9.2 Методичні підходи до обґрунтування вибору методів інвестування інноваційної пропозиції

 

 

Як було визначено у попередніх пунктах, істотний вплив на прийняття рішень й ефективність інноваційних проектів, окрім величини власних коштів, що можуть бути вкладені у реалізацію інноваційної пропозиції підприємства, спричиняють зовнішнє інвестування й додаткове фінансування, здійснюване за рахунок тимчасово вільного капіталу інвестора. При цьому з огляду на те, що таких можливостей може виявитися досить багато, а власних коштів у підприємства інноватора, як показує практика, не завжди достатньо, вважається необхідним розглянути програми можливого спільного інвестування й додаткового фінансування програми за рахунок тимчасово вільних коштів. Необхідність цього викликана також тим, що спільна реалізація інноваційних проектів найчастіше позитивно впливає на одержувані результати.

Цілком зрозумілим є те, що будь-який інноваційний проект не може здійснюватися без залучення фінансових і матеріальних ресурсів, тож можна дійти висновку, що життєвий цикл проекту, з точки зору інвестування, доцільно розглядати, як передінвестиційну, інвестиційну й експлуатаційну стадії (фази), тим більше, що такі приклади в літературі відомі [352]. Розглядаючи ще більш укрупнено, можна виділити дві більші стадії: «передпроектна» і «проектна» (рисунок 9.5). Таким чином, саме «передпроектна стадія» і являє собою передінвестиційну стадію.

У передінвестиційній фазі мають місце кілька паралельних видів діяльності, які частково поширюються й на наступну, інвестиційну, фазу. Таким чином, як тільки дослідження інвестиційних можливостей показали надійні ознаки життєздатності проекту, починаються етапи сприяння інвестиціям і планування їхнього здійснення. Щоб зменшити втрати ресурсів, необхідно ясне розуміння послідовності дій при розробці інвестиційного проекту – від концептуальної стадії до експлуатації підприємства. Проектні й консультаційні роботи виконуються у всіх фазах проектного циклу. Однак вони особливо значимі у передінвестиційні фазі, оскільки успіх або провал проекту інновації залежить у першу чергу від маркетингових, технічних, фінансових і економічних рішень і їхньої інтерпретації, особливо при розробці техніко-економічного обґрунтування.

Вартість проведення передінвестиційних досліджень у загальній сумі капітальних витрат досить велика й може становити від 0,8% для великих проектів до 5% при невеликих обсягах інвестицій [353].

Важко не погодитись із тим, що передінвестиційна стадія (період) має вирішальне значення для вдалого здійснення всього проекту. Загалом виділяють такі три укрупнені рівні аналізу для цієї стадії [354]:

вивчення інвестиційних можливостей проекту;

передпроектні дослідження;

оцінка можливості реалізації проекту інновації та його інвестиційного забезпечення.

У ході вивчення інвестиційних можливостей проекту формулюються загальні оцінки необхідності залучення інвестицій, розглядаються такі аспекти, як забезпеченість природними ресурсами, загальний інвестиційний клімат, наявність і вартість основних виробничих факторів. Відзначимо також, що на даному етапі, як правило, не передбачаються значні витрати.

Передпроектні дослідження передбачають складання попереднього техніко-економічного обґрунтування проекту, вивчення впливу на проект окремих зовнішніх факторів, наприклад, екологічних, а також визначається привабливість для окремого інвестора або групи інвесторів.

 

Оцінка можливості реалізації проекту інновації та його інвестиційного забезпечення дозволяє прийняти остаточне рішення про реалізацію проекту, тому що на даному етапі проводиться комплексна оцінка інноваційного проекту, аналіз ризиків, моделюються рішення. При цьому інвестор, насамперед, зацікавлений у тім, щоб виключити виникаючі в ході реалізації проекту ризики, а також в ефективності вкладених коштів. Це потребує від аналітика проведення більше глибокого по суті й по змісту передпроектного аналізу й обґрунтування для ухвалення рішення про обсяги фінансових вкладень.

Таким чином, завдання, що виникають на передпроектній стадії, багато в чому мають визначальне значення для ухвалення рішення про реалізацію інноваційного проекту або відмову від нього. При цьому остаточний вибір прямо залежить від особи, що приймає рішення, і майбутніх інвестицій в товарну інновацію.

Розробка інноваційного проекту, що включає крім його інвестиційної складової ще й етапи передінвестиційної стадії, а також етапи реалізації й удосконалення створеного продукту (технології), являє собою, у порівнянні з інвестиційним проектом, як більш складний і тривалий, так і більш дорогий процес. Це обумовлено тим, що інновації завжди здійснюються в умовах невизначеності, і виникає необхідність прогнозування й аналізу інноваційної пропозиції.

Більш того, впровадження інновації в нашій країні пов’язане з впливом зовнішніх факторів, таких як кредитно-грошова політика, рівень оподатковування, політична ситуація тощо.

Велике значення у виборі методу прогнозування й аналізу інноваційної пропозиції має тривалість прогнозованого життєвого циклу кожної інновації.

Так, у інновацій, що мають короткий життєвий цикл, зберігається високий ступінь залежності від тривалості стадії НДДКР, від появи конкуруючих новинок і розробки нововведення, що спирається на даний технічний принцип. При прогнозуванні такого типу інновацій завжди варто передбачати можливий час старіння даного принципу в рамках нововведення.

Варто мати на увазі, що фінансовий успіх може залежати від збільшення життєвого циклу інновації як за рахунок збільшення строків його корисного функціонування, так і більш раннього виходу на ринок.

Так, при зіставленні фінансової ефективності альтернативних нововведень успіх буде в багатьох випадках на боці умовно наукомісткої, коротко живучої новинки, і аж ніяк не на боці довгострокового проекту інновації з суттєвою долею вкладених наукових досліджень та складним конструктивним рішенням.

Природно, що кожен проект починається із чіткої постановки його мети, критеріїв успішного здійснення й попередніх начерків головних етапів його реалізації. Граничними умовами можуть виступати невизначеність і непередбачуваність фундаментальних досліджень, невідповідність проекту цілям організації, технологічні і, в решті решт, ресурсні обмеження [355].

Слід зазначити, що інноваційні проекти характеризуються високою невизначеністю на всіх стадіях інноваційного циклу. Наприклад, інновації, що успішно пройшли стадію випробування й впровадження у виробництво, можуть бути не прийняті ринком, і єдиним виходом для підприємства буде швидке виведення товару з ринку. Є також випадки, коли проекти, що дають обнадійливі результати на першій стадії розробки, при неясній ресурсній або техніко-технологічній перспективі в остаточному підсумку можуть бути закриті.

На нашу думку, на стадії первинної розробки варто спершу приділити увагу саме критеріям успішності, а вже потім деталям здійснення проекту. Проект інновації повинен розвиватися в рамках необхідних і достатніх умов і раціональних обмежень, що було вказано вище.

Варто звернути увагу на те, що протягом усього життєвого циклу інноваційного проекту виникає велика кількість специфічних завдань, з яких, на наш погляд, необхідно виділити ряд ключових, від вирішення яких істотно залежить успіх того або іншого проекту.

Процес оптимізації інноваційного портфеля будемо розглядати як двохетапний. На першому етапі, використовуючи критерії оцінки ефективності інноваційних проектів й обмеження на рівень ризикованості проекту, формулюється безліч доступних інноваційних проектів. На другому етапі вирішується оптимізаційне завдання формування проектів з урахуванням бюджетних обмежень.

Загальна логіка цього процесу складається у тому, що спочатку необхідно провести так зване „накопичення” потенційних проектів і їх попередній відбір за критеріями технологічної та виробничої здійсненності, етичності та відповідності правовим нормам, а також оцінку ризикованості проекту з точки зору ймовірності сприйняття або відторгнення його ринком.

Відібрана сукупність у подальшому формує портфель інновацій (множину доступних проектів інновацій).

На цьому етапі важливим моментом, що обов’язково має бути враховано, є вплив додаткових факторів як макро- і мікроекономічного характеру (можливі неочікувані зміни у законодавчо-правовому полі, особливості фіскальної політики та специфіка поводження цих і інших зацікавлених органів державної влади, зміни ринкової кон’юнктури, діяльність конкурентів, зміни у структурі управління підприємства тощо).

Сформований портфель інновацій може мати різного роду структуру. Загалом можна виділити чотири варіанти побудови інноваційної пропозиції:

1.         Портфель інновацій складається з незалежних проектів, тобто проекти можуть бути реалізовані незалежно один від одного.

2.         Портфель інновацій складається з альтернативних проектів (це можуть бути різні варіанти одного і того ж проекту, що відрізняються один від одного умовами реалізації або ж конструктивними рішеннями). Для включення до пропозиції необхідно обрати найкращий проект з усіх доступних альтернатив, що формують портфель інновацій.

3.         В портфелі інновацій є взаємозалежні проекти й альтернативні.

Для вирішення проблеми обмежень пропонується використовувати багатокритеріальну оцінку ефективності портфелю інновацій. Для формування критеріальної бази, оцінки важливості та визначення вагомостей відібраних критеріїв може бути застосовано такий науковий інструментарій, як системний аналіз, економіко-математичне моделювання, методи експертних оцінок, методи математичної оптимізації, теорія нечітких множин. При цьому зазначений науковий інструментарій застосовується практично на всіх стадіях оптимізації інноваційної пропозиції підприємства. Слід наголосити, що процес оптимізації інвестиційних ресурсів необхідно вести паралельно з оптимізацією самої інноваційної пропозиції.

Спираючись на попередні дослідження було сформовано алгоритм визначення оптимальної структури джерел фінансування інноваційної політики, де поетапно розглянуто основні завдання процесу оптимізації портфеля джерел фінансування.

Разом з тим, розв’язання виділених завдань залежить від різноманітних факторів, що мають суттєве значення для процесу прийняття рішення з фінансування інноваційної політики. Для вибору методу розв’язання завдання необхідно не лише визначити фактори, але й вивчити характер їх впливу на результат вирішення кожного завдання. У зв’язку з цим, виникає необхідність систематизації визначених факторів за рядом ознак, що враховують з одного боку особливості інноваційного процесу, а з іншого – цілі фінансування.

Тож у таблиці 9.1 представлено фактори, що впливають на реалізацію кожного виділеного в алгоритмі завдання.

На базі комплексного аналізу факторів, що визначають процес фінансування інноваційної політики і істотно впливають на завдання, що розглядаються, може бути сформульовано вимоги до кожного з них.

Так, наприклад, на етапі визначення попередньої структури інвестиційного капіталу необхідно, в першу чергу, оцінити суму, структуру, рентабельність власного капіталу, розглянути можливість його використання для фінансування інноваційної пропозиції. В разі виникнення сумнівів у достатності власного капіталу слід розглянути всі можливості використання сторонніх джерел фінансування. Також важливими чинниками впливу, що мають бути обов’язково враховані на цьому етапі, є податкове навантаження та інфляційні процеси, особливо за умов наявності кризових явищ та нестабільності економічного та політичного становища в країні.

Результати дослідження основних форм і способів фінансування інноваційної діяльності на підприємствах, а також аналіз тенденції розвитку фінансового ринку дозволив зробити висновок про домінуючу роль банківського кредитування при фінансуванні інноваційної діяльності на сучасному етапі. У зв’язку з цим виникло завдання, в ході вирішення якого необхідно сформувати такий портфель форм фінансування, при якому досягається мінімум вартості їх сукупного залучення.

Сам процес оптимізації інвестиційного забезпечення інноваційної політики складається в двох основних етапів. Попередня та остаточна оптимізація портфелю інвестиційних джерел.

 

 

Таблиця 9.1 - Залежність виділених завдань від різних чинників

Основні завдання фінансування інноваційної політики підприємства           Фактори

 

G1       Визначення попередньої структури інвестиційного капіталу  G1F1   сума власного капіталу

                        G1F2   рентабельність власного капіталу

                        G1F3   сума позикового капіталу

                        G1F4   податковий коректор

                        G1F5   інфляційний чинник

G2       Попередній вибір джерел фінансування

            G2F1   доступність визначених джерел фінансування

                        G2F2   ємність визначених джерел фінансування

                        G2F3   вартість визначених джерел фінансування

                        G2F4   рівень ризику по кожному з виділених джерел

G3       Формування оптимального графіка потреб у фінансових ресурсах

            G3F1   розмір та структура сукупного капіталу

                        G3F2   період реалізації проекту

                        G3F3   фінансові витрати

                        G3F4   період окупності проекту

                        G3F5   період закінчення підготовчих робіт за проектом і початку випуску продукції

G4       Формування оптимального портфеля джерел інвестування підприємства

            G4F1   частка власних коштів

                        G4F2   величина позикового капіталу

                        G4F3   різноманітність форм залучених джерел інвестиційних коштів

                        G4F4   додаткові фінансові витрати

                        G4F5   бюджетна компенсація

                        G4F6   спосіб виплати % за використання капіталу

                        G4F7   умови виплати відсотків

                        G4F8   рівень оподаткування

                        G4F9   наявність забезпечення

 

Попередній відбір джерел фінансування пропонується проводити з урахуванням виділених факторів, що є визначальними для цього завдання, а саме: доступність, ємність, вартість та рівень ризику використання кожного потенційного джерела фінансування проектів інноваційної політики підприємства, які безпосередньо формують критеріальну базу для прийняття рішення на цьому етапі.

Для кожного виділеного потенційного джерела розраховується інтегральний показник попереднього вибору джерел фінансування (формула 9.1). Після чого всі джерела проранжуємо в залежності від значення інтегрального показника і вибір будемо проводити між тими, що отримали оцінку ближчу до 1.

 

                                               (9.1)

 

де  – інтегральний показник рейтингу для k-ого джерела фінансування;

 – відносні значення критеріїв доступності, вартості, ємності та рівня ризику для k-ого джерела інвестиційних коштів.

 

Таблиця 9.2 - Критерії прийняття рішення щодо попереднього вибору джерел фінансування інноваційної політики

Критерії         Характеристика критеріїв   Розрахунок критеріального значення

1          2          3

Доступність фінансових коштів джерела (Кд)     Наявність ресурсів для забезпечення безперебійного задоволення потреби підприємства у фінансових коштах||       Відношення строку мобілізації коштів джерела () до загальної тривалості інвестиційної фази ():

Кдk                          (2)

Ємність джерела фінансових коштів (Кє)            Характеризує здатність того чи іншого джерела фінансових коштів забезпечити потребу підприємства в інвестиційному капіталі           % або питома вага доступних коштів по потенційним джерелам у загальному обсязі необхідних інвестицій:

Кєk                          (3)

де Lk – максимальний обсяг запозичень з k-ого джерела;

D – загальний обсяг необхідних інвестиційних коштів.

Вартість (ціна) капіталу джерела (Кц)      Загальна сума коштів, що необхідно заплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, що виражена у % до цього обсягу       Розраховується за стандартними методиками залежно від виду та особливостей джерела капіталу

Продовження таблиці 9.2

1          2          3

Рівень ризику використання коштів джерела (Кр)         Загальна ймовірність настання несприятливих подій (непередбачена зміна умов фінансування, переривання фінансових потоків, збої у графіку надходження грошових коштів, тощо|)     Для розрахунку можна використовувати методи багатофакторної оцінки ризику.

Критеріальний показник розраховується як відношення можливих втрат (з урахуванням ризику) (Rk) до загальної суми залучаємих коштів джерела:

Крk                       (4)

При цьому, слід зазначити, що за умов відсутності ризику такого роду, тобто якщо ймовірність настання несприятливих подій дорівнює 0, значення  приймаємо рівним 1.

 

Відносні значення критеріїв доступності, вартості, ємності та рівня ризику для кожного джерела інвестиційних коштів можна розрахувати таким чином (формули 9.5–9.8):

                                                                                 

 

де  – відповідно мінімальне значення критеріїв доступності, вартості та рівня ризику з усіх можливих джерел фінансування;

 – максимальне значення критерію ємності з усіх можливих джерел фінансування.

Наведений підхід дозволяє визначити ті джерела які представляють потенційний інтерес для отримувача інвестицій, і будуть для нього найбільш привабливим, як з точки зору вартості залучення, так і доступності.

При вирішенні завдання формування графіку фінансування необхідно визначити таку послідовність реалізації проектів, яка дозволила б забезпечити зростання власного капіталу при заданій структурі і у мінімальні строки забезпечити досягнення поставленої цілі.

Оптимальний графік потреб у фінансових ресурсах представляє собою графічну модель, що відбиває технологічну послідовність та взаємопов’язаність дій з фінансування, реалізація яких потрібна для досягнення цілей інвестиційного забезпечення інноваційної політики. Не виключається можливість використання вартісних або ресурсних сітьових графіків.

Останнім завданням організаційно-економічний механізм інвестиційного забезпечення інноваційної політики є формування оптимального портфеля джерел фінансування підприємства.

 Можливості інвестора, як вже зазначалось, завжди обмежені, тому при ухваленні рішення по інноваційних проектах вважається важливим з безлічі пред’явлених проектів вибрати найбільш ефективні. Слід зазначити, що формування оптимальної інноваційної пропозиції – завдання досить складне.

Завдання вибору проектів у літературі часто називають бюджетуванням або раціонуванням капіталу – розподілу обмежених ресурсів інвестора серед доступних проектів.

У цих моделях ураховуються обмеження: по наявних трудових ресурсах й основних фондах; по наявних вихідних продуктах; по величині попиту на кінцеві вироби; по необхідності збереження контрольованої частки ринку продукції, що виготовляється; по зміні виробничої структури (за рахунок зміни основних фондів і трудових ресурсів); по зміні виробничої структури, пов’язаної з реалізацією стратегічних рішень і поточного інвестиційного проекту; обмеження, що враховують елементи фінансування поточного інвестиційного проекту; обмеження, що враховують кошти на реалізацію поточних капіталовкладень (включаючи власні кошти фонду розвитку, позикові кошти, кошти, отримані від реалізації частини основних фондів і залучені кошти з інших джерел; обмеження, що описують виторг від реалізації виготовленої продукції (по матеріальних витратах; витратах на оплату праці; амортизації основних фондів; формуванню прибутку за поточний рік; податку на прибуток; податках на заробітну плату). Критерій оптимальності, застосовуваний у моделі, максимізує чистий прибуток від реалізації поточного інвестиційного проекту.

Оптимальна побудова цих моделей визначає виробничу програму, види й кількість одиниць придбання нових або додаткових основних фондів, кількість одиниць, що виключають із експлуатації наявного устаткування, кількість найманих робітників і фахівців, що звільняються; джерела й розміри залучених і позикових коштів, оптимальні розміри капіталовкладень і чистого прибутку в поточному періоді при реалізації інвестиційного проекту й ін.