9.3. Банки і банківська система

Серед фінансових посередників найважливіше місце посідають банки, тому що:

-           через розрахункові операції на банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку, ніж на будь-який інший вид фінансових посередників;

за своїм функціональним призначенням банки беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосеред-ньо впливати на ринкову кон'юнктуру й економічне зростання, а інші посередники такої можливості не мають;

банки мають можливість надавати економічним суб'єктам ши-рокий асортимент послуг, тоді як інші посередники спеціалізу-ються на окремих, часто обмежених фінансових операціях.

Комерційний банк кредитно-фінансовий інститут, що спеціалі¬зується на прийманні депозитів, короткостроковому кредитуванні та розрахунковому обслуговуванні клієнтів, а також може займатися по¬середницькою діяльністю.

Функції банків:

1)         Трансформаційна функція змінювання (трансформація) якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки:

трансформація строків;

трансформація обсягів;

трансформація ризиків;

просторова трансформація.

2)         Емісійна функція створення додаткових платіжних засобів і спрямовування їх в оборот, збільшуючи пропозицію грошей або ж вилучання їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей.

Роль банків:

Виконуючи свою трансформаційну функцію, комерційні банки впливають на якісні зміни грошової маси; на пришвидшення обороту капіталу в процесі відтворення, сприяють розширенню обсягів і підви¬щенню ефективності суспільного виробництва.

Виконуючи емісійну функцію, комерційні банки впливають на кількісні зміни в грошовій масі (її збільшення чи скорочення); сприя¬ють забезпеченню потреб обороту в платіжних засобах, зміцненню договірної і платіжної дисципліни в господарстві, удосконаленню та зміцненню грошового обороту.

Свої функції комерційні банки реалізують через виконання певно¬го набору банківських послуг, зокрема:

а)       первинні послуги:

депозитні послуги (приймати грошові вклади від клієнтів);

кредитні (позичкові) послуги;

розрахункові послуги (здійснювати розрахунки між клієнтами);

б)       вторинні послуги:

інвестиційні вкладення;

портфельне управління;

трастові, заставні, консалтингові послуги;

посередництво на фінансових ринках;

депозитарні операції тощо.

Банк - це:

фінансовий посередник (макроекономічні підходи), оскільки банк є учасником руху капіталу в процесі суспільного відтворення;

підприємство, що продукує власний продукт (мікроекономічні підходи), оскільки банк є комерційною структурою, яка пропо-нує на ринку свої фінансові послуги як вироблений продукт.

Мета діяльності банку це прибуток.

Банківська система це законодавчо визначена, структурована су¬купність фінансових посередників, які займаються банківською діяль¬ністю на постійній професійній основі і функціонально пов’язані в самостійну економічну структуру.

Станом на кінець вересня 2009 року в Україні 186 банків, у тому числі два банки державні, це Ощадбанк та Укрексімбанк. До банків Родовідбанк, Укргазбанк, банк Київ, Укрпромбанк   застосовується механізм націоналізації.

Банківська система це не проста сукупність окремих банків, а свідомо побудована на законодавчій основі їх єдність з чітким визначенням місця, субординації та взаємозв’язків окремих її елементів та ланок. Вона виконує свої специфічні функції і роль в економіці, які хоч і пов’язані з функціями і роллю окремих банків, проте не повторюють їх і не зводяться до них, а мають самостійне значення.

Цілі діяльності банків-ської системи:

забезпечення суспіль-ного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів окремих банків із загально-суспільними інтересами;

забезпечення надій-ності та стабільності функціонування бан-ківської системи в цілому з метою стабілізації грошей та безпе-рервного обслуговування економіки.

Функції банківської системи:

Емісійна банківська система управляє пропозицією грошей найважливіша функція.

Трансформаційна в межах банківської системи потенціал спе-ціалізованих банків може бути збільшений за рахунок універ-сальних банків. Наприклад, Ощадбанк України спеціалізується на депозитних операціях, а в межах банківської системи він може запропонувати мобілізовані кошти банкам, що виконують кредитні операції.

Стабілізаційна забезпечення стабільності банківської діяль-ності та грошового ринку; виконання банківською системою стабілізаційної функції здійснюється через:

приймання низки законів та інших нормативних актів, що ре-гулюють діяльність банківської системи: від Центрального банку до вузькоспеціалізованих комерційних банків;

створення дієвого механізму державного контролю та на¬гляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків.

Заходи щодо забезпечення стабільності банківської діяльності:

- страхування банківських депозитів, насамперед фізичних осіб;

створення внутрішньобанківських резервів для покривання збитків від кредитних ризиків;

централізоване встановлення економічних нормативів для тих напрямів банківської діяльності, які найбільше пов'язані з ризи-ками;

централізований нагляд і контролювання банківської діяльності;

централізоване рефінансування комерційних банків тощо.

Основні риси банківської системи:

Загальні риси:

а)       поєднання однотипних елементів, які підпорядковуються одна¬ковим цілям;

б)       динамічність системи (банківська система постійно розвивається);

в)       закритість системи.

Банківська система є системою «закритого типу», що проявляється в концентрації уваги її суб'єктів переважно на специфічній діяльності, пов'язаній із грошовою сферою.

Наприклад:

банкам в Україні заборонено займатися виробничою діяльніс¬тю, торгівлею, страховою діяльністю тощо;

суб'єктам інших систем заборонено займатися суто банківською діяльністю;

г)       саморегуляція системи (банківська система також має здатність самоналаштовуватися, саморегулюватися: якщо один із банків збанкрутує, його «нішу» негайно займають інші банки).

Специфічні риси:

дворівнева побудова (існує також однорівнева побудова бан-ківської системи);

поглиблене централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в цілому;

централізований механізм контролювання і регулювання руху банківських резервів;

наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функціональну взаємодію окремих банків;

гнучке поєднання високого рівня централізованої керова-ності банківської системи зі збереженням повної економічної само-стійності та відповідальності за результати своєї діяльності кож-ного окремого банку, який входить у систему.