5.3 Оптимізація продуктового портфеля підприємства за критерієм ризик-результат

 

 

Прискорення темпів НТП, посилення конкуренції, яке спричиняється глобалізацією економіки, різко загострюють проблеми підвищення конкурентоспроможності товаровиробників, пошуку і реалізації їх конкурентних переваг. При цьому динамічні зміни умов і середовища господарювання потребують постійного удосконалення та оновлення асортименту продукції, технологій її виробництва та просування на ринку з метою оперативного пошуку і реалізації наявних і перспективних ринкових можливостей. Це, в свою чергу, вимагає від товаровиробників наявності асортименту, який складається як мінімум з кількох різновидів продукції, які знаходяться на різних етапах життєвого циклу і взаємно доповнюють один одного, що потребує диверсифікації діяльності, яка є природним засобом забезпечення умов тривалого виживання і розвитку на ринку.

 Проблематиці диверсифікації діяльності підприємств присвячено чисельні праці зарубіжних і вітчизняних науковців, зокрема: І. Ансоффа, Р. Аккофа, К. Боумена, Дж. Гелбрейта, Е. Дихтля, П. Друкера, Ф. Котлера, М. Портера,  А. Стрикленда, Н. Куденко, В. Нємцова, П. Перерви, М. Радієвої, Р. Тяна, З. Шершньової та ін. Однак, як свідчить практика, невирішеними залишаються питання обрання оптимальних стратегій диверсифікації промислових підприємств з урахуванням стану і тенденцій розвитку зовнішнього середовища господарювання в умовах його перманентних змін та існуючого стратегічного потенціалу підприємства.

Метою є розробка науково-методичного підходу до формування комплексу економіко-математичних моделей для визначення рівня оптимальності стратегій диверсифікації промислового підприємства за критерієм ризик-результат, який враховує ресурсні обмеження.

Застосування стратегії диверсифікації у нестабільних умовах вітчизняної економіки має ряд особливостей і пов’язаних з цим проблем, які ускладнюють пошук і обґрунтування варіантів, прийнятих для конкретного підприємства у конкретній ринковій ситуації. Серед головних слід зазначити: високий комерційний ризик, обмеженість фінансових ресурсів у розвиток нових бізнес – одиниць чи модифікацію існуючих, відсутність ефективних і перевірених практикою методичних інструментів щодо вибору оптимальних стратегій диверсифікації (включаючи критеріальну базу). Враховуючи викладене, в якості узагальнюючого критерію, який характеризує економічну мету диверсифікації і враховує ризик неотримання очікуваного результату, слід обрати:

 

                                                      (5.22)

 

де  - ефект від диверсифікації; - комерційний ризик пов'язаний з диверсифікацією.

Оскільки така ситуація є скоріше виключенням ніж правилом, то остаточні рішення доцільніше приймати за критерієм, який визначає величину ризику на одиницю доходу від диверсифікації:

 

                                                                  (5.23)

 

Умови оптимальності (крайню мірою прийнятності) вибору з ряду альтернатив проекту диверсифікації за критерієм результативності запропоновано визначити за формулою індексу рентабельності (доходності):

 

=     ≥ 1→ max,                                       (5.24)

де  і  – відповідно, очікуваний результат та очікувані витрати від диверсифікації у періоді ;   – тривалість життєвого циклу проекту диверсифікації; – норма дисконту.

            Оскільки проект диверсифікації може включати кілька товарів (СБО чи СЗГ), то цільова функція матиме вигляд:

 

 = ≥ 1→ max                                     (5.25)

де  – кількість СБО (СЗГ), що передбачені проектом диверсифікації у періоді і.

 

У якості обмежень слід взяти наступні:

                        R∑i    ≤    R∑доп i  → min,

 

 ≤ Bд → opt                                            (5.26)

 

 ≤   → opt,

де R∑i – загальна величина ризику (її можна розрахувати як очікуване значення втрат з урахуванням імовірності їх виникнення або ж як відносний ризик) у іму періоді; R∑доп i – допустима величина ризику у періоді і; Bдмаксимально можлива сумарна величина інвестицій у реалізацію проекту диверсифікації; Bімаксимально можлива величина інвестицій у реалізацію проекту диверсифікації у періоді і; Bдij – мінімально необхідна величина інвестицій у реалізацію j - го проекту диверсифікації у періоді і.

Такий підхід дозволяє контролювати не тільки загальну (сумарну, тобто за весь період реалізації проекту) ефективність і ризик, але також ризики і ресурсне забезпечення у кожному періоді реалізації проекту. Це дозволяє уникнути поточних, а в перспективі і стратегічних провалів проектів.

Головна проблема полягає у складнощах точного визначення величин Pдij і Bдij, а особливо, R∑i. Ці складнощі обумовлені можливістю реалізації різних сценаріїв розвитку подій у майбутньому і, як наслідок, принциповою неможливістю однозначної оцінки зазначених величин. З огляду на це і враховуючи рекомендації [58, 63, 251, 252] запропоновано визначати кілька найбільш імовірних сценаріїв розвитку подій у майбутньому, імовірності їх реалізації та відповідні значення величин Pдij і Bдij для цих сценаріїв. За результатами спостережень розвитку російської економіки російськими науковцями [253] емпірично визначено такі усереднені імовірності сценаріїв розвитку ситуації на ринку: глибокий спад – 0,05;  незначний спад – 0,20; номінальний (найбільш імовірний) стан – 0,50; незначний підйом – 0,20; потужний підйом – 0,05. Однак точність такої оцінки є невисокою, хоча її можна прийняти за базову і вносити поправки, які враховують вплив факторів (імовірність їх впливу), що визначають процеси розвитку ситуації на ринку. Для цього може бути застосований метод Байеса [13], який дозволяє визначати апостеріорну імовірність певної події чи явища, виходячи з попередньо визначеної апріорної імовірності (її можна прийняти відповідно до викладеного вище) та імовірності впливу конкретних факторів (наприклад, інфляції, укріплення позицій гривні відносно долара США, вступу України до СОТ та ін.) у сторону збільшення (чи зменшення) вірогідності розвитку конкретного сценарію, що аналізується.

 

 

Формули у цьому випадку трансформуються до виду:

очікуване значення () цільової функції (індексу доходності):

 

,                                                  (5.27)

 

де  - індекс доходності при реалізації k- го сценарію розвитку подій на ринку; - імовірність k- го сценарію; - кількість можливих сценаріїв розвитку подій, що приймаються до уваги;

обмеження:

 

 

                                  (5.28)

 

Визначення оптимального проекту диверсифікації з множини їх альтернативних варіантів слід здійснювати за алгоритмом поданим на рис.5.8.

Аналогічним чином слід аналізувати інші проекти диверсифікації з усієї множини їх можливих альтернатив. Кращим буде проект, який має краще співвідношення ризик – результат (2). При цьому, величина - розраховується як середньоквадратичне відношення можливих результатів (при різних сценаріях розвитку подій) до очікуваного ().

При ускладненні визначення сценаріїв можливого розвитку подій на ринку, можна обмежитися песимістичним, оптимістичним та найбільш імовірними сценаріями. Виходячи з допущення (яке підтверджується практикою) про нормальний закон розподілу ймовірностей у економічних процесах, очікуване значення Pдij і Bдij, а також стандартні відхилення знаходять за наступними формулами:

 

==                                .                                                         (5.29)

 

==                                                                                            (5.30)

 

= =                                                                                                    (5.31)

 

=  =                                                                                                     (5.32)

 

де Ор, Пр, Нр – відповідно оптимістичне, песимістичне та найбільш імовірні значення результату; Ов Пв, Нв - відповідно оптимістичне, песимістичне та найбільш імовірні значення інвестиційних вкладень.

Звичайно, у формули підставляють дисконтовані значення величин. У формули 5.25 – 5.26 підставляють обчислені за формулами 5.29 – 5.30 значення величин Pдij і Bдij. Величини та характеризують ризик реалізації конкретних проектів диверсифікації у і–му періоді. Вони використовуються при визначенні величини R∑i, яку пропонується розрахувати як відносний ризик:

 

=,                                               (5.33)

 

де  визначається за формулою:

 

=   ,                         (5.34)

 

де P0дij, B0дij та PПдij – BПдij – відповідно, оптимістичні та песимістичні значення величин Р і В, розраховані для і–го періоду реалізації проекту.

Значення Bдi та R∑доп і визначають виходячи зі специфіки діяльності конкретного підприємства в конкретних умовах ринку, які очікуються в і–му році реалізації проекту. Сумарну величину відносного ризику за період реалізації проектів диверсифікації слід визначати за наступною формулою:

 

=.                                      (5.35)

 

У неї підставляється сумарна величина , яку слід обчислювати за формулою:

 

= .                (5.36)

 

Укрупнений алгоритм проведення розрахунків щодо вибору оптимального варіанту стратегій диверсифікації подано на рис. 5.9.

Необхідно зазначити, що у блоці 5 у формулу 6 підставляють очікувані значення величин і , розраховані за формулами 8 – 9. Для практичних розрахунків формула (6) у цьому випадку може бути трансформована до наступного виду:

 

              (5.37)

 

Таким чином, запропоновано методичний підхід до побудови економіко – математичних моделей для обґрунтування вибору стратегій диверсифікації за критерієм ризик/результат з урахуванням обмежень на величину ризику і ресурсне забезпечення. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на удосконалення механізму управління стратегіями диверсифікації.