10.2. Функції Центрального банку

Функції Центрального банку можна класифікувати за напрямками його діяльності:

Регулюючі функції:

управління сукупним грошовим оборотом;

регулювання грошово-кредитної сфери;

регулювання попиту та пропозиції на кредит.

Функції контролю:

контроль за функціонуваннями банківської системи;

валютне контролювання.

Обслуговувальні функції:

- організація платіжно-розрахункових відносин комерційних банків;

-  кредитування банківських установ та уряду;

-  виконування ролі «фінансового агента» уряду.

Узагальнюючи вищеперелічені функції, можна сказати , що функціями Центрального банку є:

 емісія національної валюти;

«банк банків»;

реалізація банківського регулювання та нагляду;

виконання ролі банкіра і «фінансового агента» уряду;

забезпечення формування і реалізації грошово-кредитної полі-тики в країні.

Подамо більш детальну характеристику функцій Центрального банку.

В історичному плані функція емісії готівки, точніше потре-ба в її централізації і держав-ній монополізації, дала поштовх до надання одному з банків статусу емісійного. Поступово емісійні банки перетворились у центральні банки. Глобалізація грошових ринків привела до тісного співробітництва центральних банків на міждержавному рівні, до їх співпраці з міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями, а також до створення наднаціональних центральних банків.

ЦБ має монопольне право емісії національної валюти: банкнот і розмінної монети. У межах виконання цієї функції Центральний банк організовує виготовлення грошей; регулює їх обіг; вилучає з обігу фальшиві та зношені гроші; здійснює утилізацію грошей.

«Банк банків» касові, розрахункові, кредитні послуги комер-ційним банкам:

а)       комерційні банки зберігають частку своїх резервів у безготівковій формі на рахунках Центрального банку і в разі потреби зверта¬ються до Центрального банку, який видає їм готівку в обмін на їх безготівкові резерви. Надлишки готівки комерційні банки здають до Центрального банку для зарахування на їхні рахунки.

б)       Форми розрахункового обслуговування комерційних банків:

- централізована система здійснення міжбанківських розрахун¬ків через рахунки комерційних банків, відкриті в Центральному банку;

- децентралізована система здійснення міжбанківських розра-хунків через кореспондентські рахунки, які комерційні банки відкривають один у одного.

в)       Кредитні послуги Центрального банку:

Способи кредитування (рефінансування) комерційних банків:

-  купівля цінних паперів у комерційних банків;

- надання ломбардних (короткострокових) кредитів під заставу державних цінних паперів або векселів.

Механізми надання ломбардних кредитів:

- прямий метод Центральний банк надає кредит безпосередньо банку, який подав кредитну заявку, під фіксовану процентну ставку;

-           тендерний (аукціонний) метод банки (потенційні позичаль¬ники) подають кредитні заявки Центральному банку з подаль¬шим проведенням кількісного або цінового тендера.

Кількісний тендер комерційні банки зазначають у заявках тільки суму кредиту. Заявки задовольняються за фіксованою процентною ставкою. Якщо попит на кредит з боку комерційних банків перевищує пропозицію Центрального банку, то кредитні заявки задовольняються пропорційно.

Ціновий тендер заявка, в якій комерційні банки зазначають не тіль¬ки суму кредиту, а й процентну ставку.

Наприклад:

Щотижня Європейський ЦБ проводить кількісний тендер, на якому комерційні банки мають можливість отримати кредит строком на два тижні.

Щомісяця ЄЦБ проводить ціновий тендер, на якому комерційні банки мають можливість отримати кредит строком на три місяці. Усі кредити надаються банкам єврозони через національні центральні банки під заставу цінних паперів.

Значення кредитування Центральним банком комерційних банків:

а)       Кредитування є інструментом впливу Центрального банку на грошовий обіг і процентні ставки.

Зростання обсягу наданих кредитів зумовлює збільшення грошової бази, пропозиції грошей і відповідно зниження процентних ставок.

Падіння обсягу кредитування призводить до зменшення грошової бази, пропозиції грошей і відповідно до зростання процентних ста¬вок.

б)       Кредитування є інструментом підтримання ліквідності комерційних банків, забезпечення фінансової безпеки банківської системи та підтримки довіри до неї.

в)       Кредитування є засобом регулювання міжбанківських розрахун¬ків і забезпечення безперебійного функціонування платіжної системи.

3) Банківське регулювання та нагляд. Регулювання банківської діяльності

Превентивні заходи це заходи, спрямовані на уникнення можливих негативних наслідків (наприклад, вимоги до розміру активів, капіталу, диверсифікації банківських ризиків тощо).

Протекційні заходи це заходи, спрямовані на вирішення загрозливої для банку ситуації, яка вже існує (рефінансування комерційного банку, створення системи гарантування банківських депозитів тощо).

Банківський нагляд моніторинг процесів у банківській системі на різних стадіях функціонування банків (від моменту створення банків до моменту їх ліквідації), а також застосування до банків певних кори¬гувальних заходів з метою забезпечення фінансової стабільності бан¬ків, банківської та платіжної системи грошово-кредитної сфери.

Повноваження Центрального банку як органу банківського регулюван¬ня і нагляду:

-           видавання та скасовування ліцензій на банківську діяльність;

- установлення норм банківської діяльності;

- отримування звітів від банків;

-           проведення інспекційних перевірок тощо.

4)         Банкір і фінансовий агент уряду

а)       Забезпечення касового виконання державного бюджету - організація надходжень грошових коштів до бюджету (податки, збори, виторг від реалізації державних цінних паперів) і видавання бюджетних коштів.

Наприклад, в окремих країнах кошти державного бюджету зберігають не тільки у Центральному банку, а й у комерційних банках, зокрема, в США кош¬ти, які Казначейство отримує з податкових надходжень, і виторг від продажу державних цінних паперів зберігають на спеціально відкри¬тих урядових рахунках у найбільших комерційних банках (так звані «податкові та позичкові рахунки»);

б)       фінансування дефіциту Державного бюджету.

У багатьох розвинених країнах на законодавчому рівні заборонене емісійне кредитування уряду шляхом купівлі Центральним банком державних боргових зобов'язань на первинному ринку, тобто безпо¬середньо в емітента. Дозволено операції ЦБ з державними цінними паперами на вторинному ринку. У країнах, що розвиваються, Цент¬ральний банк бере безпосередню участь у фінансуванні дефіциту бюджету.

5)         Формування і реалізація грошово-кредитної політики в країні

Це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямова¬них на регулювання економічного зростання, стриму-вання інфляції, забезпечення стабільності грошової одиниці, а також забезпечення зайнятості та вирівнювання платіжного балансу.

Наприклад, формування грошово-кредитної політики Національним банком в Ук¬раїні передбачає:

а) аналіз показників економічного розвитку за попередній рік (об¬сяги ВВП, промислового виробництва, споживчий попит, платіжний баланс тощо);

б)       аналіз грошово-кредитної політики попереднього року (обсяги та динаміка депозитів, кількісна та якісна характеристики грошових агрегатів, кредитна діяльність комерційних банків тощо);

в)       прогнозування показників економічного розвитку країни на на¬ступний рік (обсяги ВВП, промислового виробництва, споживчий по¬пит, платіжний баланс тощо);

г)       визначення цілей і завдань грошово-кредитної політики на наступний рік (валютне регулювання, процентна політика, розвиток фондового ринку, стимулювання інвестиційної діяльності банків тощо).

6) Додаткові функції

Крім цього, ЦБ виконує функції аналізу та прогнозування економічної ситуації у країні на макрорівні, ведення банківської та мо¬нетарної статистики, інформування громадськості щодо монетарної політики, представлення інтересів держави у відносинах з центральни¬ми банками інших держав, з міжнарод-ними валютно-фінансовими організаціями.

Цікаві питання діяльності центральних банків

Золотовалютні резерви - частина національного багатства країни, що перебуває під контролем органів грошово-кредитного управління та складається з міжнародних резервних активів і призначена для пря¬мого та непрямого регулювання платіжного дисбалансу шляхом про¬ведення валютних інтервенцій та/або інших цілей.

Управління золотовалютними резервами процес зберігання золото¬валютних резервів з метою збереження або нарощення їх реальної вар¬тості, підтримання високого рівня ліквідності та доступності до вико¬ристання органами грошово-кредитного управління.

Цілі, етапи та завдання ефективного управління золотовалютними ре¬зервами

Загальними цілями управління золотовалютними резервами є збе¬реження (або нарощення) їх реальної вартості, підтримання золотова¬лютних резервів у високоліквідній формі, забезпечення узгодженості їх зберігання з іноземними центральними банками.

Іншими словами, одним із завдань управління золотовалют-ними ре¬зервами є забезпечення постійного приросту обсягів золотовалютних ре¬зервів.

Ще одним завданням управління золотовалютними резервами є розв’язання питання «ризик ліквідність дохідність», зважаючи на призначення золотовалютних резервів, їх відносний обсяг, поточну кон’юнктуру фінансового ринку та інші фактори.

Аспекти ефективності управління золотовалютними резервами:

грошово-кредитний вирішення питання щодо доступності золотовалютних резервів для здійснення валютних інтервенцій або інших заходів;

фінансовий вирішення питання щодо збереження і зростання вартості золотовалютних резервів (забезпечення дохідності золотовалютних резервів).

Структура золотовалютних резервів НБУ

Структура золотовалютних резервів (на 31.01.2007 p.):

загальний обсяг 22,4 млрд доларів;

валюта (долар США, евро, швейцарський франк) 58 % (12,955 млрд доларів);

монетарне золото 2 % (369,96 млн доларів);

інші активи 40 % (9 млрд доларів).

Демонетизація золота та зростаюча потреба центральних банків в от¬риманні доходів від управління золотовалютними резервами обумовили невисоку середню питому вагу золота в золотовалютних резервах.

Інвестиційна структура золотовалютних резервів НБУ

 

Показник   1995 рік          2000 рік

Депозити   49%     67%

Цінні папери      17%     0%

Кореспондентські  рахунки    17%     9%

СПЗ ( СДР, див. стор. 51 52)      14%     16%

Золото           1%       8%

Інше          2%       0%

 

Особливості інвестиційної структури золотовалютних резервів На¬ціонального банку України:

- як основний фінансовий інструмент використовуються строкові депозити в іноземних банках, що знижує рівень ліквідності золо¬товалютних резервів та підвищує кредитний та операційний ри¬зики Національного банку України;

-           загальноприйнятими в іноземних ЦБ є операції з цінними паперами, а також операції «репо» та «своп», які в НБУ практично не здійс¬нюються, що дещо знижує ефективність управління його ліквідністю та кредитним ризиком.