4.1 Сутність та принципова відмінність системи управління підприємством, що керується концепцією інноваційного маркетингу

 

 

На сьогоднішній день функціонування будь-якого підприємства не можливе без управління його господарською діяльністю. Саме через функцію управління відбувається процес координації дій основних суб’єктів господарювання на підприємстві, головною метою яких є досягнення поставлених цілей та виконання місії підприємства.

Управління – це процес сполучення ресурсів для досягнення поставленої мети; свідомий вплив людини на різні об’єкти та процеси, що відбуваються в оточуючому середовищі та осіб, які пов’язані з ними, що відбувається з метою надання процесам визначеної направленості та отриманню бажаних результатів [129].

Відповідно до вищевикладеного визначення, управління являє собою складну систему, яка складається з багатьох взаємопов’язаних елементів та їх взаємозв’язків.

Система управління – це форма реалізації взаємодії й розвитку відносин управління, виражених у законах і принципах менеджменту, а також у меті, функціях, структурі, методах і процесі управління [170]

Система управління промисловим підприємством, що керується концепцію інноваційного маркетингу, є комплексом принципів, функцій, управлінських відносин та механізму управління, які разом призводять до виконання головної місії підприємства – задоволення потреб і запитів споживачів. Схема даної системи управління представлена на рис. 4.1.

Розглянемо рис. 4.1 більш детально. Так, починаючи свою діяльність, органи управління підприємством визначають основні принципи управління, які в подальшому є головними корпоративними правилами його діяльності. На основі аналізу публікацій щодо існуючих принципів управління [69, 129, 171-184], для промислових підприємств, які керуються концепцію інноваційного маркетингу нами пропонується використовувати наступні:

1. Принцип орієнтації підприємства на інноваційний шлях розвитку – передбачає орієнтацію підприємства на безупинний пошук і використання нових способів і сфер реалізації інноваційного потенціалу в мінливих умовах зовнішнього середовища відповідно до обраної місії та стратегії економічного розвитку [176]. Для підприємств, що керуються концепцією інноваційного маркетингу цей принцип є одним з основних, адже саме інновації є головним інструментом даних підприємств в досягненні поставленої мети.

2. Принцип орієнтації на споживачів – передбачає постійний аналіз рівня споживацького задоволення і виявлення шляхів його підвищення. Головною місією підприємств, що керуються концепцією інноваційного маркетингу є задоволення потреб і запитів споживачів. Таким чином, будь-яке відхилення від місії є неприйнятним і потребує негайних рішень і дій.

3. Принцип орієнтації на працівників – передбачає ретельну роботу по підбору на навчанню працівників, підвищення рівня їх кваліфікації та професіоналізму, урахування їх потреб, надання можливості участі в прийнятті управлінських рішень. Інновації як відомо є результатом певної ідеї. Генератором ідей досить часто виступають саме працівники підприємств. Тому, для інноваційно-орієнтованих підприємств необхідною умовою їх функціонування є ефективний процес відбору працівників та їх професійного розвитку, а також надання їм можливості висловлювання власної думки та застосування нових знань.

4. Принцип забезпечення максимізації прибутку підприємства при одночасній максимізації добробуту кожного працівника [183]. Будь-яке підприємство (окрім некомерційних), реалізуючи свою господарську діяльність має на меті отримання прибутку. Однак, максимізація прибутку повинна відбуватись в тісній взаємозалежності та взаємоузгодженості з покращенням рівня кожного зайнятого у господарській діяльності працівника. Це пов’язано з тим, що працівники ефективно проводять свою діяльність лише коли бачать певні результати саме для себе, особливо, коли ці результати сприяють підвищенню їх рівня добробуту.

5. Принцип наукового обґрунтування системи управління – передбачає врахування при формуванні системи економічних законів та законів мислення, застосування наукових підходів, направлених на підвищення рівня стабільності системи управління [129, 171, 183]. Цей принцип дозволить підприємствам, що керуються концепцією інноваційного маркетингу, шляхом використання наукових підходів до управління, а також останніх досягнень в різних галузях науки підвищити рівень конкурентоспроможності і досягти реалізації бажаної мети.

6. Принцип збереження та розвитку конкурентних переваг – виявлення сильних та слабких сторін функціонування підприємств дозволяє формувати стратегію діяльності на основі їх прогнозування, досягати першості у випуску товару в порівнянні з конкурентами [129]. Так, підприємство не повинно зупинятись на досягнутому. Адже, досягнувши лідерства, підприємство повинно постійно підтримувати власні позиції і намагатись не лише не допустити конкурентів до зайнятого відсотку ринку, але й намагатись збільшити цей відсоток.

7. Принцип системності – передбачає розгляд підприємства як системи, сукупності взаємопов’язаних елементів (підсистем), зв'язок з зовнішнім середовищем. Системний підхід дає можливість врахувати всі необхідні взаємозв’язки та взаємодії в системі управління, дозволяє при постановці цілей всебічно зважувати всі фактори та направляти механізми управління на досягнення цілей [24, 69]. Система управління промисловим підприємством, що керується концепцію інноваційного маркетингу, є відкритою системою, яка повинна адаптуватись до змін зовнішнього середовища, тим самим намагатись зменшити негативний його вплив і використовувати ринкові можливості. До системних принципів відносять [185]:

- цілісність – принципову неможливість зведення властивостей системи до суми властивостей її елементів; залежність кожного елемента, властивості і відношення системи від його місця, функцій усередині;

- структурність – можливість опису системи через визначення її структури;

- взаємозалежність системи і зовнішнього середовища – система формує і виявляє свої властивості в процесі взаємодії із середовищем;

- ієрархічність – кожний елемент системи може розглядатись як окрема система і може являти собою один із компонентів системи більш високого рівня;

- множинність описів кожної системи – через принципову складність кожної з них їх адекватне пізнання потребує побудови множини моделей, що описують певні аспекти системи.

8. Принцип правової регламентації управління – економіко-правове регулювання процесів управління підприємством з дотриманням вимог нормативних актів, які регламентують законність управління [186]. Особливої уваги цей принцип отримує у зв’язку з недостатньо розвинутою в країні законодавчою базу в сфері інноваційної діяльності та інтелектуальної власності. Тому врахування цієї проблеми є досить важливим для функціонування підприємства.

9. Принцип єдності теорії та практики управління – будь-яке управлінське рішення повинно відповідати логіці, принципам та методам управління та вирішувати одну з практичних завдань [129, 173]. Таким чином, органи управління підприємством приймаючи рішення про розробку та впровадження певної інновації повинні розуміти, що даний процес не порушує принципів та методів управління, які є основою менеджменту підприємства та необхідні для виконання його місії і досягнення поставленої мети діяльності.

10. Принцип співставлення варіантів управлінських рішень при їх виборі – альтернативні варіанти управлінських рішень призводять в порівнянний вигляд за наступними факторами: часу, якості, рівню освоєння, методу отримання інформації, факторам ризику та невизначеності [176]. Реалізуючи інноваційну діяльність підприємство повинно постійно приймати рішення про вибір однієї або декількох альтернатив. Для того, щоб рішення було чітко обґрунтованим, необхідно проводити постійне порівняння кожної з альтернатив за встановленими експертами критеріями.

Нами пропонується розглядати ці принципи в певній ієрархії корпоративних правил, яка дозволяє виокремити найбільш вагомі з них для підприємств, які керуються концепцією інноваційного маркетингу.

Таким чином, найбільш вагомими є наступні:

1. Принцип орієнтації на споживачів – саме цей принцип лежить в основі місії підприємства, що функціонує на засадах інноваційного маркетингу.

2. Принцип орієнтації підприємства на інноваційний шлях розвитку – в його основі представлена головна сутність концепції інноваційного маркетингу – інновації (як продуктові і технологічні, так і маркетингові).

3. Принцип орієнтації на працівників – його виконання дозоляє підвищити ефективність і раціоналізувати процес генерації ідей інновацій на підприємстві, основними джерелами яких є його працівники.

Наступними за вагомістю є принцип забезпечення максимізації прибутку підприємства при одночасній максимізації добробуту кожного працівника, який доповнює принцип орієнтації на працівників, та принцип збереження та розвитку конкурентних переваг, який передбачає процес постійного розвитку інноваційної та маркетингової діяльності як основних функцій підприємства.

Всі інші принципи відносяться до нижньої ланки, які мають приблизно однакову вагомість для підприємств. Майже завжди вони є орієнтирами для будь-якого підприємства, не залежно від його концепції діяльності і основних цілей.

Всі вище перелічені принципи дозволяють підприємству визначати основні цілі діяльності та завдання по їх досягненню. У руслі концепції інноваційного маркетингу основною ціллю діяльності підприємства є лідерство на ринку (сегменті, ніші). Відповідно до методичного підходу М. Портера, підприємство може досягти першості на ринку або за ціновими параметрами, або за унікальністю. Саме інновації дозволяють підприємству створювати унікальність з метою задоволення потреб та запитів споживачів. Таким чином, основним інструментом досягнення поставленої цілі на підприємстві є виробництво і розповсюдження інновацій та використання при цьому інноваційних інструментів, форм та методів маркетингу.

Через реалізацію вищезазначених дій, а саме встановлення цілей та завдань полягає виконанням підприємством однієї з його управлінських функцій, а саме функції планування, завданням якої є визначення поточної ситуації підприємства, встановлення потенційних та бажаних результатів діяльності і визначення шляхів їх досягнення.

Керуючись встановленими цілями та завданнями, органи управління починають аналізувати наявні в підприємства ресурси і розподіляти їх відповідним для досягнення цілі чином.

Ресурси підприємства – це ресурси, які забезпечують його функціонування з метою отримання результату діяльності.

Аналіз літературних джерел [7, 129, 170, 172-179, 187-194] дозволив автору визначити наступні групи ресурсів, необхідних для його функціонування (рис. 4.3).

 

Матеріальні ресурси – основні та оборотні засоби виробництва, які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому процесі та формують його матеріально-речову базу [194]. Отже, до матеріальних ресурсів відносяться всі предмети та засоби праці, які використовуються у господарській діяльності підприємства для досягнення поставленої мети.

Нематеріальні ресурси – елементи виробничого потенціалу підприємства, для яких характерні відсутність матеріальної основи для здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їх використання; використовуються для характеристики сукупності об’єктів інтелектуальної власності [192]. До складу нематеріальних ресурсів входять: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, комп’ютерні програми, бази даних, раціоналізаторські пропозиції тощо. Для інноваційно-активних підприємств ці ресурси є особливо важливими, адже інновації є результатами ідей і потребують захисту від викрадення. Особливої актуальності це набуває в умовах недосконалої законодавчої бази нашої країни в сфері інтелектуальної власності.

Інформаційні ресурси – інформація, якою володіє підприємство і яку воно використовує для реалізації господарської діяльності. Під інформацією слід розуміти природну сутність, яка несе в собі характерні ознаки предметів та явищ природи, які проявляються в просторі та часі [7]. До інформації підприємства слід віднести будь-які відомості, що їх підприємство отримує з зовнішнього та внутрішнього середовища. Виходячи з того, що однією з функцій інновації є приведення у відповідність внутрішніх ресурсів підприємства до зовнішніх чинників впливу, а також той факт, що будь-яке підприємство є відкритою системою, можна зробити висновок, що процес отримання інформації є одним з основних в діяльності підприємства.

Технологічні ресурси – сукупність процесів, правил, навичок, що використовуються при виготовленні продукції, виконанні робіт в будь-якій сфері виробничої діяльності [192]. 

Трудові ресурси – сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку, необхідні знання та вміння для ефективного виконання певних функцій.

Часові ресурси – фонд часу, який має підприємство для реалізації мети, задля якої воно працює [192]. Для інноваційно-орієнтованих підприємств часові обмеження є однією з основних проблем сьогодення. Адже, як відомо, інновації мають тривалий термін окупності і потребують при цьому значних вкладень коштів. Тому, вміння керувати часом та використовувати його на користь підприємств є однією з головних умов ефективного його функціонування.

Фінансові ресурси – грошові кошти, якими розпоряджається підприємство. Як і часові ресурси фінансові ресурси є одними з найважливіших ресурсів підприємства, яке керується в своїй діяльності концепцією інноваційного маркетингу. Це пов’язано з тим, зо інновації потребують значних капіталовкладень та інвестицій. Тому значним обмеженням для підприємств в процесі реалізації інноваційної та маркетингової діяльності є саме відсутність фінансових ресурсів.

Варто зазначити, що для кожного типу підприємств найбільш важливими є певні види ресурсів [176]:

- для виробних підприємств вагомими є матеріальні та технологічні ресурси;

- для підприємств сфер обслуговування – технологічні;

- для підприємств, що займаються комерційними послугами – інформаційні;

- для некомерційних підприємств – трудові ресурси.

У випадку з підприємствами, що керуються у своїй діяльності концепцією інноваційного маркетингу, на думку автора, найбільш вагомими ресурсами є трудові та інформаційні, адже саме люди на базі наявної інформації є генераторами ідей інновацій і саме вони можуть створити програми реалізації цих ідей. Однак, для ефективної діяльності підприємство повинно враховувати і аналізувати всі наявні в нього ресурси.

В результаті аналізу ресурсів керівні органи підприємства розподіляють їх таким чином, щоб найкраще мати змогу реалізовувати власний потенціал. В результаті цих дій відбувається реалізація ще однієї функції управління, а саме – організаційної. Саме від того, яким чином буде організовано господарську діяльність підприємства залежить її ефективність.

Виходячи з наявності ресурсів підприємства органи управління обирають найбільш прийнятні методи управління, які реалізуються шляхом використання ресурсів управління.

В теорії та практиці управління розрізняють наступні три групи методів управління [175, 177-179]:

Економічні – способи досягнення економічних цілей управління на основі реалізації вимог економічних законів (фінансування, ціноутворення, господарський розрахунок, комерційний розрахунок тощо).

Організаційно-правові – сукупність засобів юридичного впливу на відносини людей в виробництві. Основною формою реалізації та застосування оцих методів управління є розпорядницько-оперативне втручання в процес управління з метою координації зусиль його учасників для виконання поставлених перед ними завдань.

Соціально-психологічні – відрізняються мотиваційною характеристикою, що визначає напрямки впливу. Виділяють наступні способи мотивації: вселяння, переконання, залучення, спонукання тощо.

Виходячи з представлених вище визначень можна зробити висновок, що економічні методи передбачають використання економічних стимулів задля досягнення поставленої мети, організаційно-правові методи передбачають використання засобів примусового характеру, а соціально-психологічні методи є основою розвитку такої сфери науки як мотивація.

На нашу думку, для підприємств, які керуються концепцією інноваційного маркетингу найбільш пріоритетними є останні. Адже саме ці методи використовуються для підвищення трудової активності працівників. А виходячи з того, що основною ланкою механізму створення інновацій є трудові ресурси, то саме процес їх залучення є одним з найважливіших. При цьому примусове залучення не завжди може мати позитивний результат, адже процес створення інновацій – є процесом творчим і не можливий лише за примусом.

На основі визначених методів управління підприємство через основні компоненти функції директування, а саме – мотивацію, лідерство та комунікації – впливає на об’єкт управління, в якості якого виступає господарська діяльність підприємства та взаємозв’язки її елементів.

Результатом будь-якої господарської діяльності є певний ефект. Найкращим розвитком подій є ситуація, коли результат діяльності співпадає з місією підприємства, тобто відбувається задоволення потреб та запитів споживачів. Однак, на практиці така ситуація не завжди можлива, тому підприємство повинно постійно проводити моніторинг своєї діяльності з метою встановлення проміжних результатів і порівнянні їх з плановими. Так, на основі порівняння індикаторів результату, тобто його якісних та кількісних показників з визначеними критеріями цілей відбувається процес аналізу досягнення цілей та реалізація функції контролю. У випадку коли планові та фактичні показники не відповідають одне одному, відбувається процес коригування або ресурсів та методів, або завдань та цілей, або їх разом. Тим самим підприємство вносить постійні корективи в свою діяльність. Це пов’язано з тим, що як вже зазначалось, підприємство є відкритою системою, яка постійно контактує з зовнішнім середовищем. В зв’язку з цим, в господарській діяльності підприємства відбуваються постійні зміні, які згодом впливають на весь результат його діяльності. Тому, моніторинг та контроль є важливими функціями, які дозволяють підприємству вчасно попередити негативні наслідки впливу зовнішнього середовища.

Окрім зазначених елементів системи управління, окремої уваги потребує механізм управління підприємством, що керується концепцією інноваційного маркетингу, складові якого представлені на рис. 4.1.

Під механізмом управління підприємством на засадах інноваційного маркетингу треба розуміти складову системи управління підприємством, яка на основі обраної органами управління цілі щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства і досягнення лідерства на ринку (сегменті, ніші) шляхом використання наявного потенціалу підприємства забезпечує реалізацію концепції інноваційного маркетингу та призводить до задоволення потреб і запитів споживачів.

До складу основних елементів механізму входять чотири підсистеми, а саме:

- цільова підсистема;

- керуюча підсистема;

- забезпечуюча підсистема;

- керована підсистема.

Розглянемо ці підсистеми більш детально.

Цільова підсистема представляє собою цілі та завдання підприємства. В якості основної цілі підприємства, що керується концепцією інноваційного маркетингу, як вже зазначалось, є лідерство на ринку (сегменті, ніші). До основного інструменту забезпечення цієї мети належать інновації – як продуктові та технологічні, так і маркетингові. Визначені підприємством цілі та завдання є  основними орієнтирами діяльності керуючої системи.

В якості керуючої підсистеми виступають органи управління підприємства, які визначені організаційною структурою управління, у відповідності до якої вони виконують покладені на них функції з метою досягнення цілей підприємства, а також взаємозв’язки між всіма працівниками підприємства. Керуюча підсистема через забезпечуючу підсистему впливає на керовану підсистему.

До складу забезпечуючої підсистеми входять методи управління, сутність яких розглянуто автором вище та ресурси управління, які необхідні для реалізації методів з метою реалізації мети підприємства.

Керована підсистема представляє собою об’єкт управління та взаємозв’язки його елементів. Об’єктом управління як вже зазначалось виступає господарська діяльність підприємства, складовими якої є виробнича та комерційна діяльності. Основними елементами цих діяльностей, на які відбувається найбільший вплив є інноваційна та маркетингова діяльність. Адже саме їх активну реалізацію і передбачає концепція інноваційного маркетингу. На нашу думку, більш доцільним є виокремлення інноваційної діяльності в рамках виробничої діяльності, а маркетингової – в рамках комерційної. Це пов’язано з тим, що інноваційна діяльна передбачає виробництво та впровадження інновацій, а маркетингова діяльність – процес їх комерціалізації. Однак, це виокремлення є умовним і не носить чіткий характер. Адже, наприклад, маркетингова діяльність також може передбачати  створення певних інновацій як в самому маркетингу, так і викликати продуктові чи технологічні інновації. Процес взаємоузгодженння інноваційної та маркетингової діяльностей, на нашу думку, можливий через реалізацію інтегративної функції управління ними. Сутність цієї функції полягає в тому, що в організаційній структурі виокремлюється керівний орган, який координує діяльність саме цих функціональних підрозділів.

До взаємозв’язків елементів об’єкту відносяться як процеси взаємоузгодження між різними видами діяльностей підприємства так і вплив зовнішніх та внутрішніх чинників та вплив самої господарської діяльності підприємства на внутрішні та зовнішні чинники.

До внутрішніх чинників впливу на господарську діяльність підприємства відносять [75, 129, 192]:

- кваліфікація і досвід керівників, фахівців і робітників (загальні і у вибраній галузі діяльності відповідно до профілю підприємства);

- освіту і систему перепідготовки кадрів, розподіл кадрів за віком;

- мотивацію праці, ступінь узгодженості інтересів власників, керівників і робітників;

- структуру управління, її гнучкість;

- систему управління якістю;

- трудову і технологічну дисципліну;

- стан обладнання;

- використовувані технології;

- ступінь резервування виробничих потужностей і виробничих площ, їх гнучкість;

- місце розташування підприємства, наближеність до транспортних вузлів і джерел сировини та комплектуючих;

- форму господарювання і форму власності;

- фінансову стійкість;

- забезпеченість ресурсами;

- імідж підприємства в очах контрагентів і широких кіл громадськості тощо.

  До зовнішніх чинників впливу на господарську діяльність підприємства відносять [75, 191, 192]:

- законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють господарську і підприємницьку діяльність;

- бюджетну, фінансову-кредитну і податкову системи;

- дії органів влади;

- дії економічних контрагентів (постачальників, споживачів, торгових і збутових посередників і т.д.);

- конкуренцію;

- дії криміналітету;

- політичну, економічну, демографічну, соціальну, екологічну ситуації та їх зміни;

- міжнародні економічні зв’язки та торгівля;

- науково-технічний прогрес;

- дії місцевих жителів;

- дії засобів масової інформації тощо.

Варто також зауважити, що одним із головних завдань керуючої підсистеми є приведення у відповідність зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, тобто процес постійного аналізу і розробки нових підходів до забезпечення виконання поставленого на них завдання.

Отже, механізм управління підприємством, що функціонує на засадах інноваційного маркетингу являє собою комплекс чотирьох підсистем, які містять в собі певні елементи та їх взаємозв’язки, і направлений на виконання основної місії підприємства – задоволення потреб і запитів споживачів.

Даний механізм управління базується на реалізації механізмів стратегічного та оперативного управління, основні завдання яких представлено на рис. 4.4.

Розглянемо рис. 4.4 більш детально. Так, до складу основних завдань в рамках механізму стратегічного управління відносяться:

1. Визначення місії підприємства – встановлення головної мети діяльності підприємства. Місією підприємств, що функціонують на засадах інноваційного маркетингу є задоволення нових та недостатньо задоволених потреб і запитів споживачів. Ця місія виходить з основної суті концепції інноваційного маркетингу.

2. Розробка корпоративної стратегії підприємства – визначення потреб та запитів підприємства та шляхів їх задоволення. Основною потребою підприємств, що керуються концепцією інноваційного маркетингу є лідерство на ринку (сегменті, ніші). Саме задля її задоволення підприємство і виробляє інновації – як продуктові і технологічні, так і маркетингові –, які є основним інструментом в ринкових умовах для досягнення переважних конкурентних позицій на ринку.

3. Розробка функціональних стратегій підприємства – розробка основного плану діяльності підприємства по досягненню намічених цілей та завдань у розрізі його функціональних підрозділів. У відповідності до концепції інноваційного маркетингу основними функціональними стратегіями підприємства є його маркетингова та інноваційна стратегії. Саме на їх розробку необхідно покладати найбільше зусиль.

 

Що стосується механізму оперативного управління підприємством, то до складу його основних завдань відносяться наступні:

1. Розробка програм діяльності підприємства – розробка програм, які являють собою опис шляхів досягнення визначених стратегічних завдань підприємства.

2. Розробка проектів для реалізації програм. У відповідності до теорії проектного управління саме проекти є тими основним інструментами, які дозволяють більш якісно та ефективно реалізовувати діяльність підприємства. Враховуючи основні принципи концепції інноваційного маркетингу, варто зауважити, що процес реалізації програм має відбуватись шляхом реалізації саме інноваційних проектів, які і є основою даної концепції.

3. Управління та моніторинг проектів – процес управління проектами та постійний моніторинг їх проміжних та кінцевих результатів. Як вже зазначалось раніше, підприємство є відкритою системою і тому постійно контактує з зовнішнім середовищем. В процесі цього відбуваються постійні зміни як в окремих проектах, так і в цілому в діяльності підприємства. Тому аналіз проблем та причин відхилень проміжних результатів від запланованих та прийняття відповідних рішень є одним з найважливіших завдань в рамках механізму оперативного управління.

Окремої уваги потребує визначення основних суб’єктів (СУ) та об’єктів (ОУ) управління в межах кожної з складових загального механізму управління. Схема механізму управління на основі його рівнів представлена на рис. 4.5.

З рис. 4.5 слідує, що основними суб’єктами управління на стратегічному рівні є вище керівництво компанії та керівники функціональних підрозділів. Однак останні, в свою чергу, поряд з керівниками проектів також є суб’єктами управління на оперативному рівні. Це пов’язано з тим, що середня ланка органів управління підприємством виступає в якості сполучної ланки між вищим керівництвом компанії та його нижньою ланкою. І встановити, до якого саме рівня управління вони відносяться майже неможливо, адже поряд з завданнями стратегічного направлення – розробка стратегій підприємства, вони виконують також завдання оперативного призначення – розробка програм підприємства.

Отже, система управління підприємством, яке керується в своїй діяльності концепцією інноваційного маркетингу має певні відмінності від традиційної системи управління, основними з яких є:

1. Головними принципами управління є принцип орієнтації на інноваційний шлях розвитку, принцип орієнтації на споживача та принцип орієнтації на працівника. Саме керуючись цими принципами підприємство реалізує основну ідею концепції інноваційного маркетингу.

 

 

2. В якості основної групи ресурсів підприємства є його трудові та інформаційні ресурси, які є джерелами ідей інновацій і інструментами їх реалізації.

3. Основними методами управління виступають соціально-психологічні методи, які передбачають використання засобів мотивації працівників задля отримання максимальної результативності господарської діяльності.

4. Відмінністю механізму управління на засадах інноваційного маркетингу від існуючих є його основні елементи об’єкту впливу, а саме маркетингова та інноваційна діяльність, а також інтегративна функція, яка реалізує процес взаємоузгодження цих елементів.

5. Досягнення поставлених цілей та завдань підприємства реалізується через управління проектною діяльністю, яка передбачає розробку та реалізацію інноваційних проектів і є сполучною ланкою між інноваційною та маркетинговою діяльністю. 

Можна зробити висновок, що напрямками подальших досліджень є:

- формування інформаційної бази та розробка методичного підходу до визначення стратегічного вектору розвитку підприємства в руслі концепції інноваційного маркетингу;

- формування критеріальної бази та розробка методичного підходу до оцінки можливості реалізації оперативних завдань, що необхідні для досягнення обраного стратегічного напрямку розвитку підприємства в межах концепції інноваційного маркетингу.