

- короткострокові депозитні та кредитні угоди;

- міжбанківське кредитування;

- облік комерційних векселів;

- операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов’язаннями тощо.

Ринок капіталів це сегмент грошового ринку, на якому купують  середньо- та довгострокові грошові кошти (більше 1 року).

Класичними операціями на ринку капіталів є:

- операції з фондовими інструментами (акціями та облігаціями);

- середньо- та довгострокові депозитні та кредитні угоди;

- операції небанківських фі¬нансово-кредитних установ (НФКУ) тощо.

Ринок банківських кредитів здійснює акумуляцію вільних грошових коштів та надання їх у кредит на умовах зворотності, строковості та платності. Інституційними органами є комерційні банки.

Ринок послуг небанківських фі¬нансово-кредитних установ (НФКУ) здійснює акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи. Інституційними органами є:

- страхові компанії;

- пенсійні фонди;

- інвестиційні фонди;

- фінансові компанії тощо.

Фондовий ринок здійснює переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться у рух за допомогою фондових цінностей. Інституційними органами є фондові біржі.

Ринок позичкових зобов’язань охоплює відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів.

Валютний ринок охоплює відносини між економічними суб’єктами з приводу купівлі-продажу валюти на основі попиту та пропозиції.

Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформляються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.

Структуризація грошового ринку за функціональними ознаками:

- міжбанківський ринок забезпечує проведення банківських операцій щодо розміщення тимчасово вільних грошових ресурсів у формі міжбанківських депозитів та кредитів. Для комерційних банків міжбанківський ринок є основною формою балансування платіжного обороту і підтримка поточної ліквідності, управління процентними ставками і банківськими ризиками та джерелом отримання додаткових прибутків.

- відкритий ринок забезпечує купівлю-продаж цінних паперів (короткострокових зобов’язань держави) ЦБ. Продаючи частину свого портфеля цінних паперів безпосередньо комерційному банку чи посередникам ринку, а через них населенню та фірмам, ЦБ зменшують обсяги їх вільних резервів і кредитний потенціал. І навпаки, якщо ЦБ купують цінні папери у КБ, фірм та населення, то розмір вільних резервів та  кредитний потенціал КБ зростатиме. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найбільш гнучким інструментом грошово-кредитної політики ЦБ.