Тема 4 МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЧНА СЕГМЕНТАЦІЯ

 

 

Впродовж останніх 50 років все більшого розвитку в теорії і практиці маркетингу (через вплив трьох основних груп факторів: технології, конкуренції та споживачів) набуває процес виокремлення споживчого попиту, який охоплює три основні стадії і називається STP-маркетингом:

сегментація ринку;

вибір цільового ринку;

позиціювання.

STР – це акронім від англійських визначень: Segmenting (сегментація), Targeting (вибір цільового ринку), Positioning (позиціювання). Розглянемо їх.

Сегментація – це процес поділу ринку на ділянки за специфікою споживацьких запитів. Вибір цільового ринку – це процес відбору серед виділених сегментів ринку таких, на які підприємство орієнтуватиме свою діяльність. Позиціювання – визначення місця товару серед товарів–аналогів.

Хід роботи:

визначення принципів і факторів сегментації;

оцінка сегментів ринку щодо  споживачів, продуктів і основних конкурентів; збір і аналіз  інформації, що характеризує  ринки  збуту;

сегментація щодо параметрів продукту і споживачів;

сегментація щодо найбільш ефективних каналів збуту;

виділення основних конкурентів і оцінка конкурентоспроможності, аналіз шансів на успіх у конкуренції.

Сегментація є основним методом аналізу ринку конкретного підприємства і, безумовно, одним з найважливіших елементів маркетингу. Метою сегментації є точне визначення підприємством свого місця на ринку, де більшою мірою можуть проявитися його порівняльні переваги, тобто виявлення цільових сегментів ринку і точне прогнозування обсягів збуту на них.

Сегмент ринку – це особливим чином виділена частина  ринку, група споживачів, продуктів або підприємств, що мають визначені загальні ознаки (ознаку).

Різні автори по-різному трактують основні фактори сегментації продукції промислового призначення (для продукції споживчого призначення розбіжностей у різних наукових джерелах практично немає). У загальному вигляді – це:

Географічні (регіон, адміністративний розподіл, чисельність населення, щільність населення, клімат).

Демографічні (вік, стать, склад родини, родинний стан, рівень доходів, професія, освіта, релігія, раса, національність; більш характерні для продукції споживчого призначення).

Психографічні (соціальний прошарок, стиль життя, особисті якості і т.д. – в основному використовуються для продукції споживчого призначення, однак особистісні характеристики осіб, від яких залежить надання замовлення, використовуються для сегментації ринків продукції промислового призначення).

Поведінкові (ступінь випадковості покупки, пошук вигод, ступінь потреби в покупці, ступінь лояльності до  підприємства або виробу, ступінь готовності зробити покупку, емоційне відношення до продукції).

Різновиду споживачів продукту (великі замовники; замовники, що обслуговуються через дилерів; імпортер, виробник, що обслуговує підприємство, оптовий торговець).

Виробничо-економічні (галузева класифікація; стан галузей і підприємств, що споживають дані товари; технологічні процеси, використовувані підприємствами-споживачами; масштаби фірм-споживачів; оцінка і прогноз розвитку кон'юнктури ринку або країни, де знаходяться компанії-споживачі даної продукції).

Специфіка організації закупівлі (швидкість і терміни постачання; умови оплати і методи розрахунків; форми взаємин).

Відгуки споживачів продукції (про її якість, марку, рекламу, зусилля щодо просування товару).

Задачі маркетингу або збуту стосовно безпосереднього покупця, проміжного покупця або кінцевого користувача.

Установки керівництва підприємства (мати справу тільки з оптовими торговцями, мати справу тільки з виробниками  оригінального устаткування).

Результати аналізу минулої діяльності, що проводився з метою визначення сегментів, де вдалося  досягти оптимального співвідношення між обсягом продажів і прибутком.

Характеристики підприємств-конкурентів ( фінанси,  виробництво, організація і управління, маркетинг, склад робочої сили, технологія, ринок, продукт, ціни, просування продуктів на ринку, організація збуту і розподілу продукції на ринку).

Особливості запитів споживачів (характеристики продуктів або послуг).

Різні комбінації факторів (географічні регіони й особливості запитів споживачів, виробничо-економічні характеристики споживачів і характеристики основних конкурентів).

 

Приклад. Розглянемо процес сегментації на прикладі ринку хатніх меблів в м. Києві. Для якісної оцінки в даному випадку потрібно використовувати множинну сегментацію. Проаналізуємо специфіку споживацьких запитів за такими факторами:

Географічний:

- регіон, в якому працює фірма, – м. Київ;

- чисельність населення – 2 629 300 чоловік;

- щільність населення – 3 287 чоловік на км2 (висока);

- кліматичний пояс – помірний. 

Демографічний:

- вік – згідно з даними табл. 4.1 «Зрілі (46-60 років), забезпечені»;

- стать – не впливає на вибір товару;

- сімейний стан - не впливає на вибір товару;

- рівень доходів – відповідно до даних табл. 4.1 «Споживачі з середнім достатком»; згідно з даними табл.4.2 «Забезпечені».

- професія – не впливає на вибір при придбанні товару для власного споживання, хоча в більшості це представники робітничих професій; «Представники сфери послуг» – відповідно до даних табл. 4.2 при придбанні товару для використання в бізнесі;

- освіта – не впливає на вибір товару.

 

Таблиця 4.1 – Аналіз запитів споживачів меблевої продукції

 

Таблиця 4.2 – Визначення ринкових позицій товару (хатніх меблів)

 

 

Психографічний:

соціальний прошарок – за даними табл. 4.2 «Споживачі з середнім достатком»;

стиль життя – розмірений, вимагає обов’язкового облаштування місця для відпочинку;

особисті якості – невибагливість стосовно ультрамодних дизайнів.

Особливості споживацької поведінки:

ступінь випадковості купівлі – низький;

ступінь зацікавленості в купівлі – високий;

ступінь лояльності до товару чи його виробника – високий;

емоційне відношення до купівлі – жадане придбання.

Різновиди споживачів:

крупні замовники – відсутні;

дрібні замовники – основні споживачі;

посередники – відсутні через невисоку ціну;

кінцеві споживачі – основна маса.

Виробничо-економічний:

галузі, у яких працюють споживачі, – за табл. 4.2 «Представники сфери послуг»;

економічний стан підприємств-споживачів – нормальне фінансове становище;

масштаби підприємств-споживачів – дрібні підприємства.

Особливості запитів споживачів:

стосовно характеристик товарів – трансформаційні можливості меблів, сучасні оббивки, що легко чистити та мити;

стосовно методів реалізації товарів – традиційні канали розподілу, бажана доставка.

Специфіка організації купівлі:

терміни постачання – одразу після оплати;

форма і терміни оплати – за готівкові кошти, бажана можливість кредиту;

взаємовідносини зі споживачами – ввічливе ставлення при реалізації товару.

Відгуки споживачів:

про якість товару – придбають лише якісні вироби;

експлуатаційні характеристики – бажана надійність механізмів в експлуатації;

методи просування товару на ринку – вирішального значення не мають, але в першу чергу придбають меблі у спеціалізованих магазинах в районі проживання.

Цільові настанови керівництва підприємства:

по можливості мати справу з кінцевими спо­жи­вачами;

обслуговувати всіх замовників.

 

Характеристики виробів конкурентів:

більша ціна;

за табл. 4.3 результатами кращі позиції за розділами „Виробництво” та «Просування».

 

Таблиця 4.3 – Оцінка конкурентноздатності підприємств ТОВ «Мозаїка» і «Аверс»

 

 

Фактичну оцінку проведемо за комбінацією факторів, що забезпечить виділення сегментів з різною специфікою запитів споживачів. Розрахуємо ємність сегменту ринку хатніх меблів середньої вартості для власного споживання за формулою:

 

,                                                 (4.1)

 

де Пі – кількість потенційних споживачів кожної виділеної групи;

Кі – коефіцієнт, який характеризує частоту повторних закупок протягом певного періоду часу для виділеної групи;

Д1і – частка споживачів виокремленої групи, яка надає перевагу конкретній видозміні продукту;

Д2і – частка споживачів з групи, які економічно спроможні та психологічно готові купувати.

1 112 споживачів = 1 390 899 × 0,1 × 0,01 × 0,8 + 10 × 0,1× 0,1,

де 1 390 899 – кількість потенційних споживачів на цільо­вому сегменті ринку фізичних осіб, розрахована на основі того, що економічно активного зрілого населення за даними «Статистичного щорічника України», – 52,9% (2 629 300 * 0,529 = 1 390 899 чоловік);

0,1 – коефіцієнт частоти повторних закупок продукту протягом 1 року, визначений виходячи з того, що середній термін служби чи споживання продукту – 10 років;

0,01 – частка споживачів, яка віддає перевагу конкретній видозміні продукту, що розрахована на основі кількості конкуруючих підприємств на даному сегменті ринку;

0,8 – частка споживачів, які фінансово спроможні і психологічно готові купувати виділену видозміну продукту (визначена за законом Паретто): кількість споживачів з високим і середнім доходом не перевищує 20%, а з низьким - 80% відповідно;

10 – кількість потенційних споживачів на цільовому сегменті ринку юридичних осіб;

0,1 – коефіцієнт частоти повторних закупок (визначений аналогічно до першого);

0,1 – частка організацій, яка віддає перевагу цій видозміні продукту.

Отже, ємність ніші ринку даного підприємства = 1 112 споживачів на рік.

Формування і вибір цільових сегментів підприємства

Після оцінки цільових сегментів ринку приймають рішення щодо сегментів, на яких слід зосередити зусилля, тобто яким чином формувати цільовий ринок. Залежно від ступеня охоплення ринку виділяють стратегії маркетингу:

- недиференційованого – підприємство просуває на ринок товар (групу товарів), орієнтований на спільні для більшості споживачів потреби. Ця стратегія передбачає просування на ринку вузького асортименту продукції, що дозволяє економити виробничі і маркетингові (на товарорух, збут, стимулювання збуту тощо) витрати;

- диференційованого – передбачає орієнтацію одночасно на декілька різних сегментів ринку, сукупність яких складає цільовий ринок. Для кожного із сегментів розробляється окремий маркетинг-мікс, який враховує специфіку споживацьких запитів. Ця стратегія дозволяє збільшити обсяги продажу і прибутків у порівнянні з недиференційованим маркетингом, але ускладнює організацію виробництва і збуту, збільшує витрати на виробництво і маркетинг. Вона застосовується в основному на великих сегментах ринку. Її застосування кількома товаровиробниками на одному ринку значно загострює конкуренцію і може значно зменшити його привабливість;

- концентрованого – передбачає концентрацію зусиль підприємства на одному вибірковому сегменті ринку. Застосовується в основному невеликими або обмеженими в ресурсах підприємствами. Дозволяє досягти більш сильних, ніж у конкурентів, ринкових позицій, через краще знання потреб і запитів споживачів і застосування більш ефективних способів їх задоволення (за рахунок спеціалізації виробництва і збуту). Окрім того, це дозволяє створити і підтримувати певний позитивний імідж.

Вибір стратегії охоплення/формування цільового ринку залежить від ступеня однорідності споживацьких запитів, ресурсів підприємства, етапів життєвого циклу товару (на етапі виведення – концентрованого або недиференційованого маркетингу з поступовим переходом до диференційованого зі зростанням обсягів збуту на етапах зростання і зрілості), стратегій конкурентів (застосування диференційованого маркетингу майже завжди вимагає аналогічних відповідних дій).

Маркетингова стратегія диференціації та позиціювання

Сутність стратегії диференціації полягає в створенні ринкової пропозиції, яка б відрізнялася від пропозицій конкурента.

Товарна диференціація передбачає пошук відмінностей товару фірми від конкурентних товарів за такими показниками:

функціональні характеристики;

показники якості;

форма товару;

довговічність;

надійність;

ремонтоспроможність;

стиль, дизайн тощо.

Сервісна диференціація є вагомим доповненням до товарної диференціації. Коли можливість товарної диференціації вичерпані, сервіс стає не тільки показником диференціації, а й конкурентною перевагою фірми.

Вона здійснюється за такими напрямками:

доставка товару до місця споживання (пошук переваг ведеться за показниками: швидкості, пунктуальності, збереження якості товару тощо);

установлення, монтаж товару;

навчання споживача роботі з товаром;

безплатні консультативні послуги, пов’язані з використанням товару;

ремонтні послуги.

Диференціація персоналу. Особливу увагу набуває диференціація персоналу для фірм, які діють у сфері послуг. Персонал фірми стане фактором диференціації, якщо йому притаманні такі ознаки:

компетентність;

професіоналізм;

ввічливість;

чесність;

відповідальність;

комунікабельність.

Іміджева диференціація реалізується через такі засоби:

символіка;

ЗМІ;

атмосфера;

події (спонсорство та маркетинг подій).

Позиціювання – це визначення місця товару серед товарів-аналогів. Так, на рис. 4.1 подано приклад позиціювання торгових марок чаю, представлених на українському ринку.

\Надмірне позиціювання – означає, що поза увагою споживача залишилися деякі важливі якості товару або сегменти ринку – це призводить до звуження уявлення споживачів про товар фірми.

Недостатнє позиціювання – виникає в тому разі, коли споживач не виділяє нічого особливого в товарі фірми серед товарів конкурентів. Тобто фірма не викликає основного завдання позиціювання, а саме не визначає місце свого товару серед товарів-аналогів.

Змішане позиціювання виникає у разі частих змін стратегії позиціювання, зокрема, у споживача складається конфузний імідж товару.

Сумнівне позиціювання виникає у разі невмілого поєднання елементів маркетингового комплексу під час позиціювання.