Предметний покажчик

 

А

 

Абсолютна висота − висота точки місцевості над середнім рівнем Балтійського моря. Підписи А.в. на карті називаються відмітками (відм. 96,2), а на випадок, коли підписана вершина гори, – висотами (вис. 143,8). Підписи висот рівнів води називаються урізами води, 37, 59, 122, 123.

Аерофотознімок − фотографічне зображення місцевості і окремих об’єктів.

А. плановий − аерофотознімок, отриманий під час планового аерофотознімання. Він виконується за такого положення АФА, коли його оптична вісь у момент фотографування збігається з прямовисною лінією або відхиляється від неї на певний кут – не більше 3º. Плановий А. на рівнинній або пагорбкуватій ділянці становить фотографічний план місцевості, що легко ототожнюється з картою. Він має постійний масштаб і дозволяє визначити порівняно точно місцезнаходження, конфігурацію і дійсні розміри об’єктів, а також може бути використаний для вимірювання відстаней, кутів і площ.

А. перспективний − виконується при нахиленому положенні оптичної осі АФА. Масштаб перспективного знімка змінний: передній план – великий, а потім він поступово зменшується до заднього плану. А.п. застосовується під час розвідки цілей, ретельно прикритих засобами ППО, вивчення водних перешкод і гідротехнічних споруд, гірських перевалів та в інших випадках.

Азимут − кут між початковим напрямом і напрямом на орієнтир (об’єкт). Початковий напрям − напрям географічного (геодезичного, астрономічного) меридіана або магнітного меридіана. Залежно від того, який напрям взятий за початковий, розрізняють географічний (геодезичний, астрономічний) азимут А і магнітний азимут Аm, 56.

Географічний (геодезичний, астрономічний) А − двогранний кут між площиною меридіана даної точки і вертикальною площиною, що проходить у даному напрямі, який відраховується від напряму на північ за ходом годинникової стрілки.

Геодезичний А − двогранний кут між площиною геодезичного меридіана у даній точці і площиною, що проходить через нормаль до неї і містить цей напрям, 55.

Астрономічний А − двогранний кут між площиною астрономічного меридіана даної точки і вертикальною площиною, що проходить у даному напрямі.

Різниця між геодезичним і астрономічним азимутом незначна (одиниці кутових секунд), тому в ракетно-артилерійській практиці використовують один термін – геодезичний А.

Магнітний азимут Аm − горизонтальний кут, що відраховується від північного напряму магнітного меридіана за ходом годинникової стрілки до заданого напряму, 55-56.

Азимутальна насадка (АНБ-1) − оптичний прилад, що входить до комплекту бусолі ПАБ-2А. АНБ-1 призначена для визначення істинних азимутів орієнтирних напрямків щодо спостереження зірок α (Полярна зірка) і β (сузір’я Малої Ведмедиці), а також проведення спостережень світил за будь-якими кутами нахилу. АНБ-1 складається із візира для спостереження світил, кронштейна для закріплення насадки на патрубок монокуляра бусолі і рівня для надання осі обертання горизонтального положення.

Алгоритм − система правил (приписів), що визначає послідовність логічних і обчислювальних операцій для розв’язання задач в усіх можливих варіантах.

Артилерійська звукова розвідка (АЗР) − добування відомостей про батареї (гармати, міномети, РСЗВ) противника, що стріляють, за звуком їх пострілів за допомогою звукометричних станцій, які перебувають на озброєнні підрозділів і частин артилерійської розвідки. Складова частина артилерійської розвідки. Ведеться батареями і взводами звукової розвідки за допомогою звукометричних комплексів. Завданнями АЗР є також забезпечення стрільби своєї артилерії (визначення відхилень розривів снарядів (мін) від цілі, координат створюваних звукових реперів, контроль стрільби артилерією на ураження). АЗР не залежить від умов видимості, може виконувати завдання у будь-яку пору року, з великими зусиллями виявляється розвідкою противника, 50.

Артилерійська оптична розвідка − добування артилерійськими підрозділами відомостей про об’єкти (цілі) противника за допомогою оптико-електронних засобів розвідки. Завдання А.о.р.: виявлення і визначення координат тактичних засобів ядерного нападу противника, його артилерійських і мінометних батарей (взводів), протитанкових та інших вогневих засобів, танків, БМП, БТР, спостережних пунктів, радіоелектронних засобів, оборонних споруд та інших цілей, визначення переднього краю противника, розташування і дій його передових частин (підрозділів), обслуговування стрільби своєї артилерії, 50.

Артилерійська радіолокаційна розвідка − добування відомостей про цілі (об’єкти) противника засобами артилерійських радіолокаційних підрозділів. Призначається для визначення координат цілей (об’єктів) противника, параметрів їх руху на полі бою, може засікати епіцентри ядерних вибухів, 50.

Артилерійська радіотехнічна розвідка − добування відомостей про типи, призначення і місцеположення працюючих РЕЗ противника (радіолокаційних, радіонавігаційних, радіотелекерування), складова частина радіоелектронної розвідки. Ведеться за допомогою спеціальних радіотехнічних станцій. Виявлення РЕЗ противника, визначення їх типу і призначення здійснюються за параметрами сигналів, що ними випромінюються. Місцеположення РЕЗ визначається тріангуляційним (кутомірним) методом, що ґрунтується на пеленгації об’єктів з двох-трьох і більше пеленгаційних станцій, та іншими способами, 50.

Артилерійський дивізіон – основний вогневий і тактичний підрозділ в артилерії сучасних армій. Входить до складу частини (з’єднання), може бути окремим. Існують артилерійські дивізіони: гармати, міномети, реактивні, протитанкової та самохідної артилерії, зенітної артилерії і т.ін. Як правило, А.д. включає три артилерійські батареї, підрозділ управління та забезпечення, 39, 70, 71.

Артилерійська розвідка − добування відомостей про об’єкти (цілі) противника засобами артилерійської розвідки в інтересах підготовки і ведення вогню артилерією, завдання ракетних ударів. Найважливіший вид бойового забезпечення, складова частина тактичної розвідки. Завдання А.р.: виявлення і визначення координат засобів ядерного нападу противника, наземних елементів високоточної зброї, артилерії, мінометів, РСЗВ, танків, протитанкових засобів, пунктів управління, засобів РЕБ та інших об’єктів (цілей); дорозвідка об’єктів (цілей), призначених для ураження; збирання (уточнення) відомостей про місцевість і метеоумови; контроль результатів стрільби своєї артилерії (мінометів, РСЗВ) та ракетних ударів; видача даних для коректування вогню. Для ведення А.р. розгортається мережа артилерійських спостережних, командно-спостережних і пересувних розвідувальних пунктів, постів (позицій) технічних засобів розвідки (звукової, радіолокаційної, радіотехнічної і т. ін.), а також висилаються артилерійські розвідувальні групи, 7, 23, 38, 50.

Артилерійська топогеодезична мережа (АТГМ) − сукупність закріплених (позначених) на місцевості точок (орієнтирів), координати яких визначені із серединною помилкою Еx, Еy < 5 м стосовно вихідних пунктів. На окремих точках АТГМ визначають дирекційні кути орієнтирних напрямів із серединною помилкою 0-00,5. АТГМ створюється на місцевості з обмеженою кількістю пунктів геодезичних мереж, контурних точок або за відсутності великомасштабних карт з метою скорочення часу, підвищення точності і надійності топогеодезичного прив’язування. АТГМ створюється у районах вогневих позицій, на рубежах розгортання підрозділів артилерійської розвідки та на маршрутах пересування топогеодезичними підрозділами артилерійських і розвідувальних підрозділів, як правило, у масштабі групи. Щільність АТГМ – не менше однієї точки на 2-5 км2 (на маршрутах пересування – одна точка через 5-10 км). АТГМ створюють у державній системі координат, якщо на місцевості є пункти ДГМ (СГМ), або у місцевій системі координат, якщо пункти ДГМ (СГМ) відсутні, 79.

Артилерійський компас − прилад, що вказує напрям географічного (істинного) або магнітного меридіана. Основними частинами компаса є насаджена на вістря сталевої голки магнітна стрілка, шкала, візирний пристрій, гальмо, корпус. У компаса Андріанова шкала нерухома, обертається візирний пристрій (цілик і мушка), шкала за ходом годинникової стрілки оцифрована у градусній мірі з ціною поділки 3°. Артилерійський компас має візирний пристрій (дзеркальце прорізом). Шкала, як правило, у поділках кутоміра (в тисячних). Ціна поділки 0-50. Останнім часом досить широко використовується компас «Турист». Він виготовлений за зразком артилерійського компаса. Шкала градуса з ціною поділки 5°, 56.

Астрономічне орієнтування − спосіб визначення астрономічного азимута А. напряму на земний предмет шляхом визначення астрономічного азимута будь-якого небесного світила на визначений момент часу і вимірювання у той самий момент горизонтального кута, складеного напрямками на світило і земний предмет, 56, 58.

 

Б

 

База даних − структура даних, що дозволяє отримувати, нагромаджувати або видавати інформацію на запити численних незалежних користувачів. Існують чотири типи організації баз даних: мережа реляційна, локальна реляційна, мережа нереляційна і локальна нереляційна.

Батальйон (дивізіон) – основний тактичний підрозділ у сухопутних військах, 6, 44-46, 51, 70, 126, 131, 134, 137.

Батарея − вогневий і тактичний підрозділ в артилерії. Б. можуть бути окремими (в батальйонній і бригадній артилерії) або входити до складу артилерійського дивізіону (полку, БрАГ). Складається із двох-трьох вогневих взводів, взводу (відділення) управління і може мати 4-8 гармат (мінометів, РСЗВ, установок ПТРК) і більше. У бою батарея виконує завдання самостійно або у складі дивізіону у повному складі або окремими взводами. Вона може одночасно виконувати одне або декілька вогневих завдань, але не більше кількості гармат у батареї. Артилерійська (реактивна) Б. може стріляти із закритих ВП і прямою наводкою, а мінометна – із закритих ВП.

Батареями називаються також підрозділи артилерійської розвідки (оптичної, звукометричної, топографічної, радіотехнічної і т. ін.) та управління. У ракетних військах Б. називаються стартовими і технічними, є Б. паркові, навчальні та ін., 6, 24, 51, 70, 76, 135.

Бінокль − артилерійський оптичний прилад, складений з двох паралельно з’єднаних зорових труб. Призначений для спостереження за полем бою, розвідки противника, вивчення місцевості, вимірювання вертикальних і горизонтальних кутів та визначення віддалень. За мірою (кратністю) збільшення Б. поділяють на біноклі середнього збільшення (6-8 – кратні з полем зору 8-5°) і великого збільшення (10-20 – кратні з полем зору 5-2°).

Бланкова карта − топографічна або спеціальна карта, надрукована в один або декілька кольорів ослабленого тону. Використовується для розроблення інформаційних, бойових та розвідувальних документів, 63-64.

Бойовий порядок ракетної, артилерійської частини (підрозділу) – побудова (розташування) частини (підрозділу) на місцевості для виконання завдань вогневого ураження противника.

Б.п. повинен забезпечувати найбільш ефективне і надійне виконання поставлених завдань, найкраще використання бойових частин (підрозділів) відповідно до їх призначення, стійке управління, можливість здійснення своєчасного маневру; потайність і найменшу уразливість від ядерної та звичайної зброї противника. Б.п., крім того, повинен дозволяти підтримувати тісну взаємодію із загальновійськовими частинами (підрозділами). Тому артилерійські частини (підрозділи) розгортаються, як правило, в Б.п. у смугах (на ділянках) дій тих загальновійськових частин (підрозділів), яким вони додані, або які вони підтримують. Б.п. артилерійської частини, як правило, складається з бойових порядків підрозділів, командного і спостережного пунктів, позицій (постів) підрозділів артилерійської розвідки, а також місць розташування тилу частини (підрозділу обслуговування), 38, 39, 42, 133.

Боковий спостережний пункт (БСП) − місце для спостереження за діями противника, своїх військ і за місцевістю (акваторією) у районах, неспостережуваних з основного або передового СП, особливо на стиках і флангах дій військ. В артилерії БСП, крім того, призначається для спостереження за результатами вогню артилерії та його коректування. Більш частіше БСП застосовується при веденні військами бойових дій у гірських районах, 70.

Болотова спосіб − графічний спосіб визначення місцеположення на карті свого стояння за трьома точками, що знаходяться на ній. Для визначення на карті положення точки свого стояння аркуш прозорого паперу кладуть на тверду основу (планшет, польову сумку, картон) і закріплюють його. У центрі аркуша намічають точку і від неї візують на три орієнтири, прокреслюючи напрямки від себе. Потім накладають кальку на карту так, щоб кожен накреслений на ній напрям проходив через умовний знак того орієнтира, на який він прокреслений і, з’єднавши всі напрями з відповідними умовними знаками орієнтирів, переносять на карту точку стояння. Вихідні три точки потрібно вибирати так, щоб кути між прокресленими на карті напрямами були не менше 60º, калька під час візування повинна зберігати незмінне положення, 63.

Бригада – основна тактична частина, 44, 51, 70, 71.

Бусоль (перископічна артилерійська) − артилерійський прилад управління вогнем, що поєднує оптичний і кутомірний прилади з орієнтир-бусоллю (коробкою з магнітною стрілкою). Призначається для орієнтування гармат і приладів у напрямі, заданому дирекційним кутом або бусоллю, визначення дирекційних кутів або бусолей напрямів на місцевості, вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів і відстаней під час топогеодезичного прив’язування позицій і пунктів, 85.

 

В

 

Взвод управління − підрозділ забезпечення, призначений для ведення розвідки, здійснення топогеодезичного прив’язування бойових порядків, обслуговування стрільби та забезпечення управління підрозділами, 70.

Вивчення місцевості − вивчення характерних особливостей місцевих предметів та рельєфу, встановлення наявності перешкод, оцінка захисних властивостей та прохідності місцевості, визначення умов виконання бойового завдання, ведення артилерійського вогню, орієнтування, маскування і т.ін. Здійснюється за топографічними картами, аерознімками і безпосереднім оглядом місцевості, 92.

Висота відносна − перевищення однієї точки стосовно іншої точки (поверхні). В.в. точки визначається різницею абсолютних висот точок або числом проміжків між горизонталями, помноженим на висоту перетину. Застосовується у ході топогеодезичного прив’язування елементів бойового порядку, 37, 74.

Висота командна − висота (не обов’язково найвища), з якої відкривається найкращий огляд навколишньої місцевості з великою дальністю і широким сектором огляду, підписується більшим шрифтом (цифрами), ніж інші висоти, 36, 45, 59.

Відмітка висоти − підпис на карті абсолютної висоти точки місцевості. В.в., що знаходяться на топографічних картах, не завжди є вершинами висот. Вони можуть бути на схилах, навіть на річках і озерах, 36, 45, 59.

Візування − суміщення візирної лінії (оптичної осі) астрономічного, геодезичного, кутомірного та іншого інструменту з напрямом на вибрану спостерігачем віддалену точку або небесне світило, 56, 75.

Військова топографія − галузь військової науки, що вивчає місцевість, способи її вивчення та оцінки, орієнтування на ній, використання топографічних і спеціальних карт, аерофотознімків місцевості, здійснення вимірів за картою і на місцевості, порядок складання схем місцевості і бойових графічних документів, а також способи ведення розвідки місцевості та рекогносцирування. В.т. тісно пов’язана з теорією і практикою топогеодезичного забезпечення РВ і А, 7, 73.

Відхід – маневр, який застосовують у тих випадках, коли лише шляхом тимчасової втрати частини території можна змінити несприятливу обстановку, що склалася, вивести свої війська з-під удару противника, виграти час і зайняти вигідні рубежі, 24-25, 72.

Відділення – первинний тактичний підрозділ, 73, 79, 131, 138.

Взвод вогневий – вогневий підрозділ, що призначений для виконання вогневих завдань і має на озброєнні до чотирьох гармат (мінометів, РСЗВ, пускових установок ПТКР); підрозділ, який входить до складу батареї. Під час бою діє, як правило, в складі батареї або додається механізованим підрозділам і діє разом з ними, 6, 8, 24-26, 45, 51, 70, 73, 76.

Взвод управління − підрозділ забезпечення, призначений для ведення розвідки, здійснення топогеодезичного прив’язування бойових порядків, обслуговування стрільби та забезпечення управління підрозділами, 6, 8, 24-26, 45, 51, 70, 73, 76.

Вогонь – основний засіб ураження противника в бою і операції. Вогонь ведеться із різних видів зброї, включає також пуск ракет у звичайному спорядженні. Вогонь може вестися із завданням знищення, придушення, зруйнування цілі або виснаження противника. В обороні і наступі вогонь організовується і здійснюється за періодами вогневого ураження, крім того, в обороні створюється система вогню. Ефективність ураження цілі вогнем досягається високою точністю стрільби (ударів), його раптовістю, масуванням вогню по найважливіших об’єктах (цілях), широким маневром і умілим управлінням вогнем. З урахуванням характеру цілі, кількості артилерії, що залучається, і завдання вибираються види і порядок ведення артилерійського вогню, 26, 34, 67, 76, 133, 135-137.

 

Г

 

Географічна (картографічна, градусна) сітка − зображення на карті ліній паралелей і меридіанів. Використовується для визначення географічних (геодезичних) координат точок і цілевказання. На топографічних картах лінії паралелей і меридіанів є внутрішніми рамками аркушів, їх широта і довгота підписуються в кутах кожного аркуша карти, 57, 58.

Географічні координати − кутові величини (широта і довгота), що визначають положення об’єктів на земній поверхні та на карті. Вони поділяються на астрономічні, що отримані з астрономічних спостережень, і геодезичні, що отримані за допомогою геодезичних вимірювань на земній поверхні.

Під час визначення астрономічних координат точка проектується на поверхню геоїда, а під час визначення геодезичних координат – нормаллю на поверхню земного еліпсоїда. Внаслідок нерівномірного розподілу маси Землі і відхилення поверхні геоїда від поверхні земного еліпсоїда прямовисна лінія у загальному випадку не збігається з нормаллю. Кут відхилення прямовисної лінії на території України не перевищує 3-4ʺ, або в лінійних величинах близько ±100 м, 55-56, 62, 84.

Геодезична задача обернена − задача, в якій за даними координатами двох точок потрібно знайти відстань між ними і взаємні напрями. Г.з.о. розв’язується на площині, сфері та еліпсоїді. Розв’язання на площині і сфері виконують за формулами відповідно до плоскої і сферичної тригонометрії. Для розв’язання задачі на земному еліпсоїді поверхню останнього заздалегідь зображають в тій чи іншій проекції на сфері або на площині, потім розв’язують задачу на цих, більш простих, поверхнях, після чого вносять до результатів поправки як похибки проекції.

Математична сутність задачі полягає у перетворенні плоских і прямокутних або географічних координат у полярні, 78.

Геодезична задача пряма − задача, в якій за заданими координатами однієї точки, азимутом або дирекційним кутом напряму з неї на другу точку і за відстанню між ними потрібно знайти координати другої точки і напрям з неї на першу, 7, 71.

Геодезичний пункт − точка, міцно закріплена на місцевості підземним знаком (монолітом, трубою і т. ін.) і наземною спорудою у вигляді сигналу, піраміди і т. ін., координати якої визначені з високою точністю відповідно до її класу. Г.п. використовуються для визначення координат елементів бойового порядку ракетних військ і артилерії під час прив’язування на геодезичній основі та створення топографічних карт, а також для інших точних вимірювань. Координати Г.п. систематизуються у вигляді каталогів, які видаються і надходять до військ, 75.

Геодезична лінія − лінія найкоротшої відстані між двома точками на будь-якій поверхні. На поверхні кулі Г.л. – дуга великого круга, на бічній поверхні циліндра – гвинтова лінія, на поверхні еліпсоїда – крива подвійної кривизни, в кожній точці якої стична площина проходить через нормаль до поверхні у тій самій точці.

Довжина геодезичної лінії між двома точками визначається за координатами цих точок, 78.

Геодезична мережа − сукупність геодезичних пунктів, визначених на місцевості із заданою точністю координат і дирекційних кутів. Під час створення державної геодезичної мережі (ДГМ) і спеціальних геодезичних мереж (СГМ) визначають прямокутні координати і абсолютні висоти пунктів, дирекційні кути сторін мережі і напрямів на орієнтирні пункти.

Для кожного пункту ДГМ і СГМ встановлюють два орієнтирних пункти на відстані 200-1000 м від нього. Пункти ДГМ і СГМ на місцевості закріплені центрами і позначені геодезичними знаками. Орієнтирні пункти закріплені центрами і позначені стовпами. ДГМ залежно від точності визначення вихідних даних поділяють на чотири класи, СГМ – на три види. СГМ створюють зі щільністю не менше одного пункту на 20 км2, що забезпечує топо-прив’язування елементів бойового порядку ракетних і артилерійських підрозділів на геодезичній основі, 78.

Гіроскопічне орієнтування − спосіб визначення істинних азимутів орієнтирних напрямів, під час якого вимірювання здійснюються гірокомпасом. Найбільш значне поширення на цей час дістали гірокомпаси, чутливим елементом яких є магнітний гірокомпас. Реагуючи на добове обертання площини горизонту, магнітний гіроскоп здійснює азимутальні гармонічні коливання стосовно площини істинного меридіана точки стояння приладу. Для визначення відліку номера положення динамічної рівноваги чутливого елемента, який відповідає відліку перетину горизонтального круга площиною істинного меридіана, фіксують по горизонтальному кругу гірокомпаса крайні точки азимутальних коливань чутливого елемента (точки реверсій), в яких відбувається зміна напряму його видимого руху. Прийнята методика Г.о. передбачає визначення відліку номера за спостереженням у процесі пуску (прийому вимірювання азимута гірокомпасом) від двох до чотирьох послідовних реверсій П1, П2, П3 і П4 чутливого елемента. Визначення істинних азимутів методом Г.о. автономне. Воно не залежить від умов погоди, пори року і часу доби, магнітних аномалій, радіоперешкод і фізико-географічних особливостей району робіт, 86.

Горизонталь − лінія на карті, що з’єднує точки рельєфу з однаковою висотою над рівнем моря. Розрізняють такі Г.: основні (суцільні), що відповідають висоті перерізу рельєфу, зображуються на карті суцільною тонкою лінією коричневого кольору; потовщені – кожна п’ята основна горизонталь, служать для полегшення рахунку висот і зручності в читанні рельєфу; додаткові (напівгоризонталі) та допоміжні (чверті) горизонталі служать для відображення важливих подробиць рельєфу, що не виражаються основними горизонталями, і проводяться через половину та чверть висоти перерізу. Зображуються на картах переривчастими та короткими переривчастими лініями, 12, 15, 16-19, 43, 57, 59, 62.

Горизонтальна дальність − відстань від точки вильоту до точки перетину траєкторії з горизонтом гармати, 87.

Град − одиниця десяткової міри кутів, що дорівнює 1/100 прямого кута, позначається літерою g. Г. поділяється на 100ʹ (градових хвилин), а 1ʹ на 100ʺ (градових секунд). 1g = 0,9° = 54ʹ = 3240ʺ, 19, 53, 62, 78.

Градієнт магнітного схилення − міра зміни магнітного схилення під час переміщення на місцевості. У практиці ракетних військ і артилерії Г.м.с. визначається штабами, коли оцінюється магнітометричний стан місцевості в районах розгортання РВ і А для величини переміщення на 10 км. Якщо Г.м.с. не перевищує 0-10 на 10 км, то допускається орієнтування за допомогою магнітної стрілки бусолі.

Під час визначення Г.м.с. використовуються карти масштабів 1:500 000 і 1:1000000, на яких нанесені ізогони – лінії однакового магнітного схилення.

Г.м.с. визначається для прогнозування точності вимірювання магнітного азимута за допомогою магнітної стрілки бусолі і накладення обмежень на її застосування під час визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямів, 98.

Градус ( °) − одиниця міри кутів, 1/360 частина кола, центральний кут, що спирається на дугу 1°. Градус поділяється на 60 хвилин, хвилина – на 60 секунд. Позначається градус знаком „ ° ”, хвилина - знаком „ ʹ ”, секунда – „ ʺ ”, 19, 53, 62, 78.

Графічна точність − точність вимірювання відстаней між двома точками на папері (карті) за допомогою циркуля і масштабної лінійки. Дослідом встановлено, що такі вимірювання не можуть бути виконані точніше, ніж 0,1 мм, тому у разі графічних вимірювань і побудов величина 0,1 мм вважається граничною Г.т, 12, 23, 25, 27.

 

Д

 

Дальність спостереження − найбільша відстань, на якій виявляється об’єкт (ціль). Д.с. залежить від того, як ведеться спостереження: неозброєним оком або за допомогою оптичних приладів. Д.с. неозброєним оком залежить від розмірів об’єкта (цілі), часу доби, стану атмосфери і висоти пункту, з якого ведеться спостереження, а Д.с. – з використанням приладів, крім того, залежить від якості і характеристик приладів, що застосовуються. Для спостереження вночі застосовуються прилади нічного бачення, 24, 87.

Дирекційний кут − кут між північним напрямом вертикальної лінії координатної сітки і напрямом на пункт, що визначається і вимірюється на карті за ходом годинникової стрілки від 0 до 360º (від 0-00 до 60-00). Позначається літерою α з індексами початку і кінця напряму. Дирекційні кути вимірюються за картою, а також визначаються за вимірюваними на місцевості магнітними або істинними азимутами, 105, 112.

Довгота − одна із географічних координат. Довгота точки – двогранний кут між площиною нульового (Гринвіцького) меридіана і площиною меридіана даної точки. Може бути східною (додатною) чи західною (від’ємною) від 0 до 180º. Відлік довготи проводиться по дузі екватора або паралелі в обидва боки від початкового меридіана (від 0 до 180º). Відлік довготи може проводитися і в один бік із заходу на схід від початкового меридіана (від 0 до 360º), 56, 84.

Донесення − бойовий або службовий звітно-інформаційний документ, призначений для повідомлення визначених відомостей вищому командирові (начальникові) штабу. У бойовій обстановці розробляються Д. бойові розвідувальні щодо зв’язку, тилу та ін. У мирний час Д. можуть складатися з мобілізаційних питань, служби військ, військової дисципліни, а також щодо забезпечення озброєнням, боєприпасами, бойовою технікою та іншими видами постачання військ (сил). За термінами подання Д. можуть бути терміновими (визначеними табелем термінових донесень) і позатерміновими, що подаються за необхідності відповідно до умов обстановки. Бойове Д., у якому викладається рішення, підписується командиром і начальником штабу, а решта – начальником штабу і начальником служби, 22, 50.

 

З

 

Запасна вогнева позиція (позиційний район) – ділянка місцевості, призначена для розгортання ракетних, артилерійських, мінометних підрозділів (частин) і виконання вогневого завдання за неможливості його вирішення з основної вогневої позиції (позиційного району), 67, 108.

Запасний командний пункт (ЗКП) − пункт управління, підготовлений на будь-який випадок виходу з ладу командного пункту (КП) або неможливості управління з нього військами (силами). Створюється у з’єднанні сухопутних військ. ЗКП підтримує безперервний зв’язок з КП, пунктами управління підлеглих і взаємодіючих військ (сил). Із ЗКП здійснюється управління під час переміщення КП, а також виконуються окремі завдання управління військами. Для роботи ЗКП виділяються відповідні сили і засоби зі складу штабу, інших органів управління, підрозділів зв’язку і обслуговування. Наявність ЗКП підвищує стійкість, надійність і безперервність управління, 70.

Засічки − спосіб визначення координат точок, що прив’язуються, в умовах відкритої та напівзакритої місцевості. Розрізняють пряму, зворотну і комбіновану засічки. У прямій засічці координати точок визначають проведенням вимірювань на вихідних пунктах. Залежно від приладів, що застосовуються, умов видимості і наявності вихідних пунктів розрізняють прямі засічки, виконані орієнтованим приладом, за виміряними кутами та полярні. У разі зворотної засічки координати точок визначають вимірюваннями, виконаними на точці, що прив’язується. На практиці топогеодезичних робіт застосовують зворотні засічки, виконані з орієнтованим приладом, за вимірюваними кутами і за виміряним кутом і відстанями, 15, 52, 76.

Зближення меридіанів − кут, створений зображенням меридіана точки в проекції Гаусса і прямою, паралельною осі абсцис (X) на площині. Позначається літерою γ. Кут для точок, розміщених на схід від осьового меридіана, додатний, а кут для точок, розміщених на захід від осьового меридіана, − від’ємний. У функції геодезичної широти В і довготи L, яка відраховується від осьового меридіана, кут γ виражається формулою

γ = (L – L0) sinB,

де        L і В – геодезичні довгота і широта даної точки;

L0 – довгота осьового меридіана зони, в якій розміщена ця точка.

Звукова артилерійська розвідка − добування відомостей про неспостережувані артилерійські батареї, що стріляють (гармати, міномети, РСЗВ), противника за звуком їх пострілів за допомогою артилерійських звукометричних станцій. З.а.р. є складовою частиною артилерійської інструментальної розвідки. Завданням З.а.р. є також обслуговування стрільби своєї артилерії (визначення відхилень розривів снарядів (мін), координат звукових реперів, контроль стрільби на ураження). З.а.р. не залежить від умов видимості, успішно діє в будь-яку пору року, важко виявляється розвідкою противника, 7, 50.

Знак геодезичний − дерев’яна або металева споруда у вигляді піраміди над центром геодезичного пункту. Служить об’єктом візування під час топогеодезичного прив’язування елементів бойового порядку ракетних і артилерійських підрозділів на геодезичній основі, 85.

Зона розвідки й ураження наземних (надводних) цілей засобами РВ і А – район місцевості (акваторії), в межах якого (якої) забезпечується засічка об’єктів (цілей) противника з необхідною точністю та їх ураження із заданим ступенем, 91.

З’ясування завдання − початковий етап роботи командира щодо прийняття рішення на бій. У процесі З.з. командир повинен зрозуміти мету майбутнього бою; замисел старшого начальника і зміст одержаного завдання; роль свого з’єднання (частини, підрозділу) у виконанні завдання вищої інстанції та його місце в бойовому порядку; завдання сусідів та умови взаємодії з ними; особливості одержаного завдання і терміни готовності до його виконання. У результаті З.з. визначається, які попередні розпорядження, кому і коли віддати, як організувати подальшу роботу щодо прийняття рішення і підготовки бою, 33.

 

 

К

 

Карта − зменшене і узагальнене зображення поверхні земної кулі або окремих її частин, яке виконане на площині за певним математичним законом і показує розміщення, поєднання та зв’язки природних і суспільних явищ. Суттєвими особливостями карти є її наочність, вимірність і висока інформативність. К. відрізняються за змістом та оформленням. Зміст К. повинен бути повним, вірогідним, сучасним і точним, 7-9, 12-17, 21-23, 27-30, 51, 57, 72, 80.

Карта робоча − топографічна (спеціальна) карта, на якій командир (начальник, офіцер) за допомогою графічних умовних знаків і прийнятих скорочень відображає тактичну (спеціальну) обстановку та її зміни в ході операції (бою); бойовий документ, застосовується під час управління військами. На К.р. наносяться тільки дані обстановки, необхідні службовій особі за родом її діяльності. К.р. використовується для з’ясування завдання, оцінки обстановки, прийняття рішення, постановлення бойових завдань, організації взаємодії і т. ін., 7-9, 12-17, 21-23, 27-30, 51, 57, 72, 80.

Карти спеціальні − карти, на яких детально відображені окремі елементи місцевості або нанесені спеціальні дані. К.с., що використовуються в штабах і військах, створюються завчасно у мирний час, під час підготовки і у ході бойових дій. До них належать карти бланкові, шляхів сполучення, водних рубежів, рельєфні та ін. Призначаються для вивчення місцевості та її окремих елементів, 12, 22.

Карти топографічні − загальногеографічні карти масштабів 1:1000000 і більше. К.т. відображають найбільш повно елементи і деталі місцевості, що впливають на бойові дії військ і є основним джерелом інформації про місцевість, а також основою бойових документів і спеціальних карт. Використовуються для вивчення місцевості, з’ясування завдання, оцінки обстановки, прийняття рішення, постановлення завдань підлеглим військам і організації взаємодії військ, а також орієнтування на місцевості (карти масштабів 1:50000 – 1:200000), визначення координат цілей і для прив’язування елементів бойових порядків військ (карти масштабів 1:25 000 – 1:100000).

К.т., що використовуються у військах, поділяють на великомасштабні (1:25000, 1:50000), середньомасштабні (1:100000, 1:200000) і дрібномасштабні (1:500000, 1:1000000), 11, 13, 96, 106.

Карти цифрові − формалізована модель місцевості, зображена у вигляді закодованих у цифровій формі просторових координат точок місцевості та їх характеристик, що записані на магнітній стрічці або іншому носії. К.ц. можуть автоматично утворитися під час обробки аерофотознімків або карт і використовуватися в ЕОМ та іншому програмно-керованому пристрої. У Збройних Силах передових країн світу цифрова картографічна інформація використовується у навігації, тактичному управлінні операціями, розвідці, топографічному аналізі місцевості, стратегічному плануванні операції і т. ін.

Картка топогеодезичного прив’язування − документ, в якому відображаються результати топо-прив’язування позиції, пунктів і постів. У К.т.п. зазначаються координати точок, їх абсолютні висоти, дирекційні кути орієнтирних напрямів і способи їх визначення.

За необхідності у К.т.п. розміщують координати точок, що прив’язуються, у сусідній зоні і значення поправки у дирекційний кут за перехід із зони в зону, а також значення широти і зближення меридіанів точки, що прив’язується. У К.т.п. креслиться схема взаємного розміщення вихідних точок і точок, що прив’язуються, показуються дирекційні кути на орієнтирні точки.

К.т.п. підписується командиром підрозділу, який виконує топоприв’язування. У картці контролю топо-прив’язування, крім того, міститься номер підрозділу, що контролює способи контролю координат і дирекційних кутів і розбіжність між визначеними і контрольними даними, 81, 85, 87.

Каталог координат геодезичних пунктів − систематизований список пунктів, розміщених на площі аркуша карти масштабу 1 : 200000 або на ділянці району топогеодезичних робіт, в якому містяться: назви і клас пунктів, прямокутні координати, абсолютні висоти центрів, відстані і дирекційні кути напрямів на сусідні пункти або на спеціальні орієнтирні пункти. Пункти в К.К.Г.П., як правило, розміщуються у порядку зменшення їх абсцис. К.К.Г.П. супроводжуються схемою геодезичної мережі, описом центрів та іншими відомостями, необхідними під час подальшого використання геодезичної мережі, 85, 106, 114.

Кодована карта − топографічна карта району бойових дій із вписаними (надрукованими) умовними найменуваннями або умовними номерами ділянок місцевості та об’єктів. Кодування топографічної карти може здійснюватися з використанням відповідної інструкції або за наказом відповідного органу управління, 94.

Командирська машина − машина з колісною або гусеничною базою (БМП, БТР, танк), оснащена засобами зв’язку для управління підлеглими підрозділами в бою, 23, 72.

Командно-спостережний пункт (КСП) − пункт управління підрозділом у бою. Створюється у батальйоні, артилерійському дивізіоні, роті, батареї, взводі. Розташовується в укритті або на машині (БМП, БТР, танку), у місці, що забезпечує управління підрозділами в бою, 38, 70.

Компас магнітний − прилад для визначення сторін горизонту і вимірювання на місцевості магнітних азимутів.

Координати − кутові або лінійні числові величини, що визначають положення цілі (об’єкта) на будь-якій поверхні (земній, на карті) або у просторі. К. можуть бути географічні й плоскі прямокутні, 7-8, 35, 52, 55-57, 60-63.

Координати географічні − кутові величини – географічна широта і довгота, що визначають положення точок на земній поверхні стосовно екватора і меридіана, взятих як початкові. Географічна широта відраховується по дузі меридіана в обидва боки від екватора від 0 до ± 90° (знаками „плюс” позначають північні, „мінус” – південні широти). Відлік географічних довгот проводиться по дузі паралелі в обидва боки від початкового меридіана від 0 до ± 180°. Довгота до сходу від початкового меридіана позначається знаком „плюс”, до заходу – знаком „мінус”. Північними і південними рамками топографічних карт є паралелі, східними і західними – меридіани. На внутрішній частині кожної рамки нанесені поділки через 1 хв. або через 10 с. К.г. користуються під час визначення взаємного положення точок, віддалених одна від одної на надто великі відстані. В артилерійських підрозділах (частинах) застосовуються прямокутні координати, 55, 62, 84, 107.

Координати біполярні − дві кутові або лінійні числові величини, що визначають положення точки на площині, сфері або еліпсоїді стосовно двох вихідних точок полюсів. Даними величинами можуть бути: відстані (дистанції) від полюсів до точок, що визначають внутрішні кути між напрямами з однієї вихідної точки на іншу і напрямами з вихідних точок на точку, що визначається; дирекційні кути або азимути напрямів з вихідних точок на точку, що визначається, 52.

Координати повні − прямокутні координати, зазначені повністю, без будь-яких скорочень, 59.

Координати полярні − величини, що визначають положення точки на карті стосовно вихідної точки, яку беруть за полюс. Такими величинами є: кут положення, який відраховується від напряму полярної осі, і відстань (дальність) від полюса до точки, що визначається.

Полярною віссю можуть бути напрям на орієнтир, лінія меридіана (істинного або магнітного) або вертикальна лінія координатної сітки. У цьому випадку кутами положення будуть істинні або магнітні азимути і дирекційні кути, 52, 105.

Координати прямокутні (плоскі) − лінійні величини (абсциса х і ордината у), що визначають положення точки на площині (карті) стосовно двох взаємно перпендикулярних осей X та У, точка перетину цих осей є початком координат. Абсциса х і ордината у точки А - відстань від початку координат до основи перпендикулярів, опущених із точки А на відповідні осі.

На топографічних картах прямокутні координати (Гаусса) застосовуються по координатних зонах.

Усі топографічні карти у межах однієї зони мають загальну систему прямокутних координат. Початком координат у кожній зоні служить точка перетину середнього (осьового) меридіана зони з екватором, середній меридіан зони відповідає осі абсцис (X), а екватор – осі ординат (У). Щоб прискорити цілевказання за топографічною картою, початок координат у кожній точці умовно перенесений на 500 км вліво вздовж осі ординат У. Для однозначного визначення положення точки по прямокутних координатах на земній кулі до значення координати у зліва приписується номер зони (однозначне або двозначне число), 8, 52, 85, 94-96.

Координати скорочені − умовне скорочення прямокутних координат. Застосовуються для прискорення цілевказання за топографічною картою. У цьому випадку вказують тільки десятки і одиниці кілометрів і метрів, напр.: x = 50450; у = 20840. Скорочені координати не можна застосовувати, коли район дій охоплює простір протяжністю більше 100 км по широті або довготі, а також під час дій на стику координатних зон, 60, 96.

Координатна (кілометрова) сітка − система плоских прямокутних координат на топографічній карті у вигляді сітки взаємно перпендикулярних ліній. Горизонтальні лінії цієї сітки проведені паралельно екватору, а вертикальні – паралельно осьовому меридіану зони. Лінії цієї сітки на картах проводяться на однакових відстанях одна від одної і утворюють сітку квадратів, сторони яких (відстані між лініями) дорівнюють цілому числу кілометрів у масштабі карти. Так, на картах масштабу 1:25000 – через 4 см (1 км на місцевості), 1:50000, 1:100000 і 1:200000 – через 2 см (1, 2 та 4 км на місцевості відповідно). На карті масштабу 1:500000 К.с. не наноситься, подаються лише виходи ліній сітки через 2 см на внутрішній рамці кожного аркуша карти.

К.(к.)с. (кілометрова) призначена для цілевказання, визначення прямокутних координат, зображених на карті об’єктів (цілей), а також для нанесення на карту об’єктів (цілей), орієнтирів, СП ракет, ВП артилерії і т.ін. за їх прямокутними координатами. Підписи біля горизонтальних ліній (за західною і східною рамками) означають відстань у кілометрах від екватора і служать для відліку координат х, а підписи біля вертикальних ліній (за північною і південною рамками) – для відліку координат У, 57.

Курвіметр − прилад для вимірювання відстаней на топографічних картах (планах) різного масштабу, 20-21, 33.

Кутомір: 1) пристрій кутомірних приладів і прицільних пристроїв артилерійських гармат, мінометів, бойових машин, використовується для їх наведення у горизонтальній площині під час стрільби із закритих вогневих позицій; 2) горизонтальний кут у точці стояння гармати, який відраховується проти ходу годинникової стрілки між зворотними напрямом ствола наведеної гармати і напрямом на точку наводки, 78, 104.

 

Л

 

Лінія спостереження − пряма лінія, що з’єднує прилад спостереження з ціллю, 38.

 

М

 

Магнітна аномалія − різке відхилення величини магнітного схилення в різних районах поверхні Землі від її середніх значень, які повинні були б бути у цих районах у разі відсутності аномалій. М.а. пояснюється заляганням порід, що містять залізні руди. Розрізняють площеві і точкові М.а. На топографічних картах вони позначаються спеціальними умовними знаками. У районах М.а. застосування магнітної стрілки бусолі для визначення дирекційних кутів забороняється, а користування магнітним компасом призведе до можливої втрати орієнтування, .78

Магнітне схилення (схилення магнітної стрілки) − горизонтальний кут між географічним (істинним) і магнітним меридіанами в даній точці земної поверхні. Воно зумовлене розбіжністю магнітного та географічного полюсів Землі та може бути східним (додатним) або західним (від’ємним). Ураховується під час підготовки даних для стрільби артилерією, орієнтування та руху на місцевості та в інших необхідних випадках. Величина М.с. і його річна зміна зазначені на кожному аркуші топографічної карти на рік видання карти, 112.

Магнітний меридіан − уявна лінія на поверхні землі, проекція силової лінії земного магнітного поля, 98.

Масштаб аерофотознімка − відношення довжини лінії на аерознімку до довжини горизонтального прокладення відповідної лінії на місцевості. Як і масштаб карти, він може бути виражений у вигляді дробу, напр., 1:3600, або числом метрів, що містяться в одному сантиметрі на аерофотознімку, напр., в 1 см міститься 36 м, 8, 11-14, 20, 115.

Масштаб карти − ступінь зменшення на карті проекції довжини відповідної лінії місцевості або відношення довжини лінії на карті до відповідної довжини лінії на місцевості. Масштаб може бути виражений у числовій формі (чисельний масштаб) або в графічній (лінійний, поперечний масштаби) у вигляді графіка, 14, 98.

М. чисельний – відношення двох чисел; чисельник – одиниця, а знаменник число, яке показує, у скільки разів зменшена кожна лінія місцевості при зображенні її на карті (підписується по південній рамці). За допомогою чисельного масштабу можна визначити відстань за картою, для чого необхідно знати величину масштабу, 99.

М. лінійний – графічне вираження чисельного масштабу у вигляді прямої лінії. Для побудови лінійного масштабу проводять пряму лінію і ділять на відрізки; кожному із цих відрізків повинно відповідати кругле число метрів або кілометрів на місцевості. Найменша, оцифрована в кілометрах, поділка лінійного масштабу називається основою лінійного масштабу, 14, 99.

М. поперечний – спеціальний графік на металевій лінійці для вимірювання і відкладання відстаней на карті з граничною графічною точністю (0,1 мм). Застосовується під час виконання найточніших вимірювань довжини ліній на карті і плані, 99.

Меридіан географічний (земний) − загальне найменування астрономічного (істинного) і геодезичного меридіанів. Лінії астрономічного і тієї ж довготи геодезичного меридіана не збігаються через відхилення прямовисних ліній від нормалей до референц-еліпсоїда, 11, 12, 53-57, 62, 64.

Меридіан геодезичний − лінія на земній поверхні, всі точки якої мають однакову геодезичну довготу. На поверхні референц-еліпсоїда геодезичний М. – лінія перетину референц-еліпсоїда площиною, що проходить через нормаль до його поверхні у даній точці і його малу вісь, 12, 53-54, 62, 64.

Меридіан істинний (астрономічний) − лінія на земній поверхні, всі точки якої мають однакову астрономічну довготу. Площиною істинного меридіана точки земної поверхні називається площина, що проходить через напрям прямовисної лінії в цій точці і паралельна осі обертання Землі, 11, 54-56, 64.

Методика − сукупність прийомів (способів), що застосовуються у визначеній логічній послідовності для проведення розрахунків, досліджень, 86.

Метод − прийом (спосіб) наукового пізнання того чи іншого явища (об’єкта, процесу), 9, 31-32, 86.

Міра точності (h) − одна із числових характеристик розсіву випадкових величин, що підпорядковується нормальному закону. М.т. обернено пропорційна середньому квадратичному відхиленню. Виражається формулою

,

де        Е2 - середньоквадратична помилка.

Застосовується для порівняльної оцінки артилерійських приладів і різних методів розрахунків, 12, 23, 25, 27.

Місцеві предмети (військ.) − штучні і натуральні об’єкти на земній поверхні, що використовуються у військовій справі для вивчення місцевості, орієнтування, цілевказання і управління військами в бою і операції. До М.п. належать усі об’єкти місцевості, створені природою чи працею людини (ґрунтово-рослинний покрив, гідрографія, мережа доріг, населені пункти, окремі місцеві предмети - орієнтири тощо). На картах М.п. зображуються у вигляді умовних знаків, 12, 14-15, 30.

 

Н

 

Номенклатура топографічних карт − система позначення окремих аркушів карт. За основу Н.т.к. України взята карта масштабу 1:1000000. Уся поверхня Землі поділяється паралелями через 4º на ряди (пояси), а меридіанами – через 6º на колони. Сторони створених трапецій служать межами аркушів карти масштабу 1:1000000. Ряди (пояси) позначаються літерами латинського алфавіту від А до V, починаючи від екватора до полюсів, а колони - арабськими цифрами від 1 до 60, починаючи від меридіана 180º із заходу на схід. Номенклатура аркуша карти складається із літери ряду та номера колони. Наприклад, аркуш карти з позначенням м. Києва позначається як М-36. Номенклатура кожного аркуша карти масштабів 1:500000, 1:200000 та 1:100000 складається із номенклатури аркуша карти 1:1000000 з додатком відповідної літери або цифри. Один аркуш мільйонної карти складають:

- 4 аркуші карти масштабу 1:500000, які позначаються великими літерами А, Б, В, Г;

- 36 аркушів карти масштабу 1:200000, які позначаються римськими цифрами від І до XXXVI;

- 144 аркуші карти масштабу 1:100000, які позначаються арабськими цифрами від 1 до 144.

Номенклатура карт масштабу 1:50000 складається із номенклатури карти масштабу 1:100000 з додатком літери (А, Б, В, Г). Номенклатура карт масштабу 1:25000 складається із номенклатури карти масштабу 1:50000 з додатком літери алфавіту (а, б, в, г), 11-12.

Нормативи: 1) оперативно-тактичні усереднені числові величини, що характеризують просторові і часові показники оперативних (тактичних) завдань військ і районів їх бойових дій: глибину бойових завдань, розміри смуг (ділянок, районів) бойових дій, величину переходу, темпи наступу, терміни виконання завдань, середні швидкості руху колон і т. ін.; 2) тимчасові, кількісні і якісні показники виконання військовослужбовцями або підрозділами завдань, прийомів і дій, пов’язаних із застосуванням зброї і техніки у ході бойової підготовки, 101.

 

О

 

Орієнтир – місцевий предмет або елемент рельєфу, що чітко виділяється на фоні місцевості, стосовно якого визначається місцезнаходження, розташування об’єктів і цілей, напрям руху, цілевказання, управління вогнем, ударами і управління підрозділами в бою, 20, 24-25, 31, 60, 74-75, 109, 112, 114, 118.

Орієнтування (топографічне) − визначення свого місцеположення стосовно сторін горизонту і оточуючих об’єктів місцевості. Під час топографічного орієнтування спочатку вказують напрям на північ за будь-яким предметом і визначення свого місцезнаходження стосовно найближчого орієнтира, що добре виділяється, потім вказують необхідні орієнтири та інші об’єкти місцевості, а також напрями на них та приблизні відстані. Напрями на орієнтири вказують стосовно свого положення (прямо, ліворуч, праворуч) або за сторонами горизонту, 115.

Орієнтування приладів спостереження − надання оптичній осі приладів визначеного фіксованого напряму, що задається дирекційним кутом. Необхідне для ведення розвідки, цілевказання, засічки цілей (орієнтирів, реперів) і управління вогнем. О.п.с. здійснюють за дирекційним кутом орієнтирного напряму або основного напряму стрільби, взаємним візуванням, за загальним орієнтиром і т. ін., 105.

Основний напрям − єдиний напрям, в якому орієнтуються гармати і прилади розвідки декількох артилерійських підрозділів (частин), об’єднаних загальним управлінням. О.н. задається дирекційним кутом з точністю до 1-00, 24, 25.

Основний спостережний пункт − основне місце, призначене для спостереження за діями противника, своїх військ, місцевістю і управління вогнем артилерійського підрозділу, частини, групи, 38, 70, 80.

Оцінка місцевості − визначення можливого впливу властивостей даної місцевості і окремих її елементів на вирішення поставленого бойового завдання, 103.

Оцінка обстановки − вивчення й аналіз факторів та умов, що впливають на виконання завдань у досягненні мети операції (бою). Здійснюється командувачами (командирами) особисто, за допомогою штабів, командувачів (начальників) родів військ (спеціальних військ і служб) під час розроблення рішення на операцію (бій) і управління військами у ході бойових дій. Включає: вивчення й аналіз даних про противника, свої війська (сили), район бойових дій, метеорологічні і кліматичні умови, час та інші елементи обстановки. Під час оцінки обстановки використовують розрахунки, довідки, схеми та інші матеріали, що готуються офіцерами штабу, 103.

Оцінка району бойових дій − вивчення місцевості, характеру природних перешкод (річок, каналів, гірських масивів), об’єктів атомної промисловості, гідротехнічних споруд з метою зменшення негативного впливу умов на ведення бойових дій військ і використання військами сприятливих даних району в операції (бою), 103.

 

П

 

Перевищення цілі − різниця висот цілі і вогневої позиції батареї. Під час визначення установок для стрільби ураховують поправку на перевищення цілі як суму кута місця цілі і поправки кута прицілювання на кут місця цілі, 103, 118.

Передовий спостережний пункт − пункт, призначений для розвідки противника, перегляду близьких підступів до переднього краю своїх військ, зв’язку з мотопіхотою, а також для коректування вогню по цілях, не спостережуваних з основного СП, 70, 104.

Перископ − оптичний прилад, головні осі об’єктива і окуляра якого розміщені у різних за рівнем горизонтальних площинах. Призначений для спостереження із-за укриття, 81, 104, 117.

Перископічні прилади − оптичні прилади, в конструкції яких використаний принцип перископа. В артилерії П.п. – це стереотруби, розвід-теодоліти, перископічні насадки для бусолі, деякі далекоміри, 81, 88.

Піднімання карти − посилення контурних ліній і підфарбування умовних знаків на карті для більш чіткого виділення окремих елементів місцевості, що можуть суттєво вплинути на бойові дії підрозділу, частини, з’єднання. Елементи місцевості розфарбовують кольоровими олівцями, збільшують умовні знаки, підкреслюють назви або збільшують підписи назв. Підписи координатної сітки (на кожному аркуші карти у дев’яти місцях) піднімають жовтим кольором легким тушуванням, 104.

Повітряна артилерійська розвідка − складова частина повітряної розвідки як виду. Ведеться підрозділами розвідувальної авіації (вертольотами, літаками), безпілотними літальними апаратами з метою отримання даних про об’єкти (цілі) противника для успішного завдання ракетних ударів і ведення вогню, 7, 50.

Поділка кутоміра − артилерійська кутомірна міра. П.к. − центральний кут, який стягується дугою, що дорівнює 1/6000 частині довжини кола. Довжина дуги в одну поділку кутоміра приблизно дорівнює 0,001 радіуса, звідси наша тисячна. Кути у поділках кутоміра записують через риску (дефіс) і читають роздільно (наприклад: 12-45 – дванадцять сорок п’ять). Поділки кутоміра, записані до риски, інколи називають великими поділками кутоміра, а записані після риски – малими, одна велика поділка кутоміра дорівнює 100 малим поділкам, 104-105.

Положення цілі стосовно орієнтира − віддалення цілі стосовно орієнтира за напрямом, дальністю і висотою. Може вказуватися полярними або прямокутними координатами (приростами координат), 59, 95.

Полярні координати цілі − числові величини, що визначають положення цілі на площині або у просторі. За полярні координати цілі беруть дирекційний кут, дальність до цілі і кут місця цілі, 52.

Поновлення топографічних карт − приведення змісту застарілих топографічних карт згідно із сучасним станом місцевості. Здійснюється з використанням аерознімків. Нові об’єкти, що виникли на місцевості, наносяться на карту, а ті, що зникли, − вилучаються, 115.

Порядок цілевказання − встановлене правило (спосіб) для швидкого і точного вказання місця цілі (об’єкта) на полі бою іншій особі. Способи цілевказання: від орієнтирів, за азимутом і відстанню до цілі, наведенням гармати на ціль, розривом артилерійського снаряда і т. ін. Цілевказання може проводитися як безпосередньо на місцевості, так і за картою чи аерознімком. Установлюється командирами, штабами, органами розвідки, 84, 96.

Похідний порядок – це розміщення частин і підрозділів для пересування в колонах, 47-48.

Прилади нічного бачення − електронно-оптичні прилади для спостереження вночі. П.н.б. працюють за рахунок використання невидимих для людського ока інфрачервоних або ультрафіолетових променів, 88, 106.

Прилади спостереження та розвідки (ПСР) − прилади, що служать для виявлення і розпізнавання різних наземних, морських та інших цілей, спостереження за діями противника і своїх військ, розвідки місцевості, цілевказання і коректування стрільби. У ракетних і артилерійських частинах, підрозділах застосовуються такі ПСР: біноклі, стереотруби, розвідувальні теодоліти, бусолі, далекоміри, прилади нічного бачення та ін., 103, 109

Прилади управління вогнем артилерії − прилади, що використовуються під час визначення установок для стрільби і управління вогнем артилерійських і мінометних підрозділів, під час ураження різних цілей. ПУВ артилерії включають прилади визначення топографічних даних і обчислених установок для стрільби по цілі; прилади розрахунку сумарних поправок на балістичні і метеорологічні умови стрільби; прилади розрахунку коректур під час пристрілювання цілі і реперів різними способами, 81.

Приріст координат − різниця координат точки прив’язування та вихідної точки, 52, 54-59, 62-65.

Проекція топографічних карт − (масштабів 1:25000 - 1:500000) - рівнокутна поперечно-циліндрична проекція Гаусса, обчислена для шестиградусної зони за елементами еліпсоїда Красовського. Земна поверхня поділяється за довготою на шістдесят шестиградусних зон, відлік яких ведеться від нульового (Гринвіцького) меридіана. Кожна зона послідовно проектується на циліндр, а циліндр потім розгортається в площину. Осьовий меридіан та екватор кожної зони зображуються прямими лініями, перпендикулярними між собою. Усі осьові меридіани зон зображуються без похибок і зберігають масштаб по всій своїй довжині.

Інші меридіани в кожній зоні зображуються в проекції кривими лініями (тому вони довші за осьовий меридіан), тобто з похибками. Усі паралелі зображуються кривими лініями з деякою похибкою. Похибки довжин ліній збільшуються з віддаленням від осьового меридіана на схід або на захід і на краях зони стають найбільшими, досягаючи величини порядку 0,001 довжини лінії, виміряної за картою.

Завдяки єдиній проекції, всі топографічні карти пов’язані із системою плоских прямокутних координат, в якій визначається місцезнаходження геодезичних пунктів, а це дозволяє отримувати координати точок в одній системі як за картою, так і під час вимірювання на місцевості.

Проекція карти 1:1000000 - видозмінена поліконічна міжнародна. Частини земної поверхні, обмежені за широтою на 4°, а за довготою – на 6°, проектуються кожна на свій конус. Паралелі зображуються дугами кола, а меридіани – прямими лініями. Похибки у відстанях становлять до 0,14%, у кутах - до 7ʹ, у площах - до 0,08%, 98, 106.

Пункт астрономічний − точка земної поверхні, географічні координати якої і азимут орієнтирного напряму визначені астрономічним шляхом (із спостережень небесних світил). На місцевості П.а. відмічається цегляним або бетонним стовпом. Якщо П.а. суміщений з пунктом геодезичним, астрономічні і геодезичні координати і азимути на такому пункті будуть розрізнятися між собою внаслідок відхилення прямовисної лінії від нормалі до поверхні референц-еліпсоїда, 75, 100.

Пункт геодезичний − пункт геодезичної мережі, відмічений на місцевості закладеним у землю центром та спорудженим над ним знаком (бетонний або дерев’яний стовп), обкопаним круглою канавою. Координати центра пункту (абсциса, ордината і абсолютна висота), а також дирекційні кути напрямів на орієнтирні пункти зазначаються в геодезичних каталогах, 85.

Пункт управління − спеціально обладнане і оснащене технічними засобами місце, з якого командувач (командир) з офіцерами штабу здійснює управління військами (силами, засобами) під час підготовки і ведення бойових дій або під час несення засобами бойового чергування. Створюються командні, передові командні, запасні, тилові і допоміжні П.у. П.у. можуть бути пересувними і стаціонарними, 25, 38, 89, 94.

 

Р

 

Радіолокаційна розвідка (РЛР) − добування, аналіз, узагальнення відомостей про об’єкти (цілі) противника, у тому числі визначення їх координат або параметрів руху за допомогою радіолокаційних станцій; складова частина радіоелектронної розвідки та радіолокаційного забезпечення. РЛР дозволяє виявляти об’єкти (цілі) на землі, в повітрі, на воді за будь-яких метеорологічних умов, вдень і вночі, визначати вид та інтенсивність радіолокаційних перешкод противника, засікати епіцентри ядерних вибухів, 50, 76.

Радіолокаційна станція (РЛС) − пристрій для виявлення, вимірювання координат і розпізнавання об'єктів (цілей), а також для вирішення інших завдань методами радіолокації. РЛС складається із потужного радіопередавача, що працює у метровому, дециметровому, сантиметровому і міліметровому діапазонах хвиль; спрямованої антени; радіоприймача, який працює на тій самій довжині хвилі, що й радіопередавач; синхронізатора, індикаторного пристрою і допоміжного обладнання. Розрізняють РЛС за їх призначенням: для виявлення повітряних, (наземних, надводних) об’єктів, гарматної наводки, наведення літаків і ракет, прицільного бомбометання і т. ін., 111.

Район особливої уваги − ділянка місцевості, у межах якої найбільш імовірне розташування важливих цілей (об’єктів) противника (засобів ядерного нападу, танків, артилерії та ін.). РОУ – підвищене спостереження (розвідка), призначаються ракетні і артилерійські підрозділи (частини) для ураження цілей (об’єктів), що розкриваються в Р.о.у., 108.

Розвідка місцевості − добування, збір та вивчення відомостей про місцевість та її окремі елементи в районі (смузі) бойових дій військ: про рельєф, гідрографію, населені пункти, мережу доріг, ґрунтово-рослинний покрив тощо, 7, 50, 76.

Розвідка спостереженням − добування розвідувальних даних про об’єкти (цілі) противника шляхом спостереження. Спостереження ведеться зі спостережних пунктів, літальних апаратів, кораблів. Для спостереження застосовуються різні прилади розвідки, 7, 50.

Розвідувальні відомості − відомості про противника, одержані різними засобами розвідки. Після обробки Р.в. визначаються розвідувальні дані, що використовуються під час прийняття рішень, планування операції (бою), управління військами, планування вогню і ударів, 109.

Розпорядження − бойовий документ з управління військами; бойові Р. підлеглим об’єднанням, з’єднанням, частинам і підрозділам, що віддаються замість бойового наказу і стисло відображають його зміст; бойові Р. безпосередньо підлеглим з’єднанням, групам, частинам, підрозділам родів військ, спеціальних військ; Р. щодо видів забезпечення, зв’язку, ПУВ та ін. У разі обмежених термінів підготовки операції (бою) після відпрацювання командувачем (командиром) замислу можуть віддаватися попередні бойові Р., в яких зазначається орієнтовне завдання, до виконання якого треба бути готовим, 91.

 

С

 

Світловий орієнтир − група розривів освітлювальних снарядів у розташуванні військ противника для орієнтування військ, що ведуть бойові дії. С.о. позначають залпами або серіями методичного вогню через кожні 3-5 хв., 109.

Сектор спостереження − ділянка місцевості, обмежена справа наліво двома орієнтирами, у межах якої ведеться спостереження, 110.

Система вогню артилерії – організований за єдиним планом вогонь усіх видів артилерії в інтересах досягнення мети бою (операції). Включає райони, ділянки і рубежі масованого, зосередженого, загороджувального вогню, вогонь окремих гармат, установок ПТРК на підступах, перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони, маневр вогнем для швидкого його масування і зосередження на будь-якому загрозливому напрямі або ділянці, а також систему спостереження і сповіщення про дії противника. С.в.а. організується з урахуванням характеру місцевості та інженерних загороджень, 83.

Система координат − сукупність точок, ліній і поверхонь, стосовно яких визначається положення будь-яких об’єктів на поверхні або у просторі. Лінійні і кутові величини, що визначають положення об’єкта на будь-якій поверхні або у просторі, називаються його координатами. У військовій справі використовуються: система плоских прямокутних координат, система плоских полярних і біполярних координат, географічна система координат, система астрономічних координат, прямокутна система координат у просторі, 27.

Система спостереження − сполучення спостережних пунктів і постів, командних пунктів родів військ і спеціальних військ, розміщених на місцевості, у літальних апаратах, на кораблях з метою найкращого огляду місцевості та розкриття об’єктів противника, 110.

Смуга розвідки − смуга місцевості у розташуванні противника, обмежена справа і зліва розмежувальними лініями, в якій повинна вестися розвідка силами і засобами об’єднання (з’єднання, частини, підрозділу). С.р., як правило, призначається ширше смуги бойових дій об’єднання (з’єднання, частини, підрозділу), а за глибиною – не менше глибини його бойового завдання, 110.

Способи визначення координат цілі − порядок застосування засобів розвідки і прийоми обробки результатів засічки для визначення полярних і прямокутних координат цілі. Координати визначають використанням результатів засічки цілі з одного пункту (далекоміром, радіолокаційною станцією), з двох пунктів (спряженим спостереженням, за допомогою підрозділів звукової розвідки) або фотографуванням з літака, 111.

Спостережний пункт (СП) − місце для спостереження за діями противника, своїх військ і за місцевістю (акваторією). Артилерійські СП організовуються в артилерійських підрозділах, частинах, артилерійських групах для розвідки противника, засічки цілей і коректування вогню. Артилерійські СП можуть бути основними і допоміжними (передовими і боковими). Вони є елементом бойового порядку артилерійського підрозділу, 38, 70, 80.

Спряжене спостереження − спостереження, що ведеться одночасно з двох-трьох пунктів, які становлять єдину систему. Застосовується в артилерії для визначення координат цілей (орієнтирів, реперів), засічки розривів снарядів своєї артилерії, 111.

Станція наземної артилерійської розвідки (СНАР) − радіолокаційна станція для розвідки рухомих наземних (надводних) цілей. Служить для виявлення і визначення координат танків, БТР, БМП, автомобілів, кораблів тощо і забезпечення стрільби артилерії по них, 111.

Станція розвідки вогневих позицій − радіолокаційна станція для виявлення і визначення координат вогневих позицій гармат, мінометів, гаубиць і т. ін. та контролю точності стрільби. Під час розвідки С.р.в.п. визначає координати ВП за даними супроводу балістичного об’єкта (БО) на висхідній гілці траєкторії з подальшою її екстраполяцією до точки вильоту лічильно-обчислювальним приладом (ЛОП). Під час контролю точності стрільби відхилення точок падіння БО визначається ЛОП за даними супроводу БО на низхідній гілці траєкторії, 111.

Станція радіотехнічної розвідки − пристрій для одержання даних про місцезнаходження, параметри, тип і призначення радіоелектронних засобів (РЕЗ) противника, що розвідуються шляхом прийому і аналізу їх радіовипромінювань. Розрізняють наземні, корабельні та авіаційні С.р.р. Застосовуються для управління засобами радіопротидії під час заглушення РЕЗ противника радіозавадами та видачі вхідних даних для ураження РЕЗ вогневими засобами, 112.

Схема орієнтирів − графічний бойовий документ із зображенням на ньому місцевих предметів, взятих як орієнтири. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах – від себе у бік противника. Кожному орієнтиру надається своє найменування і вказується відстань до нього і кут від основного напрямку або дирекційний кут. С.о. полегшує поставлення завдань підрозділам, організацію взаємодії, цілевказання, ведення вогню, 112.

Схилення магнітної стрілки − горизонтальний кут між істинним (астрономічним) меридіаном і напрямом магнітної стрілки (магнітним меридіаном) у даній точці поверхні Землі. Величина схилення магнітної стрілки піддається добовим, річним та віковим коливанням, а також збуренням під впливом магнітних бур. У разі відхилення магнітної стрілки на схід схилення вважається східним (додатним), у разі відхилення на захід − західним (від’ємним). Величина С.м.с. і його річна зміна вказані на кожному аркуші топографічної карти на рік видання карти. Лінії, що з’єднують точки з однаковим магнітним схиленням, називаються ізогонами. Вони зазначаються на картах масштабів 1:500000 і 1:1000000. На цих картах показують також лінії магнітних аномалій із зазначенням амплітуди коливань магнітного схилення, 87, 98.

 

Т

 

Тиловий пункт управління (ТПУ) − пункт управління, з якого здійснюється керівництво підрозділами, частинами і технічне забезпечення у ході підготовки і ведення бойових дій. Створюється у частинах, з’єднаннях Сухопутних військ.

На ТПУ розміщуються офіцери органів управління тиловим і технічним забезпеченням, а також офіцери управління, які не увійшли до складу КП. Час і місце розгортання ТПУ визначає командир (командувач), а пересування − начальник штабу, 70.

Тимчасова вогнева позиція (позиційний район) – ділянка (район) місцевості, призначена для тимчасового розгортання артилерійських (ракетних) підрозділів у бойовий порядок під час виконання вогневого завдання, 67, 89.

Топогеодезична підготовка – частина топогеодезичного забезпечення. Т.п. включає: доведення до частин і підрозділів вхідних топогеодезичних даних, необхідних для завдання ударів, ведення вогню і розвідки противника, здійснення заходів, що забезпечують своєчасне і якісне виконання топогеодезичного прив’язування (планування і організацію топоприв’язування, організацію взаємодії з підрозділами ВТС, створення АТГМ, підготовку маршрутів пересування в топогеодезичному відношенні, обчислення таблиць дирекційних кутів світил, організацію роботи поста передачі орієнтування, вивірення топоприладів і апаратури), а також топогеодезичного прив’язування позицій, пунктів і постів, контроль топогеодезичного прив’язування, 7.

Топогеодезичне забезпечення − один із основних видів бойового забезпечення військ. Це комплекс заходів із підготовки та доведення до штабів і військ топогеодезичних даних, необхідних для успішного вирішення поставлених бойових завдань. Т.з. організовується і здійснюється з метою вивчення та оцінки місцевості під час підготовки та ведення бою, а також для більш ефективного використання зброї і бойової техніки, 114.

Топогеодезичне прив’язування (позицій, пунктів, постів) − частина топогеодезичної підготовки. Т.п. включає визначення плоских прямокутних координат і абсолютних висот точок, що прив’язуються; визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямів, необхідних для наведення ракет, гармат і приладів у заданому напрямі. За необхідності координати точок перетворюють із однієї зони в іншу і визначають поправку до дирекційного кута за перехід із зони в зону, 71, 83, 85.

Топогеодезичне прив’язування на геодезичній основі − вид топоприв’язування, під час якого координати існуючих точок визначають за допомогою приладів стосовно пунктів ДГМ, СГМ або точок АТГМ. Дирекційні кути орієнтирних напрямів визначають гіроскопічним, астрономічним або геодезичним способом. Абсолютні висоти точок, що прив’язуються, визначають на рівнинній і пагорбкуватій місцевості за картою, у гірській – за допомогою приладів стосовно пунктів геодезичних мереж, а також від контурних точок з відмітками висоти, 71, 83.

Топографічна розвідка − добування відомостей, необхідних для вирішення завдань топогеодезичного забезпечення. Головні завдання Т.р.: виявлення відповідності змісту топогеографічних карт дійсному стану місцевості; виявлення цілісності зовнішніх знаків і центрів геодезичних пунктів; виявлення організації, оснащеності та характеру дій частин (підрозділів) топографічної служби противника; визначення можливості використання штабами топографічних і спеціальних карт противника, його фотодокументів та інших даних. Результати Т.р. використовуються під час поновлення топографічних карт, складання спеціальних карт, фотодокументів, описів та довідок про місцевість, 7, 50, 76.

Топографічне орієнтування − вивчення характеру місцевості і місцевих предметів у розташуванні противника і своїх військ стосовно боків горизонту для подальшого використання даних під час планування бойового застосування РВ і А і управління ними в бою (операції), 115.

Топографічне прив’язування за картою (аеро-фотознімком) − вид топоприв’язування, під час якого координати точок, що прив’язуються, визначають за допомогою приладів або топоприв’язувача (апаратури топо-прив’язування) стосовно контурних точок карти (аерофотознімка). Дирекційні кути орієнтирних напрямів визначають: гіроскопічним, астрономічним, геодезичним способами за допомогою магнітної стрілки бусолі; передачею дирекційного кута одночасним відмічанням за небесним світилом, за допомогою гірокурсовказівника апаратури топоприв’язування, кутовим ходом. Висоти точок, що прив’язуються, визначають за картою, 71, 83.

Топоприв’язувач − колісна або гусенична машина, обладнана приладами навігаційної апаратури. Т. призначений для вирішення таких завдань: визначення координат ВП (СП), а також позицій, постів і пунктів підрозділів артилерійської розвідки; водіння колон військ, особливо на місцевості, збідненій на орієнтири і у темний час доби, для нанесення на карту не позначених на ній доріг і колонних шляхів; передачі дирекційних кутів орієнтирних напрямів на точки, що прив’язуються. Робота навігаційної апаратури Т. щодо визначення координат точок, які прив’язуються, ґрунтується на безперервному послідовному розв’язанні прямої геодезичної задачі, 115.

 

У

 

Умовні знаки − символічні штриховані та фонові позначення об’єктів місцевості, бойової і метеорологічної обстановки, застосовані на географічних картах і географічних документах. Залежно від призначення розрізняють топогеографічні, тактичні і метеорологічні У.з. Вони можуть бути масштабними, позамасштабними, лінійними та пояснювальними, 9, 34-35, 40, 47, 49, 104, 121.

Управління підрозділами − цілеспрямована діяльність загальновійськових і артилерійських командирів і штабів щодо підтримки постійної бойової готовності ракетних і артилерійських підрозділів, підготовки їх до бойових дій і управління ними під час виконання поставлених завдань у бою, 6, 72, 82, 94, 102.

 

Ф

 

Формалізовані документи − документи, виконані шляхом формалізації. Застосовуються для пересилання типових розпоряджень, зведень, даних про забезпеченість військ, а інколи про їх дії. Ф.д мають бути придатними для пересилання з використанням АСУ та машинної обробки. Ф.д. містять постійну та змінну інформацію. Перша заздалегідь заноситься у відповідні графи спеціальних бланків у вигляді індексів, друга записується під час складання Ф.д. Під час пересилання технічними засобами зв’язку називаються індекси елементів постійної інформації та зміст змінної інформації, 116.

Фотокарта − фотодокумент, де топографічними умовними знаками накреслені основні елементи місцевості та їх характеристики, а також рельєф. Виготовляється масштабами 1:25000 – 1:50000 на важливі для дій військ райони (рубежі), не забезпечені топографічними картами цих масштабів, 116.

Фотоплан − вимірювальний документ (якщо нанесені дані про противника – розвідувальний фотодокумент), виготовлений із трансформованих фотовідбитків масштабами 1:10000 - 1:50000 на окремі найбільш важливі райони, не забезпечені великомасштабними топографічними картами. На Ф. наносять координатну сітку і підписують назви населених пунктів, річок та інших об’єктів місцевості. Точність вимірювання на Ф. така сама, як і на карті, 117.

Фотосхема − розвідувальний фотодокумент, змонтований з дешифрованих аерофотознімків за загальними контурами у смузі сфотографованої місцевості. Ф. виготовляють на окремі райони (рубежі) розташування противника, аеродроми, залізничні вузли та інші об’єкти великих розмірів, а також на райони, що зазнали ядерних ударів. Ф. використовується головним чином для вивчення противника і місцевості, 117.

 

Х

 

Характеристики оптичних приладів − параметри, що визначають якісні показники оптичних приладів. Основні Х.о.п. – збільшення, поле зору, діаметри входу і виходу, світлосила, пластичність і перископічність, 28, 116, 137.

 

Ц

 

Центр геодезичного пункту − точне положення пункту на місцевості. Складається із закладених у землю бетонних монолітів. Точне положення центра позначається чавунними марками, замурованими у грані монолітів, розміщених на одній прямовисній лінії. На верхній моноліт встановлюється розпізнавальний стовп, який трохи виступає над землею. Ц.г.п. використовується під час проведення топогеодезичних робіт, 85.

Цілевказання − повідомлення даних про характер, місцезнаходження і дії цілі. Здійснюється командирами, штабами, органами розвідки і спостереження. Цілевказання може виконуватися від орієнтирів (місцевих предметів), наведенням на ціль приладу або зброї, в полярних, прямокутних або географічних координатах, за картою, аерофотознімком, розривами артилерійських снарядів і т. ін., 84. 96, 97, 100, 105.

Цілевказання від орієнтира − спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі іншій особі шляхом передачі величини кута між орієнтиром і ціллю, дальності стосовно орієнтира (більше, менше) і перевищення цілі. Розрізняють випадки, коли той, хто передає, і той, хто приймає Ц.в.о., знаходяться на одному СП або на різних СП. У другому випадку той, хто передає Ц.в.о., трансформує дані тому, хто приймає цілевказання, 96, 96.

Цілевказання за відліком приладу − спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі іншій особі шляхом передачі величин відліку, знятих з приладу (кут, дальність і перевищення). Прилади того, хто дає, і того, хто приймає, повинні бути зорієнтовані на основний напрям, 84, 105.

Цілевказання полярними координатами − спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі (об’єкта) шляхом передачі кута (дирекційного кута, геодезичного азимута), дальності і кута місця (перевищення) цілі. Цей спосіб застосовується артилерійськими командирами і розвідувальними підрозділами, 100.

Цілевказання прямокутними координатами − спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі (об’єкта) шляхом передачі тому, хто приймає цілевказання, значень х, у і висоти цілі, 97, 105.

Ціль − об’єкт противника, намічений для ураження. Ц. поділяють: за розташуванням у просторі – на наземні, підземні, повітряні, надводні і т. ін.; за складом – поодинокі (танк, корабель, літак та ін.), групові і складні; за розмірами – на точкові, площинні, лінійні; за характером діяльності – активні, пасивні, рухомі, у тому числі маневрові, нерухомі і на такі, що з’являються; за ступенем захищеності – на відкриті, укриті, броньовані; за умовами спостереження – на спостережувані і неспостережувані; за специфічними ознаками, - напр., за оптичною, тепловою, радіолокаційною контрастністю. Ц. можуть поділяти за важливістю, швидкістю руху (маневровістю) та іншими ознаками, 60-62, 88, 103.

 

Ш

 

Широта − одна із географічних координат. Широта точки – кут між площиною екватора і нормаллю – лінією, що проходить через дану точку під кутом 90º до поверхні земного еліпсоїда. Може бути в межах від 0 до 90º північною чи південною, 56, 90, 95.

Штабна культура офіцера − сукупність якостей, необхідних для успішної управлінської діяльності. Полягає у високій організованості, оперативності та ініціативній ретельності, здатності у найбільш доцільній послідовності якісно виконувати великий обсяг різноманітних завдань, грамотно, стисло і чітко оформляти всі штабні документи; в умілому застосуванні математичних моделей операцій і методики, наукової організації штабної роботи, 119.