З початком творчої діяльності Чехова А.П. оточують літературно-мистецькі кола Москви та Петербургу. Його знайомими стають музиканти, художники, актори, режисери, критики, літератори. Багато оповідань, фейлетонів, статей та листів Чехова 1980-х років присвячені театру і акторам. Іноді він писав театральні рецензії. Письменник високо цінував російську реалістичну школу. Був добре знайомий з великою трагічною актрисою М.М. Ярмоловою, товаришував з акторами -В.М. Давидовим, П.М. Свободіним, В.Ф. Комісаржевською та М.Г. Савіною. Серед московських театрів він віддавав перевагу Малому театру, серед петербурзьких - Александрінському. Майже в усіх роботах, присвячених театру, Чехов підкреслював важливість акторської культури та професіоналізму.

Уже в перших п'єсах “Іванов” і “Лєший” простежуються головні художні принципи чеховського театру. Драматург відмовився від традиційного на той час поділу героїв на позитивних і негативних, носіїв добра і зла. “Я … не вивів жодного злодія, жодного янгола”, - писав він. Головний конфлікт п'єси Чехов пов'язував з душевним станом героїв, їхніми почуттями та переживаннями. Особливий емоційний тон чеховських п'єс сучасники називали “настрієм”. Проте відчути і передати його на сцені виявилося досить складно. П'єса “Чайка”, з якою Чехов пов'язував великі надії, провалилася на сцені Петербурзького Александрінського театру в 1896 р. Заснований К.С. Станіславським та В.І. Неміровичем-Данченком новаторський Московський Художнiй театр реабiлiтував Чехова - драматурга i виявився найкращим iнтерпретатором його творiв. Антон Павлович бував на репетиціях, до нього за порадами зверталися режисери і актори. Вони створили на сцені цільний і гармонічний ансамбль, втіливши авторський задум.

Спектакль пройшов з великим успіхом, він виявився історичною подією в житті театру. Відтоді чайка, що летить, стала емблемою театру. “Художній театр, - писав Чехов режисеру Неміровичу-Данченку, - це найкращі сторінки тієї книги, яка буде коли-небудь написана про сучасний російський театр”.

Значний вплив Чехов мав на розвиток російської та світової літератури – прози та драми.

Про роль Чехова у мистецтві ХХ сторіччя писали визначні драматурги Європи і Америки: Дж.Б. Шоу, Дж.Б. Прістлі, С. Моем, Т. Уіл'ямс, Ю. О'Ніл та ін. У 1919 р. Б. Шоу надрукував п'єсу “Дім, де розбиваються серця”, яку нарік “фантазією в російській манері на англійські теми”. На сценах Великобританії широкий інтерес до творчості Чехова виник після Першої світової війни. Протягом ХХ ст. до нього зверталися багато видатних режисерів, наприклад, Л. Олів'є, П.Брук. У Франції найбільший інтерес до чеховської драматургії проявився у 60-70 роки. У “чеховське десятиріччя” до його творчого доробку звертаються Ж.Л. Барро, Саша Пітоєв, Дж. Стреллєр, Г. Моне, Ж Віллар. У Німеччині та країнах Північної Європи п'єси російського драматурга не сходять зі сцени після Другої світової війни: П.Штайм (Німеччина), Ральф Лангбакка (Фінляндія) та ін. Починаючи з 50-х років, чеховські п'єси ставлять в театрах Китаю, Японії, Кореї. Чехов А.П.  – один з найбільш визначних і впливових європейських драматургів у США.

Багато творів Чехова інсценувалися для кіно та телебачення, а також були поставлені в музичному театрі. До його літературної спадщини зверталися такі відомі композитори, як С. Рахманінов, О. Спендіаров, Д. Шостакович, Р. Щедрін, В. Гаврілін, Є. Дога та ін.

Чеховська драматургія не терпить статичності. Вона живе в інтерпретації, кожен новий театр і новий режисер відкривають у ній нові "файли". Сьогоднішній театр переживає справжній чеховський бум. Ні, напевно, немає такої театральної сцени, де не були б поставлені "Три сестри", "Чайка", "Вишневий сад", "Дядя Ваня". Чехов абсолютно органічний свідомості людини початку XXI століття.

Незліченні театральні і кіношні трактування, чеховські фестивалі, болісні пошуки образів - такий новий Чехов сьогодні. Не менш новий і не менш складний, ніж за життя. Він усе терпить: будь-які підмостки, будь-яких акторів і режисерів - все, окрім поганого смаку.

 

 

 

 

 

 

1.     792   Р93

         Рыбакова, Ю.   Комисаржевская / Ю.Рыбакова. – Л.: Искусство, 1971. – 190 с.

            Кільк. прим.:  1  (Схов. – 1)

2.     792   Р93

         Рыжова, В.Ф.   Рождается спектакль...: Метод. пособие / В.Ф.Рыжова. – М.: Искусство, 1981. – 127 с. – (Самодеят. театр. Репертуар и методика).

            Кільк. прим.:  1  (Схов. – 1)

3.     792   С76

         Станиславский, К.С.   Моя жизнь в искусстве / К.С.Станиславский. – М.: Искусство, 1980. – 430 с.

            Кільк. прим.:  1  (Схов. – 1)

4.     792С   Х15

         Хайченко, Г.А.   Советский театр: Пути развития / Г.А.Хайченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Знание, 1982. – С. 98-100,129, 165, 210. – (Нар. ун-т. Фак. литературы и искусства).

            Кільк. прим.:  1  (Схов. – 1)

5.     792С   Х15

         Хайченко, Г.А.   Страницы истории советского театра / Г.А.Хайченко. – 2-е изд., доп и перераб. – М. : Искусство, 1983. – 272 с.

            Кільк. прим.:  1  (Схов. – 1)

6.     792С   Ш29

         Шатрова, Е.М.   Жизнь моя - театр / Е.М.Шатрова. – М.: Искусство, 1975. – 391 с.

            Кільк. прим.:  1  (Схов. – 1)

7.     792   Ш34

         Шверубович, В.В.   О старом Художественном театре / В.В.Шверубович. – М.: Искусство, 1990. – 670 с. – (Театральные мемуары).

            Кільк. прим.:  1  (Схов. – 1)

 

8.   Алексеев, К.   А.П. Чехову [письмо] / К.Алексеев // Собрание сочинений: В 8-ми т. Т. 7: Письма 1886-1917 / К.С.Станиславский. – М.: Искусство, 1960. –  С. 154-155, 200-202, 204-205, 223-225, 232-233, 238-239, 242, 245-246, 249, 251, 252-253, 254-255, 256, 260-261, 264-276, 282, 288, 291-292.

9.    Алексеев, К.   Из письма к А.П. Чехову / К.Алексеев // Собрание сочинений: В 8-ми т. Т. 7: Письма 1886-1917 / К.С.Станиславский. – М.: Искусство, 1960. – С. 233-234.

10.   Алексеев, К. А.П. Чехову: телеграмма / К.Алексеев, В.И.Немирович-Данченко // Собрание сочинений : В 8-ми т. Т. 7 : Письма 1886-1917 / К.С.Станиславский. — М.: Искусство, 1960. —  С. 166.

11.  "Вишневый сад" // Собрание сочинений: В 8-ми т. Т. 1 : Моя жизнь в искусстве / К.С.Станиславский. – М.: Искусство, 1954. – С. 266-277.

12.  Конец века: два великих события знаменуют собой конец ХIX столетия – рождение драматургии А.П.Чехова и создание Художественного театра // Русский театр XIX века / В.Ф.Федорова. – М.: Знание, 1983. – С. 151-158. – (Нар. ун-т. Фак. литературы и искусства).

13.   Линия интуиции и чувства "Чайка" // Собрание сочинений: В 8-ми т. Т. 1: Моя жизнь в искусстве / К.С.Станиславский. – М.: Искусство, 1954. – С. 220-227.

14.    Перед открытием Московского художественного театра // Собрание сочинений: В 8-ми т. Т. 1: Моя жизнь в искусстве / К.С.Станиславский. – М.: Искусство, 1954. – С. 186-201.

15.   Приезд Чехова.- "Дядя Ваня" // Собрание сочинений: В 8-ми т. Т. 1: Моя жизнь в искусстве / К.С.Станиславский. – М.: Искусство, 1954. – С. 227-231.

16.   Степанова, Т.Л.   Листая страницы альбома... : (Блок, Чехов, Репин в альбоме А.С. Вознесенского) / Т.Л.Степанова // Встречи с прошлым. – М.: Сов. Россия, 1972. – С. 143-152.

17.  Холмянская, О.А.   Художественный театр выбирает репертуар / О.А.Холмянская // Встречи с прошлым. – М.: Сов. Россия, 1972. – С. 92-98.

18. Чайка на занавесе: роль Чехова в истории Московского Художественного и всего русского театра // Неповторимые мгновенья / М.Царев. – М.: Молодая гвардия, 1975. – С. 76-86.