Вступ

 

Бойові дії військ (військових формувань) у сучасних умовах ведуться на широкому фронті, на велику глибину, у високому темпі. А при діях наших підрозділів щодо знищення незаконних озброєних формувань, вони можуть проводитися на різних напрямках за відсутності вогневої і зорової взаємодії. Успішно управляти військами за таких складних умов обстановки командири можуть тільки тоді, коли будуть постійно знати положення, склад, характер дій своїх військ і противника, сусідів і взаємодіючих підрозділів, радіаційну і хімічну обстановку, дані метеорологічних факторів і т. ін. [3].

Для цього командири повинні вивчати обстановку на всю глибину поставленого завдання не тільки в смузі, на напрямах і в районі бойових дій, але й на флангах, тобто на напрямах дій своїх сусідів. Тільки в цьому випадку вони будуть у змозі передбачити зміни бойової обстановки і своєчасно впливати на хід бойових дій.

Обсяг заходів діяльності командирів з управління підрозділами в бою постійно збільшується. Навіть у таких підрозділах, як взвод, рота, батарея, не говорячи вже про батальйони, дивізіони, всю роботу яку виконує командир при підготовці до бою і в ході бою, неможливо виконати керуючись тільки особистими спостереженнями за полем бою. Швидкоплинність бойових дій, наявність відкритих флангів, дії підрозділів у відриві від основних сил не завжди можуть бути сприйняті командиром підрозділу, що, у свою чергу, може призвести до неправильної оцінки, а в деяких випадках і прийняття неправильного рішення. Тому в сучасних умовах організувати бій підрозділів і успішно управляти ними у ході бою без топографічної карти неможливо.

Використання топографічної карти як особливої форми передачі інформації, як засобу пізнання бойової обстановки дозволяє командиру вивчити незнайому місцевість, а також положення об’єктів і військ, що мають просторове розташування на місцевості. Ось чому в умовах сучасного бою усі офіцери зобов’язані вміти користуватися топографічними картами, швидко вивчати і оцінювати по карті місцевість, точно визначати координати розвіданих цілей, давати цілевказівки та управляти підрозділами. Подальше удосконалення знань і практичних навичок ведення робочої карти повинно здійснюватися безперервно під час проведення усіх видів занять і тактичних навчань [4].

Посібник складений відповідно до навчальних програм підготовки офіцерів запасу зі числа студентів вищих навчальних закладів. Матеріали посібника тісно пов’язані з такими предметами, як „Тактика”, „Бойова робота”, „Стрільба і управління вогнем артилерії”, „Підготовка ракетних ударів”, „Топогеодезична підготовка”, „Військова топографія і артилерійська розвідка”.

Автори посібника ставлять за мету розкрити основні правила підготовки і ведення робочої карти. Особливу увагу приділено правилам скорочень, а також умовним позначенням, які використовуються у бойових документах.

У результаті вивчення матеріалу цього посібника студенти повинні:

знати:

- призначення і вимоги до робочої карти;

- правила скорочень слів, словосполучень і тексту;

- правила ведення робочої карти;

- порядок і правила нанесення на карту тактичних знаків і написів;

уміти:

- вибирати аркуші карти та оцінювати їх;

- склеювати аркуші карт і складати склейки карт;

- визначати прямокутні координати по карті;

- наносити на карту об’єкти за прямокутними і полярними координатами;

- давати цілевказівки за допомогою робочої карти;

- визначати відстані і напрями руху по карті.

Зміст цих знань і умінь розкривається у п’яти розділах навчального посібника.

У першому розділі наведено класифікацію топографічних карт, їх масштаби, форми рельєфу та їх зображення на картах, порядок визначення по карті крутості схилу і відстані, призначення робочої карти і вимоги до неї. Достатньо уваги приділено змісту робочої карти командира артилерійського (ракетного) підрозділу, а також змісту робочої карти старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу, начальника пускової установки, командира взводу управління).

Відомо, що якість підготовки робочої карти є обов’язковою і необхідною умовою для чіткої роботи командира артилерійського підрозділу з організації бойових дій і управління підлеглими.

Тому у другому розділі розкривається порядок підготовки карти до роботи, а саме: вибір карти, її оцінка, склеювання робочої карти, складання склейки карт, піднімання топографічної основи карт.

У третьому – основному-розділі викладено правила ведення робочої карти, порядок нанесення масштабних і позамасштабних умовних знаків. Значна увага приділена порядку нанесення одиночних і групових умовних позначень. Наведено порядок розміщення написів на карті.

У четвертому розділі навчального посібника наведено порядок визначення прямокутних і географічних координат, а також порядок нанесення на карту об’єктів за прямокутними і географічними координатами.

У п’ятому розділі посібника наведені правила скорочення слів, словосполучень і тексту.

У предметному покажчику наведені основні положення та визначення з поясненнями окремих термінів та понять, які є взагалі або трапляються у тексті навчального посібника, що доповнює їх більш широке розуміння та уявлення.

У додатках показані картографічні умовні знаки, а також основні умовні позначення, які застосовуються в бойових документах, і порядок написів на робочих картах.

Навчальний посібник „Правила ведення робочої карти” призначається для використання офіцерським складом, а також науково-педагогічним складом, слухачами, курсантами і студентами вищих військових закладів, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу з метою ґрунтовного вивчення питань, що стосуються порядку підготовки і правил ведення робочої карти. Він може бути корисним офіцерам артилерійських підрозділів як при підготовці, так і при проведенні усіх видів навчальних занять з бойової підготовки і тактичних навчань, а також при проведенні штабних і командно-штабних тренувань (командно-штабних навчань) з офіцерами управлінь і підрозділів у військах.

Розроблення методичного посібника „Правила ведення робочої карти” обумовлене необхідністю надання єдиних поглядів командирам усіх ступенів з питань правил підготовки і ведення робочої карти, правил скорочень, а також умовних позначень, які використовуються у бойових документах.

Підставами для написання методичного посібника „Правила ведення робочої карти” є відсутність національного документа, виданого державною мовою, відсутність систематизованого навчального матеріалу, який би розкривав питання правил підготовки і ведення робочої карти.

 

Авторський колектив висловлює щиру вдячність доктору технічних наук, професору О.О. Кузнєцову, кандидату технічних наук, старшому науковому співробітнику В.І. Грабчаку, кандидату військових наук, доценту О.П. Красюку за критичні зауваження, а також за корисні поради, які вони надали при підготовці посібника та під час рецензування його рукопису.