2.2.2 Плавлення титанової губки

                               Для отримання компактних зливків титану губку плавлять у вакуумній дуговій печі, щоб уникнути забруднення титану газами повітря. Матеріал тигля також може забруднити титан, тому плавлення ведуть у мідному кристалізаторі, стінки якого охолоджуються водою. Твердіючи близько холодних стінок, титан не сплавляється з міддю.

                               Зливок титану, поміщений на піддон кристалізатора, служить одним полюсом дуга постійного струму; електрод, що витрачається, з пресованої губки титану служить звичайно іншим полюсом, який опускають в кристалізатор зверху. Титановий електрод плавиться і тому називається тим, що витрачається. Стабілізацію дуги в печі і перемішування рідкого металу здійснюють за допомогою соленоїда, що оточує плавильний простір кристалізатора. Схема вакуумної дугової печі (ВДП) для плавлення з електродами, що витрачаються, показана на рис. 2.7. Вона має пристрій для вертикального переміщення електрода, а іноді і опускання дна піддону мідного кристалізатора. Перед початком плавлення електрод, що витрачається, ретельно сушать і з плавильного простору печі відкачують повітря до залишкового тиску, що дорівнює ~7 Па. Опускаючи електрод,  запалюють  дугу  і  розтягують  її  полем  соленоїда, проводячи плавлення при щільності струму 7-10 А/см2 (при діаметрі зливка 300-500 мм). Повільно опускаючи електрод, що витрачається, одержують зливок титану більшого перетину, який приварюють до утримувача електрода іншої печі, і повторюють переплавлення.

                Як при першому, так і при другому плавленні з електродом, що витрачається, довжину дуга витримують 20-35 мм, напругу  30 В. Для  отримання  сплавів  титану  з алюмінієм, марганцем, ванадієм, хромом та іншими металами легуючі добавки домішують до губки, що надходять на виготовлення електроду для першої плавки. При другому  плавленні   вони   остаточно  і   досить  рівномірно