1.2. Сутність та основні риси економіки знань

 

 

В економічній теорії категорія «економіка знань» має багато значень. Насамперед вона містить у собі елементи, що належать до одного із секторів народного господарства, у якому відбуваєються виробництво, обробка знань і керування ними. Таким цей термін зародився в часи досліджень, що проводилися трьома випускниками Віденського університету, які заклали основи вивчення економіки знань, – Йозефа Шумпетера, Фрідріха Хайєка й Фріца Махлупа [3].

Засновником економіки знань як дисципліни вважається Ф. Махлуп, автор книги «Виробництво й поширення знань у США», що вийшла в 1962 р. (адаптована російською в 1966 р.) [3]. Однак із збільшенням «сектора знань» в умовах найбільшого економічного зростання, що досягається за рахунок наукових досліджень і інновацій, із зростанням освіченості населення, термін «економіка знань» набув другого значення, що стало згодом більш вживаним.

Під «економікою знань», або «економікою, заснованою на знаннях», стали розуміти такий тип економіки, у якому знання відіграють вирішальну роль. У такому значенні термін був популяризований, а не винайдений Пітером Друкером - ще одним американським ученим австрійського походження. Використання знань для виробництва економічних благ стало темою дванадцятої глави його книги The Age of Discontinuity (1968) [30].

У галузі макроекономіки, на стику політики й економічної науки, термін «економіка знань» застосовується в загальносвітовому масштабі для позначення суспільства майбутнього, до якого сьогодні прямує цивілізація розвинених країн. Дебора Амідон у роботі «Глобальний Імпульс Стратегії Знань» із цього приводу пише: «Сьогодні проводяться сотні конференцій, присвячених аспектам економіки, заснованої на знаннях, у всіх куточках Земної кулі. Те, що почалося в 1987 році як ініціатива, спрямована на використання інтелектуального капіталу нації, перетворилося в глобальний порядок денний міжнародного співробітництва. Технологія керування знаннями є універсальною й може застосовуватися в малих, середніх і великих підприємствах».

В умовах глобалізації, удосконалювання систем зв'язку й способів генерації нових технологій все частіше виникає потреба в перегляді старих методів управління й організації. У виробництві значно зростає значення таких інтелектуальних продуктів, як «ноу-хау», знання компанії.

Нові методи управління, які пропонуються теоретиками, і тестуються практиками, тісно пов'язані з поняттям «економіка знань». Вони називаються методами «управління знаннями», а також інструментами нової «економіки знань». Сьогодні у літературі й Інтернеті можна зустріти безліч праць з управління знаннями й іншими аспектами поводження керівника в новій економіці. Серед них роботи таких авторів, як Роберт Бакмен, Білл Гейтс, Бернд Шміт, Лаура Браун, Джеймс Брайен Куінн, Лендрі Чарлі, Ричард Флорида й багатьох, багатьох інших. Наприклад, ось цитата з 3-4-ї глав книги Роберта Бакмена (Robert H.Buckman «Building a Knowledge-Driven Organization». - McGraw-Hill, 2004): «Настала епоха компаній, орієнтованих на знання ( knowledge-driven). І в цій ситуації попереду виявляється той, хто зумів сконцентрувати в рамках своєї організації неформалізований інтелектуальний досвід і зрозумів, як передавати його від одного співробітника іншому».

Із проблем управління знаннями й економіки знань можна знайти безліч статей на таких інформаційних ресурсах російськомовного Інтернету: «Креативная экономика» (www.creativeconomy.ru), «Портал iTeam» (www.iteam.ru), «Сообщество менеджеров E-xecutive» (www.e-xecutive.ru), «Корпоративный менеджмент» (www.cfin.ru). Наприклад, цитата зі статті Тихомирової Е.В., Бовт В.В. «Технології для економіки знань»: «Економіка знань має на увазі, що країна й компанія (якщо дивитися більш локально) уміє працювати зі своїми знаннями, а точніше управляти ними. Під управлінням знаннями ми будемо розуміти вміння збирати, структурувати, зберігати, розвивати (у тому числі в заданому напрямку) і продавати знання».

Варто зазначити, що британська організація "The Work Foundation" розпочала у квітні 2006 року програму з вивчення терміна «knowledge economy» («економіка знань»), розраховану на 3 роки, ціною 1,5 мільйонів фунтів стерлінгів. Мета проекту - визначити суть терміна, зробити практичні висновки, які дозволили б зробити більш ефективною економіку як країн, так і окремо взятих підприємств [87].

З викладеного випливає, що сьогодні не існує чітко визнаного всіма визначення економіки знань. Тому необхідно уважно стежити за контекстом, у якому вживається цей термін.

У терміна «економіка знань» існують і альтернативи. У соціології частіше використовується термін «інформаційне суспільство», що відображає співтовариство людей, що живуть в економіці знань. «Економіка інформаційних технологій» - це теж спосіб визначення сучасної економіки. А в рамках перспективної економіки й відносин сучасності-майбутнього як альтернативу терміну «економіка знань» можна зустріти поняття «креативної економіки», що у такому розумінні розглядається, наприклад, у працях професора О.М. Мельникова й деяких інших російських учених.