ВИСНОВКИ

 

 

Входження на рівних правах у співтовариство цивілізованих країн світу можливе лише за умов рівності економічного розвитку та стандартів якості життя. А досягти цього, як переконливо показує світовий досвід, можна лише шляхом інноваційного розвитку, спираючись на інтелект, комерціалізацію новітні  досягнень у галузі науки і техніки, інформаційні технології.

Задекларований в Україні перехід вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку здійснюється вкрай важко, інноваційні фактори не відіграють помітної ролі в забезпеченні економічного розвитку. Цієї мети можна досягти лише шляхом безупинного пошуку і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу суб’єктів господарювання в мінливих умовах зовнішнього середовища, що пов’язано з постійним і неухильним впровадженням інновацій як на рівні підприємств так і на рівні регіону та держави.

Для цього потрібно задати загальні, такі, що, тривалий час не будуть змінюватися (тобто концептуальні), правила гри, однакові для всіх суб’єктів ринкової діяльності, і забезпечити їх неухильне виконання. При цьому окремі суб’єкти господарювання повинні мати певну свободу дій, звичайно, у межах існуючого законодавства. Дотримання окреслених умов при виборі траєкторії інноваційного розвитку різко збільшує  шанси на успіх. Розуміючи це, автори звіту у своїх розробках намагалися йти у руслі концепції стійкого соціально-економіко-етичного інноваційного розвитку.

Відтак, авторами розглянуто макроекономічні аспекти управління інноваційним розвитком економічних систем, зокрема міжнародний досвід переходу на інноваційний шлях розвитку. Окреслено новітню історію інноваційного розвитку, теоретичні основи подолання суперечностей інновацій, розглянуто основні чинники оцінки рівня інноваційності в економіці розвинутих країн.

Значної уваги приділено теоретико-методологічним основам переходу економічних систем на інноваційний шлях розвитку. З цих позицій висвітлено основні засади переходу вітчизняних підприємств на інноваційний шлях розвитку, запропоновано трендвотчінг як інструмент визначення стратегічних напрямків інноваційного розвитку, а також визначено місце споживчого капіталу в інноваційному розвитку підприємства.

У звіті також висвітлено організаційно-економічні засади забезпечення інноваційного розвитку, в тому числі визначено роль та місце інформаційного забезпечення в розробленні, прийнятті та реалізації маркетингових інноваційних рішень,  досліджено вплив технологічних інновацій на ринок технологій і розвиток підприємства, наведено методичні основи організації виконання робіт на етапах інноваційного циклу, запропоновано маркетингова оцінка ринкових перспектив інноваційної продукції.

Окремої уваги заслуговують авторські розробки маркетингових механізмів забезпечення інноваційного розвитку економічних систем, зокрема істотно удосконалено маркетингові інструменти антикризового управління підприємством у руслі концепції інноваційного розвитку, запропоновано механізм стратегічного планування маркетингових комунікацій інноваційної продукції вітчизняних підприємств, визначено місце брендингу в сучасних маркетингових концепціях,  та запропоновано застосування корпоративної соціальної відповідальності у сучасному веденні бізнесу.

Окрім того досліджено регіональний досвід забезпечення інноваційного розвитку. Визначено роль і місце інтелектуального капіталу та корпоративної культури в інформаційному суспільстві на рівні регіону; запропоновано підхід до оцінки маркетингової привабливості регіону; визначено основні проблеми міського господарства що перешкоджають переходу на інноваційний шлях розвитку.

Відтак, викладені у звіті результати досліджень у сукупності формують механізми забезпечення інноваційного розвитку економічних систем на міждержавному, національному, регіональному рівнях, а також на рівні окремих підприємств і установ.