6.1. Розрахункові освітлювальні навантаження

 

Розрахункові освітлювальні навантаження виробничих, громадських і допоміжних будівель визначаються виходячи із встановленої потужності освітлювальних приладів, одержаної в результаті світлотехнічного розрахунку, вони становлять сумарну потужність усіх джерел світла даної освітлювальної установки напругою вище 42 В і знижувальних трансформаторів 12 – 42 В.

В установках з розрядними лампами розрахункова потужність включає втрати потужності в ПРА.

При визначенні розрахункового навантаження на вводі в будівлю або на початку розподільної лінії використовують коефіцієнт попиту Кс, що дорівнює відношенню розрахункового тривалого навантаження до встановленої потужності освітлювальної установки.

Коефіцієнт попиту для розрахунку живильної мережі виробничих будівель беруть таким, що дорівнює:

1,0 – для дрібних виробничих будівель і ліній, що живлять окремі  групові щитки;

0,95 – для будівель, що складаються з окремих великих прольотів;

0,85 – для будівель, що складаються з багатьох окремих приміщень;

0,8 – для адміністративно-побутових і лабораторних будівель промислових підприємств;

0,6 – для складських будівель, що складаються з багатьох окремих приміщень, електричних підстанцій.

Для громадських будівель Кс приймають відповідно до ДБН В.2.5 – 23 – 2003 «Проектування електроустаткування житлових і громадських будівель і споруд» залежно від встановленої потужності і призначення будівель.

Розрахункове навантаження ліній, що живлять штепсельні розетки в громадських будівлях, визначається за формулою

Ррш = Ксш•Руш•п,                          (6.1)

 

де   Ррш – розрахункове навантаження лінії, кВт;

      Ксш – розрахунковий коефіцієнт попиту, що береться таким, що дорівнює 0,1 – 0,2 для вводів в будівлю, 0,2 – 0,4 для живильних мереж і 1,0 – для групових мереж;

      Руш – встановлена потужність електроприймачів, зокрема споживачів оргтехніки, приєднуваних до штепсельної розетки, береться такою, що дорівнює 60 Вт;

      п – число штепсельних розеток.