4.2.1. Розрахунок освітленості на горизонтальній площині

 

            Нехай у межах горизонтальної поверхні треба при обраному типі й розташуванні світильників забезпечити найменшу освітленість E при коефіцієнті запасу k.

            Вимірявши за планом відстані d від точки до проекції кожного з найближчих світильників, за графіками знаходимо значення е або  й, підсумовуючи їх, визначаємо  або . Освітленість, створювану віддаленими світильниками, що не враховуються в зазначених сумах, а також світлом, відбитим від стін і стель приміщення, будемо враховувати коефіцієнтом додаткової освітленості . Тоді відповідно до виразу (4.9)

 

відповідно до чого вибирається потужність лампи.

            Для практичного користування цією формулою повинні бути уточнені питання:

в яких точках повинна визначатися  або ?

які світильники необхідно вважати «найближчими»?

як визначати коефіцієнт ?

            Розрахунок повинен проводитися для найменш освітленої (найгіршої) точки в межах поверхні, на якій повинна бути забезпечена нормована освітленість, тобто для точки з найменшим значенням  або .

            При загальному рівномірному освітленні великих приміщень основними контрольними точками є центр кутового поля та середина його довгої сторони. Ці точки й деякі інші випадки показані на рис. 4.14.

            У розрахунку як «найближчі» треба вважати світильники до такого значення d, при якому освітленість від кожного світильника стає меншою 5% освітленості від одного з найближчих світильників.

            Значення коефіцієнта  береться в межах  залежно від того, наскільки ретельно зроблене визначення  або  і який коефіцієнт відбиття мають поверхні приміщення.

            При фактичних значеннях коефіцієнтів , ,  коефіцієнт використання дорівнює , а при невідбиваючих поверхнях приміщення («чорне приміщення») . Тоді відбиття світла поверхнями приміщення збільшує освітленість у відношенні , що й можна вважати наближеним значенням коефіцієнта додаткової освітленості.