ГЛОСАРІЙ

 

Автор – фізична особа, творчою працею якої створено твір.

 

Авторське право – розділ цивільного права, що регулює правовідносини, які виникають у зв'язку зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.

 

Авторські правомочності. Творці творів володіють авторським правом, що складається з окремих авторських правомочностей. У сукупності авторські правомочності становлять суб’єктивне авторське право щодо твору. Авторське право може передаватися його власникам іншій фізичній або юридичній особі, яка, таким чином, стає правонаступником. При цьому власник авторського права залишається таким, але надає правомочність іншій особі користуватися всіма або частиною його прав з можливими певними обмеженнями.

 

Апеляційна плата – колегіальний орган Установи для розгляду скарг, спорів на рішення Установи про видачу охоронних документів прав на об’єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції.

 

Аналог – об’єкт, близький за технічною суттю, призначенням або функціями до заявленого об’єкта  винаходу і відомий з існуючого рівня техніки. При виборі аналогів необхідно керуватися подібністю сукупності його ознак до сукупності ознак винаходу. Найбільш близький аналог називається "прототипом".

 

Асоціативний знак – це товарний знак, що є тотожним (аналогічним) або схожим зі знаками, вже зареєстрованими тією самою особою щодо однорідних товарів і(або) послуг. Наслідком реєстрації асоціативного знака є неможливість передачі права на такий знак іншим особам через ймовірність їх змішування на підставі схожості.

 

Аудіовізуальний твір – твір, що зафіксований на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, що відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

 

База даних (компіляція даних) -  сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі – електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів комп’ютера) чи інших засобів.

 

Бібліографічний опис патентного документа – це сукупність бібліографічних даних про патентний документ, наведених згідно із правилами, встановленими відповідними нормативно-технічними документами, необхідними і достатніми для загальної характеристики, ідентифікації та пошуку документа.

 

Види творів – самостійні та несамостійні. У самостійних творах форма оригінальна. Несамостійні твори бувають двох видів: похідні (переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, огляди, інсценізації, аранжування та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва) і збірники (енциклопедії, антології, бази даних та інші складені твори, які за добором і розташуванням матеріалів є результатом творчої праці). Похідні  твори охороняються авторським правом незалежно від того, чи є об’єктами авторського права твори, на яких вони засновані або які вони включають.

 

Визнання авторських і суміжних прав – один із способів цивільно-правового захисту авторських прав, що виникає тоді, коли наявність в особи авторського або суміжного права викликає сумнів, заперечується або є реальна загроза таких дій. Визнання права як засобу його захисту за своєю суттю може бути реалізовано лише в юрисдикційному порядку, а не шляхом вчинення позивачем певних самостійних односторонніх дій. Здебільшого вимога про визнання авторського або суміжного права є необхідною передумовою застосування інших передбачених законом способів захисту.

 

Виключні права – права, що надають тим, хто їх має, можливість здійснювати певні, визначені законом дії, яких не можуть здійснити інші особи без згоди власника цих прав.

 

Використання вільне – можливість використання твору, що випливає з обмежень авторського права, безоплатне використання твору в певних випадках без одержання дозволу, однак з дотриманням умов, установлених законодавством, які в основному стосуються використання й охорони особистих немайнових прав автора. Вільне використання мотивується переважно інформаційними цілями або потребами розвитку освіти, науки і культури.

 

Винагорода – платежі, здійснювані особами, які використовують товари авторів, виконання творів, фонограми і радіотелепередачі, на користь авторів, виконавців, виробників фонограм, організацій телерадіомовлення та інших заінтересованих правовласників у тій мірі, в якій їх права охороняються щодо відповідного використання. Винагорода може складатися з одноразових платежів (так звана "повна компенсація",  або "одноразова винагорода" ) за певні види використання.

 

 

Винахід – це вирішення утилітарних завдань у будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільно корисної діяльності людини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони і визнане як винахід компетентним державним органом.

 

Винахідник – фізична особа, творчою працею якої створений винахід.

 

Винахідницький рівень – критерій патентоздатності винаходу, що характеризує його неочевидність для середнього фахівця в даній конкретній галузі знань.

 

Виробник відеограми – фізична або юридична особа, яка  взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

 

Відомство-одержувач – національне патентне відомство або міжурядова організація, до якої подається міжнародна заявка.

 

Відтворення – виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також  їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формах, які може зчитувати комп’ютер.

 

Відчуження прав – надання уповноваженим державним органом дозволу на використання запатентованого об’єкта інтелектуальної  власності без згоди власника охоронного документа, але з виплатою йому відповідної компенсації. Згідно з чинним законодавством України такий дозвіл надається Кабінетом Міністрів України. Дозвіл може бути надано будь-якій юридичній особі, яка має можливість використовувати об’єкт, якому надана правова охорона, виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки України на умовах невиключної ліцензії. Спори щодо умов видачі дозволу і виплати компенсації та її розміру розв’язуються у судовому порядку.

 

Власник охоронного документа – особа (фізична або юридична), на ім’я якої виданий охоронний документ, чи її правонаступник.

 

Власник авторських і (або) суміжних прав – автор або виконавець, коли майновими правами наділений автор або виконавець; інша, але не автор або виконавець, фізична або юридична особа у разі, коли майновими правами первинно наділена така фізична або юридична особа, якій відчужені майнові права.

 

ВОІВ (Всесвітня організація інтелектуальної власності, 1967 р.) – міжнародний орган, підпорядкований Організації Об’єднаних Націй, основною метою якого є сприяння охороні прав на об’єкти інтелектуальної власності у всьому світі та надання допомоги у досягненні переваг і вигод, що отримують усі держави-учасниці ВОІВ від системи інтелектуальної власності.

 

Географічне місце – будь-який географічний об’єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.

 

Дата пріоритету об’єкта промислової власності – це дата, що береться до уваги при визначенні першості у набутті права на об’єкт  промислової власності. Дата пріоритету може бути встановлена за  датою подання заявки на видачу охоронного документа до національного патентного відомства чи до відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо за цією заявкою не заявлено конвенційний чи виставочний пріоритет.

 

Депонування рукопису – передача вузькоспеціальних робіт переважно у вигляді машинописного оригіналу на збереження до бібліотеки та інформаційних центрів, що інформують спеціалістів про їх наявність і видають їх копії для вивчення. Депонування рукописів практикується у тих випадках, коли недоцільно його розмножувати звичайними способами друку, а також для поповнення інформаційних фондів і (або) як свідчення про авторство і про факт та дату написання.

 

Державна науково-технічна експертиза – законодавчо урегульований науково-дослідний процес, метою якого є перевірка охороноздатності заявлених об’єктів промислової власності, що здійснюється закладом експертизи – уповноваженим Установою державним закладом (підприємством, організацією) для розгляду і проведення експертизи заявок.

 

Державна система правової охорони інтелектуальної власності – Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи.

 

Джерела авторського права -  це юридичні акти різних державних органів, у яких містяться правові норми, що регулюють відносини щодо створення і використання творів літератури, науки і мистецтва. Залежно від юридичної сили актів, що містять норми авторського  права, джерела авторського права поділяються на такі групи: 1) акти державних органів; 2) акти органів місцевого самоврядування; 3) міжнародні акти.

 

Добросовісна практика – норма, що визначає допустимість вільного використання творів шляхом ілюстрування з освітньою метою. Відповідно до вимог Бернської конвенції добросовісна практика не повинна суперечити нормальному використанню твору і завдавати невиправданої шкоди законним інтересам автора.

 

Експертиза заявки – перевірка матеріалів заявки на відповідність вимог, встановлених законом.

 

Експертиза заявки формальна – дослідження  (аналіз) матеріалів заявки з метою перевірки наявності  необхідних документів, дотримання заявником установлених  вимог до них і розгляд питання про те, чи належить заявлена пропозиція до об’єктів, яким надається правова охорона.

 

Експертиза на локальну новизну – складова частина кваліфікаційної експертизи, що встановлює локальну новизну винаходу.

 

Електронна заявка – це заявка, подана до відомства в електронній формі комп’ютерними мережами з використанням Інтернет - технології. Подання електронних заявок започатковано у ряді розвинених країн, але ще потребує вирішення ряду правових організаційних та технічних проблем. У подальшому подання електронних заявок має стати найбільш зручною та поширеною формою надходження матеріалів заявки та інших документів від заявника.

 

Загальновідомий знак – це товарний знак, що в результаті використання став добре відомий широкому колу споживачів. Відповідно до Статті 6вis Паризької конвенції з охорони промислової власності всі країни-учасниці зазначеної Конвенції зобов’язані надавати на своїй території охорону знакам, які за визначенням компетентного (адміністративного чи судового) органу країни реєстрації або країни використання набули статусу загальновідомих знаків стосовно тотожних або схожих товарів і (або) послуг. Реєстрацію товарного знака, який є відтворенням, імітацією або перекладом загальновідомого знака, відхиляють або визначають недійсною. Забороняється використання знака, який може призвести до змішування із загальновідомим знаком.

 

Загальнодоступні відомості – відомості, що містяться у джерелах інформації, з якими будь-яка особа може ознайомитися або про зміст яких може дізнатися законним шляхом.

 

Закінчення строку охорони. Після закінчення встановленого строку охорони твори стають суспільним надбанням та можуть вільно і безкоштовно використовуватися будь-якою особою. Якщо твір стає суспільним надбанням, авторські права на нього втрачаються безповоротно.

 

Запатентований промисловий зразок – промисловий зразок, на який видано патент.

 

Захист авторського права  і суміжних прав. За захистом свого авторського права або суміжних прав правовласники звертаються в установленому порядку до судових та інших органів відповідно до їх компетенції. Правовласники мають право вимагати:  визначення авторського права або суміжних прав; припинення дій, що порушують авторські та суміжні права або створюють загрозу їх порушенню; відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду; стягнення доходу, одержаного порушником унаслідок порушення авторського  права і суміжних прав, замість  відшкодування збитків; виплати  компенсації, що визначається судом, замість відшкодування збитків або стягнення доходу з урахуванням суті правопорушення; вжиття інших, передбачених законодавчими актами заходів, пов’язаних із захистом авторського права і суміжних прав.

 

Захист інформації – це сукупність організаційно-технічних заходів та правових норм для запобігання заподіянню шкоди інтересам власника інформації чи автоматизованої системи та осіб, які користуються інформацією, зокрема, внаслідок несанкціонованого використання або псування інформації. У зв’язку зі створенням електронних бібліотек інтелектуальної власності у рамках Постійного комітету ВОІВ з інформаційних технологій створено робочу групу з інформаційної безпеки, яка розглядатиме питання безпеки інформації в автоматизованих системах за умови доступу до них через всесвітню інформаційну мережу Інтернет.

 

Захист права власності – це застосування правових засобів для усунення або запобігання порушенню цього права. Забезпечується нормами різноманітних галузей – цивільної, трудової, адміністративної, патентної. Будь-яке несанкціоноване використання об’єкта, що охороняється, є порушенням прав власника прав на об’єкт промислової власності. На вимогу власника таке порушення має бути припинене, а порушник повинен відшкодувати  власнику заподіяні збитки, включаючи не одержані доходи. Вимагати відновлення порушених прав може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачене ліцензійним договором. Захист порушених прав здійснюється в установленому законодавством адміністративному або судовому порядку. У разі встановлення факту порушення порушник може бути притягнутий до дисциплінарної, цивільної, адміністративної або навіть кримінальної відповідальності.

 

Заявка – це сукупність  документів,  складених відповідно до вимог чинного законодавства, що подаються до Установи на видачу охоронного документа.

 

Заявник – це фізична або юридична особа, що подає заявку на видачу охоронного документа на об’єкт промислової власності.

 

Здійснення передачі прав. Передача авторських прав у різних країнах регулюється різними галузями права: цивільного, торговельного тощо. Свобода договору породжує всілякі проблеми і відповідну різноманітність їх вирішення. Фактично у багатьох країнах свобода договору в тій або іншій мірі обмежується певними правилами, що встановлюються авторськими товариствами. Як правило,  договір про передачу прав укладається у довільній формі за бажанням сторін. Він може бути усним, але в ряді країн неодмінно вимагається  письмова форма. За деякими  законами необхідна реєстрація договорів. Деякі авторсько-правові закони містять спеціальні  положення про права і обов’язки сторін за договорами на різні види використання.

 

Знак охорони авторського права. Власник виключних авторських прав для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, що вміщується на кожному примірнику і складається з трьох елементів:

- латинської літери "С", обведеної колом -  ©;

- імені (найменування) власника виключних авторських прав;

- року першого опублікування твору.

 

Знак охорони суміжних прав. Виробник фонограми і виконавець для сповіщення про свої права можуть використовувати знак охорони суміжних прав, що вміщується на кожному примірнику фонограми і (або) її упаковці і складається з трьох елементів:

- латинської літери "Р", обведеної колом   â;

- імені (найменування) власника виключних суміжних прав;

- року першого опублікування  твору.

 

Інтелектуальна власність  у найширшому розумінні означає закріплення законом права на результати інтелектуальної діяльності людини у виробничій, науковій, літературній, художній та інших сферах. Ці права належать не до матеріального об’єкта, а до відображеної у ньому інформації. Як на власність у вигляді рухомого і нерухомого майна, так і на інтелектуальну власність існують деякі обмеження, наприклад, обмеження строку дії авторського права і охоронних документів (патентів, свідоцтв). Інтелектуальна власність об’єднує промислову власність і твори, що охороняються авторським правом.

 

Інформація про управління правами – це інформація, у тому числі в електронній (цифровій) формі, що ідентифікує об’єкт авторського права і(або) суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об’єкт авторське право і (або) суміжні права, або інформація про умови використання об’єкта авторського права і (або) суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до примірника об’єкта авторського права і (або) суміжних прав або вміщений у нього чи з’являється у зв’язку з його повідомленням до загального відома.

 

Інформація як товар – інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян і юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю; можуть бути  об’єктами товарних відносин, що регулюються чинним законодавством.

 

Колективний знак – це товарний знак, який слугує для позначення  товарів (послуг), що мають єдині якісні характеристики і виробляються (надаються) підприємствами, пов’язаними в господарсько-правовому або організаційно-правовому відношенні.

 

Колективне управління авторськими і суміжними правами – система управління, відповідно до якої суб’єкти названих прав передають спеціально створеним організаціям право ведення переговорів щодо укладення угод про умови експлуатації творів, виконань та фонограм авторів різними категоріями користувачів,  право надання дозволів та здійснення контролю за таким використанням, збирання відповідної винагороди та розподіл її між суб’єктами  авторського права та суміжних прав, право виконання інших повноважень щодо забезпечення реалізації особистих (немайнових) і майнових прав суб’єктів авторського і суміжних прав.

 

Комерційна таємниця – інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які, як правило  мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

 

Конвенція – міжнародний договір (угода) з якого-небудь спеціального питання (наприклад, з охорони літературних і художніх творів).

 

Конкуренція – змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

 

Конкуренція недобросовісна – будь-які дії господарювання суб’єктів, що суперечать правилам та чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

 

Контрафакція – підробка; порушення авторського права і (або) суміжних прав у результаті відтворення і розповсюдження чужого твору, порушення виключного права патентовласника, несанкціоноване використання товарних знаків, як правило, виробів, що вже зарекомендували себе, тощо. Щодо аудіовізуальних записів, фонограм, відеограм або їх дублікатів, то виготовлення контрафактних  примірників може також бути порушенням відповідних суміжних прав. Такі копії, як правило, підлягають конфіскації.

 

Корисна модель – результат інтелектуальної  діяльності людини у галузі технології, що пов’язана з конструктивним використанням пристрою. Корисні моделі відрізняються від винаходів, головним чином, двома аспектами: по-перше, для корисної моделі не вимагається винахідницький рівень, по-друге, максимальний строк охорони, передбачений законодавством, менший за строк охорони винаходів.

 

Кримінально-правовий спосіб захисту – кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності настає, якщо власнику прав завдана матеріальна шкода у великому  розмірі або у особливо великому розмірі.

 

Літературний твір – будь-який оригінальний письмовий твір белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру незалежно від його цінності чи призначення.

 

Майнові права – суб’єктивні права учасників правовідносин, що пов’язані з володіннями, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу цього майна і обміну. Майнові права – права власника, особи, яка здійснює право господарського відання майном, а також зобов’язальні права (наприклад, на відшкодування шкоди), права авторів на винагороду, спадкові права. Майнові права можуть виникати з дій та інших юридичних фактів, передбачених цивільним законодавством, а також з дій, які хоч і не передбачені законом, але на підставі загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Основним майновим правом авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків, топографій ІМС і раціоналізаторських пропозицій є право на винагороду.

 

Міжнародна заявка – заявка, подана згідно з міжнародним Договором.

 

Міжнародний пошуковий орган – орган, що проводить міжнародний пошук за міжнародною заявкою відповідно до Договору про патентну кооперацію (РСТ).

 

Міжнародна класифікація промислових зразків (МКПЗ, 1968 р.) – прийнята на основі Локарнської угоди дворівнева (клас-підклас) класифікація виробів призначена для класифікування під час розроблення, експертизи та реєстрації об’єктів, заявлених чи визнаних як промислові зразки.

 

Наукове відкриття – встановлення закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу.

 

Невизначене коло осіб – особи, яким суть об’єкта промислової власності може стати відомою не за їх службовою діяльністю.

 

Невинне порушення виключних прав – це порушення, при якому порушник не знав і не мав підстав знати, що він порушує виключні права на твір, фонограму тощо. Таке порушення відбувається без його усвідомлення. Тягар доказу невинного  порушення покладається на відповідача.

 

Немайнові права – це суб’єктивні права учасників правовідносин, що не мають економічного змісту, забезпечують деякі нематеріальні інтереси особи, належать до категорії абсолютних прав.

 

Непрямий захист -  це законодавчо встановлена у деяких країнах норма, згідно з якою дія патенту, виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом.

 

Новизна – критерій охороноздатності: визначається за сукупністю знань, так званим "рівнем техніки". Вирішення завдання визнають новим, якщо воно не є складовою частиною рівня техніки.

 

Новизна локальна – означає, що розкриття суті об’єкта, що заявляється, неприпустиме в межах однієї держави, а саме, країни патентування.

 

Об’єкти права інтелектуальної власності – літературні та художні твори, комп’ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, наукові відкриття,  винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці.

 

Об’єкти, що не охороняються авторським правом. Не є об’єктами авторського права: офіційні документи (закони, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади; офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки тощо), витвори народної творчості; повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної інформації; результати, одержані за допомогою технічних засобів, призначених для виробництва певного роду, без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального  твору.

 

Об’єкти, що охороняються авторським правом. Національні закони і міжнародні конвенції охороняють твори літератури, науки і мистецтва. Під охороною наукових творів розуміється захист їх "літературної" або "художньої" форми, а не власне наукових ідей. Коло зазначених творів дуже широке і національні закони визначають їх у надто широкій формі. Такі загальні визначення нерідко супроводжуються примірними переліками творів.

 

Обсяг правової охорони. Згідно з чинним законодавством України обсяг правової охорони визначається:

- для винаходу (корисної моделі) – формулою винаходу (корисної моделі);

- для промислового зразка – сукупністю ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу (його макеті, малюнку);

- для сорту рослин – описом сорту;

- для топографії ІМС – зображенням топографії ІМС на матеріальному носії.

 

Оприлюднення (розкриття публіці) твору – здійснення за згодою автора чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо.

 

Опублікований твір – твір, який за дозволом автора відступлений і примірники якого стали доступними публіці.

 

Опублікування твору, фонограми, відеограми – випуск в обіг за згодою автора чи іншого суб’єкта авторського права  і (або) суміжних прав, виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими  способами. Опублікування твору, фонограми, відеограми вважається також депонування рукопису твору, фонограми, відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання у ньому примірника (копії) твору, фонограми, відеограми.

 

Організація ефірного мовлення – телерадіоорганізація, що здійснює  публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі і з використанням супутників).

 

Організація кабельного мовлення – телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного и підводного кабелю (провідникового, оптоволокнистого чи іншого виду).

 

Оригінальність – справжній власний твір автора, не скопійований повністю або в основному з іншого твору. Оригінальність не слід змішувати з новизною. Існування аналогічного твору, раніше невідомого автору, не позначається на оригінальності незалежного творіння. У випадку похідного твору оригінальність полягає в індивідуальному методі переробки раніше існуючого твору.

 

Основні майнові права. Автор володіє  виключним правом дозволити певні дії щодо творів, які охороняються та поділяються на дві основні категорії: право на відтворення і право на опублікування.

 

Особисті немайнові права виконавців. Незалежно від майнових прав виконавця і навіть у разі їх передачі виконавець щодо своїх незаписаних  усних виконань і виконань, записаних на фонограми чи відеограми, має право вимагати бути визнаним як виконавець своїх виконань, крім тих випадків, коли ненадання такого права диктується способом використання виконання і заперечення проти будь-якого перекручення, спотворення або іншої зміни своїх виконань, що можуть завдати шкоди його репутації.

 

Особисті права – права, надані для охорони інтересів, що належать до особистості. Ці права опосередковано стосуються вимог авторів або виконавців щодо використання їх творів або виконань.

 

Офіційний патентний бюлетень - це офіційне видання патентного відомства, яке містить публікації про права на об’єкти промислової власності відповідно до національного патентного законодавства або міжнародних договорів і угод з питань охорони промислової власності.

 

Офіційні акти законодавчого, адміністративного або юридичного характеру – це законодавчі акти, судові постанови та інші рішення органів влади; норми і стандарти, що стосуються промислових виробів і різних служб; постанови адміністративних органів і їх офіційні переклади; офіційні акти авторським правом не охороняються.

 

Охорона баз даних (компіляцій даних). База даних (компіляція даних) або іншої  інформації, яка завдяки відбору або упорядкуванню її змісту є результатом інтелектуальної творчої діяльності, охороняється авторським правом. Охорона не поширюється власне на дані або інформацію і не стосується будь-якого авторського права, яке вже існує на самі дані або інформацію.

 

Охорона комп’ютерних програм. Комп’ютерні програми у вихідному або об’єктивному коді охороняються подібно до охорони, що надається літературним творам за Бернською конвенцією (1971 р.).

 

Охорона назви твору. У тому разі, якщо назва твору має оригінальний характер, вона охороняється авторським правом. Навіть якщо  твір більше не охороняється, ніхто не може використати назву для позначення іншого твору того самого виду, якщо таке використання може ввести в оману.

 

Охорона перекладів. Переклад базується на оригінальному творі. Його мета – якомога точніше передати текст оригіналу іноземною мовою. Для виконання цього завдання вимагаються спеціальні навички, знання не тільки двох використовуваних мов, а й самого предмета перекладу. Авторські права перекладача не зачіпають прав автора оригіналу. Для використання перекладу необхідно одержати згоду обох авторів – оригінального твору і перекладу.

 

Охоронний документ – документ, що забезпечує правову охорону об’єктів інтелектуальної власності.

 

Паризька конвенція (1883 р.) – Паризька конвенція про охорону промислової власності. Міжнародна угода, що передбачає загальні принципи охорони промислової власності, яку відкрито для участі будь-яких держав. Основними принципами охорони промислової власності є принцип національного режиму та принцип пріоритету. Україна бере участь у Паризькій конвенції з 25.12.1991 р.

 

Патент – це охоронний юридично-технічний документ, що видається уповноваженим компетентним державним органом (Державним департаментом інтелектуальної власності) і яким держава засвідчує виключне право власника на створений ним об’єкт промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорт рослин). Це юридичний документ, оскільки закріплює за власником патенту визначені законом права. Водночас це технічний документ, оскільки він дає технічний опис об’єкта. Патент засвідчує від імені держави:

- що заявлена пропозиція є обороноспроможним об’єктом;

- встановлення права авторства на об’єкт;

- визначення права власності на об’єкт;

- визначення пріоритету на об’єкт.

 

Патентна грамота – офіційний бланк для оформлення патенту. Патентна грамота видається в одному примірнику незалежно від кількості власників патенту.

 

Патентна документація - сукупність патентних документів.

 

Патентна інформація – будь-яка інформація, що міститься в патентних документах.

 

Патентна чистота – юридична властивість об’єкта техніки, що полягає в можливості його використання у даній країні без порушення діючих на її території охоронних документів виключного права.

 

Патентний повірений – це представник у справах інтелектуальної власності, який надає фізичним та  юридичним особам допомогу: послуги, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, представляє їх інтереси перед Установою, а також судовими органами, кредитними установами, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

 

Патентний фонд – упорядковане зібрання патентних документів і довідково-пошуковий апарат до нього, а також нормативно-методичні та інші матеріали з питань охорони промислової  власності.

 

Патентовласник – фізична або юридична особа, якій належить патент на об’єкт промислової власності.

 

Патентоздатність – це комплекс заходів, спрямованих на одержання правової охорони на такі об’єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин.

 

Патентування – це комплекс заходів, спрямованих на одержання правової охорони на такі об’єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові знаки, сорти рослин.

 

Передача (відчуження) авторського права. Майнові права автора можуть бути відчужені повністю або частково і можуть бути передані для використання за авторським договором.

 

Передача права власності та авторських прав. Необхідно розрізняти дії щодо передачі власності  та дії щодо передачі авторських прав. Коли автор дарує іншій особі або організації примірник своєї книги, то він передає тільки  право власності на цей примірник, але не авторські права.

 

Передача права на використання.  Право на використання твору може бути передане тільки за згодою автора. Автор не може без достатніх підстав відмовити у наданні такої згоди.

 

Піратство – відтворення опублікованих творів або фонограм будь-яким способом для публічного розповсюдження, а також ретрансляція радіотелепередач без відповідного дозволу.

 

Плагіат – недозволене запозичення, відтворення чужого літературного, художнього або наукового твору (чи його частини) під своїм іменем або псевдонімом, не сумісне як з творчою діяльністю,  так і нормами моралі та закону, що охороняє авторське право. Плагіат переслідується законом.

 

Позивач – особа, яка подає позов; сторона скаржиться або подає позов у цивільному судочинстві.

 

Позов – подана в судовому або арбітражному порядку вимога, що випливає з належного позивачеві права відповідно до договору або інших передбачених законом підстав.

 

Поняття авторського права. Авторське право в об’єктивному розумінні становить сукупність правових норм, що регулюють відносини щодо створення і використання творів літератури , науки і мистецтва. Авторське право в суб’єктивному розумінні – це ті особисті немайнові та майнові права, що належать особам, які створили твори літератури, науки і мистецтва.

 

Посягання на твір – усі форми обходження з твором або його використання, що завдає шкоди художній цінності твору або репутації його автора. Подібні дії є порушенням особистих немайнових прав.

 

Похідний твір – твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову. До похідних  творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування, українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів.

 

Походження товарів – належність товарів до певного місця, з якого вони походять, тобто місця їх виготовлення, видобування або перероблення. Походження товарів може бути географічним і негеографічним. Зокрема, географічне походження – це країна, регіон або певна місцевість, а негеографічне походження товару – це пряме відношення (належність товару до певного виробника (підприємства), що його виробляє, видобуває або переробляє.

 

Права автора. Відповідно до авторсько-правового законодавства всі наявні компоненти авторського права на твір, що стосуються різних способів або аспектів використання твору. Вони визначають дії, від яких правовласник повинен бути захищений. Здійснюючи ці права, він може використовувати твір сам або давати на те дозвіл іншим особам. Крім власне майнових і особистих немайнових прав, існують також права, що належать до обох цих категорій, наприклад, права на переробку і переклад, що відображають моральні інтереси, пов’язані з цілістю оригінального твору, і майнові інтереси, що стосуються використання твору у видозмінених формах.

 

Права післякористування – це право на вільне використання у межах визначеної території винаходу, якщо його використання почалося або були зроблені необхідні приготування для його використання в період тимчасового  припинення дії патенту на цей об’єкт. Якщо відповідний річний збір за підтримку чинності патенту не сплачено у строк чи у межах пільгового строку, патент втрачає чинність з моменту закінчення пільгового строку. Але у разі, коли несвоєчасна сплата збору була неминучою, тобто мала місце з незалежних від патентовласника причин, патент може  бути визнаний чинним. Патент, дію якого збережено внаслідок сплати збору після закінчення пільгового строку, не обмежує прав осіб чи їх правонаступників, які виготовляли, продавали або використовували у своїй  підприємницькій діяльності об’єкт, що охороняється патентом, після закінчення пільгового періоду, але до фактичної сплати збору. Право післякористування одержують також особи, які в цей період зробили суттєві виробничі приготування чи капіталовкладення, пов’язані з  промисловим освоєнням об’єкта, що охороняється.

 

Право попереднього користування. Згідно з чинним законодавством України право попереднього користування – це право будь-якої фізичної або юридичної особи, яка до дати подання заявки до патентного відомства або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності добросовісно використовувала чи зробила необхідні приготування для використання заявленого винаходу, корисної моделі, промислового зразка на безоплатне продовження такого використання або на використання, передбачене зазначеною підготовкою. Право попереднього користування може бути передано будь-якій особі разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною   підприємства чи ділової практики, де було використано заявлений об’єкт чи стосовно якого було зроблено значну і серйозну підготовку для такого використання.

 

Правонаступництво – це перехід прав та обов’язків від однієї особи до іншої.

 

Пріоритет – першість у часі при здійсненні будь-якої діяльності.

 

Програма – сукупність живого виконання і (або) запису, що складаються із зображень і (або) звуків, втілених у сигнали, і випромінюються з метою подальшого розповсюдження.

 

Промислова власність – це вид інтелектуальної власності, що охоплює права на такі об’єкти промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та зазначення про  походження чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції.

 

Промислова придатність – здатність винаходу бути застосованим у промисловому виробництві.

 

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

 

Прототип – це  найближчий за суттєвими ознаками до об’єкта винаходу аналог, відомий з існуючого рівня техніки. При виборі прототипу з кількох аналогів беруть до уваги кількість суттєвих ознак, що збігаються або близькі до ознак об’єкта винаходу, та технічний результат при використанні обох об’єктів. Ознаки прототипу використовують при складанні формули винаходу, де вони визначаються спільними  з ознаками винаходу родовими поняттями.

 

Публічне виконання – подання за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім’ї або близьких знайомих цієї сім’ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

 

Публічний показ – будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім’ї чи близьких знайомих цієї сім’ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності.

 

Раціоналізаторська пропозиція – пропозиція, що є новою і корисною для підприємства, організації, установи, міністерства, відомства, до якої вона подана, і передбачає зміну або удосконалення: конструкції вибору; технології виробництва; складу матеріалу.

 

Реєстр – Державний реєстр відповідних патентів (свідоцтв) на об’єкти інтелектуальної власності.

 

Реєстрація – державна реєстрація об’єкта права інтелектуальної власності.

 

Рівень техніки – сучасний ступінь розвитку конкретної галузі техніки, з якою порівнюють нові винаходи. Домагання на визнання винаходу чи корисної моделі патентоспроможності повинні представити новий аспект, що виводить їх за межі відомих на даний момент науково-технічних знань.

 

Роботодавець – особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом).

 

Розповсюдження об’єктів авторського права і (або) суміжних прав – будь-яка дія, за допомогою якої об’єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо  чи опосередковано пропонуються публіці, у тому числі доведення цих об’єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об’єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

 

Розробка – застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного  виробництва чи використання.

 

Рукопис -  оригінальний примірник письмового твору в тому вигляді, в якому зафіксував автор. У більш широкому розумінні рукопис іноді розглядається як категорія, протилежна опублікованим примірникам письмового твору, що містить усі неопубліковані примірники оригіналу.

 

Секретний винахід (секретна корисна модель) – винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену до державної таємниці.

 

Службовий винахід – винахід, створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків або за дорученням роботодавця-винахідника.

 

Співавторство – створення об’єктів інтелектуальної власності у результаті спільної праці двох або більше фізичних осіб.

 

Спотворення твору – будь-які внесені до твору зміни, що спотворюють справжнє значення або форму його вираження і є порушенням особистих немайнових і майнових прав.

 

Строк охорони – передбачений законом строк правової охорони об’єктів інтелектуальної власності.

 

Суміжні права. Поряд з охороною прав авторів творів науки, літератури і мистецтва національні законодавства охороняють права виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм і організацій мовлення (суміжні  права). Істотною особливістю більшості суміжних прав є їх похідність і залежність від прав авторів творів, лише у тих випадках, коли виконується, записується від прав авторів творів. Лише у тих випадках, коли виконується, записується на фонограму, відеограму або передається в ефір чи по кабелю твір, що не охороняється законом, або об’єкт, який не є результатом творчої діяльності, суміжні права мають самостійний характер. Охорона об’єктів  суміжних прав здійснюється без шкоди охорони  творів авторським правом. Суб’єкти суміжних прав мають, як і автори, виключні права на використання своїх об’єктів у будь-якій формі.

 

Суб’єкт права інтелектуальної власності – творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору.

 

Суспільне надбання – твори і об’єкти суміжних прав, строк дії авторського права і (або) суміжних прав на які закінчився.

 

Твір – будь-який твір науки, літератури, мистецтва, що відповідає вимогам авторського права.

 

Технічні засоби захисту – технічні пристрої і (або) технологічні розробки, призначені для створення технологічної перешкоди порушенню авторського права і(або) суміжних прав при сприйнятті і(або) копіюванні захищених (закодованих) записів у фонограмах (відеограмах) і передачах організацій мовлення чи для контролю доступу до використання об’єктів авторського права і суміжних прав.

 

Товар – продукт діяльності (включаючи роботи, послуги, а також цінні папери), призначений для реалізації.

 

Торговельна марка – це будь-яке позначення, у тому числі комбінація позначень, призначене та придатне для вирізнення товарів і послуг однієї особи від товарів і послуг інших осіб. Такими позначеннями можуть бути слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів, об’ємні та звукові позначення, а також будь-яка комбінація таких позначень тощо.

 

Укрпатент (Державне підприємство "Український інститут промислової власності" МОН України) – уповноважений державний орган для розгляду і проведення експертизи заявок.

 

Умови патентоздатності – умови, за яких об’єкт промислової власності може набути правової охорони. Для винаходу – якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Для корисної моделі – якщо вона є  новою і промислово придатною. Для промислового зразка – якщо він є новим. Для сорту рослин – якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною  комбінацією генотипів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним.

 

Управління інтелектуальною власністю – діяльність, що спрямована на отримання кінцевого результату – прибутку або іншої користі через створення та використання об’єктів прав інтелектуальної власності у всіх галузях економіки.

 

Установа – центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (Міністерство освіти і науки України).

 

Фонограма – звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій).

 

Форма чи спосіб вираження твору – метод, за допомогою якого можливе сприйняття твору, наприклад,

виконання, декламування, фіксація, створення матеріальної форми тощо.

 

Формула в заявці на патент або патенті – патентні домагання, стисла характеристика, що містить сукупність істотних ознак винаходу (корисної моделі), достатню для досягнення зазначеного заявником технічного результату. Формула служить для визначення обсягу правової охорони, що надається патентом.

 

Цивільно-правовий спосіб захисту  прав – передбачені законодавством матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів авторів, об’єктів авторського права і суміжних прав або власників на них, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників. Основна мета цивільно-правової відповідальності – відшкодування завданої шкоди.

 

Юрисдикційна форма захисту  прав інтелектуальної власності передбачає цивільно-правовий, кримінально-правовий  та адміністративний захист прав.