9.1 Організаційно-економічний механізм інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємств

 

Вірно сформувати організаційно-економічний механізм інноваційної пропозиції не просто. Всередині цього механізму сховані різноманітні деталі, в які і вкладена специфіка механізму.

Наявність на будь-якому інноваційно активному підприємстві науково спроектованого організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики, а також розробленого та апробованого інструментарію формування стратегії інвестиційного забезпечення інноваційних проектів, дозволить керівництву підприємства-інноватора формалізувати сам процес формування інвестиційно-інноваційної стратегії та застосувати його до оптимізації інвестиційного забезпечення інноваційної пропозиції підприємства в рамках його інноваційної політики. Це, в свою чергу, повинно забезпечити підтримку стратегічного базису управління підприємством і, у підсумку, покликано позитивно впливати на економічні результати діяльності підприємства-інноватора.

Виконаний аналіз показав необхідність розроблення організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики з попереднім визначенням і дослідженням теоретичних та прикладних аналогічних або приблизно подібних організаційно-економічних механізмів. Нами вважається доцільним проведення повної реструктуризації існуючих на підприємствах-інноваторах схем формування інвестиційного плацдарму для реалізації ефективної інноваційної політики та формалізації процесу інвестування шляхом регламентації усіх ресурсних потоків у вигляді організаційно-економічного механізму.

В загальному розумінні під поняттям «механізм» розуміють [349]:

послідовність станів, процесів, що визначають собою яку-небудь дію або явище;

систему, устрій, що визначає порядок якого-небудь виду діяльності.

Але, враховуючи особливості формування та реалізації системи інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємства, існуючий загальний механізм управління підприємством виявляється недостатньо дієвим, оскільки специфіка визначеного процесу вимагає уточнення концепції управління, розширює зміст елементів управління, передбачає наявність специфічних часткових механізмів та утворюваних ними системних зв’язків.

Таким чином, організаційно-економічний механізм інвестиційного забезпечення інноваційної політики представляє собою систему важелів й інструментів інвестиційного забезпечення інноваційної політики, за допомогою яких організуються, регулюються й здійснюються як зовнішні, так і внутрішні господарські й економічні взаємодії між його складовими підсистемами.

У загальному випадку він включає [350]:

нормативні документи, на основі яких здійснюється взаємодія учасників;

умови фінансування інноваційної політики;

особливі умови обороту продукції й ресурсів між учасниками (наприклад, використання бартерного обміну, надання кредитів, використання пільгових цін для взаємних розрахунків, безоплатна передача основних засобів у постійне або тимчасове використання й т.п.);

зобов’язання учасників по спільних діях при реалізації інноваційного проекту, гарантії таких зобов’язань і санкції за їхнє порушення;

заходи зі взаємної фінансової, організаційної й іншої підтримки, включаючи заходи державної підтримки проекту й/або його учасників у різних формах. Така підтримка може бути як організаційною (наприклад, дозвіл на реалізацію проекту або включення проекту у державні програми), так і фінансовою (наприклад, бюджетне фінансування або податкові пільги);

систему управління реалізацією проекту, що забезпечує (при можливих змінах умов реалізації) належну синхронізацію діяльності учасників, захист інтересів кожного з них і своєчасне коригування їх наступних дій з метою успішного завершення проекту;

основні особливості облікової політики учасників.

Реальний механізм управління завжди визначений, оскільки головною метою його функціонування є досягнення конкретних цілей шляхом спрямованої дії на ті фактори, що забезпечують досягнення поставленої цілі, і ця дія реалізується через використання визначених ресурсів та наявного потенціалу. Механізм формується кожного разу, коли приймається управлінське рішення шляхом узгодження усіх елементів управління.

Необхідно зауважити, що реалізація стратегії інноваційного розвитку в рамках політики підприємства та безпосередньо її інноваційної складової можлива лише в тому випадку, якщо буде сформовано ефективний механізм управління, в якому оптимальним чином будуть узгоджуватися різнорідні механізми.

Виділення механізмів по принципу однорідності їх природи можливе лише за наявності ключових ознак. Однак, в цілому досить складно виділити які-небудь „чисті” механізми або „мономеханізми” [351], які були б суто економічними або організаційними, чи лише правовими. Так, механізм інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємства можна розглядати як економічний механізм, що реалізується в рамках трьох „підмеханізмів”: механізму інвестування та реінвестування власних коштів у розвиток виробництва, механізму використання позичкових коштів, що інвестуються у розвиток виробництва та ринкового механізму конкуренції. Опосередковано впливає і економічний механізм державного регулювання через заохочення інвестиційної активності та прогресивних технологій. З іншого боку, інвестиційне забезпечення інноваційної політики можна розглядати як координацію та узгодження діяльності декількох суб’єктів господарювання в рамках інноваційного процесу та процесу пошуку і залучення джерел фінансування інноваційної політики підприємства, тобто як організаційно-правовий механізм. В свою чергу, інноваційна політика безпосередньо відбиває потреби суспільства, в цьому сенсі зазначений механізм може бути сприйнято як соціальний. Якщо ж фінансування підприємства проводиться в рамках науково-технічної політики держави, то вказаний механізм набуває ознак політичного.

Тож, організаційно-економічний механізм інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємства не є мономеханізмом, а являє собою приклад структурного механізму, що включає правову, організаційну, економічну та фінансову складові.

Також слід зауважити, що організаційно-економічний механізм інвестиційного забезпечення інноваційної політики функціонує виключно в рамках комплексного механізму управління підприємства в безпосередній узгодженості з його загальними економічним, мотиваційним, організаційним, правовим та політичним механізмами.

Не слід забувати, що управління розвитком підприємства носить багаторівневий характер. В науковій літературі виділяють три рівні управління: макрорівень, мікрорівень та рівень підприємства. Але все ж таки основною ланкою управління є підприємство. Механізм управління на мікрорівні та рівні власне самого підприємства формується під впливом закономірностей виробничого процесу ті його зв’язків з оточуючим ринковим середовищем. На механізми, що діють на макрорівні, повинні орієнтуватися державні та регіональні органи управління при формуванні стратегії економічного розвитку. Таким чином виходячи з цього нами було запропоновано розглядати кожну зі складових організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики на двох рівнях макрорівні та мікрорівні, що також включає рівень самого підприємства. Структура організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємства може бути представлена таким чином – рис. 9.1.

Розглянемо більш детально складові комплексного організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємства.

Складові організаційного механізму характеризуються властивостями комплексності впливу, оскільки будучи організаційними за основним змістом їх дії, їм притаманні одночасно риси економічного, правого та фінансового механізмів і в силу цього вони мають стійкий взаємозв’язок з останніми.

Зміст економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики складається у виявленні потенційно цікавих для інвестування сфер, вивченні досвіду реальних проектів; проведенні експертизи проектів; формуванні механізму розвитку пропозиції інновацій для мікрорівня управління.

 

Складові організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємства

Макрорівень  Мікрорівень

Організаційний механізм

механізм сприяння інтеграційним процесам, розширенню взаємодії суб’єктів України в інноваційній сфері, розвитку міжнародного співробітництва в цій області;

механізм державної підтримки інвесторів, що розміщають кошти в наукомістке, високотехнологічне виробництво, а також організацій різних форм власності за рахунок державних гарантій;

механізм державної підтримки інноваційних проектів, включених у державні й регіональні інноваційні програми;

механізм інформаційної підтримки інноваційної діяльності     механізм гнучкої перебудови системи цілей та виділення пріоритетів;

механізм створення й підтримки бази проектів інновацій;

механізм відбору об’єктів інвестування;

механізм впровадження автоматизованих систем для надання інвесторам необхідної інформації;

механізм організації взаємодії з державними й місцевими органами влади при реалізації інвестиційних проектів інноваційної політики підприємства

Економічний механізм

механізм розширення попиту на інновації;

механізм сприяння конкуренції в інноваційній сфері;

механізм розвитку підприємництва;

механізм розвитку лізингу наукомісткої продукції;

механізм створення сприятливого інвестиційного клімату      механізм виявлення потенційно цікавих для інвестування сфер, вивчення досвіду реальних проектів;

механізм розвитку пропозиції інновацій;

механізм проведення експертизи проектів

Фінансовий механізм

механізм прямих державних інвестицій для реалізації інноваційних програм і проектів, що мають загальнонаціональний характер;

механізм ефективного оподатковування, спрямований на створення вигідних умов для ведення інноваційної діяльності всіма суб’єктами незалежно від форм власності й видів фінансування    механізм нагромадження фінансових коштів й їх інвестування в інноваційні проекти;

механізм управління інвестиційними ресурсами для забезпечення їх ефективного використання й повернення позикового капіталу;

механізм оптимізації використання й залучення в оборот ресурсів учасників інвестиційно-інноваціного процесу

Правовий механізм

механізм формування законодавчих правових основ взаємин суб’єктів інноваційної діяльності;

механізм захисту інтересів українських суб’єктів інноваційної діяльності в міжнародних організаціях;

механізм розвитку договірних відносин;

механізм захисту промислової, інтелектуальної власності        механізм правового супроводу договірних відносин;

механізм правового супроводу інвестиційних проектів створення інновацій;

механізм забезпечення безпеки інвестицій учасників процесу інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємства

Категорія фінансового механізму є однією з найбільш дискусійних в теорії управління фінансовим забезпеченням тих чи інших процесів. Зміст фінансового механізму обумовлений сутністю фінансів, як економічної категорії, закономірностями їх розвитку, сферою охоплюваних відносин.

Внутрішня структура фінансового механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики характеризується комплексом взаємопов’язаних і взаємодіючих підсистем, що являють собою найбільш суттєві його рушійні сили та елементів, об’єднаних за ознакою їх цільової спрямованості. Основне призначення структурних елементів фінансового механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики складається у формуванні, розподілі та використанні фінансових ресурсів з метою забезпечення ефективної реалізації інноваційної політики підприємства.

Правовий механізм інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємства покликаний регулювати правовідносини між учасниками інвестиційно-інноваційного процесу (підприємством-інноватором, інвестором, державою та іншими). Оскільки ці відносини носять загалом господарчий характер, то в якості об’єкту регулювання виступають саме господарські правовідносини.

Ключовими частковими механізмами в рамках наведеного підходу до структурної побудови загального організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємств нами виділяються такі:

частковий механізм створення й підтримки бази проектів інновацій;

механізм відбору об’єктів інвестування;

механізм розвитку пропозиції інновацій;

механізм оптимізації використання й залучення в оборот інвестиційних ресурсів учасників інвестиційно-інноваційного процесу.

Частковий механізм створення й підтримки бази інноваційних проектів реалізується в рамках організаційної складової та передбачає створення системи важелів і інструментів, за допомогою яких організується, регулюється та здійснюється процес накопичення потенційно цікавих інноваційних проектів. Це можуть бути як проекти, що вже прийняті до реалізації, так і ті, що створюють резерв (до появи можливості їх доробки, переробки, впровадження тощо). Такий механізм повинен бути створений, більшою мірою, для акумулювання ідей та задумів продуктових інновацій, що може стати підґрунтям для ефективного, оперативного та гнучкого управління рішеннями у сфері інноваційної політики на підприємствах.

Частковий механізм відбору об’єктів інвестування повинен функціонувати у одному ланцюгу та на тих самих принципах, що ї механізм створення та підтримки бази інноваційних проектів і є певною мірою його логічним продовженням. Цей механізм являє собою систему важелів й інструментів, які формують систему відбору тих інноваційних проектів, що можуть забезпечити максимізацію прибутку, створити умови для подальшого розвитку підприємства та появи наступного покоління інновацій або ж виступити в якості свого роду опціонів, тобто підготувати ринок до виходу радикальних інновацій.

Функціонування цього механізму повинне спитатись на використання математичного апарату, що дозволятиме отримати кількісну оцінку ефективності кожного окремого проекту, а також комплексну для взаємопов’язаних проектів. Іншою умовою дієвості механізму відбору об’єктів інвестування є використання точних прогнозних даних, обробка масиву даних з маркетингових досліджень, інформаційна база отримана в результаті імітаційного моделювання, проведення експериментів.

Говорячи про пропозицію товару, необхідно розуміти, що вона являє собою суму всієї маси товару однакового призначення, що поставляється на ринок. Створення часткового механізму розвитку пропозиції інновацій дозволить підприємству створити умови для виведення інноваційних товарів на ринок. Цей механізм є системою інструментів та важелів за допомогою яких підприємство може проводити процес управління пропозицією.

Частковий механізм оптимізації використання й залучення інвестиційних ресурсів учасників інвестиційно-інноваційного процесу передбачає формування комплексу заходів з виявлення тимчасово вільних коштів в рамках власного капіталу, пошуку та залучення коштів сторонніх інвесторів, розробку заходів зі стимулювання вкладення інвестиційних коштів у проекти інновацій, оптимізації залучаємих ресурсів в контексті підвищення ефективності використання останніх, максимізації віддачі та мінімізації виплат за користування інвестиційними коштами.

 

Створення та функціонування зазначених механізмів дозволить підприємству значно спростити схему прийняття рішень у сфері інноваційної політики, зменшити час прийняття та підвищити ефективність управлінських рішень.

Загалом побудова організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики повинна базуватись на наступних положеннях:

потрібне єдине нормативно-правове підґрунтя для всіх учасників процесу управління інноваційною та інвестиційною діяльністю в межах формування визначеної пропозиції;

система методів управління процесом інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності повинна охоплювати всю сукупність як вертикальних, так і горизонтальних взаємозв’язків між суб’єктами та об’єктами інноваційної політики підприємства;

окремі елементи механізму (зокрема, правовий, організаційний, економічний, фінансовий) не повинні містити в собі протиріччя: їх дія на процес реалізації інвестиційних засад інноваційної політики, формування пропозиції, реалізації загальноекономічної стратегії підприємства, не повинна мати різноспрямованого характеру;

всі методи, що складають єдину організаційно-економічну систему оптимізації інвестиційного забезпечення інноваційної політики, повинні бути адекватними цілям і завданням не тільки інноваційної політики, а й загальноекономічної стратегії підприємства.

На рис. 9.3 наведено дескриптивну модель формування організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики.

Ця модель визначає послідовність прийняття рішень з фінансово-інвестиційного забезпечення розробки та просування на ринку інноваційної пропозиції підприємства.

Процес формування організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики, як і його функціонування, відбувається в рамках загальноекономічної стратегії підприємства.

Виходячи з того, яку стратегію обирає підприємство (стратегію лідерства, диференціації або фокусну [117]) та його здатності мобілізувати інвестиційні ресурси для забезпечення стратегічних рішень формується єдиний визначаючий задум інноваційної політики, що включає концепцію управління та елементи управління інноваційної політики.

Концепція управління, в свою чергу, визначається інтересами, пріоритетами, цілями, завданнями, стратегічними рішеннями та проблемними питаннями інноваційної політики. Під інтересами будемо розуміти предмет зацікавленості та рушійних мотивів дії економічних суб’єктів, як підприємства-інноватора, так і надавача інвестиційних коштів. Інтереси можуть бути матеріальними, майновими або фінансовими, залежно від пріоритетів (позицій що мають переважаюче значення) та цілей. При аналізі та синтезі поведінки складних систем використання категорії цілі безперечно є дуже ефективним. Поряд з загальною ціллю функціонування будь-якого суб’єкта господарювання – отримання прибутку, інноваційна політика передбачає наявність своїх цілей, що безпосередньо залежать від особливостей товарів, що виробляються, а також, не в останню чергу, визначаються ринковою кон’юнктурою. Цілі інноваційної політики, як і загальні цілі підприємства, повинні відповідати наступним вимогам – вимірюваність, сумісність, співставленість, адресність.

Для досягнення поставлених цілей розробляється комплекс завдань інноваційної політики – цільових настанов до раціональних дій з управління інноваційним процесом, що передбачають виконання у визначений строк у процесі аналізу, проектування, планування товарного асортименту підприємства.

В рамках нашого дослідження можна виділити такі завдання інвестиційного забезпечення інноваційної політики:

визначення попередньої структури інвестиційного капіталу;

попередній вибір джерел фінансування;

формування оптимального графіка потреб у фінансових ресурсах;

формування оптимального портфеля джерел фінансування підприємства.

Особливістю інноваційної політики є те, що вирішення її завдань завжди супроводжується пошуком необхідної інформації, експертними оцінками, суперечливістю результатів, процесом прийняття рішень та розв’язанням проблемних питань. До останніх будемо відносити складні практичні завдання, для вирішення яких традиційних методів не достатньо і які вимагають концептуальних підходів до розв’язання.

Структуру елементів управління інноваційної політики представимо через принципи, напрямки, суб’єкти, інструменти та методи управління інноваційної політики.

 Як було зазначено раніше організаційно-економічний механізм інвестиційного забезпечення інноваційної політики є комплексним, та являє собою багаторівневу та багатоцільову систему, що включає ряд визначених механізмів. Оскільки дерево структури будь-якої складної системи є багатоваріантним, при його побудові постає питання про вибір раціонального варіанту композиції чи декомпозиції системи. Саме тому формування такого комплексного механізму доцільно проводити, дотримуючись ряду принципів, а саме:

принципу легітимності та етичності створення, функціонування та розвитку

організаційно-економічного механізму;

принципу відповідності ринковій схемі організації економіки;

принципу врахуванню основних інтересів (цілей та обмежень) оперуючих сторін;

принципу виділення структурного, процедурного та організаційного проектування;

принципу єдності цілей та напрямків розвитку;

принципу адаптивності організаційно-економічного механізму до зовнішнього та внутрішнього середовища;

принципу використання достовірної первинної інформації;

принципу комплексності та системності;

принципу гнучкого реагування;

принципу раціональної цілісності та відособленості елементів механізму;

принципу збалансованості напрямків та цільового характеру використання інвестиційних коштів.

 Разом з концепцією й елементами управління інноваційної політики організаційно-економічний механізм інвестиційного забезпечення формують фактори впливу зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства-інноватора, а також визначним чинником є обмеження, що виникають в процесі реалізації інноваційної політики підприємства. Обмеження можна розглядати з двох точок зору: як правила та норми, що обмежують права та можливості суб’єктів управління інноваційної політики з одного боку, та як границі і рамки, що встановлюються самими учасниками процесу інвестиційного забезпечення інноваційної політики з іншого. При цьому визначені обмеження можна класифікувати як такі:

кредитні – законодавчі або адміністративні, прямі чи непрямі обмеження обсягів кредитування з боку комерційних банків;

законодавчі (нормативно-правові) – урядові рішення, спрямовані на обмеження конкуренції на ринку, безпосередньо пов’язані з економічними обмеженнями;

економічні – сукупність чинників і обставин, що визначають кількісні і якісні границі постановки і досягнення цілей інвестиційного забезпечення інноваційної політики, обрання засобів досягнення цілей, формування витрат і результатів відтворення в обумовлених рамках;

ресурсні – недостатність ресурсів (інвестиційних, інтелектуальних, трудових) для розробки, виробництва, впровадження, просування на ринку інноваційної пропозиції підприємства;

ринкові – споживчі рішення про попит на нові товари, що обумовлюють прибутковість одних продуктів і збитковість інших, обмежують вільний вибір фірм при вирішенні питання про те, що виробляти, якість та кількість нової продукції на ринку.

Результатом роботи організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємства є фінансово-інвестиційне забезпечення стратегічних рішень з управління розробкою та просуванням на ринку інноваційної пропозиції, що реалізується через функції зазначеного механізму та комплекс моделей формування і оцінки інноваційної пропозиції.

Функції організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики визначатимемо як коло діяльності з управління інноваційної політики. Управління здійснюється через комплекс функціональних підсистем, де призначення кожної з них визначається заданим результатом її функціонування.

Нами було виділено такі функції.

Планування – планомірне управління процесами створення, розподілу, перерозподілу та використання інвестиційних ресурсів для виконання цілей інноваційної політики підприємства. Планування інвестиційного забезпечення інноваційної політики матиме ознаки програмно-цільового, тобто будуватиметься за логічною схемою “цілі – шляхи досягнення – способи – засоби”, також не виключено планування на основі сітьового графіка – графічного представлення послідовних пов’язаних за строками етапів робіт.

Організація – досягнення відповідності та узгодженості між учасниками процесу інвестиційного забезпечення інноваційної політики шляхом встановлення раціональних зв’язків – технічних, економічних, організаційних.

Регулювання – забезпечення функціонування процесів інвестиційного забезпечення інноваційної політики в рамках заданих параметрів. Ця функція розглядається як тотожна функції керівництва за Есманським і дозволяє зрозуміти управління інвестиційним забезпеченням інноваційної політики як єдиний та цілісний процес де кожна функція працює в безпосередньому зв’язку з іншими.

Контроль – система заходів, що забезпечують перевірку інвестиційної складової діяльності з реалізації інноваційної політики підприємства.

Контроль може здійснюватись попередній, поточний та подальший.

Попередній контроль передбачає фінансовий контроль, що проводиться до здійснення операцій з формування, розподілу та використання інвестиційних ресурсів. У цьому випадку перевіряються документи, що є підставою для здійснення інвестиційної діяльності: проекти бюджетів інноваційної політики, фінансових планів та кошторисів, кредитні угоди, тощо.

Поточний контроль передбачає контроль в процесі здійснення інвестиційних операцій, в ході виконання фінансових зобов’язань, отримання та використання інвестиційних коштів.

Подальший контроль – контроль, що здійснюється після виконання інвестиційних угод, використання інвестиційних коштів. У цьому випадку визначається стан фінансової дисципліни, виявляються порушення, шляхи попередження та заходи з їх ліквідації й уникнення.

Облік та аналіз – забезпечення необхідною первинною, аналітичною, управлінською інформацією (кількісною та якісною) на кожному з етапів розробки та реалізації інноваційної політики, а також оцінка здатності учасників процесу інвестиційного забезпечення інноваційної політики фінансувати існуючі та перспективні напрямки з урахуванням можливості мобільної перебудови портфелю інноваційних проектів.

Стимулювання – сукупність методів, що дозволяють створити найбільш сприятливі умови для учасників процесу інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємства.

Комплекс моделей формування і оцінки інноваційних проектів формується в залежності від специфіки діяльності підприємства, особливостей самої інноваційної пропозиції, ринкових умов та кон’юнктури тощо. Він може складатись з балансових, аналітичних, статистичних, інформаційних моделей, також можливе застосування прийомів економіко-математичного моделювання й інших.

На рисунку 9.4 представлено безпосередньо сам організаційно-економічний механізм інвестиційного забезпечення інноваційної політики.

Центром механізму є система інвестиційного забезпечення інноваційної політики підприємства, яка включає ряд функціональних підсистем (планування, організації, регулювання, контролю, обліку й аналізу, стимулювання) які є взаємопов’язаними і функціонують в режимі постійної взаємодії.

 

Керуюча система формує цілі та завдання інноваційної політики і здійснює управління керованою системою (об’єктом управління) через систему інвестиційного забезпечення інноваційної політики під впливом зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, державної підтримки та правового і нормативного підґрунтя інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства. В ході реалізації проектів можливе оперативне корегування завдань.

Керована система також зазнає впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Через систему інвестиційного забезпечення інноваційної політики до об’єкта управління доводяться цільові настанови та тактичні завдання з інвестиційного забезпечення інноваційної політики, проаналізована та адаптована інформація щодо інструментів, методів та механізмів фінансування інноваційної пропозиції.

Результатом функціонування зазначеного механізму є фінансові відносини між учасниками процесу інвестиційного забезпечення інноваційної політики, оптимізовані інвестиційні потоки та, у кінцевому підсумку, формування, виробництво та просування інноваційної пропозиції підприємства на ринку.

У разі виникнення проблемних питань у ході формування та оптимізації інвестиційних відносин між учасниками інноваційно-інвестиційного процесу з приводу реалізації інноваційної політики підприємства можливий перегляд та коректування умов як на рівні системи інвестиційного забезпечення інноваційної політики, так і тактичних завдань, і, навіть, стратегічних цілей інноваційної політики.

Слід звернути особливу увагу на зростаючу роль інформаційної складової, особливо для підприємств, що функціонують в рамках інноваційного розвитку.

Залучення підприємств до міжнародної виробничої кооперації з одного боку повинно проводитися за умов забезпечення свободи доступу до інформації про пріоритети державної політики в інноваційній сфері, до відомостей про завершені науково-технічні дослідження, які можуть стати основою для інноваційної діяльності, до даних про виконувані і завершені інноваційний проекти й програми та т.п. 

З іншого боку, її формування проходить в безпосередній залежності від загального інформаційного механізму, що входить до складу комплексного механізму управління підприємством, а саме від таких його складових [351]: механізму організації оперативної і фундаментальної науково-технічної інформації про новітні досягнення вітчизняної та закордонної науки та техніки; механізму розповсюдження (дифузії) нововведень на базі різноманітних контактів розробників та споживачів технічних та організаційних інновацій; механізму рефлексійної взаємодії підприємств, що конкурують на ринку, та організацій-розробників нових видів продукції.

Розробка та впровадження запропонованого підходу до формування організаційно-економічного механізму інвестиційного забезпечення інноваційної політики є беззаперечною умовою ефективного функціонування інноваційно-активних підприємств, що позиціонують себе як успішні, здатні конкурувати на внутрішньому та зовнішньому ринку або ті які мають на меті підвищення конкурентоспроможності виготовляємої продукції та формування іміджу інноваційного підприємства. Основним проблемним питанням у площині ефективного функціонування зазначеного механізму залишається нестача фінансових коштів, що створює значні перепони на шляху підприємств до інноваційного розвитку.

Запропонований підхід створює методичне підґрунтя для подальшого обґрунтування вибору методів інвестування інноваційної пропозиції.