3. Корозія міді та її сплавів

 

Мідь та її сплави

Стандартний електродний потенціал міді:

= + 0,34 В і  = + 0,52 В.

Термодинамічно більш імовірним процесом є утворення двовалентних іонів міді. Корозія міді можлива тільки з кисневою деполяризацією, і в розчин електроліта переходять катіони Cu2+. В атмосферних умовах висока корозійна стійкість міді пов'язана з утворенням на її поверхні захисних плівок, що складаються з продуктів корозії –

Cu(OH)2, Cu(OH)2CuCO3.

Мідь кородує з великою швидкістю в аерованих аміачних і ціаністих розчинах із утворенням комплексних іонів, у присутності сірчистого газу, сірководню, сірки. В неокиснювальних кислотах – хлоридній, розбавлених сульфатній, фосфатній, оцтовій – за відсутності кисню мідь стійка. Використовується мідь в електротехнічній промисловості, а також для виготовлення теплообмінників, холодильників, вакуумних апаратів.

Латуні – це сплави міді з цинком, застосовуються  як матеріал для труб конденсаторів у паросилових установках, особливо для корабельних конденсаторів, що охолоджуються морською водою. Для простих латуней характерний вид корозії – знецинкування, вони схильні до корозійного розтріскування (за наявності в атмосфері аміаку).

Бронзи – сплави міді з оловом (мають хороші антифрикційні властивості і володіють прекрасними ливарними якостями), а також із алюмінієм (стійкі в розведених розчинах кислот, у тому числі в хлоридній, фосфатній, оцтовій, лимонній і багатьох інших), кремнієм, марганцем (не дають іскор при ударі).