11.3. Види послуг комерційних банків

Види банківських послуг

Існують такі види банківських послуг:

розрахунково-касові: відкриття та ведення рахунків у національ-ній та іноземній валютах; розрахункове обслуговування клієн-тів; послуги електронних розрахунків; касове виконання де-ржавного бюджету;

кредитні: міжбанківське кредитування; кредитування під заста-ву; іпотечне кредитування; довгострокове кредитування; спо-живче кредитування; факторингові послуги; лізингові послуги;

3) інвестиційні: прямі інвестиції комерційних банків; портфельні інвестиції; створення промислово-фінансових груп;

операції з цінними паперами: емісія власних цінних паперів; ви-пуск власних платіжних документів (чеки, векселі); операції з короткостроковими цінними паперами (облік векселів); спеку-лятивні операції з цінними паперами; інвестиційні операції з цінними паперами; посередницькі послуги на ринку цінних па-перів (депозитарні, трастові тощо);

Послуги як кінцевий продукт банківської діяльності слід відрізняти від банківських операцій, що являють собою внутрішньобанківські техно-логічні процеси, котрі забез-печують виробництво окремих видів послуг. Послуги банків, як і будь-які інші, нерозривно пов’язані з їх виробниками і споживачами (банками та їхніми клієнтами), тобто не можуть існувати відокремлено від них.  За характером виробництва банківські послуги поділя-ються на ресурсні та комісійно-посередницькі. Надання перших з них потребує попереднього накопичення адекватного обсягу грошових ресурсів, а для надання других таке накопичення в більшості випадків не потрібне.

посередництво на фінансових ринках: видача доручень, гаран-тій та інших зобов’язань за третіх осіб; купівля-продаж дорого-цінних металів та виробів із них; довірчі (трастові) операції;

операції на валют-ному ринку: купівля-продаж іноземної валюти; операції страхування (хеджування) фінансових ризиків з вико¬ристанням валютних інструментів;

           обслуговування зовнішньоекономічної діяль-ності: виконання всіх видів банківських послуг (розра-хунково-касових, кредит-них, посередницьких) для підприємств, що спеці-алізуються на зов¬нішньо-економічній діяльності.

       У підручнику [8, стор. 641]  дано такий висновок. «Послуги, які комерційні банки надають своїм клієнтам, є продуктом банківської діяльності, мають свою вартість і включаються у вартість валового внутрішнього продукту, створеного економічною системою країни. Це дає підстави розглядати банківництво як галузь економіки, яка безпосередньо впливає на обсяг ВВП, а окремі банки це фірми, що займаються продуктивною діяльністюВключення вартості банківських послуг у вартість ВВП  та «підстави розглядати банківництво як галузь економіки, яка БЕЗПОСЕРЕДНЬО (?!) впливає на обсяг ВВП» це дискусійні питання , але твердження, що «окремі банки це фірми, що займаються продуктивною діяльністю» надто упереджене.

Для прикладу при розгляді видів банківських послуг розглянемо і дамо детальну характеристику такій банківській послузі,  як «Іпотечне житлове кредитування».

Банківська послуга «Іпотечне житлове кредитування»

Економічні та соціальні функції іпотечного ринку:

мультиплікаційний ефект розвитку іпотечного ринку;

макроекономічна стабілізація (стимулювання сукупного внут-рішнього попиту);

розв'язання соціальних проблем;

розвиток фінансової системи країни (зокрема, фінансових ринків);

демократизація суспільства (поряд зі свободою слова, свободою зібрань, незалежними засобами масової інформації тощо сво-бода пересування, свобода вибору місця та країни проживання).

Існують такі види іпотечного ринку: первинний і вторинний. Первинний іпотечний ринок країни Західної Європи. Первинний і вторинний іпотечний ринок США та Канада.

Організація первинного іпотечного ринку передбачає:

- внесення клієнтом до кредитної установи початкового внеску (15-30 % вартості кредиту) та отримання довгострокового кре-диту під заставу купленого за кредитні кошти житла;

- систему будівельних заощаджень, яка пов'язана з функціону-ванням різноманітних будівельних та будівельно-ощадних кас і товариств. За цією схемою створюються як відкриті, так і закриті товариства, які функціонують за принципом каси взаємодопо¬моги, їхні члени протягом 4-6 років поступово нагромаджують певну суму коштів (30-40 % від вартості кредиту), а потім отри¬мують від товариства іпотечний кредит під заставу купленого за кредитні кошти житла.

Особливістю первинного іпотечного ринку є те, що кошти з фінан¬сових ринків або не залучають до фінансування іпотечних кредитів, або залучають лише частково.

Організація вторинного іпотечного ринку передбачає сек’юритизацію іпотечних кредитів (перетворення їх у боргові цінні папери - «заставні») і рефінансування завдяки цьому іпотечних кредитів із залу¬ченням коштів фінансових установ, які працюють на фінансових рин¬ках країни.

Вторинні ринки іпотечного житлового кредитування функціону¬ють у США, Канаді, деяких країнах Латинської Америки, Африки та Азії.

Фінансові ресурси житлового іпотечного кредитування

Заощадження населення у різноманітних їх формах: заощадження в банках, контрактні будівельні заощадження в небанківських фінансово-кредитних установах (будівельні каси, ощадно-по¬зичкові каси, ощадно-позичкові асоціації тощо), заощадження населення, які акумулюються у пенсійних фондах, страхових компаніях, кредитних спілках, фондах спільного інвестування.

Кошти суб'єктів підприємницької діяльності, залучені завдяки купівлі суб'єктами підприємницької діяльності іпотечних цін¬них паперів у фінансових установ і подальшому спрямуванню отриманих грошей на рефінансування іпотечних кредитів.

Ресурси, залучені з фінансових ринків через систему рефінансування іпотечних кредитів, яка передбачає:

а)       надання іпотечних житлових кредитів комерційними банками;

б)       випуск заставних (заставна різновид боргового зобов'язання. Право претензій на власність, яке виникає внаслідок застави під кредит або виплати боргу і втрачає свою силу після виплати цього кредиту або погашення боргу);

в)       скуповування заставних операторами вторинного іпотечного ринку ;

г)       формування пулів іпотек за стандартними ознаками;

д)       випуск іпотечних облігацій операторами вторинного ринку, забезпечених пулами іпотек;

є) продавання іпотечних облігацій пенсійним фондам, інвестицій¬ним фондам і компаніям, страховим компаніям;

ж) рефінансування іпотечних кредитів (залучені кошти спрямову¬ють на придбання нових іпотечних заставних на первинному ринку).

4) Ресурси державного та місцевих бюджетів:

державні житлові програми, які кредитуються з бюджету під за-ставу житла;

надання державної премії учасникам будівельних товариств, ощадно-будівельних кас та асоціацій. Розмір цієї премії, як пра-вило, становить 30 % річного внеску учасника такої каси до її фонду. Це дозволяє зацікавити учасників таких кас і товариств у нагромадженні ресурсів не тільки з метою будівництва власного житла, але й з метою вигідного капіталовкладення. Німецький досвід свідчить, що одна марка, виплачена учаснику будівельної каси у вигляді державної премії, забезпечує приріст інвестицій будівельних товариств у житлове будівництво в розмірі понад 20 марок;

державні субсидії для сплати процентів чи першого внеску за іпотечними кредитами;

державне страхування іпотечних кредитів та державне страху-вання облігацій, які випускають оператори вторинного іпотеч-ного ринку;

податкове стимулювання тощо.

Фінансові ризики діяльності на іпотечному ринку житла

1) Фінансові ризики ризики, пов'язані з діяльністю фінансово-кре¬дитних установ, що здійснюють іпотечне житлове кредитування.

Кредитні ризики невиконання (несвоєчасне виконання) своїх зобов'язань позичальником; невиконання кредитором своїх зобов'я¬зань перед іншими кредиторами; галузеві ризики; невизначеність перспектив розвитку житлового будівництва, умов ведення підприєм¬ницької діяльності в цьому секторі та дохідності цієї діяльності.

Ризики ліквідності нездатність фінансово-кредитної установи своєчасно задовольнити вимоги вкладників і кредиторів та виконати інші свої зобов'язання.

Цінові ризики ризики, пов'язані з непередбаченими змінами дохідності фінансово-кредитної установи чи вартості її зобов'язань, а також зобов'язань, які несуть інші контрагенти перед цією установою. Цінові ризики охоплюють: ризики, пов'язані зі зміною процент¬них ставок за вкладеннями та зобов'язаннями; ризики, пов'язані зі змінами ринкової вартості активів фінансово-кредитної установи; ва¬лютні ризики, які пов'язані зі змінами вартості активів і пасивів, номінованих в іноземній валюті; ризики інфляції.

Ризики запровадження нових кредитних продуктів (банківських тех¬нологій, схем фінансування та рефінансування іпотечних кредитів). З одного боку, ці продукти можуть бути не прийняті потенційним по¬купцем, з іншого боку - імовірність великих витрат фінансово-кре¬дитною установою на їх упровадження.

Ризики втрати репутації фінансово-кредитної установи і фінансово-кредитної системи в цілому, ризики, які можуть супроводжуватися серйозними фінансовими втратами.

Ризики стратегічного управління ризики, пов'язані з вибором стра¬тегії розвитку фінансово-кредитної установи. У випадку помилкової стратегії така фінансово-кредитна установа може дійти до банкрутства.

2)         Ризики діяльності емітентів іпотечних цінних паперів

Ризики невиконання емітентами цінних паперів своїх зобов'язань щодо забезпечення дохідності цінних паперів і щодо їх своєчасного погашення (іпотечні облігації первинного та вторинного ринків житла).

Ризики можливості банкрутства емітентів, зобов'язання якої га-рантує уряд.

Ризики, пов'язані з посиленням нестабільності функціонування фінан¬сових ринків, можливе утворення різноманітних фінансових пірамід, що вимагає особливої уваги від держав та наднаціональних міждержав¬них утворень до сфери регулювання функціонування таких ринків та міжнаціональних фінансових потоків.

3)         Ризики, пов'язані із заходами державного регулювання іпотечного житлового ринку.

Ризики, пов'язані зі змінами правових основ іпотечного житлового ринку, які стосуються інтересів усіх його учасників.

Ризики податкового регулювання цього ринку відмова держави від податкового стимулювання іпотечного житлового кредитування тощо.

Ризики невиконання державою своїх соціальних зобов'язань перед учас¬никами іпотечного житлового ринку невиконання державою своїх га¬рантій, наданих за іпотечними цінними паперами, або гарантій, нада¬них учасникам іпотечного ринку, зокрема, за заощадженнями громадян.

Ризики, пов'язані із загальноекономічною кон’юнктурою, кон'юнк¬турою на ринку житла погіршення макроекономічної ситуації в країні, зміна економічного укладу в країні, відновлення систе¬ми державного житлового забезпечення тощо.