1 Завдання, функції та організація заготівельної логістики
Основна мета заготівельної логістики полягає у задоволенні потреб виробництва у сировині, матеріалах, напівфабрикатах з максимально можливою ефективністю (Кальченко, 2000). Базовими завданнями заготівельної логістики є:
установлення оптимальних термінів заготівлі сировини і комплектуючих виробів;
забезпечення точного співвідношення між кількістю поставок готової продукції та потребами в них;
дотримання вимог виробництва за якістю сировини та комплектуючих.
Реалізація поставленої мети та завдань заготівельної логістики досягається шляхом виконання низки функцій:
1 Організація пошуку та закупівля необхідних матеріалів відповідної якості та за мінімальними цінами.
Організація процесу закупівель передбачає планування придбання сировини та матеріалів, а також послуг для задоволення потреб фірми. З цією метою розробляють план чи стратегію закупівель, для чого аналізують важливість передбачуваної закупівлі (з точки зору її потенційного впливу на характеристики продукції, що виробляється, скорочення виробничих витрат, прибутку) та особливості ринку поставок, на підставі чого розробляють варіанти поведінки фірми щодо постачальників у конкретних ринкових зонах.
Потреба в сировині та матеріалах може встановлюватися шляхом виявлення матеріалів і послуг за їх якістю, кількістю в основному двома методами: шляхом визначення потреб на підставі замовлень і на підставі витрат чи минулого досвіду.
У західних країнах продукція виробничого призначення, що купується фірмами, класифікується за видами заготовленого товару та способами його закупівлі. Товари, потреба в яких виникає непередбачено, що не вимагають тривалого зберігання, купують, як правило, у терміни, наближені до строків їх реалізації. Матеріали разового і постійного споживання, що потрібні в певний момент, купуються на умовах договірного постачання, що обумовлюють точний час підвезення. Унаслідок такого способу постачання обсяг запасів матеріалів на фірмі скорочується, а пов’язані з цим витрати зменшуються.
2 Аналіз ціни товарів, що купуються.
Для цього використовують різні види розрахунків, а саме: простий метод калькуляції (де показник загальних витрат ділиться на показник обсягу виробленої продукції); калькуляція за еквівалентними показниками (де витрати поділяються на окремі статті та враховуються усереднено); постійна калькуляція (де здійснюється точний облік витрат за кожною операцією на базі АСУ). Аналіз цін ураховує також і додаткові роботи та послуги (проведення консультацій, підготовку документації, пакування, мито, транспортування тощо) (Кальченко, 2000).
3 Дослідження транспортних витрат.
При цьому до уваги береться не тільки відстань перевезень, але й вид транспорту, швидкість доставки, партійність вантажів, спосіб їх пакування.
4 Здійснення руху сировини, матеріалів, комплектуючих і запасних частин з ринку закупівель до складів підприємства.
Для ефективного функціонування заготівельної логістики необхідно скласти план закупівель, який забезпечував би узгодженість дій усіх відділів і відповідальних осіб підприємства щодо вирішення таких завдань (Кальченко, 2000):
визначення потреби, розрахунок кількості матеріалів, що замовляють;
узгодження ціни і підписання договору;
визначення методу закупівель;
установлення нагляду за кількістю, якістю та термінами поставок;
організація розміщення товарів на складі.
У процесі планування закупівель необхідно визначити:
матеріали, що потрібні;
матеріали, що будуть потрібні для виробництва продукту;
час, коли виникне потреба в продукті;
можливості постачальників, що пропонують продукцію до продажу;
площі складських приміщень;
витрати із закупівлі;
можливості організації виробництва на своєму підприємстві.
Існує багато методик визначення кількості матеріалів, що необхідна для виробництва продукції, та періодичності її одержання від постачальників. Усі методики вимагають інформації про те, як використовувалися аналогічні матеріали в минулому.
Потребу в матеріалах можна розрахувати, розглядаючи певну програму виробництва кінцевого продукту, тобто виходячи із залежного попиту. Вихідною точкою при цьому є передбачуваний чи очікуваний попит на кінцеву продукцію. Потрібно також знати час поставок матеріалів та час виробництва їх на власному підприємстві. Виходячи з терміну поставок кінцевого продукту споживачеві, визначають потребу у складових та самостійно вироблюваних матеріалах. На підставі даних розрахунку визначають час виконання замовлення – час з моменту подачі замовлення до моменту поставок продукту.
Перевага вищеописаного методу планування потреби в матеріалах полягає в тому, що закупівлі і виробництво планують з огляду на потреби в кінцевому продукті. При цьому якщо попит споживача коливається, слід користуватися методом згладжування таких коливань. Застосування подібного методу доцільне у випадках регулярно повторюваних (наприклад, сезонних) коливань попиту на кінцевий продукт. Згладжування досягається порівнянням фактичного споживання в попередньому періоді та прогнозними значеннями, розрахованими для цього самого періоду.
У логістиці застосовуються й інші методи визначення потреби в матеріалах (детермінований, схоластичний, евристичний).
Детермінований спосіб використовується тоді, коли відомі певний період виконання замовлення та потреба в матеріалах за кількістю й строками. Схоластичний спосіб передбачає використання як основи розрахунку математично-статистичних методів, що визначають очікувану потребу. За допомогою евристичного способу потреба встановлюється на основі досвіду робітників.
Подробиці
Вибір того чи іншого методу залежить від профілю фірми, можливостей замовника, типу виробу, наявності та виду складів, системи контролю за станом запасів. На цей процес також впливає складність кінцевого продукту, зміст комплектуючих та матеріалів.
Існують оптові та регулярні закупівлі дрібними партіями, закупівлі в міру необхідності та інші комбінації перелічених методів.
Найчастіше використовується закупівля товарної партії, тобто поставка великою партією за один раз (оптові закупівлі). Для неї характерна простота оформлення документів, гарантія поставки всієї партії, значні торговельні знижки. Однак така закупівля вимагає наявності великих складських приміщень та уповільнює обіг капіталу.
За умов регулярних закупівель дрібними партіями покупці замовляють необхідну кількість товарів, що постачають окремими партіями протягом певного періоду. Такі види закупівель прискорюють оборотність капіталу, забезпечують економію складських приміщень, скорочують витрати на документування поставки. Недоліком є ймовірність появи надлишкової кількості, а також необхідність сплати всієї кількості, визначеної в замовленні.
Закупівлі дешевих та швидкозношуваних товарів можуть здійснюватись щодобово чи щомісячно, що прискорює оборотність капіталу, зниження витрат на складування та зберігання, своєчасність поставок.
Одержання товару в міру необхідності, коли кількість товару, який поставляється, визначається приблизно, що зумовлює необхідність постійних контактів з покупцями. У цьому випадку сплачується тільки фактично поставлена кількість товару. За таким методом закупівель тверді зобов’язання щодо купівлі певної кількості товару відсутні, до того ж мінімізується робота з оформлення документів.
Подробиці
При плануванні закупівель після визначення потреби та розрахунку кількості часто виникає необхідність прийняти рішення про те, здійснювати закупівлю тих чи інших матеріалів, комплектуючих, деталей чи виробляти їх власними силами. Для цього, зрозуміло, необхідним є зіставлення витрат на закупівлю та власне виробництво.
У цілому витрати на закупівлю визначаються ціною постачальника. Необхідно також ураховувати витрати на замовлення, транспортування, пакування, складування, обробку, персонал тощо.