3.5 Комерційна таємниця як об’єкт інтелектуальної власності: проблеми охорони, місце в потенціалі інноваційного розвитку промислового підприємства

 

 

В сучасних умовах конкурентних ринків все більшої актуальності набувають проблеми правової охорони нематеріальної власності, яка може бути легкою здобиччю несумлінних конкурентів у разі нехтування такою охороною.

Говорячи про нематеріальну власність, слід розглядати й поняття інтелектуальної власності. На сьогодні об’єкти такої власності є широко представленими у діяльності суб’єктів господарювання.

З точки зору відокремлюваності/невідокремлюваності від підприємства та/або індивідуума серед них розрізняють такі групи об’єктів:

1) такі, що є невідокремлюваними від індивідуума та не є безпосередньою власністю підприємства (знання, досвід, навички, кваліфікація персоналу тощо);

2) такі, що можуть бути відокремленими від підприємства на умовах платності використання та є його власністю (патенти, ліцензії, торгові марки тощо);

3) такі, що не можуть бути відокремлені від підприємства та є його власністю (гудвіл, клієнтський капітал, інтерфейсний капітал, переваги географічного розташування, природні умови тощо).

Говорячи про інший класифікаційний підхід до виокремлення груп таких об’єктів з точки зору їх сутнісних особливостей — серед них виділяють:

1) об’єкти промислової власності;

2) нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності;

3) об’єкти авторського права та суміжних прав.

У структурі зазначених об’єктів окреме місце посідає комерційна таємниця (в межах групи нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності). Проблеми її коректного трактування та охорони є актуальними на сьогодні, адже саме вона являє собою сукупність виключних знань, рішень, методів організаційно-економічного, техніко-технологічного та іншого характеру, які дозволяють підприємству посідати власне виключне місце у конкурентному середовищі та формують виключну специфіку його діяльності, що є необхідною умовою успіху на конкурентному ринку. Особливого значення це набуває тепер, коли інноваційний шлях розвитку довів свою результативність на практиці і є способом виходу на власний сегмент чи нішу ринку. Що ж саме формує потенціал інноваційного розвитку промислового підприємства і яке місце у ньому посідає комерційна таємниця? Пошук відповіді на це питання та на зазначені вище є у центрі даного дослідження, актуальність якого є беззаперечною.

Проблемам інтелектуальної власності в цілому і комерційної таємниці зокрема приділено неабияку увагу у працях відомих науковців, серед яких слід підкреслити вагомість досліджень таких вчених як В.С. Дроб’язко [103], П.М. Цибульов [104, 105], О.А. Підопригора [103], О.Б. Бутнік-Сіверський [103] та ін. Ними проведений детальний аналіз сутності та особливостей об’єктів інтелектуальної власності, а також розглянуто проблеми їх управління, комерціалізації, охорони та захисту.

Однак недостатньо вивченою та дискусійною у проблемах інтелектуальної власності залишається проблема комерційної таємниці та її правової охорони, а також потребує конкретизації місце комерційної таємниці у формуванні потенціалу інноваційного розвитку промислового підприємства. Тому наше дослідження має саме таку спрямованість.

Перш за все, нагадаємо та конкретизуємо, що ж мається на увазі, говорячи про комерційну таємницю.

Термін „комерційна таємниця” був введений у правовий оборот Законом України „Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. Під комерційною таємницею підприємства розуміються відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами й іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може заподіювати збиток його інтересам [106].

Згідно Закону України „Про інформацію” від 02.10.1992 р. конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Особливістю відомостей, які складають комерційну таємницю як вид конфіденційної інформації, є їх комерційний і господарський характер. Тобто це інформація, яка має економічну цінність, здатна впливати на фінансове становище суб'єкта підприємницької діяльності, на розмір одержуваного ним прибутку. Ступінь доступу кожного з працівників до такої інформації визначається підприємцем самостійно, а умови користування — документами, затвердженими підприємцем, і трудовим договором (контрактом). Інформацію про „комерційну таємницю” підприємця вони одержують у рамках адміністративних правовідносин. За розголошення комерційної таємниці службовці державних органів і організації несуть відповідальність, встановлену законодавством України [107].

Згідно Закону України „Про захист від несумлінної конкуренції” від    07.06.1998 р. розголошення комерційної таємниці — це ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на це, з відомостями, які відповідно до діючого законодавства України, складають комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі в зв'язку з виконанням службових обов'язків, у випадку, якщо це заподіяло або могло заподіяти шкоду суб'єктові (підприємцю) [108].

Слід зазначити, що в Україні, на жаль, має місце недосконалість законодавства у сфері визначення й правової охорони комерційної таємниці. Як така пряма правова охорона цього об’єкту інтелектуальної власності відсутня внаслідок самої специфіки та конфіденційності інформації, яка підлягає реєстрації.

На нашу думку, окремими (частковими) формами її правової охорони є свідоцтва, патенти, які видаються на відповідні об’єкти промислової власності (промислові зразки, корисні моделі, винаходи, торгові знаки тощо) та інші — визначені згідно із існуючою класифікацією — об’єкти інтелектуальної власності. Безумовно, ці охоронні документи частково є формою закріплення прав підприємства на форми та способи його господарювання. Але вони не охоплюють суцільно усі аспекти комерційної таємниці. Тому доцільним є впровадження окремого охоронного документу, у якому було б зазначено чітку „формулу” комерційної таємниці підприємства та окреслено її конкретні обриси. Провадження такої процедури з урахуванням аспекту нерозголошення конфіденційної інформації має здійснюватися відповідними органами (наприклад, у межах повноважень Укрпатенту та Державного департаменту інтелектуальної власності, із залученням, скажімо, відповідних осіб — як-то патентних повірених, які мають надавати кваліфіковані послуги із зазначених питань) за стандартними схемами видачі ними охоронних документів.

Реалізація такого підходу, з нашої точки зору, дозволить документально окреслити конкретні межі комерційної таємниці підприємства та стане обґрунтованою основою пред’явлення претензій у разі її несанкціонованого використання.

Проаналізуємо місце та роль комерційної таємниці у потенціалі інноваційного розвитку промислового підприємства та у його інтелектуальному капіталі, оскільки потенціал інноваційного розвитку (особливо в умовах постіндустріального суспільства та інформаційної економіки) тісно пов’язаний з інтелектуальним капіталом.

Для початку, нагадаємо, що формує потенціал інноваційного розвитку промислового підприємства, та систематизуємо ці фактори (складові). Ми вважаємо, що доцільно подавати не лише внутрішні, а і зовнішні фактори потенціалу. Дійсно, він формується як внутрішньо (кадрова, техніко-технологічна, фінансово-економічна, організаційно-управлінська складові), так і зовнішньо (стан ринкової кон’юнктури, конкурентного середовища, зміни переваг споживачів продукції). Саме це і розкрито на рис. 3.9.

 

Загалом, з огляду на прокоментоване, під потенціалом інноваційного розвитку промислового підприємства слід розуміти спроможність його до створення  інновацій з огляду на стан внутрішніх можливостей і на те, наскільки сприятливим є зовнішнє середовище підприємства.

Як зазначалося вище, сучасна економіка є так званою „економікою знань, інформації”, „постіндустріальною”, у якій інформаційний фактор розвитку виробництва є домінуючим. Все це спричиняє необхідність акцентувати увагу і на такій категорії як „інтелектуальний капітал підприємства”, а також проаналізувати, яким чином він є втілений у потенціалі інноваційного розвитку промислового підприємства.

Як відомо, згідно із працями таких науковців як Л. Едвінсон та М. Мелоун, а також В.Л. Іноземцев, інтелектуальний капітал підприємства слід розглядати у сукупності таких складових як людський капітал (являє собою знання, досвід, навички й здібності конкретних фізичних осіб як єдину економічну цінність даного об'єкта бізнесу), структурний капітал (усе, що залишається на підприємстві, пов'язане з інтелектуальним потенціалом, після завершення роботи персоналу і повернення додому: інтелектуальна власність, інформаційні системи, система фінансових взаємин, інструкції, положення, стандарти, нагороди, сертифікати, призи, які одержало підприємство тощо) і так званий „клієнтський капітал” (система капітальних, надійних, довгострокових довірчих і взаємовигідних відносин підприємства зі своїми клієнтами, покупцями). Також мова може йти і про „інтерфейсний капітал” як систему зв’язків із іншими зовнішніми економічними контрагентами підприємства (постачальники, посередники, інші елементи інфраструктури ринку підприємства) [109, 110].

Зобразимо зв’язок між потенціалом інноваційного розвитку промислового підприємства та його інтелектуальним капіталом (рис. 3.10).

На нашу думку, характер забезпечення складових потенціалу інноваційного розвитку промислового підприємства необхідними ресурсами, які витікають із складових інноваційного потенціалу, можна подати так, як це зображено на рис. 2 (фігурними стрілками). З огляду на те, що людський та структурний капітал характеризують інтелектуальний капітал підприємства внутрішньо, а     інтерфейсний — зовні, то для останнього спрямованість забезпечення нами подано у зворотному напрямку (тобто організаційно-управлінська складова потенціалу підприємства забезпечує шляхом зазначеного у стрілці інструментарію формування і підтримку інтерфейсного капіталу підприємства).

 

Поговоримо тепер про структуру комерційної таємниці промислового підприємства. Відповідно до існуючого законодавства, відомості, які становлять комерційну таємницю підприємства, включають в себе наступні складові, що наведені в табл. 3.9.

Таблиця 3.9 — Відомості, які складають комерційну таємницю промислового підприємства [111]

Складова

комерційної таємниці          Характеристика

1          2

Виробництво            Відомості про структуру виробництва, виробничих потужностей, тип і розміщення обладнання та устаткування, запасів сировини, матеріалів, комплектуючих і готової продукції

Управління

            Відомості про використання оригінальних методів управління підприємством, відомості про підготовку, прийняття і виконання окремих рішень керівництва з комерційних, організаційних, виробничих, науково-технічних та інших питань

Планування   Відомості про плани розширення або згортання виробництва різноманітних видів продукції та їх техніко-економічне обґрунтування, ті ж відомості про плани інвестицій, закупівель і продажу

Наради           Відомості про факти проведення, предмет, цілі та результати нарад і засідань органів управління підприємства

Фінанси         Відомості про баланси підприємства, відомості, які містяться в бухгалтерських книгах підприємства, відомості про кругообіг засобів підприємства, відомості про фінансові операції підприємства, відомості про стан банківських рахунків підприємства і виконуваних операцій, відомості про рівень доходів підприємства, відомості про боргові зобов’язання підприємства, відомості про стан кредиту підприємства (пасиви, активи)

Ринок Відомості про впровадження підприємством оригінальних методів вивчення ринку; відомості про результати вивчення ринку, які вміщують в собі оцінку стану і перспектив розвитку ринкової кон’юнктури; відомості про ринкову стратегію підприємства; відомості про впровадження підприємством оригінальних методів здійснення продажу; відомості про ефективність комерційної діяльності підприємства

Партнери       Систематизовані відомості про внутрішніх та закордонних замовників, підрядників, постачальників, клієнтів, споживачів, покупців, компаньйонів, спонсорів, посередників та інших партнерів ділових стосунків підприємства, а також про його конкурентів, які не значаться у відкритих джерелах (довідниках, каталогах тощо)

 

Продовження таблиці 3.9

1          2

Переговори   Відомості про підготовку та результати проведення переговорів з діловими партнерами підприємства

Контракти     Відомості, умови конфіденційності яких встановлено в договорах, контрактах, угодах та інших зобов’язаннях підприємства

Ціни   Відомості про ведення розрахунку, структуру, рівень цін на продукцію і розміри знижок

Торги, аукціони        Відомості про підготовку до торгів або аукціону та їх результати

Наука і техніка         Відомості про цілі, завдання, програми перспективних наукових досліджень, точні значення конструкційних характеристик створюваних виробів і оптимальних параметрів технологічних процесів, які знаходяться у розробці (розміри, обсяги, конфігурація, відсотковий вміст компонентів, температура, тиск, час і т. п.), аналітичні і графічні залежності, які відображають знайдені закономірності і взаємозв’язки;

дані про умови експериментів та про обладнання, на якому вони проводилися; відомості про матеріали, з яких виготовлені окремі деталі;

відомості про особливості конструкторсько-технологічного, художньо-технічного рішення виробу, які дають позитивний економічний ефект;

відомості про методи захисту від підробки товарних знаків;

відомості про стан комп’ютерного і програмного забезпечення

Технологія     Відомості про особливості технологій, які використовуються та розробляються, а також про специфіку їх використання

Безпека          Відомості про порядок і стан організації захисту комерційної таємниці, відомості про порядок і стан організації охорони, пропускного режиму, системи сигналізації;

відомості, які складають комерційну таємницю підприємств-партнерів.

 

Відомості, що не є комерційною таємницею:

- установчі документи, документи, які дозволяють займатися підприємницькою або господарською діяльністю та її окремими видами;

- інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

- дані, необхідні для перевірки нарахування і уплати податків та інших обов’язкових платежів;

- відомості про чисельність і склад працюючих, їх заробітню платню в цілому, за професіями і посадами також. Інформація про наявність вільних робочих місць;

- документи про сплату податків і обов’язкових платежів;

- інформація про забруднення навколишнього середовища, порушення безпечних умов праці, реалізацію продукції, яка може ушкодити здоров’я, а також про інші порушення законодавства України і розміри нанесених при цьому збитків;

- документи про платоспроможність;

- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

- відомості, які мають бути оголошені згідно чинного законодавства [111].

З огляду на деталізацію сутності комерційної таємниці промислового підприємства, можна з упевненістю говорити, що вона безпосередньо формує потенціал його інноваційного розвитку (це подано нами на рис. 3.11), що додатково свідчить про необхідність її ефективної охорони.

Як видно з рис. 3.11, кожний з елементів комерційної таємниці є представлений у тій чи іншій складовій потенціалу інноваційного розвитку промислового підприємства.

 

Таким чином, комерційна таємниця — інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить. У зв'язку з цим вона має комерційну цінність та є предметом заходів щодо збереження її секретності. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. З огляду на існуючу класифікацію об’єктів інтелектуальної власності, комерційна таємниця відноситься до нетрадиційних об’єктів такої власності. Як нами було проаналізовано, потребує удосконалення процедура правової охорони комерційної таємниці та доцільним є впровадження окремого охоронного документу, у якому було б зазначено чітку її „формулу” та окреслено її конкретні обриси. Було також доведено, що кожний з елементів комерційної таємниці є представлений у тій чи іншій складовій потенціалу інноваційного розвитку промислового підприємства, який є запорукою успішності його на ринку в сучасних умовах жорсткої конкуренції.