1.3 Основні чинники оцінки рівня інноваційності в економіці розвинутих країн

 

 

Існує така напівжартівлива фраза: “Які нові відкриття чи винаходи не роблять вчені – виходить зброя”, а тільки напівжартівливе. Насправді в усі віки країни, які мали змогу виробляти і користуватися своєю зброєю і науку мали розвиненішу, і в економічному плані були потужнішими, що знайшло відображення у висловленні, яке бере початок ще в стародавньому світі: “Народ, який не хоче годувати свою армію, – годуватиме чужу”. Відображаючи наведені твердження до сьогодення, можна сказати, що до останнього відносно мирного 65-річчя військова техніка була найінноваційнішим напрямком розвитку суспільства, що ілюструється такими прикладами.

Наведене підтверджує, що реалізовані у військовій техніці наукові, технічні, економічні, термінологічні новації, в подальшому успішно запроваджуються і в інші галузі науки, економіки, суспільства: будівництво пізнього середньовіччя одержало інноваційний поштовх в наслідок досвіду побудування укріплених фортець міст; ядерну енергію в енергетиці почали застосовувати після вже згаданого ядерного бомбардування наприкінці другої світової війни, в ігрові види спорту перейшли суто військові терміни: атака, контратака, оборона, нападати, захищатись, реванш, розстріляти воротаря тощо.

Статистичні дані підтверджують, що реальна інноваційність провідних галузей промисловості України протягом останніх 20-ти років зменшилася на порядок [4]. Чи є цей факт, можливо й непрямим, але все ж таки результатом зменшення проведених інновацій в розробці та виробництві сучасної військової техніки? В [5, с. 162] підтверджується, що так, хоч певна її частка й вироблювалася в колишньому СРСР за межами нашої країни, табл.  1.1.

 

Таблиця  1.1 - Оснащення збройних сил України основними видами військової техніки

Різновиди військової техніки         Роки, що розглядаються      В тому числі у військовому складі Збройних Сил

            1991    2001    2005    2010   

Танки 6050    3928    3058    близько

2 тис.  771

Бойові броньовані машини Понад

7 тис.  4670    4290    близько

3 тис.  1884

Артилерійські системи        Понад 6,3 тис.           3726    3427    близько

2 тис.  1364

Бойові літаки            1550    874      575      близько 300   208

Бойові вертольоти (гелікоптери, гвинтокрили) 

230     

240     

182      близько

150     

120

Бойові

кораблі           Були у складі Чорноморського флоту      

43       

15       

15       

15

Примітка. Таблицю вдосконалено автором, із-за певної конфіденційності інформації, дані за останній рік подані наближено

 

Після розгляду таблиці  1.1 виникає цілком слушне запитання: “Але економіка Німеччини, військова техніка якої за інноваційністю, номенклатурою, кількістю одиниць (обсягом виробленої) зброї була спільномірна з аналогічними показниками Радянського Союзу та внаслідок поразки на кінець 40-х років минулого століття мала набагато гірші показники, ніж Україна 2010 року за аналогічні 20 років відновилася, а зараз є економічно найрозвинішою європейською державою. Дійсно так, але тут були присутніми такі чинники: по-перше, політичне змагання між соціалістичним та капіталістичним світом, що перетворилося в економічне змагання між східною та західною Німеччиною з одного боку потужно інвестувалося США та країнами Західної Європи, з іншого – країнами соціалістичного табору (переважно СССР); по-друге, Німеччина максимально використала свій промисловий потенціал з виробничо-технічної продукції (більше 50% в загальному обсязі), що на сьогодні виразився в такій структурі експорту, табл.  1.2, хоч Європа після другої світової війни (Велика Британія, Франція, Італія, Бельгія), певно, дуже б хотіли мати Німеччину за сировинний додаток, зокрема, аграрно-скотарський.

 

Таблиця  1.2 - Загальні показники експорту товарів, вироблених в Німеччині

Місце в складі експорту      Найменування галузі виробництва           Відсоток від загального обсягу

1          Автомобілебудування         35

2          Загальне машинобудування           13

3          Текстильна промисловість  12

4          Виробництво меблів           8,2

5          Виробництво пива   7,8

6          Електротехнічні товари      7,2

7          Точна механіка         7,0

8          Хімічне виробництво          3,8

9          Одяг   3,5

10        М’ясні продукти       2,5

 

По Україні ж, якщо її умовно виокремити із загальної радянської економіки і розглядати як країну-експортера, видно, що ще двадцять років тому в загальному обсязі експортованої продукції мала близько третини технічно складних виробів, ще третину – продукти металургії, інше – сировина, товари легкої промисловості сільськогосподарські товари тощо. Різка зміна структури сьогоденних обсягів експорту завдячує ще різчому зменшенню інноваційності на підприємствам, що випускають виробничо-технічну та технічно складні товари широкого вжитку.

Чому за приклад взято саме Німеччину, в тому числі й тому, що ще в 1992 році за експерти всесвітньо відомого “Дойче Банку”, маючи певний досвід і враховуючи, що за площею, населенням, рівнем освіти до Німеччини Україна стоїть найближче з 12 економічних, соціальних, географічних та інших показників ставили Україну на загальне перше та передбачали її найбільше соціально-економічне зростання місце серед колишніх республік СРСР [7]. На жаль,  картина  сьогодення  аж  ніяк  не  відповідає  запропонованому  прогнозу, табл. 1.3.

 

Таблиця  1.3 - Сучасне прогнозоване та реальне внутрішнє місце країн із складу колишнього Радянського Союзу за узагальненими соціально-економічними показниками*

 

Назва країни

Рейтингова оцінка   Загальне місце

                        Прогнозоване

в 1992 році    Реальне

в 2010 році

Україна          83        1          7

Балтія 77        2          3

Росія   72        3          2

Грузія 61        4          11

Бєларусь        55        5          1

Казахстан      55        6          4

Молдова        49        7          10

Вірменія         47        8          9

Азербайджан 47        9          5

Узбекистан    32        10        8

Туркменістан            27        11        6

Киргизстан    24        12        12

Таджикистан 18        13        13

Примітка. Таблицю складено автором; на сьогодні невідомо чи аналізують експерти “Дойче Банку” стан економіки наведених країн

 

Тобто, якщо Німеччина не тільки зберегла, а й збільшила частку продукції оброблювальної промисловості в загальному обсязі виробництва, то в Україні вона скоротилася, наприклад, частка машинобудування зменшилася за роки ринкової трансформації з 30 до 13%, або у 2,3 рази [8]. Це призвело до порушення пропорцій розвитку між металургією та машинобудуванням: перша в цілому зберегла свої виробничі позиції, хоч і без необхідної технологічної модернізації, що негативно виявиться вже в найближчому часі, то друга занепала, скоротивши на сьогодні за наслідками економічної 2008–2010 років кризи, випуск продукції втричі. На сьогодні ступінь зношення основних фондів, що є виробничо-технічною продукцією, в цілому по Україні становить більше половини, а в промисловості – більше 60%. Середній вік фондів матеріального виробництва сягає 23 років, а потреби у їх реновації задовольняються лише на третину.

Таким чином, якщо економіка залишиться сировинною (за підсумками 2007, останнього передкризового року, її частка в обсязі реалізованої продукції добувної та переробної промисловості склала 69%, а інвестиційної лише 14%), то економічне зростання ніколи не перетвориться на економічний прогрес. А це значить, що за загального зростання світової економіки, економіка України, навіть маючи абсолютне зростання в порівнянні з економікою розвинених країн Європи, матиме регресивні відносні показники. Отже, лише з урахуванням суперечностей інноваційного середовища і використовуючи комплексні підходи їх впровадження на промислових підприємствах України, можна повернутися від орієнтації на сировині та низькотехнологічних товарах та послугах, “запропонованих нам СОТ” до орієнтації на середньо- і високотехнологічні види виробництва та авіаційно-космічну, суднобудівну, енергомашинобудівну, верстатобудівну, приладобудівну, військову галузі. Зокрема на сьогодні с Сумській області порушено питання перетворення авіаремонтного та вагоноремонтного підприємств у місті Конотоп у авіабудівний, що разом із компанією “Мотор-Січ” займатиметься виробництвом середніх гвинтокрилів для міністерств оборони та внутрішніх справ, й вагонобудівний, що спеціалізуватиметься на створенні пасажирських вагонів середнього класу.