3.3 Дослідження впливу технологічних інновацій на ринок технологій і розвиток підприємства

 

 

Інноваційний шлях розвитку підприємства є достатньо складним процесом, необхідною умовою якого є використання та впровадження інновацій. Інноваційний розвиток обумовлюють внутрішні та зовнішні фактори [84].

Нами запропоновано схему взаємодії внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства на інноваційному шляху розвитку (рис. 3.3).

 

 

 

Як бачимо зі схеми, інноваційні цілі підприємства (або його внутрішнє середовище) досягаються за рахунок різних видів інновацій. Ззовні на підприємство впливають економіка, політична ситуація, суспільство та рівень інноваційного розвитку в цілому.

Існує багато підходів до класифікації інновацій, які впливають на прийняття рішень в процесі управління інноваційною діяльністю на підприємстві. Різні автори інновації поділяють за наступними ознаками: за сферами діяльності, за ступенем новизни, за предметним змістом, за масштабом новизни, за адресатом інновацій, за видом одержуваного ефекту, за ступенем матеріальної відчутності та ін.

Однією із класифікаційних ознак інновацій є виділення їх за предметним змістом (або за сферою застосування), тому вважаємо за доцільне узагальнити наступні види інновацій [85, 86].   

Продуктові — створення нових товарів, що використовуються у сфері виробництва (засоби виробництва) чи у сфері споживання (предмети споживання).

Технологічні — нові технології виробництва традиційних, удосконалених чи принципово нових продуктів, упровадження інформаційних систем, нових джерел енергії. Технологічні нововведення — це зміни перш за все в засобах і методах організації виробництва.

Організаційно-управлінські — нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємства: нові методи управління персоналом, системи стратегічного планування, прогнозування, моделювання процесів виробництва, постачання, збуту, нові організаційні структури.

Ресурсні – використання поліпшених або принципово нових матеріальних ресурсів та сировини.

Ринкові – проникнення на нові ринки чи створення нових ринків.

Найбільш значний вплив на інші види інновацій, на нашу думку, мають технологічні, вони є елементом, який пов’язує між собою інші види інновацій (рис. 3.4). Дійсно, нова прогресивна технологія виробництва дозволяє створити новий продукт або удосконалити існуючий при застосуванні достатньої науково-технічної бази, нових матеріальних ресурсів, що є неможливим при використанні старої (традиційної) технології. Технологічні інновації впливають і на організаційно-управлінські: організаційна структура стає більш гнучкою, стиль керівництва – демократичним, використовуються нові методи управління підприємством, можливий новий підбір кадрів готових до інновацій, і взагалі враховуються інтереси всіх учасників інноваційного процесу з можливістю коригування запланованих рішень.  Вплив технологічних інновацій на ресурсні обумовлений тим, що у будь-якому разі нова технологія виробництва ґрунтується на використанні нових ресурсів чи значно удосконалених аналогів, або ж спрямована на більш ефективний видобуток старих ресурсів чи на видобуток принципово нових, тих, що не підлягали видобутку за відсутності технічної можливості. Підприємство, яке впроваджує технологічні інновації, орієнтується на нові ринки збуту, виходить за межі національного рівня на міжнародний. 

 

 

 

Дійсно, технологічна інновація поліпшує якість продукту, створює його нову модифікацію. Вона може бути орієнтована на підвищення продуктивності виробництва. Це досягається завдяки нарощуванню обсягів (за таких самих або трохи збільшених витрат) випуску традиційного за якістю продукту. Технологічна інновація також може мати на меті різке зниження собівартості продукту, що уможливлює зниження ціни товару і здобуття переваг у конкурентній боротьбі. В обох випадках технологічна інновація сприяє збільшенню обсягів продажу вже відомого продукту або створенню нових продуктів.

Раніше вважалося, що технологічні інновації відносяться до поліпшуючих, займаючи другорядну роль, оскільки на ринку важлива новизна споживчих властивостей продукції (продуктові інновації) [87]. Але ми вважаємо, що роль технологічних інновацій є випереджаючою, оскільки нова технологія потребує перегляду всіх складових процесу впровадження інновацій на підприємстві.

Поширення інновацій (дифузія технологій) багато в чому визначає формування стратегії підприємства. Швидкість поширення інновацій залежить від ефективності технологічної інновації. Роль технологічної інновації в розвитку підприємства визначається місією і основними цілями організації, формуючи при цьому стратегію підприємства [87].

Економічна наука вивчає можливості найефективнішого використання обмежених ресурсів для задоволення безмежних потреб, тобто проблему реалізації виробничих можливостей. Графічне зображення кривої виробничих можливостей представлено на рис. 3.5. Цей класичний підхід, на нашу думку, ґрунтується на забезпеченні розвитку як окремого економічного суб’єкта, так і національного господарства в цілому, він є ефективним в обох випадках [88, 89]. 

 

 

В даному випадку точка F ілюструє крайню можливість, коли виробляються лише промислові товари (І), а точка А – навпаки, коли виробляються тільки споживчі продукти (С). Кожна точка на кривій являє собою якийсь максимальний обсяг виробництва двох типів продуктів. Щоб здійснити різні комбінації виробництва промислових і споживчих товарів, які показані на кривій, має бути забезпечена повна зайнятість виробничих ресурсів і повний обсяг виробництва. Усі комбінації ресурсів на кривій показують максимальні їх кількості, які можуть бути одержані лише в результаті найбільш ефективного використання всіх наявних ресурсів.

Точка М, яка знаходиться всередині області, обмеженої кривою, вказує на те, що окремі ресурси не використовуються, або використовуються неефективно. Точка К, яка знаходиться за межами кривої, недосяжна за даної кількості ресурсів і за даної технології виробництва, але поліпшуючи їх інноваційним шляхом, необхідно намагатися досягти точки К. Це зумовить перехід на вищий рівень, позначений наступною кривою виробничих можливостей.

 Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що національна економіка, повністю використовуючи наявний потенціал, у короткостроковий термін не може збільшити виробництво будь-якого блага, не зменшивши виробництво іншого блага. Функціонування економіки на межі виробничих можливостей свідчить про її ефективність. Ефективною вважається така комбінація ресурсів, при якій неможливо збільшити виробництво одного товару без скорочення виробництва іншого.

Нову або вдосконалену технологію можна створити власними зусиллями або придбати на ринку. Ринок технологій є дуже специфічним, з властивими тільки йому характерними ознаками. Однак, у машинобудівельних галузях технології мають вторинний попит, поступаючись місцем готовим виробам [90].

Авторами розроблено схему чинників, які впливають на ринок технологій і визначають стан цього ринку (рис. 3.6).

 

 

Створення та освоєння нових технологій допомагає скоротити час розроблення та впровадження у виробництво нових продуктів, що, в свою чергу, дає змогу швидше реагувати на потреби кожного потенційного клієнта. Інноваційні технології сприяють заощадженню робочої сили, підвищенню технологічної гнучкості виробництва, подоланню дефіциту робочої сили зі спеціальною освітою, і взагалі, поліпшенню умов праці.

Зрозуміло, що технологічні інновації потребують витрат матеріальних, організаційних та інвестиційних ресурсів. Тому питання щодо розроблення власних технологій або їх закупівлі на ринку (трансферу) кожний виробник розв’язує самостійно залежно від рівня складності, сфери застосування та динаміки розвитку окремих видів технологій [90].

Технологія – це сукупність систематизованих наукових знань, а також вироблених на цій основі технічних, організаційних та інших рішень, що стосуються процесу виробництва, споживчих властивостей продукції чи наданих послуг у різних сферах діяльності [91].

Що стосується ринку технологій, він являє собою сукупність економічних відносин, що охоплюють сфери формування попиту і пропозиції технологій та форми технологічного обміну.

Ринок технологій у галузі промисловості за показником наукоємності представлений у теперішній час чотирма групами:

- високотехнологічні галузі (повітряні й космічні літальні апарати; виробництво комп’ютерів та офісного устаткування; радіо-, телевізійне і комунікаційне обладнання; медичні, точні й оптичні інструменти; фармацевтична галузь);

- середньо-високотехнологічні галузі (електричні машини й апарати; моторні засоби пересування; хімічне виробництво, за винятком фармацевтичного; залізне і транспортне обладнання; машинобудування та обладнання);

- середньо-низькотехнологічні галузі (очищені нафтопродукти і ядерне паливо; гумові й пластмасові вироби; інші неметалічні мінеральні продукти; будівництво і відновлення суден; базові метали; виготовлення металевих виробів);

- низькотехнологічні галузі (виробництво і переробка; продукція з деревини і корку; целюлоза; папір, поліграфія; продовольчі продукти, напої, тютюн; текстиль, текстильні вироби, шкіра, взуття) [91].

Більша частина нових технологій розробляється в індустріально розвинутих країнах. Разом з позитивними факторами (наявність інвестицій та високого технологічного потенціалу) спостерігається також негативний вплив цих факторів. Дуже часто здійснюється додаткове вкладення інвестицій в удосконалення існуючих технологій, які містять більший потенціал у своєму використанні [92].

Проведення наукових досліджень компаніями надає нові технологічні можливості та наукові відкриття. Головною метою проведення науково-дослідних розробок є перетворення їх результатів у нововведення, щоб досягти довгострокового підвищення конкурентоспроможності продукції.

Структура світового ринку технологій характеризується:

співвідношенням основних агентів ринку;

особливостями національних та міжнародних ринків технологій;

взаємозв’язком ринку технологій з ринками факторів виробництва;

взаємодією ринкового механізму та ринкових структур;

галузевими особливостями поширення технології.

Авторами запропонована наступна структура ринку технологій ( рис. 3.7).

 

 

Аналізуючи викладене можна зробити висновок, що технологічні інновації впливають на продуктові, організаційно-управлінські, ресурсні та ринкові, ці види інновацій є взаємопов’язаними. Нові прогресивні технології виробництва дозволяють створити нові продукти або удосконалити існуючі. Від рівня розвитку технологій залежать масштаби використання інновацій, що обумовлює інноваційний розвиток підприємства у довгостроковому періоді, а перехід підприємства від одного рівня ринку технологій до іншого дозволяє науково обґрунтовувати стратегію його розвитку. Проте потребує подальшого дослідження питання чи слід вдосконалювати існуючу технологію або придбати нову.