9.1. Визначення та функції фінансових посередників

Фінансові посередники це спеціалізовані професійні учасники ринку (фінансово-кредитні установи), які пропонують і реалізують фі¬нансові послуги як особливий товар.

Завдання фінансових посередників спрямовувати рух капіталу (заощаджень) до найбільш ефективних споживачів.

Функції фінансових посередників

Консолідація (акумуляція) заощаджень індивідуальних інвесторів у єдиний фонд і наступне диверсифіковане вкладення накопиченого капіта¬лу в різні проекти. Необхідна диверсифікація забезпечується шляхом об'єднання вільних коштів різних інвесторів для купівлі різноманітних ринкових активів, у результаті чого окремий інвестор отримує від¬повідну частку кожного з цих набутих ринкових активів. Для багатьох індивідуальних інвесторів (непрофесійних учасників ринку) користу¬вання послугами фінансових посередників є переважною формою участі в масштабних фінансових проектах і можливістю отримати дохід від подібних вкладень.

Забезпечення підвищеної ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління довіреними і набутими активами. Можливості індивідуальних інвесторів використати капітал як самозростаючу вартість є набагато меншими, ніж можливості фінансових посередників. При цьому ліквідність і ризики вкладень також відріз¬няються. У довгостроковому плані посередники універсально забезпечують ліквідність вкладень, регулюють інтереси інвесторів і компаній, що діють на відкритому ринку.

Забезпечення рівноваги на ринку капіталів через погодження пропо¬зиції та попиту на фінансові ресурси. Фінансові посередники гармонізу¬ють відносини між постачальниками і споживачами капіталу, ліквіду¬ють дисбаланс між пропозицією і попитом на вільні кошти, забезпечу¬ючи при цьому ефективний розподіл і перерозподіл ресурсів на ринках.

Перерозподіл і зниження фінансових ризиків. Професійні фінан-сові посередники під час купівлі чи продажу фінансових активів влас¬не торгують ризиками, перерозподіляючи його між консервативними і агресивними учасниками ринку (між менш схильними і більш схиль¬ними до ризику економічними суб'єктами).

У цілому названі функції фінансових посередників зводяться до транс¬формації надлишкових і часто малорухомих фінансових ресурсів у інвес¬тиційний капітал, попит на який практично завжди переважає над про¬позицією. При цьому інформаційна                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    обізнаність посередників є своєрід¬ним нематеріальним активом. Звернення клієнтів до інституційних посередників означає делегування їм інвестиційних рішень.

Фінансове посередництво це специфічний вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб’єктами в обмін на свої зобов’язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи. Унаслідок цієї діяльності:

- на ринку з’являються нові фінансові інструменти, і загаль-ний асортимент їх значно розширюється, що посилює стимули до формування віль-них грошових капіталів;

- урізноманітнюється трансфор-мація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтворення;

- скорочуються витрати економічних суб’єктів на за- безпечення руху свого грошо-вого капіталу;

- зменшуються ризики економічних суб’єктів, пов’яза-ні з використанням свого грошового капіталу.

Фінансові посередники, з одного боку, сприяють вирі-шенню про¬блем макроеконо-мічного характеру, а з іншого вирішують завдан¬ня щодо власного розвитку (питання мікрорівня).

Перелік проблем макро- і мікрорівня, які вирішують фінансові посе¬редники.

     1) Проблеми макрорівня:

- перетворення заощад-жень і вільних ресурсів у інвестиції;

      - здійснення перерозпо-ділу фінансових потоків капіталу між інституційними секторами економіки;

розширення можливос-тей додаткового фінансуван-ня реального сектора;

збільшення надход-жень інвестицій і кредитів для розвитку еко-номіки;

виявлення ефективних у конкретних ситуаціях фінансових інс-трументів;

управління рухом, структурою інвестицій і, як наслідок, вплив на структуру економіки в цілому.                               

2) Проблеми мікрорівня:

-           зменшення рівня фінансових ризиків для постачальників капі¬талу шляхом надання страхових послуг і портфельного управління активами;

- зменшення невизначеності у фінансовій діяльності;

-           стимулювання підприємницької активності шляхом належного фінансування і участі в управлінні (у капіталі інших структур).

Фінансові посередники повинні зважати на дві обставини:

по-пер¬ше, обов’язково випереджати можливості індивідуальних інвесторів з точки зору дохідності вкладень та якості портфельного управління ак¬тивами,

по-друге, застосовувати інновації в інструментах і формах ро-боти, продукувати сервісне «ноу-хау», формувати фінансову культуру поведінки на ринку.

У зв’язку з цим виокремлюють такі позиції фінан¬сових посередників:

активна, коли пропозиція виступає піонерною, випереджає і формує попит;

пасивна, коли попит задовольняється навздогін потребам.