10.1 Наукові підходи до забезпечення економічної безпеки вітчизняних машинобудівних підприємств-інноваторів

 

 

В умовах розвитку ринкових відносин в економіці України та жорсткої конкурентної боротьби, як на міжнародних так і на вітчизняних ринках, постає питання пошуку шляхів підвищення ефективності діяльності вітчизняних промислових підприємств за рахунок впровадження інноваційних та маркетингових принципів і технологій. Врахування інноваційного чинника стає вирішальною умовою подальшого розвитку сучасних економічних систем. Стабільне та ефективне соціально-економічне зростання в Україні може бути досягнуте лише на інноваційній основі за активного використання сучасних науково-інноваціних розробок. Заходи з економічних перетворень мають бути побудовані на засадах інноваційного розвитку підприємств, активізацій інноваційних процесів тощо, без яких неможливо досягти ефективного функціонування виробництва.

Розвиток машинобудування – основа науково-технічного прогресу у всіх галузях народного господарства, значна підтримка конкурентоспроможності країни. Завдання машинобудівного комплексу – випуск машин та обладнання високотехнологічного рівня, які повинні забезпечити підвищення продуктивності праці, зниження матеріаломісткості та енергоємності, сприяти підвищенню якості праці.

Одна з провідних ланок важкої промисловості – машинобудування, на сьогоднішній день знаходиться в складному економічному стані. Разом з тим у машинобудівних підприємств є потенційна можливість застосовувати сучасну інноваційну техніку та технологію, що суттєво зменшить виробничі витрати і збільшить продуктивність праці робітників галузі. Шляхом трансферу технологій підприємства машинобудівної галузі спроможні успішно впроваджувати інноваційні розробки, перш за все нового високопродуктивного машинобудівного обладнання. Створення нового устаткування більш високого технічного рівня відбувається завдяки концентрації зусиль учених, конструкторів і машинобудівників багатьох галузей країни.

Створюючи найбільш активну частину основних виробничих фондів (знаряддя праці), машинобудівна промисловість істотно впливає на темпи та напрямки науково-технічного прогресу в різних галузях народного господарства, зростання продуктивності праці та інші економічні показники, які визначають ефективність розвитку суспільного виробництва. Відомо, що ємність національного ринку є порівняно невисокою і машинобудівні підприємства-інноватори вимушені виходити на зовнішні ринки збуту, що супроводжується певними небезпеками та ризиками, саме тому питання економічної безпеки набуває особливої уваги.

Розвиток промислового комплексу машинобудівної галузі не можливий без збереження стабільних процесів на підприємствах України, забезпечення позитивних темпів економічного зростання та подальших якісних змін у структурі виробництва.

Контроль за роботою та розвитком машинобудівних підприємств-інноваторів відбувається керуючись законами України «Про підприємництво» № 3502-IV від 23 лютого 2006р., «Про підприємства в Україні» № 887-XII від 27 березня 1991, «Про державне прогнозування та розроблення програми економічного і соціального розвитку України» № 1602-ІІІ від 23 березня 2000р., проект закону «Про державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010р.» № 5140 від 16 вересня 2009р., указом Президента України від 12.05.2005р. № 779 «Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва», Постанова від 18 квітня 2006р № 516 «Про затвердження Державної програми розвитку машинобудування на 2006-2011 роки».

Проте, незважаючи на законодавчо-правову забезпеченість підприємств машинобудування, динаміка основних показників свідчить про нестабільні тенденції розвитку даної галузі (табл.10.1).

Таблиця 10.1 - Динаміка основних показників машинобудівної галузі

Показники     Роки

            2001    2002    2003    2004    2005    2006    2007    2008    2009    2010

Частка в загальному обсязі промислового виробництва, %      10,2     10,7     12,2     13,4     12,7     12,5     13,7            13,3     10,6     11,44

Індекс обсягу продукції, % до попереднього року         119      111      136      128      107      112      129      109            -          

Частка у структурі експорту, %     13,9     13,6     14,3     15,5     13,1     14,1     16,8     16,0     16,6     11,0

Частка у структурі імпорту, %       19,8     20,8     23,5     24,9     26,5     28,9     30,9     29,7     18,6     13,4

Темпи росту виробництва,%          18,8     11,3     35,8     28,0     7,1       11,8     19,0     0,3       -44,9

            36,1

Темпи росту експорту, %    125,9   108,2   135,2   153,1   139,2   120,3   118,5   119,8   -

           

 

Темпи росту імпорту, %      123,3   143,7   151,9   135,2   132,2   136,2   145,2   147,6   -          

Частка збиткових підприємств      -           -           36,7     34,3     33,3     33,3     30,8     36,1     47,4    

Обсяг збитків, млн. грн.      -           -           1857    1728    1343    1978    2010    6707    4174   

Джерело даних – Держкомстат України

 

В промислово-розвинених країнах частка машинобудування складає 40-50% в загальному обсязі промислової продукції, а в Україні цей показник не перевищує 14% .

На даному етапі розвитку економіки спостерігається покращення темпів економічного зростання підприємств-інноваторів машинобудівної галузі. Так обсяг промислового виробництва за січень-липень 2010р. зріс на 31,3% у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Зростання обсягів машинобудування обумовлюється збільшенням виробництва на підприємствах з випуску залізничного рухомого складу – на 163,4%, машин та устаткування для сільського та лісового господарства – на 72,9%, машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва – на 45,6%, з виробництва апаратури для радіо, телебачення та зв’язку – на 24,5%, електричних машин та устаткування – на 14,5%, машин та устаткування для металургії – на 10,9%, автомобільного транспорту – на 3,2%.

За січень-травень 2010 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 52,2% (у 2009р. – 50,7%). Однак, значна частка працюючих підприємств є збитковими. Співвідношення збиткових і прибуткових суб’єктів господарювання становить відповідно 2 до 1, тобто на два ефективно працюючих підприємств існує одне підприємство, яке отримує збитки.

Існуючі тенденції розвитку машинобудівних підприємств-інноваторів свідчать про існування певних проблем економічного, соціального, технологічного, виробничого та екологічного характеру, які чинять дестабілізуючий вплив на загальну ситуацію в галузі, обумовлюють диспропорційність їх розвитку (табл.10.2).

 

Таблиця 10.2 - Проблеми розвитку машинобудівних підприємств-інноваторів

№з/п   Сфера виникнення проблеми        Характеристика проблеми

1          2          3

1          Економічна   незбалансованість структури виробництва;

високий рівень зношеності ОФ;

недостатня адаптація організації підприємства до сучасних ринкових умов;

незадоволення потреб міжгалузевої кооперації;

низькі темпи технологічного оновлення;

зростання залежності діяльності підприємств від зовнішнього ринку;

недостатня інвестиційна активність;

низький рівень економічної безпеки на підприємствах

2          Соціальна      втрата кваліфікованого персоналу;

проблеми створення робочих місць;

низька вартість робочої сили;

низький рівень соціальних витрат;

зменшення стимулювання ролі заробітної плати;

падіння престижності машинобудівної професії;

недостатність мотивації праці

3          Технологічна недостатні темпи оновлення номенклатури продукції та розширення асортименту;

низький рівень освоєння принципово нових видів машин, устаткування, приладів, створення техніки, що має міжгалузевий характер;

необхідність ліквідації важкої праці й повна механізація трудових процесів;

проблема впровадження автоматизованих систем управління виробництвом

Продовження таблиці 10.2

1          2          3

4          Виробнича    високий рівень зношеності основних виробничих запасів;

недостатня завантаженість виробничих потужностей;

низька продуктивність праці;

низька якість вітчизняного екологічного обладнання, екологобезпечних технологічних засобів і технологій

5          Екологічна    екологічна недостатність технологій;

нераціональне використання природних ресурсів;

низький рівень екологічної безпеки:

завдання збитків довкіллю і здоров’ю громадян

 

Проаналізувавши існуючі проблеми розвитку підприємств-інноваторів вітчизняного машинобудування зазначимо, що є ряд невирішених питань, серед яких і процес забезпечення належного рівня економічної безпеки як частини економічної складової, метою якої є захист підприємств від дестабілізаційного впливу, конкурентоспроможності на світових фінансових ринках і стійкості фінансового середовища.

Проблеми розвитку підприємств машинобудівної галузі чинять загрозу економічній безпеці держави, а це також підтверджує необхідність забезпечувати економічну безпеку підприємства, як важливого чинника розвитку держави.

Для подальшого стрімкого та стабільного розвитку підприємств машинобудування необхідно проводити ряд заходів із забезпечення економічної безпеки підприємства, адже саме вона є передумовою вирішення багатьох завдань, що стоять перед підприємствами України.

Вчені пропонують різні методи забезпечення економічної безпеки підприємств, які певною мірою можуть бути адаптовані до підприємств-інноваторів машинобудівної галузі (табл. 10.3).

Аналіз стану машинобудівного комплексу України дозволив виділити узагальнюючі тенденції розвитку галузі за характером впливу на динаміку промислового виробництва, ключові загрози стану економічної безпеки, які формують передумови економічної, виробничо-технічної, екологічної, соціальної та сировинної кризи вітчизняних підприємств.

 

Таблиця 10.3. Заходи із забезпечення економічної безпеки підприємства

Прізвище науковця  Метод здійснення заходу    Характеристика методу

Войнаренко М.         На основі оцінки відхилень порогових показників       Метод ґрунтується на основі спостережень за поточним станом справ на підприємстві та зіставленням його з нормативами і встановленими цілями.

Ілляшенко С.М.        На основі оцінки окремих складових       Метод ґрунтується на проведенні інтегральної оцінки рівня кожної складової економічної безпеки.

Ігнатенко А.В.          На основі інвестиційного регулювання інноваційної діяльності         Метод ґрунтується проведенні оцінки інноваційного потенціалу країни на основі порівняння кількісних та якісних показників з показниками інших країн світу.

Живко З.Б.     На основі мотивації персоналу      Метод ґрунтується на розробці системи мотивації персоналу, яка безпосередньо впливає на результати його діяльності

Мельник В.І., Шумська Г.М.          На основі створення системи забезпечення економічної безпеки національних підприємтсв Метод ґрунтується на основі використання нових механізмів у зв’язку із зміною місця України на міжнародній арені.

Різник Н.С.    На основі розробки системи економічної розвідки        Метод ґрунтується на проведенні аналізу та формуванні системи економічної розвідки з метою виявлення та попередження дестабілізуючих факторів впливу.

Маламедов С.Л.        На основі тримірної діагностики рівня економічної безпеки підприємства   Метод ґрунтується на оцінці та діагностиці поточної, тактичної та стратегічної економічної безпеки.

 

До позитивних зрушень в розвитку галузі віднесено приріст промислової продукції, покращення структури виробництва. До негативних тенденцій, що становлять загрозу економічній безпеці підприємств – сировинна спрямованість промислового виробництва, збільшення критичного рівня зношеності основних виробничих засобів та ін.

Виявлено, що для покращення стану економічної безпеки необхідно проводити ряд заходів із забезпечення належного рівня економічної безпеки на підприємствах-інноваторах машинобудівної галузі. Процес забезпечення економічної безпеки машинобудівного підприємства є досить складним і має постійно змінюватися залежно від чинників зовнішнього та внутрішнього середовища. Забезпечення економічної безпеки підприємства відбувається при взаємодії управлінських, економічних, організаційних, правових і мотиваційних способів гармонізації інтересів підприємства з інтересами суб’єктів зовнішнього та внутрішнього середовищ, що дозволить підприємству максимізувати прибуток, величина якого достатня для забезпечення належного рівня економічної безпеки.

За таких умов побудову процесу управління економічною безпекою підприємства слід здійснювати на основі обрання таких методів забезпечення, які найбільш повно відповідають проблемним зонам підприємства, кваліфікації й уподобанням аналітика, що має здійснювати її побудову.