4.3 Стратегічні підходи до оцінки дії факторів обмеження, як спосіб прогнозування екологічних конфліктів

 

Важливим елементом прогнозування ЕК є розробка практичних засобів оцінки впливу дії факторів обмеження (а в наближенні до прикладних проблем економіки ресурсокористування – обмеженість ресурсів, що використовуються економічними системами). Для більшості відкритих систем (особливо економічних суб’єктів) значним мотивуючим фактором в їх роботі був і залишається розрахунок певного критерію переходу на нові ресурси чи технології, доцільності використання тієї чи іншої технології або ресурсу, як засобу попередження виникнення ЕК. Таким показником (критерієм) можна вважати показник ефективності використання ресурсів. Ми пропонуємо використовувати так званий принцип «міжгенераційної справедливості», як базовий принцип концепції стійкого розвитку або в більш широкому сенсі – принцип «рівноможливостей майбутнього та теперішнього». Можна запропонувати до використання показник динаміки ефективності

де  – зміна ефекту від використання даного виду ресурсу (ресурсів) за порівнювані періоди, грн;  – зміна витрат на даний вид ресурсу (ресурсів) щодо досягнення бажаного ефекту за порівнювані періоди, грн.

 

Даний показник ми пропонуємо використовувати при оцінці ефективності використання обмежених ресурсів економічними системами як складової оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності чи потенціалу розвитку систем (Дерев’янко, 2006). При обрахунку показника динаміки ефективності (ДЕ) доцільно використовувати вартісні показники ефекту та витрат ресурсів, оскільки вони є найбільш універсальними. Принципова відмінність обчислення показника ДЕ в аналізі ефективності використання ресурсів від звичайного показника ефективності полягає у такому: а) порівняння саме зміни ефекту та витрат, а не їх незмінного значення у певний період часу, що дає змогу оцінити результативність управління діяльністю економічних систем з підвищення ефективності використання наявних ресурсів за досліджуваний проміжок часу; б) у практичному аналізі більш вагоме значення має структурний аналіз результатів обчислення показника ДЕ, ніж його результативне значення, оскільки він дозволяє оцінити зміни ефективності використання ресурсів, які відбуваються протягом досліджуваного періоду порівняно із попереднім.

У формулі (4.1) в чисельнику знаходиться зміна ефекту використання ресурсу, а у знаменнику – зміна витрат ресурсу. Для більш наочного та детального аналізу ситуації та її розвитку можна зобразити складові показника ДЕ у вигляді лінійної системи координат, де за віссю абсцис ми будемо відкладати зміну витрат (∆В), а за віссю ординат – зміну ефекту (∆Е), обумовлюючи таким чином залежність зміни ефекту від зміни витрат. Таким чином, ми маємо функцію виду y = f(x), або у даному випадку ∆Е = f(∆В).

Проілюструємо три принципово різні сценарії, які можна зобразити в даній системі координат за допомогою вектору розвитку системи () – він вказує напрям змін, що відбуваються у системі протягом певного часу або протягом декількох визначених періодів (наприклад, протягом двох років) на прикладі розвитку виробничих систем.

Сценарій розвитку економічної системи, що розвивається згідно сучасних економічних принципів і законів (рис. 4.4 а). Тобто, традиційні економічні системи – системи, які у більшості випадків отримують приріст економічного ефекту завдяки абсолютному приросту обсягу витрат на ресурси. Хоча в той же час, дана модель відповідає і ситуації поступового зменшення питомих витрат на ресурси. Однак тенденція до зростання споживання ресурсів в абсолютному виразі зберігається.

Сучасні тенденції інноваційного розвитку на нашу думку можна зобразити таким чином (рис. 4.4 б). Тобто, не змінюючи обсягів витрат на ресурси, економічна система збільшує ефект (прибутки) завдяки впровадженню нової техніки, ресурсозбережних технологій і т.д. Даний сценарій близький до поняття «стійкого розвитку», адже не передбачає збільшення навантаження на ресурсні запаси, хоча в той же час продовжує їх використання у майже незмінних обсягах.

 

 

Сценарій, зображений на рис. 4.4 в, умовно можна назвати ситуацією «ресурсного відродження». Його можна було б назвати ідеальним по відношенню до, наприклад, збереження навколишнього середовища (НС). Але щодо сучасного суспільно-економічного розвитку він не є припустимим, адже не відображає економічного розвитку в класичному розумінні – залишаються незмінними обсяги прибутку, система не отримує додаткового ефекту при одночасному зниженні витрат на ресурси, тобто має місце ситуація так званої стагнації.

Оптимальною може бути модель розвитку системи, коли абсолютний приріст ефекту супроводжується абсолютним зниженням витрат на ресурси або іншими словами, підвищення рівня ефекту одночасно із зниженням рівня витрат на ресурси (рис. 4.5).

 

 

Саме така динаміка розвитку на нашу думку відповідає терміну «стійкий соціально-економічний розвиток».

Для оцінки впливу внутрішніх факторів обмеження діяльності ми пропонуємо використовувати індекс внутрішніх обмежень (ІВО), який ґрунтується на аналізі ресурсомісткості роботи економічних суб’єктів та інтенсивності використання ресурсів:

,                                                                      (4.2)

де R – коефіцієнт ресурсомісткості роботи економічних суб’єктів; І – коефіцієнт інтенсивності використання ресурсів економічних суб’єктів.

 

Коефіцієнт ресурсомісткості роботи економічних суб’єктів (R):

,                                                                      (4.3)

де r – сумарна вартість усіх ресурсі, які використовуються у виробничо-господарській діяльності, грн; Р – обсяг виробленої (реалізованої) продукції за звітний період (місяць, квартал, півріччя, рік), грн.

 

Коефіцієнт інтенсивності використання ресурсів (IР):

,                                                                      (4.4)

де t – середня тривалість виробничого циклу (год., дні, міс.).

 

Використання наведених показників ресурсомісткості роботи підприємства (R) та інтенсивності використання ресурсів підприємства (ІР) дозволяє отримати таке їх співвідношення у результативному ІВО:

.                                                          (4.5)

Така побудова ІВО дає можливість визначити його пряму залежність від двох ключових характеристик: ресурсомісткості виробництва та показника, оберненого до інтенсивності використання ресурсів підприємства.