3.2 Методичні основи організації виконання робіт на етапах інноваційного циклу

 

 

Інноваційний цикл не обов’язково має повністю протікати у межах одного підприємства. Можливі три варіанти виконання робіт (отримання результатів робіт) у рамках кожного з етапів інноваційного циклу (ІЦ): 1) роботи виконуються безпосередньо на підприємстві, що є споживачем даної інновації (замовником робіт); 2) роботи передаються до виконання підрядній організації; 3) потрібні результати купуються у готовому вигляді.

Задача виконання певних його етапів може бути передана підрядним організаціям як замовлення на розробки із запланованим результатом, так і шляхом придбання готового рішення. Основними причинами для залучення підрядників є те, що підрядна організація може виконати необхідні роботи швидше або запропонувати готове рішення; якісніше, ніж це можливо на базовому підприємстві; якщо підприємство не володіє необхідними ресурсами для виконання робіт; якщо таке зазначено у контракті із замовником інноваційної продукції. Найбільш зручним та показовим способом порівняння варіантів є встановлення вартості залучення ресурсів у грошовому вираженні.

Розглянемо можливі варіанти реалізації етапів ІЦ (табл. 3.5).

Таблиця 3.5 -  Можливі варіанти реалізації етапів інноваційного циклу

Етапи інноваційного циклу

Аналіз ринкової ситуації (проведення маркетингових досліджень)    Генерація ідей інновації та їхня попередня фільтрація          Розробка задуму нового товару та перевірка концепції Аналіз економічної ефективності нового продукту/технології та розробка програми маркетингу           Розробка нового продукту/технолог-гії          Випробування у ринковому середовищі  Розгортання комерційного виробництва

                                                                      

 

           - роботи виконуються виключно силами підприємства;

           - можливі варіанти виконання робіт силами підприємства, із залученням підрядника, покупка готових результатів;

           - роботи виконуються силами підприємства або із залученням підрядників.

 

Формування критеріїв вибору виконавців на кожному з етапів інноваційного циклу, нами запропоновано проводити спираючись на алгоритм реалізації інноваційного циклу (рис. 3.2), що наочно демонструє порядок слідування його етапів, умови прийняття рішень та результати робіт, а також взаємозалежність етапів. Задля дотримання підприємством-товаровиробником концепції маркетингу, перед початком робіт інноваційного циклу мають бути з’ясовані інтереси потенційних споживачів продукції підприємства (на ринку споживчих товарів) та рівень розвитку техніки і технології у галузі (для промислового ринку).

Якщо за результатами аналізу бізнес-одиниць підприємства з’ясовується падіння прибутковості та, як наслідок, відносно швидкий вихід з ринку певного виду продукції підприємства через втрату конкурентоспроможності, а рівень споживацького попиту на подібну продукцію при цьому залишається стабільно високим, то такі відомості слід використовувати у якості часового орієнтиру для початку розробки продукту нового покоління та для визначення оптимального моменту виведення цього продукту на ринок.

Отже, з метою з’ясування попиту та уточнення параметрів інновації, що планується до розробки, на підготовчому етапі інноваційного циклу обов’язковим є аналіз ринкової ситуації (І етап ІЦ) шляхом проведення маркетингових досліджень, що на сьогоднішній день не мають більш менш рівнозначної альтернативи. Під маркетинговими дослідженнями ми також розуміємо і збір інформації про сучасний стан науково-технічного розвитку галузі, що, як зазначалося раніше, визначає запити споживачів на промисловому ринку.

Нами розглянуто три варіанти щодо вибору джерела початкової інформації: покупка готових маркетингових досліджень; спеціальне замовлення маркетингових досліджень під вирішення конкретної задачі; самостійне виконання силами підприємства. Готові дослідження являють собою аналітичні звіти за чітко визначеною темою, що виконані різними методами (від кабінетного до крупномасштабних проектів зі збиранням первинної інформації), які можна купити у дослідницький організації.

При визначенні граничних витрат на проведення маркетингових досліджень у ході реалізації реальних бізнес-проектів користуються правилом, що склалося у міжнародній практиці інвестування [70]: 10 % інвестиційного бюджету відводиться на маркетингові дослідження.

Визначення джерела отримання маркетингової інформації нами передбачено виконувати у два етапи: 1) визначити чи купувати готові дослідження, чи виконувати під конкретну задачу; 2) обрати виконавця: самостійне виконання чи замовлення дослідницькій організації (табл. 3.6).

 

Таблиця 3.6 - Порівняльна характеристика доцільності покупки готового дослідження чи його проведення

Параметр, за яким проводиться порівняння        Покупка готового дослідження     Проведення дослідження силами підприємства чи на його замовлення

Час на покупку/проведення           3-5 днів          2-3 місяці

Вартість (дослідження середнього масштабу)     5-8 тис. грн.   30-50 тис. грн.

Доступність інформації       Неможливість покупки потрібної інформації через її відсутність на ринку   При проведення дослідження виконується будь-який аналіз на основі інформації, що є у вільному доступі

Інформативність      Інформація у більшому ступені універсальна, не підходить для спеціалізованих запитів            За результатами дослідження буде отримано відповідь саме на ті питання, що цікавлять підприємство

 

Кінцеве рішення на користь одного чи іншого варіанту приймається за результатом перевірки одночасного дотримання двох умов: потрібне дослідження наявне у продажу; інформація, що у ньому міститься, відповідає запитам підприємства. Якщо обидві вимоги виконуються, то підприємству слід використати результати готового дослідження, у противному випадку дослідження слід проводити (блок 2, рис. 3.2).

На другому етапі визначення джерела отримання маркетингової інформації, слід скористатися табл. 3.7, що була нами складена на основі аналізу джерел [71, 72, 73]. Прийняття рішення про вибір виконавця передбачається за два кроки. Спочатку за описом кожного із факторів (табл. 3.7) експертним шляхом обирається виконавець: за кожним фактором на користь більш прийнятного варіанту ставиться 1 бал, на користь іншого – відповідно 0 балів. Далі виконується ранжування факторів, що впливають на визначення виконавців маркетингових досліджень. Для цього застосовується метод попарних порівнянь. У результаті ранжування для кожного із восьми факторів буде отримана оцінка від 0 до 7. Далі ранги переводять у вагові характеристики.

Таблиця 3.7 - Вибір виконавця маркетингових досліджень

Параметр початкових умов            Опис параметра та можливі варіанти рішення

1          2

Складність, масштабність дослідження    Чим складнішим є дослідження, тим у більшому ступені воно потребує застосування спеціальних навичок, якими володіють дослідницькі компанії. Дослідження, спрямовані на ринок В2С (business to customer (англ.) – бізнес покупцю) можуть потребувати використання спеціалізованого програмного забезпечення чи технічних засобів, що мають високу вартість.

Якщо дослідження складне і масштабне, то варто залучити підрядника, якщо дослідження відносно нескладне, необхідно виконати експрес-дослідження, отримати специфічні дані - виконується власними силами.

Ринок на якому працює підприємство     Ринок В2В (business to business (англ.) – бізнес бізнесу) передбачає дослідження відносно невеликого масштабу із залученням спеціалістів у якості інтерв’юерів, тому їх можна провести власними силами підприємства.

Дослідження на ринку В2С звичайно передбачають великий масштаб та використання спеціальних технічних і програмних засобів. У такому випадку пропонується замовити дослідження на стороні.

Обмеженість за часом проведення            Масштабні дослідження, що виконуються підприємством самостійно зазвичай займають у 1,5-2 рази більше часу ніж ті, для виконання яких залучено підрядну організацію. Дослідження масштабне і час важливий? Так – підрядник, Ні – власними силами.

При проведенні невеликого за масштабом дослідження, виконання робіт своїми силами може зекономити час, який було б витрачено на перемовини із підрядником. Дослідження відносно невелике і результати потрібні швидко? Так – власними силами; Ні – підрядник.

Конфіден -ційність   За необхідності дотримання конфіденційності перевага віддається залученню до досліджень власних співробітників. Але такий варіант допустимий у разі опитування вузького кола експертів та клієнтів. При проведенні масових опитувань конфіденційність зберегти майже неможливо. У такому випадку допустимими є обидва варіанти. І орієнтуватися слід на рядок №1.

 

Продовження таблиці 3.7

1          2

Вартість дослідження          Якщо врахувати усі витрати, що несе підприємство при самостійному проведенні маркетингового дослідження та порівняти їх з вартістю замовлення досліджень на стороні, то за різними даними вартість замовленого дослідження буде від 10-20 % до 100 % вищою за те, що виконується самостійно. При цьому, у разі виконання разового дослідження своїми силами,  персонал буде відірваний від основної роботи на тривалий час.

Дослідження регулярні. Економія важлива? Так – власними силами, Ні – підрядник. Дослідження разові.  Економія важливіша за стабільну роботу служби маркетингу? Так – власними силами, Ні – підрядник.

Якість виконання     Суттєво не залежить від обраного варіанту. Від помилок не застрахований ніхто. Але дослідницька організація має більший досвід запобігання виникненню помилок. Завдання на дослідження не допускає помилок – підрядник, невеликі помилки допустимі – власними силами.

Регулярність досліджень     Якщо потреба у проведенні маркетингових досліджень виникає регулярно – не рідше одного разу у квартал, то у такому разі доцільним є створення групи для їх проведення у складі 3-7 осіб. У противному разі слід скористатися сторонніми послугами, оскільки штатних працівників нічим буде завантажити 10 місяців у році.

Об’єктивність           Якщо дослідження торкаються якості функціонування самої організації та їх результати можуть зачепити інтереси співробітників, то як на ринку В2В, так і на ринку В2С рекомендується використовувати послуги зі сторони. У тому разі, коли досліджуються, наприклад, лише покупці, можна виконати дослідження власними силами.

 

Попарне порівняння факторів автором дослідження передбачено виконувати керівним складом підприємства, що планує проводити маркетингові дослідження. Причому ранжування факторів слід виконувати кожного разу перед проведенням досліджень, зважаючи на їх унікальні характеристики.

Підсумкове рішення про вибір виконавця приймається на основі порівняння експертних оцінок з урахуванням їх вагомості (блок 3, рис. 3.2):

Наприклад, рішення на користь самостійного виконання маркетингових досліджень буде прийнято у випадку, якщо:

                                                                                                          (3.1)

де і – кількість факторів, за якими виконується оцінка;

 - оцінка за і-м параметром на користь залучення підрядника;

 - оцінка за і-м параметром на користь виконання робіт власними силами;

Ві – вагомість і-го параметру

Логічним продовженням маркетингових досліджень є генерація ідей інновацій (блок 7, рис. 3.2), розробка задуму нового товару та перевірка концепції (ІІ та ІІІ етапи ІЦ). Проаналізувавши джерела ідей нового товару, наведені у [74, 75, 76], та враховуючи той факт, що нами розглядається розробка поліпшуючих інновацій, можна зробити висновок про ексклюзивність аналізованого підприємства як виконавця зазначених етапів робіт. Тобто на ІІ та ІІІ етапах інноваційного циклу можливість залучення підрядника взагалі не розглядається. На користь даного твердження говорять наступні факти:

підприємство має досвід виробництва та реалізації подібної продукції;

фахівці підприємства регулярно підтримують контакт із «джерелами» інноваційних ідей: споживачі, торгівельний персонал та дилери, сервісні служби, підприємства-партнери, винахідники і раціоналізатори підприємства та ін. Пропозиції щодо ідей охоплюють широке коло фахівців, що сприяє всебічному розгляду проблеми;

можливість оперативної перевірки концепції товару через проведення опитувань споживачів із залученням фахівців наявної збутової мережі;

У результаті прийняття ідеї нового товару та перевірки концепції формулюється технічне завдання на розробку нового продукту (проведення НДДКР). Серед можливих альтернативних варіантів виконання робіт на даному етапі ІЦ нами запропоновано розглядати наступні: 1) НДДКР виконуються підприємством самостійно; 2) замовляються підряднику; 3) купується ліцензія на виробництво.

На четвертому етапі ІЦ аналізується ефективність нового продукту (блок 9, рис. 3.2), розглядаються альтернативні варіанти, надані претендентами на виконання НДДКР. За результатами попередніх розрахунків потенційними виконавцями по кожному з варіантів має бути надана така інформація:

строк та вартість виконання робіт;

орієнтовна вартість готового виробу;

основні техніко-економічні характеристики виробу;

орієнтовна вартість запуску серійного виробництва.

Підприємство-замовник на основі наданої інформації аналізує економічну ефективність нового продукту та розробляє програму маркетингу. Перевіряються обмеження щодо можливості та доцільності реалізації та обирається найбільш прийнятний з економічної точки зору варіант. Сформулюємо обмеження та розглянемо порядок розрахунку показників.

1. Вартість розробки та запуску і-ї інновації у серійне виробництво ВРі (3.2) обмежується величиною гранично допустимих витрат на розробки ВРmax, сума яких визначається за формулою 3.3.

,                                                                                                                                (3.2)

                                                                       (3.3)

де Рплан – запланований результат реалізації інноваційного проекту;

ВМД – вартість попередньо проведених маркетингових досліджень;

 – прогнозна величина витрат на виробництво продукту;

 – прогнозна вартість виведення нового товару на ринок.

Плановий результат реалізації інноваційного проекту нами запропоновано визначати на базі прогнозу потенційного попиту, тривалості життєвого циклу інновації, середнього розміру прибутку у розрахунку на один виріб, а також вартості ліцензії, тобто коштів, що можуть бути виручені в результаті продажу ліцензії на виробництво після вичерпання виробом ринкового потенціалу базового підприємства. Таким чином, максимально допустима сума коштів, що можуть бути витрачені підприємством на інноваційну розробку дорівнює сумі прибутку від реалізації цієї інновації протягом усього життєвого циклу та виручки від продажу ліцензії:

                                                                       (3.4)

де Оpі – прогнозований середньорічний обсяг реалізації інноваційного продукту для і-го варіанту, шт.;

 – відпускна ціна виробу за і-м варіантом у перший рік реалізації проекту, грн.;

р – норма дисконтування;

k=Тжц – тривалість життєвого циклу інновації, років. Визначається на основі досвіду підприємства чи його конкурентів;

Вліц – вартість ліцензії на право виробництва, що може бути продана підприємством як під час випуску аналізованого продукту, так і після його завершення.

Нами розглянуто варіант продажу ліцензії після згортання комерційного виробництва. Передбачено продаж виняткової ліцензії, що передбачає припинення виробництва на базовому підприємстві. Для приведення до початкового моменту часу, величина максимально можливого результату від випуску інноваційного продукту дисконтується.

Альтернативні варіанти розробок природно передбачатимуть різну вартість виробу, що буде запропонований на ринку. Тому при проведенні маркетингових досліджень стосовно конкретного інноваційного продукту слід визначати потенційний попит принаймні для двох рівнів ціни, що дозволить розрахувати коефіцієнт еластичності попиту. В такому випадку, у разі перевищення прогнозованої ціни майбутнього виробу над запланованою, буде розраховано нову величину Оpі за формулою 3.4.

Визначення обсягу реалізації при зміні ціни відносно базової на відому величину виконується за формулою:

                                                                                              (3.5)

де Орі та Ці – відповідно річний обсяг реалізації та ціна продукту за варіантом.

Таким чином, для і-го варіанту інноваційної розробки буде розраховано максимально допустиму вартість НДДКР виходячи з прогнозованої ціни готового виробу.

Ринкова вартість патенту визначається згідно з [77]. Для розрахунку ринкової вартості патенту (нематеріального активу), що приносить стабільний прибуток, слід знайти добуток показника дохідності (як правило прибуток до оподаткування) та спеціального множника (мультиплікатора) М:

                                                                                                                      (3.6)

де Пріч=Оі•Пі – річний прибуток від використання нематеріального активу;

М – мультиплікатор. М розрахуємо за формулою (3.7):

                                                                                                                                 (3.7)

де r0 – ставка капіталізації для стабільно працюючих підприємств галузі, виражена у частках. Для підприємств машинобудування приймається у межах від 0,2 до 0,25 (від 20% до 25%) [77].

Зазвичай ставка капіталізації обирається в межах від 20 до 50 відсотків, що відповідає значенням мультиплікатора М=5 та М=2 відповідно. Тобто без урахування дисконтування передбачається термін окупності інвестицій від 5 до 2 років.

2. Граничний термін виконання робіт  визначається фахівцями відділу маркетингу на основі проведених маркетингових досліджень та залежить від активності конкурентів та готовності споживачів до покупки товару.

                                                                                                                                  (3.8)

3. Достатність ресурсів для виконання робіт: інтелектуальні, людські, матеріально-технічні та ін. (у випадку виконання усіх робіт на базі підприємства). Достатність ресурсів визначається із застосуванням методів, що використовуються при управлінні проектами: [78, 79, 80, 81].

                                                                                                                      (3.9)

де - сумарна ресурсна потреба за і-м варіантом;

 - сума доступних ресурсів за і-м варіантом.

Таким чином, для визначення допустимості виконання НДДКР за і-м варіантом слід перевірити одночасне задоволення обмежень (3.10).

                                                                                                                      (3.10)

Якщо жоден з варіантів розробки інноваційного продукту не задовольняє обмежень (3.10) (блок 11, рис. 3.2), то перевіряється потенціальна можливість пошуку додаткових ринків збуту інноваційного продукту (блок 12, рис. 3.2). У разі ствердної відповіді проводяться додаткові маркетингові дослідження (повернення до блоку 1), у разі повного врахування усіх збутових можливостей з першого разу, додатково розглядається можливість перегляду задуму товару (повернення до блоку 8). Якщо перегляд задуму товару неможливий, то даний напрям розробок запропоновано закрити (блок 15, рис. 3.2).

У випадку задоволення обмежень (блок 11), залежно від кількості допустимих варіантів, виконується оцінка конкурентоздатності (блок 13 – якщо варіантів 2 та більше) та наступний перехід до розробки нового продукту, чи прямий перехід до розробки (якщо обмеження задовольняє лише один варіант).

Конкурентоздатність (Кі) інноваційного проекту за альтернативними варіантами (блок 13, рис. 3.2), розраховується з урахуванням витрат на НДДКР, строків їх виконання, ринкової вартості готового виробу як результату НДДКР, а також його техніко-економічних параметрів, якщо такі відрізняються. Це дозволяє виконати всебічний аналіз на основі об’єктивних даних. У результаті для кожного з варіантів розраховується інтегральний коефіцієнт конкурентоспроможності, що набуває значення від 0 до 1. При цьому найкращим вважається той варіант, для якого значення інтегрального коефіцієнту конкурентоспроможності є мінімальним. Точний перелік параметрів для порівняльної оцінки варіантів формується для кожної інновації окремо із залученням експертів.

Цільова функція при визначенні найкращого варіанту набуває вигляду:

                                                                                                                                 (3.11)

Виконавець робіт на етапі виконання НДДКР визначається проектом-переможцем. Завершальним етапом розробки інновації є розгортання комерційного виробництва (блок 23). Тут можливі два варіанти: розгортання комерційного виробництва на аналізованому підприємстві чи передача замовлення підряднику. Після завершення НДДКР та отримання проектної та технологічної документації на новий продукт перевіряється можливість запуску виробництва на базовому підприємстві (блок 20). За неможливості запуску виробництва виконується пошук підрядників (блок 21, рис. 3.2). У разі прийняття рішення про запуск виробництва як на базовому підприємстві, так і з залученням підрядника слід перевірити умову дотримання бюджету інноваційного проекту (формула 3.12):

                                                                                  (3.12)

Серед варіантів залучення підрядника, що задовольняють вимогу нерівності 3.12, перевага надається тому, який передбачає максимальний дисконтований чистий грошовий потік, розрахований за методикою [82, 83].

У блоці 23, рис. 3.2 нами було об’єднано VI та VII етапи інноваційного циклу через те, що у значній кількості випадків пробний маркетинг не виконується, а підприємство відразу переходить до випуску нового продукту.

Підбиваючи підсумки вищезазначеного, відмітимо, що залежно від того, яка задача стоїть перед інноваційно активним підприємством – виконання повного циклу робіт, починаючи з проведення маркетингових досліджень та формулювання ідеї інновації і завершуючи виведенням її на ринок, чи лише розробка конструкторської та технологічної документації – раціональний вибір виконавця робіт на кожній стадії інноваційного циклу є дієвим інструментом скорочення часу виконання робіт та пов’язаних з цим витрат.