8.4. Функції та види кредиту

Кредит як економічна категорія має не тільки внутрішню сутність, а й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими (не кредитними) процесами в економіці і соціальній сфері та помітно впливає на них.

Функції кредиту

1) Перерозподільна функція обмінювання ресурсами між окреми¬ми суб’єктами, секторами економіки на засадах повернення.

Матеріальні та грошові ресурси, які вже було розподілено і пере-дано у власність економічним суб'єктам через кредит, пере-розподіляють і надають у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності.

Значен¬ня перерозподілу:

кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямо-вують в інші ланки, що прискорює оборот капіталу, сприяє роз-ширенню виробництва;

вільні кошти через кредит спрямовують у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачають зростання попи-ту, а отже, одержання більших прибутків.

      2) Грошова (емісійна) функція. Завдяки збільшенню маси комерцій¬них векселів та маси банківських депозитів, завдяки прискорен¬ню грошово-кредитного мультиплікатора, розширенню рефі¬нансування комерційних банків Центральним банком кредит¬ний механізм дає можливість гнучко розширювати масу платіжних засобів у обороті, коли потреба в них зростає. За умо¬ви скорочення потреб обороту всі ці елементи маси платіжних засобів можна зменшити.

       3) Контрольно-стимулююча функція. У процесі кредитного пере¬розподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Контрольно-стимулюючий вплив відчуває на собі також і кредитор. Можливість вивільнити з обороту кошти і вкласти їх у надійні дохідні позички стимулює кредитора до прискорення обороту свого капіталу, накопичен¬ня вільних ресурсів, більш економнішого їх витрачання, підви-щення своєї кваліфікації щодо розміщення вільних ресурсів тощо.

При цьому стимулююча складова цієї функції переважає над конт¬рольною.

У багатьох випадках суб'єкти кредиту не мають можливості здійс¬нювати формальний контроль за своїми контрагентами:

позичальник не може контролювати діяльність банку;

у державному кредиті кредитор (населення, комерційні банки) позбавлені можливості контролювати свого боржника державу.

      4) Функція капіталізації вільних грошових доходів трансформація грошових нагромаджень та заощаджень юридич-них і фізичних осіб у вартість, тобто в позичковий капітал, що приносить дохід.

Класифікація кредиту залежно від ознак:

1) за видами: залежно від суб’єктів кредитних відносин кредиторів (хто надає кредит):

-   банківський кредит (банки);

-   небанківські фінансово-кредитні установи;

державний кредит (держава);

міжгосподарський (комерційний) кредит (підприємства);

міжнародні фінансові інститути;

особистий (приватний) кредит (фізичні особи);

2) за напрямком використання: залежно від спрямування позиченої вартості:

виробничий кредит, який використовують для формування ос-новного й оборотного капіталу у сфері виробництва й торгівлі, тобто з виробничою метою;

кредит на поповнення обігових коштів;

споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей;

3) залежно від терміну кредитування:

короткострокові (до одного року);

середньострокові (до п'яти років);

довгострокові (понад п'ять років) кредити;

4) залежно від галузевої спрямованості:

кредити для промисловості;

кредити для сільського господарства;

кредити для торгівлі;

кредити для будівництва, особливо для житлового будівництва тощо;

5) за формами надання кредиту:

- грошова;

- товарна;

6) за порядком (способом) надання:

- прямий (надається без посередників);

- непрямий (опосередкований);

7) за умов надання позичок:

забезпечений матеріальними цінностями;

незабезпечений (бланковий);

8)         залежно від фактичних організаційно-правових ознак повернення позичок:

строковий і прострочений, пролонгований;

реальний, сумнівний, безнадійний.

Характеристика короткострокових кредитів

1. Міжгосподарський кредит - кредит між діючими суб'єктами гос¬подарювання.

а) Комерційний кредит кредит у товарній формі, який надають у вигляді відстрочки платежу. Оформлюється за допомогою векселя або домовленості.

Відкритий кредит (відкритий рахунок) дозволяє покупцю придбавати товари з відстроченням оплати. Це неофіційна угода, за якою поку¬пець одержує продукцію до того, як заплатить за неї.

Простий вексель письмове боргове зобов’язання покупця випла¬тити певну суму грошей постачальнику до конкретного терміну.

Переваги комерційного кредиту - це його доступність (завжди може бути наданий, оскільки кредитори розраховують на продовження діло¬вих відносин), невисока вартість (коли застосовують такий кредит, не нараховуються проценти або ж вони є мінімальними), а також мож¬ливість продовження терміну кредитування.

Недоліками комерційного кредиту є те, що подовження його терміну або саме його отримання часто виявляється проблемним або через не¬ефективність таких кредитних відносин для продавця, або через нена¬дійність оплати поставки.

б)       Аванс грошова сума, надана за рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі.

в)       Внутрішньокорпораційний кредит (наприклад, у транснаціональних компаніях) товарні поставки між учасниками корпорації, що здійснюються в кредит (наприклад, передання устаткування філіалам), а також надання кредиту у грошовій формі. Часто внутрішньокорпораційний кредит перетинається з банківським, ос¬кільки до складу транснаціональних компаній входять і банки.

г)       Толінг (робота на «давальницькій сировині») це спосіб отримання сировини переробником без фінансових витрат з його боку з подальшим поверненням кінцевого продукту постачаль¬никові як розрахунку.

Межі міжгосподарського кредиту визначаються:

розмірами резервних капіталів, які є у розпорядженні суб'єктів господарювання кредиторів;

регулярністю надходження грошових потоків.

Такий вид кредитування пришвидшує реалізацію товарів продав¬цям та надає можливість покупцеві користуватися товаром до отри¬мання коштів від реалізації своєї продукції.

2. Банківський кредит

1.         Залежно від забезпечення банківський кредит буває:

-           забезпечений під заставу (рухоме і нерухоме майно, рахунки дебіторів, товарно-матеріальні цінності, цінні папери);

-           незабезпечений (бланковий).

Розрізняють два види застави:

а)       закладене майно залишається у заставника застава;

б)       закладене майно передається у володіння заставоутри-мувача цінні папери (заклад).

2.         За термінами погашення:

до запитання (онкольний);

короткостроковий;

довгостроковий.

3.         За способом погашення:

-           одноразовий платіж;

-           у розстрочку.

4.         За методом утримання процента:

- у момент надання;

- поетапно, впродовж строку кредитування;

- у момент погашення.

5.         За ступенем ризику:

- стандартні;

- з підвищеним ризиком.

6. За схемою надання:

- кредитна лінія;

- револьверні;

- контокорентні;

- овердрафт.

7. За методами надання:

- одноразові;

- перманентні;

- гарантійні.

8. За формою залучення кредитів:

- двосторонні;

- консорціумні (синдикатні);

- паралельні (багатосторонні).

9. За механізмом застосування ставок процентів:

- з фіксованою процентною або обліковою ставкою;

- з плаваючою процентною або обліковою ставкою;

Одноразові кредити рішення про надання яких банк приймає окремо щодо кожного на підставі документів, наданих позичальником.

Перманентні кредити надаються в межах установленого ліміту кредитування шляхом оплати з позичкового рахунку розрахунковими документами позичальника (платіжні доручення, чеки тощо) без узгодження з банком щоразу умов кредитування.

Гарантійні кредити банк бере на себе договірні зобов’язання надати у разі потреби позичку протягом обумовленого періоду у визначеному розмірі. Такі кредити можуть бути обумовлені конкретною датою або настанням певної причини.

Кредитна лінія договір між банком і його клієнтом, за яким банк обіцяє надати клієнту певну суму грошей протягом визначеного термі¬ну. Часто кредитна лінія поновлюється після того, як банк одержує за¬вірений аудитором річний звіт про діяльність компанії та можливість вивчити результати цієї діяльності.

Кредитна лінія буває:

обумовлена (зв’язана) банк надає фірмі можливість використо-вувати грошові кошти тільки з певною метою;

необумовлена фірма може використовувати одержаний кредит з будь-якою метою.

Якщо фінансовий стан фірми не змінюється, то надана їй кредитна лінія пролонгується на фіксований термін. Під час перегляду кредиту уточнюють такі параметри кредиту: розмір кредитної лінії, процентна ставка за кредитом тощо.

Револьверні це кредити, які автоматично поновлюються в межах обумовленого кредитним договором розміру.

Контокорентні кредити банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються всі платежі клієнта, в тому числі за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються всі надходження, у тому числі за рахунок погашення кредиту.

Овердрафт різновид контокоренту. При овердрафті розрахунок ведеться через поточний рахунок підприємства. На час кредитної угоди розпорядником поточного рахунку підприємства-позичальника стає банк.

Кредити до запитання надаються на невизначений строк. Погашаються в міру можливостей позичальника або за першою вимогою банку.

Двосторонній кредит суб’єктами кредитної угоди є банк і позичальник.

Консорціумні (синдикатні) кредити для кредитування клієнта з метою зменшення ризику чи неможливості надання кредиту одним банком створюється банківський консорціум, де один банк виступає у ролі менеджера, який укладає з позичальником кредитну угоду і надає кредит, а також стягує заборгованість і проценти та розподіляє їх між членами синдикату. За виконання таких функцій банк-менеджер отримує від інших учасників консорціумну комісійну винагороду.

Паралельні (багатосторонні) кредити кожний банк на свою частку в загальній сумі кредиту, який надається одному позичальнику на певних узгоджених умовах, укладає з останнім кредитний договір.

Стандартні кредити надаються позичальникам, що раніше своєчасно розраховувалися з банком за позиками і процентами та мають можливість забезпечити погашення кредиту в майбутньому.

Пролонговані кредити продовження строку погашення позики (процентів) через фінансову неспроможність позичальника.

3. Факторинг продаж дебіторської заборгованості спеціалізова¬ному фінансовому інституту, факторинговій компанії.

      Види факторингу:

з правом зворотної вимоги;

без права зворотної вимоги;

відкритий факторинг дебіторів інформують про продаж їхніх рахунків і про те, що оплата за цими рахунками тепер повинна спрямовуватись у факторингову компанію;

прихований факторинг дебіторів не повідомляють про продаж їхньої заборгованості. Клієнти продовжують пересилати кошти фірмі, яка, у свою чергу, переказує їх на користь факторингової компанії.

4.         Лізинг це договір, укладений двома сторонами, за умовами якого одна сторона (лізингодавець) надає в користування іншій стороні (лізингоодержувачу) об’єкт лізингу (машини, обладнання тощо) на визначений період і за певну плату.

Фінансовий лізинг форма кредитної угоди, за якою за визначений період часу вносяться конкретні платежі за користування об’єктом лі¬зингу протягом майже всього строку його користування, коли сторони можуть домовитися про можливість придбання об’єкта у власність лізингоодержувачем після закінчення терміну угоди.

Характерні риси фінансового лізингу:

метою лізингоодержувача є або придбання об’єкта лізингу, або користування ним протягом майже всього його строку служби;

усі права та обов’язки, що випливають із права економічної власності на об'єкт лізингу, несе лізингоодержувач. Під правом економічної власності розуміють те, що сторона несе усі винаго-роди та ризики, пов’язані з володінням та користуванням май-ном (зокрема, ризик випадкового пошкодження або знищення майна);

лізингоодержувач має намір сплатити повну або майже повну вартість майна протягом строку лізингу, а отже, швидше отрима¬ти об’єкт лізингу у власність після закінчення строку лізингу. Право власності може перейти до лізингоодержувача й до закін¬чення строку лізингу, але не раніше, ніж вартість об’єкта буде виплачена повністю;

лізингоодержувач самостійно обирає виробника (постачальни-ка) об’єкта лізингу, а потім звертається до лізингодавця за кош-тами. Це є важливим, оскільки лізингова компанія, що фінансує угоду, не повинна нести відповідальність за якість, технічні ха-рактеристики та комплектність об'єкта, навіть якщо вона є його юридичним власником;

лізингоодержувач має право (а згідно із Законом України «Про лізинг» зобов’язаний) отримати об’єкт лізингу у власність.

Оперативний лізинг (оренда) господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Характерні риси оперативного лізингу:

метою лізингоодержувача є користування об'єктом лізингу або задоволення певної потреби протягом короткого періоду часу;

економічне право власності на майно з усіма відповідними пра-вами та обов'язками належить лізингодавцю;

тривалість оперативного лізингу є набагато коротшою за строк служби об'єкта;

лізингоодержувач не має на меті викупити об'єкт лізингу, тому відповідно визначаються лізингові платежі;

вартість усіх лізингових платежів менша за повну вартість лізин-гового майна.

Переваги лізингу над банківським кредитуванням:

1) Більш простими є схеми забезпечення, тому що майно, яке пере¬дається в лізинг, є водночас і заставою. Оскільки юридичне пра¬во власності залишається за лізингодавцем, йому не доведеться змагатися з іншими кредиторами за право володіння цим май¬ном, якщо бізнес лізингоодержувача зазнає невдачі. З тієї ж при¬чини лізингодавці, як правило, менш вибагливі до кредитної історії лізингоодержувача. Це дозволяє ново-створеним та малим підприємствам отримувати лізингове фінансування легше, ніж банківські позики.

Зручність та менші витрати для виконання угоди. Лізинг можна оформити набагато швидше та простіше, ніж традиційну позику завдяки спрощеним вимогам до застави і процедури контролю. Ці фактори дозволяють уникнути більшості бюрократичних зволікань, часто пов'язаних з видачею банківської позики, та лізингодавцеві вимагати меншу кількість документів. У свою чергу, це допомагає лізингоодержувачеві уникнути витрат, пов'язаних із оформленням застави, документації та заощадити час, необхідний банку для прийняття рішення про видачу пози-ки, особливо коли йдеться про невеликих позичальників.

Гнучкість. Платежі за договором лізингу можна сплачувати від-повідно до очікуваного грошового потоку лізингоотримувача. Лізингодавці менше займаються питаннями ліквідності, ніж банки, і можуть легше врівноважувати часові рамки своїх активів (лізин¬гових угод) та пасивів (кредитні лінії банків та торгові кредити).

Переваги лізингу для учасників лізингових відносин:

Для продавця майна лізинг є зручним засобом вирішення не тільки виробничо-технічних, але й фінансових проблем. Наприклад, за умо¬ви надвиробництва лізинг виступає інструментом відшкодування вкладеного капіталу, тому що оплата продукції підприємства здійс¬нюється відразу після підписання договору. Таким чином, скорочуєть¬ся можливість «заморожування» капіталу у вигляді залишку готової продукції на складі.

Для підприємства-лізингоотримувача:

лізинг дає можливість стовідсотково фінансувати придбання ос-новних фондів на відміну від банківського кредиту, в якому фі-нансовими ресурсами забезпечується тільки 60—70 % їхньої вар¬тості;

підприємству легше одержати майно в лізинг, ніж кредит на його придбання; лізингове майно виступає заставою, право власності на яке має лізингодавець;

лізинг дає підприємству більше можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, тому що останні здійснюють¬ся підприємством, як правило, після одержання прибутку від реа¬лізації продукції, виготовленої на устаткуванні, взятому в лізинг;

зменшується ризик морального старіння обладнання, тому що підприємство бере його не у власність, а орендує на певний тер-мін. Таким чином розширюються можливості оперативного від-новлення застарілої техніки без залучення власного капіталу на його фінансування;

лізингове майно не зараховується на баланс підприємства, що підвищує ліквідність суб'єкта господарювання і його можли-вості одержати банківський кредит;

лізингові платежі зараховують до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток підприємства-лізингоотримувача;

зменшується ризик під час виробництва нової продукції. У разі недостатнього попиту на неї підприємство може повернути об'єкт лізингу безпосередньо лізингодавцю.

Недоліками лізингу є:

для лізингоотримувача вартість лізингу вища за вартість зви-чайного кредиту на суму лізингової маржі;

для лізингодавця ризик можливого морального старіння ос-новних фондів, імовірність неповного і невчасного одержання лізингових платежів.