6.2 Екологічна оцінка виробництва і використання матеріалів

 

                Екологічні вимоги до конструкційних матеріалів поділяють на три групи – медико-санітарні, вимоги до технології виробництва певного матеріалу та можливість багаторазового повторного використання цьо­го матеріалу (можливість до рециклінгу).

                До другої групи вимог належать кількість і склад викидів підпри­ємств, що виробляють конструкційні матеріали. Досить несприятливим за цим показником є виробництво алюмінію, яке характеризується не лише найвищими питомими значеннями викидів, а й їх складом. Крім звичайних оксидів карбону, вони містять ще й дуже небезпечні фторовмісні речовини.

                Останнім часом у розвинених країнах запроваджуються різкі обмеження щодо об'єму та складу промислових викидів в атмосферу, що потребує великих витрат або навіть закриття деяких підприємств. У зв'язку з цим, починаючи з 70-х років XX ст., спостерігається тенден­ція до винесення виробництва алюмінію з розвинених країн у інші країни.    Третя група вимог характеризує можливість матеріалів для багато­разового повного використання без отримання будь-яких відходів, що забруднюють або засмічують навколишнє середовище. Нині вже не викликає сумніву, що будь-який матеріал масового використання може мати майбутнє лише тоді, коли його виробництво, використання та ути­лізація становлять замкнений цикл або наближаються до нього. Кількісно цей процес оцінюють коефіцієнтом рециркуляції, який показує частку матеріалу, який повторно використовують після закін­чення служби первинного виробу.

                Можливість повторного використання кольорових матеріалів порівняно зі сталлю значно нижча. Рециркуляція алюмінію різко обмежується дуже низькою якістю повторного, тобто отриманого з металолому та сильно забрудненого металу. Незважаючи на поступове зростання його виробництва, частка такого алюмінію у загальній масі становить близь­ко 20 %, а в промислово розвинених країнах до 30-40 %. Розвиток рециркуляції алюмінію обмежується також труднощами збирання алю­мінієвого металолому та забруднення його різними домішками. Тому навіть у промислово розвинених країнах ступінь його утилізації не пе­ревищує 30%. У середині 90-х років XX ст. коефіцієнти рециркуляції для основних матеріалів становили, %: чорні метали – 55, алюміній – 27, пластмаса – 10, папір – 35, скло – 45.