6. Корозія в неелектролітах

 

До неелектролітів відносять більшість органічних рідин: нафту та продукти її переробки, безводні спирти, хлороформ, бензол, толуол, хлоровані вуглеводні та інші, а також деякі неорганічні рідини, наприклад, рідкий бром, розплавлена сірка. На процес корозії в середовищі рідких неелектролітів значно впливає підвищення температури, а також  присутність вологи. Найбільше практичне значення має корозія металів у нафті та її похідних. Корозійна активність нафти визначається в основному вмістом у ній меркаптанів, тіоспиртів (R-SH), сірководню і елементарної сірки. Меркаптани викликають корозію кобальту, нікелю, свинцю, олова, міді, срібла, кадмію; сірководень викликає корозію заліза, свинцю, міді, срібла; елементарна сірка викликає корозію міді та срібла. Розплавлена сірка реагує практично з усіма металами з утворенням сульфідів (меншою мірою вуглецеві сталі, титан і алюміній). Рідкий бром сильно руйнує алюміній, вуглецеві сталі, титан, меншою мірою – нікель і незначно – залізо, свинець, платину і золото.

Металеві конструкції, що працюють  в  розчинах  неелектролітів, виготовляють з матеріалів, стійких у даному середовищі, наприклад, із високохромистих сталей, що використовуються  для  апаратурного оформлення каталітичного  і термічного крекінгу  нафти, або зі  сталей  із нанесеними  на  їх поверхню  захисними покриттями, наприклад, покриття  сталі  алюмінієм  для  сірководневих середовищ.  Таким  чином, основними  заходами  боротьби  проти  корозії  в неелектролітах  є використання  корозійностійких  матеріалів і захисних покриттів.