2 Види логістичних систем

 

Логістичні системи за інституціональною ознакою поділяють на макро- та мікрологістичні системи.

Макрологістична система – це велика система управління матеріальними потоками, що охоплює споживачів, промислові, посередницькі, торговельні, транспортні підприємства та організації різних відомств, розміщених у різних регіонах країни або в різних країнах. Макрологістична система є певною інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країнПрикладами макрологістичних систем можуть бути об’єднання транспортних перевезень різних країн з метою оптимізації логістичних витрат, часу та безпеки вантажів – мультимодальні системи (інтермодальні), термінальні та ін.

 

Макрологістичні системи, у свою чергу, класифікують за трьома ознаками (Логистика, 2002):

за ступенем глобалізації:

державні;

міждержавні;

трансконтинентальні;

за адміністративно-територіальним розподілом:

районні;

міжрайонні;

міські;

регіональні;

обласні;

міжрегіональні;

республіканські;

міжреспубліканські;

за об’єктно-функціональною ознакою:

групи підприємств;

відомчі;

галузеві;

міжгалузеві;

торгові;

військові;

інституційні;

транспортні та ін.

Завданнями макрологістики, як правило, є:

формування міжгалузевих матеріальних балансів;

оптимізація адміністративно-територіальних розподільчих систем для багатоасортиментних матеріальних потоків;

розміщення на заданих територіях складських комплексів загального користування, вантажних терміналів, диспетчерських центрів;

організація транспортування та координація роботи різних видів транспорту в транспортних вузлах та ін.

Мікрологістична система є підсистемою, структурною складовою макрологістичних систем. До таких систем належать різні виробничі та торговельні підприємства, територіально-виробничі комплекси. Мікрологістичні системи є класом внутрішньовиробничих логістичних систем, до складу яких входять технологічно пов’язані виробництва, об’єднані єдиною інфраструктурою.

Розрізняють три види мікрологістичних систем (Логистика, 2002):

внутрішні – оптимізують управління матеріальними і супутніми їм потоками (інформаційними, фінансовими, потоками послуг) у межах технологічного циклу виробництва продукції;

зовнішні – розв’язують завдання, пов’язані з управлінням та оптимізацією матеріальних і супутніх потоків від їх джерел до пунктів призначення за межами виробничого технологічного циклу;

інтегровані – межі мікрологістичної системи визначають виробничо-розподільчим циклом, який охоплює процеси закупівлі матеріальних ресурсів та організації постачання, внутрішньовиробничі логістичні функції, логістичні операції в розподільчій системі, при організації продажу готової продукції споживачам та в післяпродажному сервісі.

Примітка

Мікрологістика обов’язково передбачає наявність логістичного інформаційного потоку, що включає надходження даних про матеріальний потік, їх передачу, обробку та систематизацію з подальшою видачею готової інформації. Якщо в рамках логістичної системи інтегруються функ­ції постачання, виробництва, збуту, розподілу, транспортування, спо­живання і ринку, то тоді система стає макрологістичною.

Таким чином, можливо виділити такі сфери застосування мікрологістики та її функції: 

у сфері виробництва – планування виробни­чих завдань з детальним розкладом випуску виробів, розподіл плану випуску продукції за виробничими дільницями підприємства, конт­роль за якістю праці;

у переробці вантажів, що транспортуються – управління запасами, переміщення, зв’язок, організація інформацій­них потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантаж­но-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;

у маркетингу – вивчення ринку, організація служби постачання, фі­нансування та розрахунків, матеріальне заохочення;

у споживанні – проектування замовлень на постачання продукції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.

Залежно від характеру взаємозв’язку між елементами логістичні системи поділяють на:

прямі, коли товарний і супровідні потоки досягають споживача без участі посередників на основі безпосередніх господарських зв’язків (рис. 5.3);

гнучкі, якщо доведення товарного і супровідного потоків до споживача здійснюється як за допомогою безпосередніх зв’язків, так і за участю посере­дників (рис.5.4);

ешелоновані, коли товарний і супровідний потоки на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника (рис. 5.5).

Відповідно до класифікації логістичних систем залежно від механізму управління матеріальними потоками розрізняють підштовхувальні та тяглові системи.

Підштовхувальна логістична система – система організації виробництва, при якій предмети праці, які споживаються конкретною ділянкою, безпосередньо нею в попередньої не замовляються, а матеріальний потік виштовхується з попередньої ділянки на наступну за командою центрального органу управління.

Тяглова логістична система – система організації виробництва, при якій предмети праці передаються від одного підрозділу до іншого тільки після запиту наступного підрозділу, а центральний орган управління ставить завдання кінцевій виробничій ланці.

Логістичні системи можуть бути як автономними, тобто незалежними, так і релятивними, тобто відносними, або залежними. За способом організації можна виділити системи, побудовані на принципах субординації (взаємопідпорядкованості) і координації (взаємозалежності), тобто субординовані і координовані системи.

Існують більш детальні класифікації логістичних підсистем залежно від (Економічна, 2001):

функціональної ознаки – підсистеми реалізації замовлення, транспортування, формування запасів, складського господарства, обслуговування клієнтів тощо;

фазової належності – підсистеми постачання, виробництва, збуту, переробки та утилізації відходів, інтегрована підсистема матеріальної логістики, інтегрована підсистема маркетингової логістики, інтегрована логістична підсистема замовників, інтегрована логістична підсистема торгівлі;

функцій управління – підсистеми логістичного планування, логістичного управління, організації логістики, логістичного контролю, стратегічного та оперативного логістичного управління, система інтегрованого логістичного управління;

предметно-структурної ознаки – підсистеми інтегрованого фізичного переміщення товарів (товарні структури), інтегрованого переміщення інформації (інформаційні структури), регулювання й організаційно-інституціонального забезпечення логістичних процесів (логістичні структури);

формування ефективності – підсистеми логістичних витрат (витрати), послуг і логістичного обслуговування (результати).

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що завданням будь-якої логістичної системи є забезпечення своєчасної, надійної, мінімально витратної доставки до пункту призначення необхідного товару в неушкодженому стані. Вибір типу логістичної системи залежить від комплексу виконуваних функцій та низки критеріїв, які їх характеризують.