10.1. Організація Центрального банку

Головне призначення Центрального банку (ЦБ) - забезпечення ста¬більності грошової одиниці в країні (забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки).

Центральний банк відіграє провідну роль на грошовому ринку. Він впливає на стан економіки через регулювання пропозиції грошей і через здатність впливати на рівень процентних ставок. Центральні банки мають особливий правовий статус, оскільки вони поєднують у собі окремі риси банківської установи і державного органу управління.

Правовий статус Центрального банку

Центральний банк це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності. Він є самостійною юридичною особою; його майно відокремлене від майна держави; Центральний банк може роз¬поряджатися ним як власник. Центральний банк не є комерційною організацією.

Організаційно-правовий статус центральних банків має правове за¬кріплення в Конституції країни, в законах про центральні банки та в їхніх статутах, у законах про банки і банківську діяльність, у валютно¬му законодавстві.

Відносини центральних банків з органами державної влади

Підзвітність ЦБ. Центральні банки або взагалі нікому не під-звітні (Німеччина), або підзвітні вищому законодавчому органу державної влади (США, Японія, ЄС).

Фінансування дефіциту бюджету. У багатьох країнах на законо-давчому рівні Центральному банку забороняється надава-ти уряду прямі кредити для фінансування бюджетного дефіциту, а також купувати державні цінні папери на первинному ринку. Операції з цінними паперами центральні банки можуть здійсню-вати тільки на вторинному ринку з метою регулювання грошового обігу.

Керівні органи:

Правління ЦБ, Голова Правління, Голова ЦБ.

Керівника ЦБ або призначає Президент країни, або обирає вищий законодавчий орган державної влади на різні строки (Німеччина - 8 років, Японія - 5 років, Україна - 5 років).