2.2 Інноваційні комплекси в умовах сучасного господарювання

 

 

Перевірка можливості реалізації задуму тісно пов’язана з проблемами конструювання та технологіями виготовлення нової продукції. Необхідно дати оцінку технічній здійсненності  запропонованої ідеї та ймовірності успіху її втілення у конкретний виріб. Це стосується питань наявності необхідного для процесу випуску продукції обладнання, матеріалів і комплектуючих виробів та можливостей їх безперервного постачання, прийнятності існуючих методів виробництва, а також проблем, пов’язаних з патентною ситуацією щодо юридичних прав реалізації ідеї. Відповідні фахівці працюють з необхідною для подачі заявки на патент інформацією, порівнюють розроблюваний виріб (його фізичні властивості) з найкращими аналогічними моделями фірм-конкурентів та досліджують можливість управління його якістю, дизайнери починають працювати над виглядом, назвою та упаковкою виробу. Обсяг технічних досліджень, залежно від забезпечення задовільних властивостей розробки, може бути найрізноманітнішим. Потреба у технічних дослідженнях обернено пропорційна ступеню наближення розробки до існуючого асортименту продукції.  На цьому етапі проводиться і перевірка властивостей нових блоків та вузлів на макетах у лабораторних умовах.

Майбутній інноваційний комплекс тієї чи іншої держави із постплановою економікою має охопити як окремі виробничі, дослідницькі, конструкторські, інформаційні одиниці та їх об'єднання в ринкових структурах за типом, наприклад, вже згадуваних та описаних у [87] технопарків, так і органи державного управління такими інноваціями, які непідвладні стихійним силам ринкового регулювання. Така організаційна діяльність сприяє кластеризації економіки, але якщо створення регіональних кластерів у аграрній та будівній сфері реальне вже зараз, сировинній, транспортній та енергетичний – справа декількох років, то потужний промисловий кластер без чіткого взаємозв’язку ланок: розробка – виробництво – реалізація, що на практиці реалізується трійцею: наука (прогнозний маркетинг) – виробництво (комплекс маркетингу–produkt) –  довгострокові взаємовигідні партнерські стосунки (комплекс маркетингу–position, place, partners) [82, 88-91].

Останнім часом на багатьох підприємствах, які випускають виробничо-технічну продукцію, спостерігається тенденція до зниження обсягів продажу. Незважаючи на це, значна частина підприємств продовжує намагатися продавати продукцію за тією самою ціною, не беручи до уваги рівня цін конкурентів, їх стратегій та окремих прийомів діяльності на ринку. Це певною мірою пов'язано з неадекватною оцінкою ринкової ситуації як в Україні, так і за її межами.

Цілеспрямована цінова політика полягає у встановленні на свої товари таких цін і такої їх зміни залежно від ситуації на ринку, щоб  одержати величину прибутку, що відповідає обсягу продукції, згідно з результатами проведених маркетингових досліджень. Тобто, потрібно вирішити оперативні завдання, пов'язані з реалізацією товару у визначеній фазі його життєвого циклу. З сукупності цих оперативних завдань складається стратегічний напрямок розроблення цінової політики, що стоїть перед керівництвом підприємства.

При ціновій конкуренції продавці рухаються за кривою попиту, підвищуючи чи знижуючи свою ціну. Цей гнучкий інструмент маркетингу, оскільки ціни можна швидко і легко змінити з огляду на фактори попиту, витрат тощо, яким широко користуються для товарів широкого вжитку, застосовувати для виробничо-технічної продукції значно важче. Загальновідомо, що підсумком маркетингових досліджень є прогноз частки ринку, яку спроможний зайняти окремий різновид продукції конкретного промислового підприємства. Найкращою формою знаходження потенційних споживачів є виставки та презентації зразків, в ході яких можна конкретизувати коло безпосередніх замовників, виявити нові можливості та сфери застосування виробу, а також раніше непомічені недоліки. Ці засоби просування дозволять товаровиробнику раціонально організувати виробничій процес, укласти договір на поставку необхідних матеріалів та обладнання і на цій основі сформувати ціну на продукцію, зробити план маркетингу реальним відповідно до маркетингового прогнозу (адже часто вітчизняні маркетологи видають бажане за дійсне)?

Тобто перед менеджментом маркетингових служб постають питання: як оцінити ефективність маркетингової діяльності, коли нерідко керівники промислових підприємств через зменшення обсягів продажу беззаперечно вважають її низькою? Продавати виготовлену продукцію, якщо ціна на неї на ринку наближається до собівартості, або навіть стає меншою за неї, чи зачекати? На ці та інші запитання промисловому підприємству треба вміти відповідати. Маркетингова концепція поширюється на всю промислову систему, відповідно до чинників її інноваційного розвитку [92].

Останнім часом вітчизняні промислові підприємства накопичили певний досвід у створенні функціональних  маркетингових систем. Але в нестабільній економічній обстановці, зумовленій постійною зміною зовнішнього середовища і затягнувшимся процесом трансформації економіки від планових стосунків до ринкових, виникає необхідність розширити поняття ефективної маркетингової діяльності, розповсюдивши її як на підрозділи всередині підприємства, так і на суб’єкти зовнішньої економічної діяльності. Тут діяльність промислового підприємства відбувається в умовах певного економічного ризику. Тому змінюється і поняття оцінки ефективності маркетингової діяльності всього промислового підприємства.

Зарубіжний і перший вітчизняний досвід свідчать, що крім виробників та споживачів система маркетингу ще має охоплювати постачальників і посередників. Мета європейської інтеграції України та необхідність не втрачати економічні зв’язки з країнами  пострадянського простору вимагає побудови промислових систем нового типу, завданням яких є формування  маркетингових партнерських стосунків з метою перетворення  конкурентів в партнерів. Цей факт певною мірою пояснюється тим, що маркетингові підрозділи підприємства здебільшого живуть вже за ринковими законами, а економічні служби, що формувалися в умовах  адміністративно-командної системи – ще за законами планової економіки.

При аналізі можливого ринку, крім з’ясування місткості сегмента, необхідно визначити реальних і потенційних споживачів, що користуються подібними виробами даного підприємства чи аналогічною продукцією фірм-конкурентів; обґрунтувати, чим викликана різниця в цінах: відмінностями в технічних можливостях продукції; каналах її збуту, обсязі партій, запропонованих гарантіях і післяпродажному обслуговуванні, додатковими транспортними витратами чи вимушеною доробкою продукції або послуг відповідно до місцевих вимог і звичок у різних географічних сегментах ринку; проаналізувати дані про споживачів, з якими був попередній контакт (імідж, технічний потенціал, фінансовий стан і т.ін.), а також ступінь їх зацікавленості в конкретних виробах; подаються відомості про можливі сфери їх застосування. Організаційно-економічний аналіз можливостей підприємства повинен відповісти на такі запитання: виготовлення продукції передбачається на існуючих площах або їх потрібно створити; які виробничі потужності потрібні та як вони підвищуватимуться з часом; послугами яких постачальників вигідно користуватися (де, у кого, на яких умовах закуповуватиметься сировина, матеріали, комплектуючі вироби);  чи передбачена виробнича кооперація і з ким; яке додаткове обладнання потрібне і де намічається його придбати, а також забезпечити продуманість фінансових питань організації виробництва нової продукції. Складається фінансовий план – перелік статей витрат: скільки потрібно коштів для створення нового виробу, хто буде фінансувати, як виплатити позику, які умови оплати персоналу та прибутків: прогноз обсягу реалізації, формування і зміни прибутку, синхронність грошових надходжень (кількість грошей, що вкладаються у проект із розбивкою за періодами) та інше  за інтервалами часу. Для підтвердження життєздатності проекту прогнозуються очікувані звіти про фінансові результати, баланси активів і пасивів, пояснення, як здійснити контроль витрат, аналіз точки беззбитковості, що показує таку мінімальну кількість одиниць нового виробу промислового підприємства, випуск якої покриє усі витрати на проект, підготовку виробництва, купівлю матеріалів.

Цим пояснюється обставина, що обсяги промислового і сільськогосподарського виробництва, прибутки держави нестабільні.

Отже, небажання зробити перетворення в економіці поступовими, тривала зміна кадрів, недотепна приватизація, недосконала податкова політика, а також прийняття у ряді країн постсоціалістичного простору законів, що абсолютно не відповідають реальній обстановці, привели до того, що їхній економічний стан як на макро – першому рівні організації системи, окремій галузі, так і на мікрорівні – промисловому підприємстві чи окремому підрозділі – різко порізноманітшав. Такі помилки ніколи не залишаються без наслідків і не можуть не приводити до банкрутства підприємств, втрати грошей у населення, споживання неякісних товарів та т. ін. Проблема в тім, щоб зменшити різноманітність об'єкта управління і створити систему, здатну ефективно ним керувати. Це стосується як керування на макрорівні, так і керування  окремими промисловими і сільськогосподарськими підприємствами.

Маркетингові дослідження структурно включають два основні напрями – дослідження характеристик ринку (обсяг, споживачі, конкуренти, якість товару та попит на нього) і дослідження власних реальних та потенційних можливостей промислового підприємства [83]. Інакше їх називають зовнішніми та внутрішніми маркетинговими дослідженнями. Результати маркетингових досліджень подаються керівництву промислового підприємства для прийняття як управлінських рішень у цілому, так і маркетингових рішень, що пов’язані з невизначеністю поведінки суб’єктів маркетингової системи.

Маркетингові дослідження власних можливостей підприємства спрямовані на оцінку його економічних показників, визначення переваг існуючих виробничих потужностей, окремих видів технологій виробництва, з’ясування стану трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, накладних витрат, амортизаційних відрахувань, оцінку переваг над підприємствами-конкурентами, аналіз частоти появи нових виробів та ступеня їх модернізації.

За результатами цих досліджень дається оцінка як сильних боків промислового підприємства (наприклад: міцних позицій на ринку в найближчі  роки, значного науково-технічного потенціалу, високого рівня професійної кваліфікації працівників, низької вартості обладнання з надлишковою потужністю), так і слабких місць (наприклад: апатії працівників, недостатньо різноманітного асортименту вироблюваної продукції, необхідності модернізації окремих видів обладнання, незначної участі колективу в управлінні підприємством тощо).

Загалом форми і засоби проведення внутрішніх маркетингових досліджень не потребують чіткої типізації і можуть задовільно проводитися майже на кожному промисловому підприємстві в обмежені терміни і з мінімальними витратами.

Швидкий розвиток науково-технічного прогресу і постійні зміни у споживацьких пріоритетах підвищують значущість маркетингових досліджень, пов’язаних із розробкою та виготовленням нових різновидів товарів, просуванням їх на ринок .