1 Завдання, функції та організація заготівельної логістики

 

 Основна мета заготівельної логістики полягає у задоволенні по­треб виробництва у сировині, матеріалах, напівфабрикатах з макси­мально можливою ефективністю (Кальченко, 2000). Базовими завданнями заготівель­ної логістики є:

установлення оптимальних термінів заготівлі сировини і ком­плектуючих виробів;

забезпечення точного співвідношення між кількістю поставок готової продукції та потребами в них;

дотримання вимог виробництва за якістю сировини та комплек­туючих.

Реалізація поставленої мети та завдань заготівельної логістики досягається шляхом виконання низки функцій:

1 Організація пошуку та закупівля необхідних матеріалів відповідної якості та за міні­мальними цінами.

Організація процесу закупівель передбачає планування придбання сировини та матеріалів, а також послуг для задоволення потреб фірми. З цією метою розробляють план чи стратегію закупі­вель, для чого аналізують важливість передбачуваної закупівлі (з точ­ки зору її потенційного впливу на характеристики продукції, що ви­робляється, скорочення виробничих витрат, прибутку) та особливо­сті ринку поставок, на підставі чого розробляють варіанти поведінки фірми щодо постачальників у конкретних ринкових зонах.

Потреба в сировині та матеріалах може встановлюватися шляхом виявлення матеріалів і послуг за їх якістю, кількістю в основному двома методами: шляхом визначення потреб на підставі замовлень і на підставі витрат чи минулого досвіду.

У західних країнах продукція виробничого призначення, що купується фірмами, класифікується за видами заготовленого товару та способами його закупівлі. Товари, потреба в яких виникає непе­редбачено, що не вимагають тривалого зберігання, купують, як правило, у терміни, наближені до строків їх реалізації. Матеріали разового і постійного споживання, що потрібні в певний момент, купуються на умовах договірного постачання, що обумовлюють точ­ний час підвезення. Унаслідок такого способу постачання обсяг за­пасів матеріалів на фірмі скорочується, а пов’язані з цим витрати зменшуються.

2 Аналіз ціни това­рів, що купуються.

Для цього використовують різні види розра­хунків, а саме: простий метод калькуляції (де показник загальних витрат ділиться на показник обсягу виробленої продукції); кальку­ляція за еквівалентними показниками (де витрати поділяються на окремі статті та враховуються усереднено); постійна калькуляція (де здійснюється точний облік витрат за кожною операцією на базі АСУ). Ана­ліз цін ураховує також і додаткові роботи та послуги (проведення консультацій, підготовку документації, пакування, мито, транспор­тування тощо) (Кальченко, 2000).

3 Дослідження транспортних витрат.

При цьому до уваги береться не тільки відстань перевезень, але й вид транспорту, швидкість доставки, партійність вантажів, спосіб їх па­кування.

4 Здійснення руху сировини, матеріалів, комплектуючих і запасних час­тин з ринку закупівель до складів підприємства.

Для ефективного функціонування заготівельної логістики необхідно скласти план закупівель, який забезпечу­вав би узгодженість дій усіх відділів і відповідальних осіб підприєм­ства щодо вирішення таких завдань (Кальченко, 2000):

визначення потреби, розрахунок кількості матеріалів, що замовляють;

узгодження ціни і підписання договору;

визначення методу закупівель;

установлення нагляду за кількістю, якістю та термінами поставок;

організація розміщення товарів на складі.

У процесі планування закупівель необхідно визначити:

матеріали, що потрібні;

матеріали, що будуть потрібні для виробництва продукту;

час, коли виникне потреба в продукті;

можливості постачальників, що пропонують продукцію до продажу;

площі складських приміщень;

витрати із закупівлі;

можливості організації виробництва на своєму підприємстві.

Існує багато методик визначення кількості матеріалів, що необхідна для виробництва продукції, та періодичності її одержання від постачальників. Усі методики вимагають інформації про те, як використовувалися аналогічні матеріали в минулому.

Потребу в матеріалах можна розрахувати, розглядаючи певну програму виробництва кінцевого продукту, тобто виходячи із залеж­ного попиту. Вихідною точкою при цьому є передбачуваний чи очікуваний попит на кінцеву продукцію. Потрібно також знати час поставок матеріалів та час виробництва їх на власному підприємстві. Виходячи з терміну поставок кінцевого продукту споживачеві, визначають потребу у складових та самостійно вироблюваних матеріалах. На підставі даних розрахунку визначають час виконання замовлення – час з моменту по­дачі замовлення до моменту поставок продукту.

Перевага вищеописаного методу планування потреби в матеріалах полягає в то­му, що закупівлі і виробництво планують з огляду на потреби в кінцевому продукті. При цьому якщо попит споживача коливається, слід кори­стуватися методом згладжування таких коливань. Застосування по­дібного методу доцільне у випадках регулярно повторюваних (наприклад, сезонних) коливань попиту на кінцевий продукт. Згладжу­вання досягається порівнянням фактичного споживання в попере­дньому періоді та прогнозними значеннями, розрахованими для цьо­го самого періоду.

У логістиці застосовуються й інші методи визначення потреби в матеріалах (детермінований, схоластичний, евристичний).

Детермінований спосіб використовується тоді, коли відомі пе­вний період виконання замовлення та потреба в матеріалах за кіль­кістю й строками. Схоластичний спосіб передбачає використання як основи розрахунку математично-статистичних методів, що ви­значають очікувану потребу. За допомогою евристичного способу потреба встановлюється на основі досвіду робітників.

Подробиці

Вибір того чи іншого методу залежить від профілю фірми, мож­ливостей замовника, типу виробу, наявності та виду складів, систе­ми контролю за станом запасів. На цей процес також впливає склад­ність кінцевого продукту, зміст комплектуючих та матеріалів.

Існують оптові та регулярні закупівлі дрібними партіями, закупі­влі в міру необхідності та інші комбінації перелічених методів.

Найчастіше використовується закупівля товарної партії, тоб­то поставка великою партією за один раз (оптові закупівлі). Для неї характерна простота оформлення документів, гарантія поставки всієї партії, значні торговельні знижки. Однак така закупівля ви­магає наявності великих складських приміщень та уповільнює обіг капіталу.

За умов регулярних закупівель дрібними партіями покупці замо­вляють необхідну кількість товарів, що постачають окремими партіями протягом певного періоду. Такі види закупівель прискорюють оборотність капіталу, забезпечують економію складських примі­щень, скорочують витрати на документування поставки. Недоліком є ймовірність появи надлишкової кількості, а також необхідність сплати всієї кількості, визначеної в замовленні.

Закупівлі дешевих та швидкозношуваних товарів можуть здійс­нюватись щодобово чи щомісячно, що прискорює оборотність капі­талу, зниження витрат на складування та зберігання, своєчасність поставок.

Одержання товару в міру необхідності, коли кількість товару, який поставляється, визначається приблизно, що зумовлює необхідність постійних контактів з по­купцями. У цьому випадку сплачується тільки фактично поставлена кількість товару. За таким методом закупівель тверді зобов’язання щодо купівлі певної кількості товару відсутні, до того ж мінімізується робота з оформ­лення документів.

Подробиці

При плануванні закупівель після визначення потреби та розра­хунку кількості часто виникає необхідність прийняти рішення про те, здійснювати закупівлю тих чи інших матеріалів, комплек­туючих, деталей чи виробляти їх власними силами. Для цього, зрозуміло, необхідним є зіставлення витрат на закупівлю та власне виробництво.

У цілому витрати на закупівлю визначаються ціною постачаль­ника. Необхідно також ураховувати витрати на замовлення, транс­портування, пакування, складування, обробку, персонал тощо.