14.2 Екологічні потреби й екологічні товари

 

 

Під екологічними потребами варто розуміти такі потреби споживачів (суспільства в цілому), задоволення яких не чинить екодеструктивного впливу на споживачів, середовище їхнього існування й життєдіяльності й сприяє екологізації навколишнього середовища [57].

До екологічного відносять товари, які є економічно ефективними й екологічно безпечними при їх виробництві, споживанні й утилізації.

В існуючих еколого-соціально-економічних умовах до головних завдань екологічного маркетингу відносять формування й розвиток ринку екологічних товарів з метою розв’язання протиріч між економічним розвитком і необхідністю збереження й поліпшення якості навколишнього середовища [443].

Розвиток ринку екологічних виробів і послуг є одним з основних факторів забезпечення стабільності підприємств. Це дає можливість вирішувати в комплексі економічні, соціальні й екологічні цілі. Становлення й розвиток екологічного ринку необхідно здійснювати шляхом [57]:

виробництва спеціальної техніки й приладів для здійснення екологічного моніторингу;

створення ресурсозберігаючих техніки й технологій;

розширення використання вторинних ресурсів;

раціонального відтворення природних благ;

впровадження екологічного аудиту й інформаційних послуг;

правового обслуговування з еколого-економічних питань;

екологічної освіти й виховання;

заснування екологічних консалтингових, венчурних фірм;

ліцензування діяльності природоохоронного значення;

розвитку мережі платних робіт і послуг природоохоронного значення ;

залучення фірм до виконання екологічних робіт і послуг;

торгівлі правами на викиди;

створення банків і бірж прав на забруднення.

Основні напрямки формування й розвитку ринку екологічних товарів в Україні й світі в цілому представлені, відповідно, на рис. 14.2 і 14.3 [57].

 

 

 

Відповідно до Мельника Л.Г. [544], еволюція екологічних потреб буде проходити через чотири основні стадії (рис. 14.4).

Потреби першої групи мотивуються необхідністю призупинити процеси безпрецедентно високого ступеня забруднення навколишнього середовища (в основному, внаслідок техногенного й антропогенного впливу), які вже викликали  екологічні катастрофи в ряді регіонів світу (фактичне знищення Аральського моря,  аварія на Чорнобильській АЕС, незвичайно масштабні повені в Західній Європі й Закарпатті й т.п.), загрожують екологічною катастрофою світових масштабів (глобальне потепління, порушення озонного шару, підвищення рівня Світового Океану й т.д.) і самому існуванню людської цивілізації.

Ці потреби є реальними для населення більшості країн світу, однак далеко не всі згодні (або не в змозі) платити за їхнє задоволення, тобто відсоток таких, які перейшли в категорію запитів (потреб, підкріплених купівельною спроможністю споживачів) є значно меншим.

 

 

Очевидно, їх потрібно стимулювати як на рівні окремих держав і їхніх регіонів, так і на міжнародному рівні, в основному, - економічно й законодавчо (у тому числі ставлячи певні екологічні вимоги до кандидатів на вступ у впливові міжнародні організації або союзи), а також застосовуючи методи екологічно-орієнтованої пропаганди. Ці потреби стимулюють виробництво різного роду очисних споруджень, устаткування для знешкодження шкідливих викидів і відходів.

Потреби другої групи мотивуються, в основному, суто економічними інтересами товаровиробників: економія матеріальних і енергетичних ресурсів, застосування безвідхідних технологій, заміна "брудних технологій" на "екологічно чисті", оскільки екологічні технології дозволяють зменшити розміри екологічних штрафів і платежів, видатки на знешкодження й утилізацію відходів, на захисні заходи й т.п.

Потреби третьої групи мотивуються, в основному, економічними інтересами споживачів, а також виробників. Формування потреб цієї групи може йти прискореними темпами, коли для цього є відповідні, насамперед, зовнішні умови, наприклад, енергетична криза 70-х років викликана політикою країн ОПЕК послужила причиною різкого росту потреб економічно розвинених країн в енергозберігаючих технологіях. До цього також може привести ріст ступеня відкритості національних економік, оскільки це приводить до загострення конкурентної боротьби, а виграють її ті, хто забезпечує більш ефективне задоволення потреб споживачів, продаючи товари, які є більш економічними в споживанні, забезпечують більш високу якість життя й т.п. Наприклад, менш енерговитратні електропобутові прилади забезпечують економію коштів їхнім споживачам, споживання екологічно чистих продуктів харчування зменшує видатки на ліки й сприяє збереженню здоров'я, пилососи, що миють, крім усмоктування пилу здатні виконувати вологе вбирання, причому значно чистіше ніж "ручним" способом. 

Потреби четвертої групи стали проявлятися досить давно, однак тільки в останні десятиліття у зв'язку з формуванням концепції стійкого розвитку [79] і її визнання їх стали формувати цілеспрямовано. Так потреби в природних заповідниках, роботах по збереженню різноманіття рослинного й тваринного світу й т.п. стали проявлятися кілька століть тому. Але потреби в екологічній освіті, виробах і послугах, які орієнтують економіку на стійкий розвиток, стали формуватися лише на останньому етапі суспільного розвитку. З іншого боку - набирає чинність процес усвідомлення людством своєї єдності з природою, усвідомлення, що без існування природного середовища людина в її сучасному вигляді існувати не зможе.

Однак потреби четвертої групи реально проявляються тільки у випадку створення відповідних економічних, правових, суспільних умов. А це можливо тільки на певному етапі соціально-економічного розвитку, коли, в основному, задоволені потребі перших трьох груп.

Сучасний стан еколого-соціально-економічного розвитку характеризується ростом екологічних потреб першої й другої груп,  розвитком третьої й початком формування четвертої.

Для прикладу розглянемо екологічні потреби споживачів одного з найбільших сегментів світового ринку екологічних товарів – японського (підрахунки показують, що він становить 11 % світового ринку). Дослідження компонентів екологічного попиту японських споживачів [445] показали, що основними правилами екологічно усвідомлених покупок, яким слідують споживачі, є:

вибирати менш енерговитратну модель при покупці електроприладу – цьому правилу слідують 21,6 % опитаних;

вибирати товари в упакуванні багаторазового використання – 21,5 %;

відмовлятися від надмірного впакування товару – 17,8 %;

вибирати товари, виготовлені з рециркульованих матеріалів – 16,5 %;

уникати придбання напоїв у поліетиленовому впакуванні – 15,8 %.

Крім того, більшість японців надають переваги екологічним товарам перед більше дешевими неекологічними аналогами; купують м'ясо і яйця курей, які виросли в природних умовах; відвідують магазини, які пропонують послуги з рециркуляції й продажу екологічно чистих продуктів; не купують свіжі продукти, упаковані в пінопласт, а віддають перевагу товарам в упакуванні, придатному для рециркуляції.

Крім покупки екологічних товарів, більшість японців протягом дня сприяють охороні навколишнього середовища. Так, 61,4 % опитаних не використовують паперові рушники для витирання рук, 57,6 % не змивають сміття й масло в каналізаційну систему, 42,6 % часто виключають світло, 40,4 % уникають користування паперовими стаканчиками й серветками, 31,7 % установлюють кондиціонери повітря для підтримки температури.

Японці також ремонтують поламані або непрацюючі речі, подовжуючи строк їхньої служби (19,6 %), мінімізують користування синтетичними засобами, що чистять (12,7 %), беруть свої кошики або пакети, коли йдуть за покупками (11,9 %), знаходять інше застосування речам замість того, щоб їх викидати (11,1 %), не користуються відбілювачами й засобами для виведення плям (8,8 %).

Потрібно переймати досвід Японії у формуванні ринку екологічних товарів шляхом використання засобів масової інформації з метою створення екологічної орієнтації споживчих переваг. 90 % японських споживачів одержують знання щодо екологічних проблем з тематичних теле- і радіопрограм, статей у газетах і журналах.

З огляду на схему еволюції екологічних потреб (див. рис. 17.4), в Україні на першому етапі уявляється доцільним виробництво екологічних товарів широкого вжитку [443, 447, 448] які, як свідчить практика, знаходять попит у представників середнього класу (принаймні в його верхнього прошарку), що почав формуватися в Україні. Насамперед, це екологічні продукти харчування, побутові прилади, одяг, матеріали для ремонту квартир і т.п.

За даними опитування виконаного в м. Суми, екологічні проблеми хвилюють більшу частину населення міста, практично всі жителі відзначають погіршення екологічної обстановки й готові нести певні витрати, у тому числі купувати екологічні товари, щоб запобігти погіршенню навколишнього середовища (табл. 15.2). Це підтверджує наявність попиту на екологічну продукцію широкого вжитку.

Існують також загальнонаціональні й регіональні екологічні інтереси, що полягають в прагненні суспільства мати такий стан природного середовища, який забезпечує нормальне відтворення й життєдіяльність. Внаслідок того, що залежність життєдіяльності населення більш забруднених регіонів від впливу навколишнього середовища більша, ніж населення менш забруднених територій, інтереси населення цих регіонів значною мірою більше націлені на вирішення природоохоронних проблем, ніж у регіонах з меншим навантаженням на природні системи. У чисельнику – дані по м. Суми за 2001 р. [57], у знаменнику – за 2008 р. [448].

Таблиця 14.2 - Відношення населення м. Суми до деяких екологічних проблем, % від числа опитаних

 

Показники     Хвилює          Хвилює частково     Не хвилює     Утруднилися відповісти

Забруднення атмосферного повітря          82,7     14,0     2,0       1,3

            84,8     9,1       1,2       4,9

Забруднення питної води   94,7     3,3       0,0       2,0

            94,9     3,1       0,9       1,1

Радіаційна обстановка на території           37,3     47,3     4,0       11,3

            29,5     60,4     6,0       4,1

Засміченість населених пунктів     88,7     11,3     0,0       0,0

            72,8     8,1       13,4     5,7

Санітарний стан місць відпочинку           73,3     18,7     4,7       3,3

            69,8     11,9     14,3     4,0

Забруднення рік і інших водойм    80,0     16,0     0,0       4,0

            84,1     9,7       1,5       4,7

Зникнення в лісах біля міста тварин, птахів, грибів і ягід         71,3     19,3     0,7       8,7

            63,9     24,0     6,0       6,1

Зникнення риби у водоймах          74,7     21,3     0,0       4,0

            79,1     16,3     2,4       2,2

Розширення територій смітників і відвалів гірських порід       74,0     17,3     4,0       4,7

            64,9     26,5     4,1       4,5

Шум за місцем проживання           63,3     18,7     12,7     5,3

            44,3     34,9     13,4     7,4

Загибель зелених насаджень у населених пунктах і лісах біля міст     82,7     10,7     1,3       5,3

            57,6     11,1     4,8       26,5

 

Вважається доцільним виділення не тільки регіональних, але й локальних екологічних інтересів, які виникають у населення, що проживає в безпосередній близькості від джерел підвищеного антропогенного впливу: біля великих металургійних заводів, уранових шахт, АЕС, хімічних комплексів і т.п. Існують також особисті екологічні інтереси. Є члени суспільства, які більшою мірою реагують на стан природного середовища (наприклад, хворі легеневими захворюваннями більш скрупульозно ставляться до якості повітря в районах їхнього проживання).

Потрібно враховувати, що споживачами можуть бути також: інші товаровиробники, наприклад, очисного устаткування; уряд, зокрема через держзамовлення; іноземні підприємства; а також посередники різних типів.

Для визначення потенційних потреб необхідно аналізувати екологічні проблеми, які їх спричиняють (сучасний стан і тенденції). Так, наприклад, інформацію про потреби в таких екологічних послугах, як утилізація й переробка відходів, дають сучасні статистичні дані, які публікуються в щорічних обласних Доповідях про стан навколишнього природного середовища, Національних доповідях про стан навколишнього природного середовища в Україні й ін. виданнях. З таких видань можна почерпнути дані про стан і тенденції розвитку регіональних проблем з різними забрудненнями.

Як було зазначено вище (див. табл. 14.2), певні дані про екологічні потреби споживачів дає аналіз відношення населення до екологічних проблем –  чим вища заклопотаність споживачів екологічними проблемами, тим вища їхня зацікавленість в екологічних товарах.

Необхідно відзначити, що споживачів екологічних товарів можна умовно розділити на кілька груп. Інтереси кожної із груп споживачів істотно розрізняються. Так, до характеристик (функцій) товару, які найбільше цікавлять кінцевих споживачів, варто віднести: збереження здоров'я, ціну, зниження експлуатаційних витрат і ін. До таким, які цікавлять споживачів-виробників, наприклад, можливість одержання прибутку. Державні інститути зацікавлені в екологічних товарах, які забезпечують екологічну й економічну безпеку країни, підйом національної економіки, конкурентоспроможності країни, здоров'я нації, поповнення Державного бюджету.

Таких споживачів, як іноземні підприємства й об'єднання, більше цікавлять такі характеристики екологічних товарів, як відсутність викидів при експлуатації й утилізації, ресурсозбереження. Посередників більше цікавить ціна, можливість одержання прибутку, збільшення обсягів продажу й т.п.

Загалом, до екологічних товарів варто відносити екологічно нейтральні й екологічно орієнтовані товари [57].

Екологічно нейтральні  – товари, виробництво й споживання яких не руйнує навколишнього середовища. Наприклад, упакування, що після використання розкладаються екологічно безпечним способом на нешкідливі мінеральні речовини.  

Екологічно орієнтовані – товари, виробництво й споживання яких вносить позитивні зміни в навколишнє середовище. Наприклад, устаткування й технології виготовлення штучних надтвердих матеріалів замість їхнього добування в природі в шахтах або кар'єрах, що дозволяє уникнути порушення природних ландшафтів, забруднення навколишнього середовища породою й т.п.

Виробництво екологічних товарів (виробів і послуг - екологічне підприємництво) розвивається, в основному, по таких напрямках [449]:

виготовлення, установка й експлуатація природоохоронних (очисних) споруджень;

розробка й впровадження екологічно чистих технологій;

переробка, транспортування й захоронення відходів, ліквідація токсичних відходів;

торгівля екологічними технологіями, продуктами й відходами;

енергозбереження;

збереження земельних ресурсів;

виробництво екологічно чистих продуктів харчування;

екоаудит і екоекспертиза;

водний, повітряний контроль;

екологічне кредитування й страхування;

природоохоронна пропаганда й освіта;

екотуризм;

екологічна медицина й професійна безпека;

інформаційні технології;

життєзберігаючі системи;

підтримка рівноваги екосистем.

Нова екологічна продукція розробляється й випускається переважно в таких секторах вітчизняної економіки [57]: виробництво й переробка нафти й газу, машинобудування й металообробка, хімічна промисловість, чорна металургія, виробництво будматеріалів, виробництво енергії, транспорт, точне встаткування, легка промисловість, харчова промисловість, деревообробна промисловість, послуги з друку, екологічні послуги. Існує малоосвоєний вітчизняними товаровиробниками, але дуже важливий для здоров'я людей, сектор ринку екологічних товарів для побуту - меблів, електропобутових приладів, шпалер, покриття для підлоги, дитячих іграшок і т.п., але в останні роки ситуація трохи поліпшується.

Просування на ринок і формування ринку екологічних товарів - це складний процес, що передбачає узгодження інтересів всіх його суб'єктів, у першу чергу: виробників, споживачів, суспільства (загальнонаціональні інтереси). Його результати значною мірою залежать від правильного дослідження ринку, на який планується просувати екологічний товар.

Просування на ринок екологічних товарів відбувається під впливом безлічі інтересів суб'єктів ринку (рис. 14.5). Для спрощення показані основні суб'єкти діяльності: споживачі, виробники, суспільні й державні інститути.

Однак, конкретні товари в більшості випадків лише частково задовольняють інтереси згаданих суб'єктів, які активно взаємодіють на ринку (екологічний товар може повністю влаштовувати одних і одночасно бути неприйнятним для інших). Природно, у загальному випадку, інтереси різних суб'єктів ринку не є однаковими, вони можуть істотно відрізнятися. На рис. 14.5 нами показано, що екологічні товари можуть задовольняти інтереси суб'єктів ринку в різному ступені.

 

 

 

 

 

 

 

 

Ринок екологічних товарів, які відповідають області 1, буде формуватися в першу чергу. У виробництві таких товарів зацікавлені виробники, у їх покупці й споживанні – споживачі, у підтримці виробництва й споживання – держава. Тобто, у цій області збігаються інтереси всіх пойменованих суб'єктів ринку.

Так, наприклад, інтересам всіх суб'єктів ринку відповідає добриво "Веселка" [57], отримане з осадів стічних вод. Споживач за низькими цінами одержує добриво, яке дозволяє вирощувати якісні рослини: від трави й квітів до дерев. Суспільство одержує загальне поліпшення екологічного стану: озеленення пустель, напівпустель, намивних пісків. Державні інститути – надходження коштів у бюджет. Виробники й споживачі – прибуток (собівартість виготовлення добрива "Веселка" досить низька). Області 1 відповідають екологічні товари напрямку "прибуткова екологія".

Товари, які відповідають області 2 інтересів, у принципі, можуть з'явитися на ринку. Виробники зацікавлені в їхньому виробництві, тобто формують пропозицію. Споживачі формують попит. Але виробництво таких товарів лежить поза границями інтересів державних і суспільних інститутів. Тому вони можуть припинити їхнє виробництво, якщо, звичайно, виробниками й/або споживачами не будуть зроблені певні виплати коштів у Державний бюджет і іншим способом не будуть враховані інтереси державних і суспільних інститутів.

У цьому випадку надбання (позитивні результати) споживачів і їхні витрати, пов'язані із врахуванням інтересів державних і суспільних інститутів, відповідно Рпт і Зпт, а також надбання й витрати виробників, відповідно Рпр і Зпр, повинні співвідноситися наступним чином:

 

            Рпт  Зпт,  Рпр  Зпр.                                            (14.1)

 

У виробництві екологічних товарів, які відповідають області 3, не зацікавлені виробники. Наприклад, такі екологічні товари тривалого користування можуть швидко заповнити ринок, що не вигідно виробникові. Або через певні причини (наприклад, низьку платоспроможність споживачів) виробники не можуть сподіватися на достатній прибуток, або ж її одержання пов'язане з високим рівнем ризику й т.п.

У цьому випадку споживачі й/або суспільні й державні інститути повинні стимулювати виробників. А вони будуть робити це лише при дотриманні наступного співвідношення результатів і витрат:

 

    Рпт  Зпт,    Рг  Зг,                                            (14.2)

 

де Рг, Зг – відповідно результати й витрати державних і суспільних інститутів.

У виробництві екологічних товарів, які відповідають області 4 інтересів, не зацікавлені споживачі. Тому для формування ринку товарів цієї групи необхідно стимулювати споживачів, що буде відбуватися при дотриманні наступних умов:

 

    Рпр  Зпр,    Рг  Зг.                                          (14.3)

 

Товари, які відповідають інтересам лише одного суб'єкта ринку, є практично неприйнятними, оскільки вони зустрічають активну протидію інших суб'єктів. Але іноді цей зацікавлений суб'єкт у змозі вплинути на інших суб'єктів.

Таким чином, необхідно вибирати екологічні товари, які найбільшою мірою відповідають інтересам всіх суб'єктів, задіяних у формуванні ринку. Це дозволить обійтися без зайвих витрат, а також сподіватися на велику тривалість життєвого циклу такого екологічного товару.

Оцінку ступеня відповідності екологічних товарів інтересам кожного із суб'єктів ринку варто здійснювати на основі аналізу відповідності цим інтересам певних характеристик (функцій) товарів (методику оцінки див. в [57]).