8.2. Позичковий капітал і процент

Позичковий капітал це грошовий капітал, який надається в пози¬ку і дає своєму власнику дохід у вигляді процента.

Джерело виникнення позичкових капіталів вільні грошові кошти, які виникають унаслідок:

тимчасового звільнення з обігу коштів підприємств через незбіг у часі грошових надходжень та витрат підприємства;

накопичення грошових заощаджень населення.

Накопичені кошти можуть бути розміщені на рахунках у різноманітних кре¬дитно-банківських установах (або вкладені в цінні папери), що, у свою чергу, приводить до подальшого їх використання у ви¬гляді кредитних ресурсів.

Вільні грошові кошти є капіталом тільки в тому випадку, коли вони виробляють додану вартість і дають прибуток у вигляді підприємни¬цького доходу, процента, ренти тощо. У випадку, коли грошовий капі¬тал не функціонує, він виступає не в ролі капіталу, а в ролі скарбу.

Особливості позичкового капіталу (на відміну від промислового або торговельного):

Позичковий капітал це капітал у грошовій формі, який про-понується на ринку, але продається не сам капітал, а його функ-ція здатність давати прибуток.

Позичковий капітал характеризується не привласненням ви-робленої додаткової вартості (як промисловий і торговельний капітали), а її розподілом між власником грошей та підприєм-цем.

Використавши позичені кошти і отримавши підприємницький прибуток, позичальник віддає частину прибутку кредитору у вигляді процентів за тимчасове користування коштами кредитора. І тільки частина прибутку залишається підприємцю як прибуток. Тобто прибу¬ток отримали і підприємець-позичальник, і власник позичкового ка¬піталу.

Здатність позичкового капіталу давати прибуток у вигляді процента є його визначальною ознакою.

У математиці під словом «процент» (від латинського pro centum – на сотню) або під словом «відсоток» розуміють соту частину будь-якого числа, взятого за ціле.

У фінансових розрахунках (на відміну від математики) під категорією «ПРОЦЕНТ» розуміють СУМУ ГРОШЕЙ (плату В ГРОШОВИХ ОДИНИЦЯХ), що виплачує боржник за користування грошима, взятими в борг, тобто за користування позичковим капіталом. Мовний  вираз «відсоток» в розумінні як «сума грошей»  не є фінансово коректним.

Ціна позичкового капіталу процент, плата за користування ним. Джерелом сплати процента є додана вартість, що створюється у про¬цесі виробництва.

Показник, за допомогою якого розраховується розмір процента, ставка процента або норма процента.

Ставка процента це узагальнення, яке в дійсності виступає лише у двох формах:

у формі  ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ ;

у формі  ОБЛІКОВОЇ СТАВКИ.

Під категорією «ПРОЦЕНТНА СТАВКА» у фінансах мають на увазі показник для розрахунку суми (розміру) процента, де за базу розрахунку береться сума взятої боржником в кредит позики.

 Процентна ставка функціонує, як правило, у відсотках за рік (або за певний проміжок часу, відмінний від року). Наприклад: 10% річних, 4% на місяць, 8% за квартал, 46% за 1,5 року.

Під категорією «ОБЛІКОВА СТАВКА» у фінансах розуміють показник для розрахунку розміру (суми) процента, де за базу розрахунку береться сума , яку боржник повертає .

Облікова ставка функціонує, як правило, у відсотках на рік (або на певний проміжок часу, відмінний від року). Наприклад: 8% річних, 3% на місяць, 5% за квартал, 12% за 1,5 року.

Термінологія у фінансовій сфері, яка відображається українською мовою, має порівняно з російською мовою таку відмінність: якщо  вживаємо в україномовному фінінсовому сенсі термін «процент», то мова йде про певну суму грошей; якщо  використовується українською мовою фінансовий термін  «відсоток», то мова йде про математичний знак «%», що означає соту частину будь-якого числа (об’єкта), взятого за ціле            (за 100%).

Але у фінансах, числовий показник з позначкою « % », наприклад : 10%, 4%, 8%, 46% має назву «ПРОЦЕНТНА СТАВКА».   Мовний  вираз «відсоткова ставка»  не є фінансово коректним.

 У фінансах та економіці існують й інші терміни, які мають вигляд числового показника з позначкою « % », наприклад: рентабельність, норма, квота, ставка податку та ін.

Отже, на практиці норма (ставка) позичкового процента виступає у формі процентної ставки відношення отриманого доходу (процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу.

На норму (ставку) позичкового процента впливає:

- норма прибутку (має бути > 0). Середня норма прибутку є максимальною межею для норми процента;

- попит та пропозиція позичкового капіталу;

- розміри грошових нагромаджень та заощаджень у суспільстві;

- масштаби виробництва, рівень його спеціалізації та кооперуван¬ня;

- сезонність умов виробництва та реалізації продукції;

- темпи інфляції, прискорення яких зумовлює підвищення процентних ставок, що слугує захистом від знецінення позичко-вого капіталу;

- рівень кредитно-грошового регулювання економіки Центральним банком за допомогою облікових ставок;

- міжнародні чинники, особливо вільне переливання капіталів із країни в країну.

3. У процесі обігу, який відбувається за формулою Г Г, позичко¬вий капітал завжди виступає у формі капіталу (як під час переда¬чі грошей у позику, так і під час їх повернення) і не зазнає трансформації товарів у гроші та навпаки на відміну від інших форм капіталу.

4. Тоді як відчуження інших форм капіталу відбувається як шляхом продажу, так і шляхом позики, відчуження позичкового капіталу лише через передачу його в позику. Крім того, позичковий грошовий капітал відчужується як товар, тоді як під час відчуження, наприклад, промислового капіталу товар виступає у формі капіталу.

5. Рух позичкового капіталу проходить два етапи:

-           кредитор позичає капітал суб’єкта господарювання. Цей етап передує обігу промислового капіталу;

-           кредитор отримує свої грошові кошти від боржника разом із процентами. Цей етап є завершальним щодо руху промислового капіталу.

Закономірності руху кредиту:

зворотність руху вартості, що передана в позичку;

тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті пози-чальника;

збереження позиченої вартості у процесі руху і повернення її кредитору в повному обсязі;

залежність обсягу наданої позички від наявних обсягів вільних коштів.

На макроекономічному рівні:

кількісні параметри розвитку кредиту (за динамікою зростання кредитних вкладень) повинні бути адекватними динаміці об-сягів ВВП. Якщо темпи розвитку кредитних вкладень випере-джатимуть темпи зростання ВВП, відбудеться надмірне накопи-чення грошового капіталу, виникне загроза фінансової кризи, інфляції. Якщо ж темпи розвитку кредиту відставатимуть від зростання ВВП, економіці загрожуватимуть демонетизація, криза неплатежів;

переміщення вільної вартості з сектору домашніх господарств у сектор фірм. Кредит є основним інструментом фінансування зростання капіталу в реальному секторі економіки;

спрямування коштів з галузей і секторів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі, види виробництва.