2.1. Зниження агресивності корозійного середовища

 

У промислових умовах зменшення втрат від корозії може бути досягнуто за допомогою зміни складу агресивного середовища. Використовують два прийоми:

1) видалення з агресивного середовища речовин, що викликають корозію металів;

2) введення в агресивне середовище спеціальних речовин, які викликають значне зниження швидкості корозійного процесу. Такі речовини називаються сповільнювачами, або інгібіторами корозії. Інгібітори корозії (ІК) – хімічні сполуки, які, будучи наявними в корозійній системі в достатній концентрації, зменшують швидкість корозії без значної зміни концентрації будь-якого корозійного реагенту. Здатністю уповільнювати корозію металів в агресивних середовищах володіє багато неорганічних речовин.

Здатність до гальмування корозійних процесів у цих сполук обумовлюється присутністю в них катіонів (Са2 +, Zn2 +, Ni2 +, As3 +, Bi3 +, Sb3 +) або аніонів (Cr2O42-, Cr2O72-, NO2-, SiO32-, РO43-). Неорганічні катодні інгібітори зменшують швидкість корозії внаслідок зниження ефективності катодного процесу або скорочення площі катодів. Анодні неорганічні інгібітори утворюють на поверхні металу тонкі

(~ 0,01 мкм) плівки, які гальмують перехід металу в розчин. Плівкоутворювальні інгібітори захищають метал, створюючи на його поверхні фазові або адсорбційні плівки. До них входять деякі сполуки з лужними властивостями: фосфати, поліфосфати, силікати, борати та ін. Органічні інгібітори – це інгібітори змішаної дії, тобто вони впливають на швидкість як катодної, так і анодної реакцій.