ВСТУП

 

 

Аналіз світових тенденцій економічного розвитку і чинників, що його спричиняють, переконливо доводить, що на чільне місце вийшли інновації, і їх роль неухильно зростає. Цим обумовлений інтерес науковців і практиків до проблематики інноваційного розвитку, обґрунтування вибору його найбільш раціональних шляхів, управління інноваційними процесами переходу економіки на інноваційний розвиток.  Інноваційний шлях розвитку для України, як і для будь-якої цивілізованої країни, не має альтернатив, оскільки зволікання з переходом до нього загрожує системним відривом від передових економічно розвинених країн через несумісність технологій, системи управління, стандартів якості життя тощо, подолати який буде практично неможливо.

Перехід вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку тісно пов'язаний з проблемами пошуку та аналізу наявних можливостей з метою вибору оптимальних шляхів їх реалізації на основі творчого використання новітніх наукових досліджень, вітчизняного та зарубіжного досвіду. Окрім того пошук  можливостей для переходу до інноваційного розвитку ускладнюється рядом проблем, серед яких варто відзначити: неоднозначність, неопрацьованість підходів до оцінки наявного інноваційного потенціалу суб’єктів господарювання; відсутність дієвих інструментів вибору найбільш ефективних з погляду зовнішніх і внутрішніх умов напрямків інноваційного розвитку; труднощі у залученні необхідних обсягів ресурсів для забезпечення інноваційної діяльності підприємств; недостатня увага до проблем розвитку і неефективного використання інтелектуального потенціалу взагалі; безсистемність і слабка дієвість комплексу заходів з просування інноваційних розробок на ринок, та ін. Перелік проблем можна продовжувати. Їх вирішення потребує значних зусиль науковців і фахівців-практиків, оскільки ігнорування існуючих проблем практично позбавить Україну перспективи входження на рівних правах у співробітництво цивілізованих країн.

Економічно розвиненими країнами світу, накопичено значний досвід в питаннях орієнтації економіки на інноваційний шлях розвитку. Проте пряме його перенесення, без відповідної адаптації, на в практику вітчизняного господарювання лише дискредитує саму ідею інноваційного прискорення.

З цих позицій важко переоцінити роль інновацій, спрямованих на вирішення окресленого кола проблем. Саме на це й зорієнтовані дослідження колективу кафедри маркетингу Сумського державного університету, результати яких наведено у даному звіті. Викладені результати досліджень колективу авторів у сукупності спрямовані на вдосконалення теоретико-методологічних основ формування механізмів забезпечення інноваційного розвитку економічних систем. Значна частина теоретичних розробок доведена до рівня методик і рекомендацій, застосування яких проілюстроване фактичними матеріалами практичної діяльності вітчизняних підприємств і установ. Не претендуючи на вичерпність аналізу і однозначність отриманих результатів, авторам вдалося підійти до вирішення низки проблем формування механізмів забезпечення інноваційного розвитку економічних систем.