11.2. Фінансова стійкість комерційних банків

Банківська діяльність супроводжується низкою ризиків. Класифікація банківських ризиків.

Зовнішні ризики:

Політичний ризик імовірності зміни зако¬нодавства, громадян-ської війни чи війни з іншою державою; від¬мова уряду виплачувати борги держави.

Економічний спад ви¬робництва, структурні кризи, інфляція тощо.

Соціальний зміни в структурі населення (наприклад, висока на¬роджуваність або старін¬ня населення), майно¬вому статусі клієнтів (швидка диференціація населення за доходами, яка збільшує соціальну напруженість).

Природний стихійні лиха (землетруси, посу¬хи, повінь).

Системний ризик, пов’язаний з діяльністю банківської системи в цілому.

Внутрішні ризики:

1)         Комерційні ризики (характерні не тільки для комерційних банків, а й для будь-якої підприємницької структури):

конкурентний пов'язаний зі зниженням конкуренто-спроможності банку, втратою через це клієнтів та відтоком ресурсів;

валютний ризик валютних збитків через зміну курсу національної валюти стосовно іноземної валюти під час проведення зов¬нішньоторговельних, кредитних операцій;

кадровий некомпетентність або недоб¬росовісність персоналу банку;

диверсифікаційний незбалансовані вкла¬дення активів банку або залучення ре¬сурсів. Цей ризик стосується кредитного та інвестиційного портфелів банку.

2)         Специфічні ризики (пов’язані з особливостями банківської діяльності):

кредитний пов’язаний із невиконанням (несвоєчасним виконанням) своїх зо¬бов’язань постачальником; невиконан¬ням своїх зобов’язань перед іншими кре¬диторами тощо;

процентний пов’язаний зі зміною про¬центних ставок за вкладеннями та зобо¬в'язаннями (ціновий ризик) або з невип-латою процентів позичальником тощо;

- ліквідності пов’язаний із нездатністю банку своєчасно задовольнити вимоги вкладників і кредиторів та виконати інші свої зобов’язання.

Мінімізація ризиків умова забезпечення фінансової стійкості ко¬мерційного банку.

Для діяльності банків велике значення має їх стабільність. Вона означає постійну здат-ність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування.

Забезпечується стабільність за допомогою дотримання економічних параметрів, що встановлені центральним бан-ком, і підтримання оптималь-ного рівня прибутковості.

Статична фінансова стій-кість дотримання параметрів діяльності банку (капітал, ліквідність, платоспромож-ність, прибутковість, рівень проблемних активів тощо ) в допустимих межах.

Динамічна фінансова стій-кість врівноважене і збалан-соване зрос¬тання позитивних та зниження негативних пара-метрів діяльності бан¬ку в межах допустимого ризику відповідно до визначеної систе-ми стра¬тегічних і поточних цілей функціонування банку.

Регулювання заходи, спрямовані на досягнення певних парамет¬рів діяльності комерційного банку.

Стабілізування заходи, спрямовані на підтримання характеристик банківської діяльності на певному рівні.

Методи забезпечення фінансової стійкості комерційних банків

1) Зовнішні методи

Регулювальні заходи:

а)       грошово-кредитне регулювання (операції на відкритому ринку, політика обов'язкових мінімальних резервів, облікова політика, ва¬лютна політика тощо);

б)       правове регулювання законодавче закріплення норм і правил банківської діяльності;

в)       економічне регулювання нормативні та податкові заходи впливу на банківську діяльність.

Так, законодавчо встановленими нормативами банківської діяль¬ності є:

вимоги Національного банку України щодо розміру та структу-ри власного капіталу, диверсифікації банківських ризиків (мак-симальний розмір позики на одного позичальника) тощо;

критерії (показники) фінансово-стабільного банку, зокрема, співвідношення кредитів і загальних зобов’язань      (130%), частка статутного фонду в капіталі банку (80%), співвідношення капі¬талу та зобов'язань банку (50%), частка міжбанківських кредитів у загальних зобов'язаннях (20%), частка цінних паперів власно¬го боргу в загальних зобов'язаннях (10 %), співвідношення капі¬талу та активів банку тощо.

Податкові регулювальні заходи це система заходів, спрямованих на втручання держави в діяльність комерційних банків як з метою на¬повнення державного бюджету, так і з метою регулювання їх фінансо¬вої стабільності (податкові пільги, тарифи тощо).

Стабілізуючі заходи:

а) адміністративні (реєстрація і ліцензування);

б)       звітність комерційних банків Національному банку України та оцінювання їхньої діяльності;

в)       реорганізація та реструктуризація комерційних банків.

2) Внутрішні методи

Регулюючі заходи:

а)       управління активами і пасивами.

Управління пасивами пошук найбільш стабільних джерел залуче¬них ресурсів і розробляння методів їх залучення з урахуванням конку¬ренції на ринку банківських послуг.

Управління активами заходи щодо досягнення максимальних до¬ходів з одночасним зниженням ризику з метою забезпечення фінансо¬вої стійкості комерційного банку.

 

Політика управління активами і пасивами буває:

агресивна;

оборонна;

помірна.

Стратегія управління пасивами орієнтування банків на дрібних вкладників зі строковими депозитами або на обмежену кількість вели¬ких клієнтів;

б)       оптимізація ресурсів;

в)       диверсифікація діяльності;

г)       оптимізація організаційно-функціональної структури банку.      Стабілізуючі заходи:

а)       капіталізація банку;

б)       формування страхових резервів;

в)       ефективність менеджменту та обґрунтування управлінських рішень;

г)       підвищення прибутковості тощо.