1 Логістичний процес на складі

 

Узагальнено організація складського господарства містить:

визначення номенклатури та виду складських приміщень;

розміщення складів на території підприємства за принципом мінімізації витрат під час перевезень вантажів;

визначення порядку роботи складів.

Сучасний склад – це складна технічна будівля, яка складається із взаємопов’язаних елементів, що має певну структуру та виконує низку функцій з перетворення матеріальних потоків, а також нагромадження, переробки та розподілу вантажів між споживачами. Воно є місцем складування, розміщення і зберігання товарів (Економічна, 2002).

Будь-який склад обробляє три види матеріальних потоків: вхідний, вихідний та внутрішній. Наявність вхідного потоку означає необхідність розвантаження транспорту, перевірки кількості та якості вантажу, що перебуває. Вихідний потік зумовлює необхідність навантаження транспорту, внутрішній – необхідність переміщення вантажу всередині-складу.

Практично логістика на складі охоплює всі основні функціональні галузі, що розглядаються на мікрорівні. Тому логістичний процес на складі є набагато шир­шим, ніж технологічний процес (рис. 8.1).

Умовно весь процес можна поділити на три складові:

операції, спрямовані на координацію служби закупівлі;

операції, безпосередньо пов’язані з переробкою вантажу та його документацією;

3) операції, спрямовані на координацію служби продаж.

Координація служби закупівлі здійснюється в ході операцій з постачання запасами та завдяки контролю за веденням поставок. Основне завдання постачання запасами полягає у забезпеченні складу товаром (чи матеріалом) у відповідності до можливостей його переробки на даний період при повному задоволенні замовлень споживачів.

Облік і контроль за одержанням запасів та відправленням замовлень дозволяє забезпечити ритмічність переробки вантажопотоків, мак­симальне використання складських потужностей та необхідні умови зберігання, скоротити терміни зберігання запасів і тим самим під­вищити оборотність складу, розвантаження і приймання вантажів.

Розвантаження на сучасних скла­дах здійснюється на розвантажувальних автомобільних чи залізнич­них рампах та контейнерних майданчиках. Операції даного етапу передбачають:

розвантаження транспортних засобів;

контроль документальної і фізичної відповідності замовлень поставки;

документальне оформлення вантажу, що надійшов, через інфор­маційну систему;

формування складської вантажної одиниці. 

Внутрішньоскладське транспортування передбачає переміщення вантажу між різноманітними зонами складу: з розвантажувальної рампи до зони приймання, потім до зони зберігання, комплектації та на навантажувальну рампу. Ця операція виконується за допомогою підйомно-транспортних машин і механізмів.

Процес складування полягає в розміщенні та укладенні вантажу на зберігання. Основний принцип раціонального складування – ефек­тивне використання обсягу зони зберігання. При цьому простір під робочі проходи має бути міні­мальним, але з урахуванням нормальних умов роботи підйомно-транспортних машин і механізмів.

Процес складування та зберігання охоплює:

а) закладку вантажу на зберігання;

б) зберігання вантажу та забезпечення відповідних для цього умов;

в) контроль за наявністю запасів на складі, що здійснюється через інформаційну систему.

Процес комплектації передбачає підготовку товару за замов­леннями споживачів. Він охоплює:

а) одержання замовлення клієнта (відбірний лист);

б) відбір товару кожного найменування за замовленням клієнта;

в) комплектацію відібраного товару для конкретного клієнта за його замовленням;

г) підготовку товару до відправлення (укладання в тару, на товароносій);

д) документальне оформлення підготовленого замовлення та контроль;

е) об'єднання замовлень клієнтів у партію відправлення та оформ­лення транспортних накладних;

ж) відвантаження вантажів у транспортний засіб.

Комісіонування замовлень клієнтів проводять у зоні комплек­тації. Підготовку та оформлення документації здійснюють через інформаційну систему. Адресна система зберігання дозволяє зазначати у відбірному листі місце необхідного товару, що значно ско­рочує час відбору та допомагає докладніше відслідковувати відпускання товару зі складу.

Транспортування та експедирування замовлень можуть здійсню­ватись як складом, так і самим замовником. Найбільш поширеною та економічно ви­правданою є централізована доставка замовлень складом. У цьому випадку завдяки уніфікації вантажів та оптимальним маршрутам доставки досягається значне скорочення транспортних витрат і з'яв­ляється реальна можливість здійснювати поставки дрібними партія­ми й частіше, що сприяє зменшенню непотрібних страхових запасів у споживача.

Збирання і доставка порожніх товароносіїв відіграють значну роль у статті витрат. Товароносії (піддони, контейнери, тара, обладнання) за умов внутрішньоміських перевезень частіше за все є бага­тооборотні, а тому їх слід повертати відправникові.

Інформаційне обслуговування складу передбачає управління ін­формаційними потоками і є зв'язувальним стрижнем функціонуван­ня всіх служб складу. Інформаційне обслуговування охоплює:

обробку вхідної документації;

пропозиції за замовленнями постачальників;

оформлення замовлень постачальників;

управління прийманням та відправленням;

контролювання наявності на складі;

приймання замовлень споживачів;

оформлення документації відправлення;

диспетчерську допомогу, у тому числі оптимальний вибір партій відвантаження та маршруту доставки;

обробку рахунків клієнтів;

обмін інформацією з оперативним персоналом та вищим управлінським рівнем;

різноманітну статистичну інформацію.

На забезпечення координації діяльності служби продажу в першу чергу спрямовані операції контролю за виконанням замовлень і на­данням послуг клієнтам, від яких залежить рівень обслуговування. Виділяють три основні категорії елемен­тів обслуговування: допродажне, під час продажу та післяпродажне. Склад забезпечує виконання як продажних (сорту­вання товарів, повна перевірка якості товарів, що постачаються, фасування та пакування, заміна замовленого товару, експедиторські послуги, у тому числі розвантаження, інформаційні послуги, підпи­сання договорів з транспортними агентствами), так і післяпродаж­них послуг (установлення товарів, гарантійне обслуговування, забезпе­чення запчастинами, тимчасова заміна товарів, приймання дефект­ної продукції та її заміна).

Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є запору­кою його рентабельності. Тому при організації логістичного проце­су необхідно додержуватися таких принципів:

раціональне планування складу при виділенні робочих зон, що сприяє зниженню витрат та вдосконаленню процесу переробки вантажу;

ефективне використання простору при розставленні облад­нання, що дозволяє підвищити потужність складу;

використання універсального обладнання, яке виконує різно­манітні складські операції, що призводить до істотного скорочення парку підйомно-транспортних машин;

мінімізація маршрутів внутрішньоскладського перевезення з метою скорочення експлуатаційних витрат і зростання пропускної спроможності складу;

здійснення уніфікації партій відвантажень та використання централізованої доставки (більш детально див. п. 10), що дозволяє істотно знизити транспортні витрати;

максимального використання можливостей інформаційної си­стеми, що значно скорочує час та витрати, пов’язані з документооборотом та обміном інформацією, тощо.

Іноді резерви раціональної організації логістичного процесу (на­віть і незначні) полягають у простих речах: розчищенні загромадже­них проходів, покращанні системи освітлення, наукової організації робочого місця. У пошуку резервів ефективності функціонування складу немає дрібниць, все повинно ретельно аналізуватися, а надалі використовуватися для поліпшення організації логістичного процесу.

 

Суть і завдання транспортної логістики. Внутрішньовиробниче транспортування

 

Транспортна логістика інтегрує планування, управління та фізичне транспортування матеріалів, купованих частин, виробів, виробничих відходів за наявності необхідного для цього інформаційного потоку для мінімізації транспортних витрат і витрат часу (Економічна, 2001).

Транспорт – це галузь матеріального виробництва, яка здійснює перевезення людей та вантажів.

Предметом транспортної логістики є комплекс завдань, пов’язаних із організацією переміщень вантажів транспортом загального користування (рис. 8.2).

 

 

Організація переміщень вантажів транспортом незагального користування є предметом вивчення внутрішньовиробничої логістики. Завдання вибору каналів товароруху вирішується в області розподільчої логістики (Гаджинский, 1996).

Головна мета транспортної логістики зводиться до надання необхідних транспортних послуг у галузях постачання, збуту та переробки відходів з мінімальними витратами з орієнтацією на стабільне зменшення потреб у транспорті (Економічна, 2001).

При цьому основні завдання транспортної логістики можна визначити так:

вибір виду транспортних засобів;

вибір типу транспортних засобів;

спільне планування транспортного процесу зі складським та виробничим;

спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту;

забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

визначення раціональних маршрутів доставки.

До внутрішніх транспортних засобів належать засоби, призначені для переміщення в горизонтальному та вертикальному напрямах. Класифікацію внутрішньовиробничих транспортних систем з відмінними особливостями подано на рис. 8.3. Їх можна розділити на дві основні групи, а саме:

стаціонарні транспортні пристрої;

нестаціонарні, або пересувні, транспортні засоби.

 

До стаціонарних транспортних пристроїв належать ті, за допомогою яких продукти пересуваються за відповідними горизонтальними, вертикальними та похилими напрямками. Наприклад, конструкції, пов’язані з підлогою:

схований під підлогою ланцюговий транспортер;

несучий ланцюговий транспортер;

рольганги;

ремінний транспортер.

Конструкції, не пов’язані із підлогою:

ланцюговий підвішений транспортер;

транспортер із електроприводом;

ручні талі.

До пересувних належать транспортні засоби, які виконують або вертикальне транспортування (підйомники, у тому числі ліфти, мостові, портальні та ін. крани), або горизонтальне пересування – як система на вагонетках (карах). Горизонтально-пересувні пристрої поділяють на ті, що потребують опори, та вільні:

Горизонтально-пересувні, що потребують опори:

вилочні підйомники;

вилочні штабелери;

тягачі з причіпами;

транспортні системи без водія.

Вільні (не пов’язані із підлогою):

картраки;

монорейкові підвісні вагонетки.

Великого значення набувають сьогодні транспортні засоби без водія та із дистанційним управлінням (індукційні або оптичні). Вони створюють конкуренцію стаціонарним транспортним засобам, до них належать:

рольганги;

ланцюгові транспортери;

підйомники з електроприводом та без нього;

підвішені конвеєри з окремим приводом.

Безлюдні транспортні системи добре пристосовані для раціоналізації логістичних функцій та можуть використовуватися як на частково механізованих, так і повністю автоматизованих підприємствах. Удосконалення технології та зв’язок із центральною комп’ютерною системою забезпечує їх економічність, велику гнучкість і високий ступінь використання.

Безлюдні системи охоплюють такі елементи:

вагонетки;

пристрої для пересування;

пристрої для управління.

Переваги транспортних систем із дистанційним управлінням повинні розглядатися поряд з їхніми недоліками, такими як:

висока вартість цих систем;

проблеми завантаження та розвантаження;   

низька швидкість руху;

залежність від змонтованих шляхів;

складність проїзду в різних виробничих ситуаціях (наприклад, вузькі шляхи, високі бар'єри, неочікувані перешкоди і т.п.).