6.3 Застосування корпоративної соціальної відповідальності у сучасному веденні бізнесу

 

 

В умовах світової глобалізації й перенасиченості ринку конкуренція загострюється і для утримання місця на ринку збуту все більше виробників у всьому світі змушені шукати й знаходити рішення, які б забезпечували їм довгострокове лояльне ставлення з боку клієнтів, співробітників, інших зацікавлених сторін суспільства. Це і є основним двигуном масового переформатування бізнесу на соціально спрямований.

Соціальна спрямованість бізнесу - це сполучення соціально відповідальних підходів до ведення бізнесу (базис) і спеціальної діяльності компанії з вирішення соціальних проблем у суспільстві (надбудова). Остання може включати: сприяння просуванню соціальних ініціатив, благодійний маркетинг, корпоративний соціальний маркетинг, корпоративну філантропію, волонтерську діяльність на користь суспільства, -  те, що надає компанії додаткові цінності, але не є її основною діяльністю.

Термін корпоративна соціальна відповідальність (далі КСВ) став вживатися у 1970-х роках, у міжнародній практиці він використовується для визначення добровільних зобов’язань, взятих на себе компанією щодо підвищення якості життя та роботи не тільки своїх співробітників, а також суспільства і навколишнього середовища.

Згідно з визначенням Європейського Альянсу корпоративної соціальної відповідальності, який започатковано у 2006 році [290] КСВ – це концепція залучення соціальних та екологічних напрямків у діяльність бізнесу на засадах добровільності та взаємодії між усіма зацікавленими сторонами (групами впливу).

Міжнародна організація праці у своїй резолюції про сприяння життєспроможним підприємствам (прийнята у Женеві, у червні 2007р.) [291] зазначає, що КСВ – це добровільна ініціатива ділових кіл, яка стосується діяльності, що перевищує просту вимогу дотримання букви закону. КСВ не може підмінити собою правове регулювання, забезпечення дотримання законів та ведення колективних переговорів.      Позиція російського бізнесу, репрезентована Асоціацією менеджерів [292], містить у собі тлумачення корпоративної соціальної відповідальності як філософію поведінки та концепцію, що вибудовується діловою спільнотою, компаніями та окремими представниками бізнесу відповідно до своєї діяльності.

Отже, узагальнене трактування цього поняття включає:

корпоративну етику;

корпоративну соціальну політику стосовно суспільства;

корпоративну політику у сфері охорони навколишнього середовища;

принципи і підходи до корпоративного управління та корпоративної

поведінки;

питання дотримання прав людини (включаючи рівні можливості для жінок і чоловіків, осіб, які мають особливі соціальні потреби, для різних вікових груп) у відносинах з постачальниками, споживачами, персоналом.

У розмаїтті тем КСВ існують такі провідні напрямки у зовнішній та внутрішній діяльності. Так, у трактуванні Європейської Комісії (поданої у Комюніке Європейської Комісії з КСВ 2002 р.) до зовнішньої (тобто спрямованої поза межами компанії) КСВ належить:

співпраця з місцевими громадами;

взаємини з бізнес партнерами, постачальниками і споживачами (так званими групами впливу);

дотримання прав людини в бізнес діяльності;

глобальні екологічні проблеми.

Внутрішній вимір КСВ охоплює такі сфери організації бізнесу:

управління людськими ресурсами;

охорона здоров’я та безпека праці;

адаптація до змін;

управління впливами на довкілля та використання природних ресурсів.

В ЄС питання щодо впровадження принципів КСВ вже давно набуло міждержавного значення. Його правову основу нині складають Декларація прав людини (1948р.), Пакт ООН про економічні, соціальні та культурні права (1966р.), 185 Конвенцій та понад 200 Рекомендацій МОП, Європейська соціальна хартія (1966р.), конституції та інші законодавчі акти країн.[293-295]

Визначальною ініціативою сучасного громадянського суспільства є Глобальний договір ООН, започаткований у 2000 році, у якому проголошено основні принципи соціально відповідальної поведінки підприємництва 

Саме під цим кутом є сенс аналізувати потенційний зиск, який може мати компанія від імплементації КСВ у свою бізнес практику. Він, зокрема, полягає у такому:

Поліпшення управління завдяки запобіганню ризикам різного ґатунку.

Покращення репутаційного менеджменту.

Збільшення обсягу продажу та частки ринку.

Розширення можливостей для залучення, утримання, мотивування співробітників компанії.

Оптимізація операційних процесів та зменшення виробничих витрат.

Покращення доступу до капіталів та лояльність інвесторів.

Налагодження та побудова дієвих відносин з іншими компаніями, урядовими структурами та неурядовими організаціями.

Поліпшення фінансових та економічних показників діяльності.[293]

Зараз український бізнес збільшує масштаби своєї участі у вирішенні різних соціальних проблем. Крім того, український уряд докладає чимало зусиль до поліпшення бізнесового середовища через регуляторні ініціативи та розробку податкової реформи. Зрозуміло, що соціальна відповідальність бізнесу певним чином вивільняє поле для діяльності конкурентам, які не займають активної соціальної позиції, і прийняття деяких рішень потребує неабиякої сили волі й лідерства від керівництва компаній. Для визначення переваг соціально відповідального бізнесу можна скористатися матрицею доцільності, яка представлена на табл. 6.3. Ця матриця була складена компанією SustainAbility на основі аналізу компаній у країнах Центральної та Східної Європи [296].

Корпоративні добродійні та соціальні програми не спрямовані на отримання додаткового прибутку, проте їх реалізація приводить до виникнення не тільки соціального ефекту, але бізнес-ефекту. З-поміж сфер діяльності компанії, в яких найбільш імовірне отримання бізнес-ефекту, виокремлюють фінанси, маркетинг, управління персоналом, ризиками. Найчастіше бізнес-ефект характеризується створенням стабільного бізнес-середовища, зниженням операційних меж, зміцненням довіри, створенням позитивного іміджу, збільшенням капіталізації, зростанням фінансових показників і продаж, підвищенням ефективності комплексу маркетингу і підвищенням продуктивності праці, розвитком інновацій, що сприяють розширенню ринку, і іншими отриманими вигодами.

Таблиця 6.3 - Матриця доцільності впровадження КСВ

Фактори успіху бізнесу                   Фактори сталого розвитку

                        Корпоративне управління та активність  Екологічні фактори  Соціально-економічний

розвиток

                        Корпоративне управління  Активність групвпливу      Покращення екологічних процесів            Екологічні продукти та послуги    Економічний розвиток місцевості Розвиток громади    Управління людськими ресурсами

            Зростання дозодів, доступ до ринку         1          2          3          4          5          6          7

            Скорочення витрат та продуктивність     8          9          10        11        12        13        14

            Доступ до капіталу  15        16        17        18        19        20        21

            Управління ризиком            22        23        24        25        26        27        28

            Людський капітал    29        30        31        32        33        34        35

            Репутація компанії   36        37        38        39        40        41        42

 Деякі свідчення умов доцільності КСВ

 Наявні докази умов доцільності КСВ

  Немає доказів умов доцільності КСВ

        

Світовий досвід свідчить, що системний підхід до задоволення зацікавлених сторін та зниження ризиків порушення їхніх прав та інтересів переважно пов'язаний із застосуванням у компаніях досконалих систем управління.

Корпоративні добродійні та соціальні програми не спрямовані на отримання додаткового прибутку, проте їх реалізація приводить до виникнення не тільки соціального ефекту, але бізнес-ефекту. З-поміж сфер діяльності компанії, в яких найбільш імовірне отримання бізнес-ефекту, виокремлюють фінанси, маркетинг, управління персоналом, ризиками. Найчастіше бізнес-ефект характеризується створенням стабільного бізнес-середовища, зниженням операційних меж, зміцненням довіри, створенням позитивного іміджу, збільшенням капіталізації, зростанням фінансових показників і продаж, підвищенням ефективності комплексу маркетингу і підвищенням продуктивності праці, розвитком інновацій, що сприяють розширенню ринку, і іншими отриманими вигодами.

Стратегія з корпоративної соціальної відповідальності є корпоративним документом, в якому визначаються цінності та стандарти, згідно з яким здійснюється операційна діяльність компанії, акціонерного товариства, підприємства, установи. Успіх компанії у цій царині залежить від її професійності, якості стосунків із відповідними групами зацікавлених осіб. Тобто, заявляючи про свої цінності та відповідним чином реалізуючи свій бізнес, компанія звертається до найбільш важливих проблем КСВ.

Для того, щоб розробити саме стратегію з КСВ слід насамперед:

мати сталу підтримку вищого менеджменту та власників, провідних працівників компанії;

здійснити аналіз відповідної діяльності аналогічних компаній;

підготувати матрицю програм, що пропонуються;

розробити варіанти можливих заходів/ партнерів/ресурсів;

виробити, сформулювати, обгрунтувати ключові сфери у внутрішній та зовнішній КСВ, які збігаються з бізнес стратегією конкретної компанії.

Важливо наголосити, що КСВ не тотожна благодійності (філантропії), навіть як подекуди спостерігається у її американських визначеннях виходить за рамки КСВ політики бізнесу, а у європейських – є частиною однієї з форм зовнішньої КСВ. Реалізація КСВ передбачає впровадження довготривалої програми дій, націлених на одне з важливих для будь-якої організації завдань – підвищення її привабливості для інвесторів, органів влади та працівників.

У 1990 році задля визначення кращих компаній  було створено Модель досконалості Європейським фондом управління якістю EFQM (рис. 6.4), що містить, зокрема результати, стосовно споживачів, персоналу та суспільства.

На основі аналізу підходів щодо оцінки впливу КСВ заходів, можна зробити висновок, що всі КСВ заходи спрямовані на створення цінності як реалізації цих заходів, так і самої організації в цілому. Проаналізувавши різні підходи до оцінки ефективності впровадження заходів корпоративної соціальної відповідальності, розроблено узагальнюючу систему оцінки ефективності та рівня впровадження КСВ на підприємстві. Її можуть використовувати організації різних галузей промисловості,різного масштабу та напрямів діяльності.

 

 

 

Методики підрахунку показників ефективності впровадження КСВ на підприємстві розроблені на основі оцінки потоку створення цінності.

Комплексним показником рівня соціальної відповідальності та корпоративної культури компанії є Індикатор Соціальної Цінності (SVІ – Social Value Indicator). Він розраховується за такими напрямками соціальної взаємодії компанії :

-   «Працівники» - передбачає визначення, рівня мотивації та оплати праці, ефективності використання робочого часу, рівня кваліфікації працівників, ступеня задоволення персоналом умовами праці тощо;

-   «Споживачі» - передбачає оцінювання сприйняття споживачами і відповідності їхнім очікуванням якості та безпеки продукції, ступеня втрат від браку, відповідності властивостей продукції стандартам якості;

-   «Екологія / Суспільство» - передбачає розрахунок показників, що характеризують участь компанії в соціальних програмах, інвестуванні заходів щодо захисту навколишнього середовища, сприяння розвитку регіонів їх присутності тощо.

Індивідуальні показники мають різні одиниці виміру, які неможливо порівнювати між собою. Тому необхідно робити висновок по кожному індивідуальному показнику окремо, відповідно до умов його значення, а потім на основі цього виводити загальну оцінку зведеного показника, роблячи узагальнюючий висновок про позитивну чи негативну тенденцію того чи іншого показника.

Розрахунок результуючого показника соціальної цінності – показника, що узагальнює значення зведених показників за напрямками «Працівники», «Споживачі», «Екологія/Суспільство» і дозволяє зробити висновок про ступінь досягнення соціальної відповідальності компанії [297].

Особливістю цього процесу є те, що індивідуальні показники різних компаній не можна порівнювати між собою. Адже, як бачимо, значення показника залежить від індивідуальних характеристик діяльності підприємства. Тому порівнювати можна лише показники в динаміці (наприклад на початок та кінець року), а також між компаніями, які схожі за сферою діяльності, масштабами, та іншими відповідними характеристиками.

Останній етап методики визначення Індикатора Соціальної Цінності передбачає розрахунок результуючого показника соціальної цінності, тобто безпосередньо Індикатор Соціальної Цінності. Даний індикатор відображає загальну оцінку ефективності соціальної взаємодії компанії за всіма напрямками соціальної відповідальності, які підлягали економічному оцінюванню.

Аналізуються всі три напрямки соціальної взаємодії та робляться загальні висновки щодо впровадження, зміни чи адаптуванню стратегії корпоративної соціальної відповідальності підприємства.

Здійснення корпоративних соціальних програм повинне починатися з планування і розробки корпоративної соціальної відповідальності, на етапі якого визначаються цілі і завдання КСВ, вибирається цільова аудиторія, аналізується досвід реалізації аналогічних програм визначаються партнери в проведенні КСВ-заходів, оцінюються фінансові ресурси, необхідні для реалізації програми.

Впровадження корпоративної соціальної відповідальності повинне супроводжуватися організаційно - адміністративними перетвореннями, а після закінчення - формуванням підсумкової звітності.

Конкретні заходи за підсумками їх проведення мають бути піддані внутрішньому контролю, якісному аналізу, що дозволить внести відповідні корективи в подальшу соціальну діяльність компанії.

Крім того практика корпоративних соціальних програм повинна піддаватися незалежній оцінці - соціальному аудиту - відповідно до міжнародних стандартів і критеріїв.

Говорячи про заходи щодо впровадження програм КСВ на підприємствах України та підвищенню обізнаності всіх груп стейкхолдерів підприємств, варто зазначити, що вони повинні підтримуватися з боку держави, якій необхідно різносторонньо підходити до цього питання,  створюючи нормативні документи для контролю за виконання заходів КСВ та стимулювання українських підприємств до активного впровадження стратегій КСВ.