2 Організація роботи транспортно-експедиційної компанії

 

Усі роботи, покладені на відправника та одержувача, можна виділити в чотири групи:

транспортні – завезення і вивезення вантажу;

вантажно-розвантажувальні – навантаження, розвантаження, сортування, пакування, комплектування дрібних відправлень у повагонну партію тощо;

експедиційні – оформлення здавання вантажу до відправлення та одержання вантажів, що надійшли, внесення платежів за перевезення і додаткові операції;

допоміжні – виконуються залежно від потреби в них.

Коли всі ці операції виконують спеціалізовані організації за дорученням відправників чи одержувача, таку організацію називають транспортно-експедиційною. Вона є посередником між вантажовласником та перевізником.

Приклад

У США було проведене обстеження діяльності транспортно-експедиторських фірм, що обслуговують більше 350 підприємств різних галузей економіки. Виявилося, що близько 70% підприємств передають функції з виконання розрахунків транспортно-експедиторським фірмам. Складування готової продукції й матеріальних ресурсів здійснюється для 22% підприємств. Вибір найбільш вигідного варіанта доставки, узгодження тарифів з перевізниками проводиться для 22% клієнтів; контроль над рухом вантажів – для 15% підприємств. Створення інформаційних систем для зберігання й обробки логістичних даних здійснюється для 13%, а організація електронного обміну даними з партнерами – для 12% підприємств.  Парк рухомого складу, що належить транспортно-експедиторським компаніям використовують 11% підприємств, а для 7% – провадиться контроль рівня їхніх матеріальних запасів на складах.

Експедиційні послуги можуть надавати як  транспортні організації, так і організації-посередники, для всіх цих організацій вони є однією з найважливіших операцій. Підставою для надання експедиційних послуг є договір, який укладається між відправником, одержувачем і транспортно-експедиційною організацією.  Відносини сторін, що не передбачені договором,  регулюються законодавством. Транспортно-експедиційна організація має право взяти на себе весь комплекс послуг або тільки частину їх, залежно від укладеного договору. У договорі за­значають порядок і терміни виконання операцій з обслугову­вання.

 

Організація перевезень вантажів залізничним транспортом

 

Перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні регулюються Стату­том залізниць України, Правилами перевезення вантажів, Технічними умовами на­вантаження і кріплення вантажів, іншими нормативними документами, а також до­говором, який укладається між транспортним підприємством і вантажовідправником, експедитором або іншим замовником. Робота з організації перевезень на за­лізниці покладена на спеціальні служби залізниці: товарні контори станцій, товарні каси, багажні (вантажні) двори. До їх обов'язків входить оформлення і перевірка складених вантажовідправниками документів на вантажні перевезення, а також за­безпечення процесу доставки вантажів.

Основним перевізним документом при залізничному перевезенні є транспортна залізнична накладна, яка супроводжує вантаж до станції призначення і передається вантажоодержувачеві разом із вантажем. У накладній зазначають відомості про від­правника і одержувача, швидкість перевезення, найменування вантажу, кількість місць і масу вантажу, оголошену цінність вантажу, час приймання його до переве­зення та ін. Крім накладної, заповнюють інші передбачені документи (дорожня відомість на перевезення вантажу, корінець дорожньої відомості на перевезення, квитанція про прийняття вантажу до перевезення; при перевезеннях вантажів із об­меженими термінами зберігання додатково повинні бути виписані сертифікати, по­свідчення якості товарів, ветеринарні посвідчення). Транспортна залізнична накладна і квитанція про прийняття вантажу, які вида­ються вантажовідправникові, підтверджують укладення договору перевезення ван­тажу, за яким залізниця зобов'язується вчасно і в повній цілості доставити вантаж на залізничну станцію призначення з дотриманням умов його перевезення і видати ва­нтаж вантажоодержувачеві, а вантажовідправник – оплатити це перевезення.

                Перевезення вантажів залізницею класифікують (Апопій та ін., 2005) таким чином:

1) за територіальною ознакою:

внутрішні перевезення залежно від виду сполучення вантажів залізницею поділяють на:

місцеві перевезення – здійснюються між двома станціями одного Управлін­ня залізниці;

перевезення у прямому внутрішньому сполученні – між станціями двох і більше Управлінь залізниці;

перевезення у змішаному сполученні – різни­ми видами транспорту, зокрема перевезення у прямому змішаному сполученні – різними видами транспорту за одним документом;

міжнародні перевезення (у тому числі перевезення експортних та імпортних вантажів і транзитні перевезення);

2) за видами відправлення, тобто з урахуванням розміру партії, що відправ­ляється:

дрібними відправленнями – коли партія вантажів, пред’явлених до перевезення за одним перевізним документом, не потребує надання окремого вагона (до маси відправлення враховують масу вантажу, тари або упаковки, а також масу належних перевізних пристосувань). Перевезення дрібними відправленнями здійснюють, як правило, у збірному універсальному вагоні. У такому вагоні дрібні партії вантажу, які належать різним вантажовідправникам, об'єднують в одну вагонну партію з оформленням перевезення за окремими залізничними накладними;

вагонні відправлення – партія вантажу, пред'явлена за однією залізничною накладною, для перевезення якої надається окремий вагон;

контейнерні відправлення – контейнерним відправленням вважається вантаж, який пред'явлений за одним перевізним документом для перевезення в контейнері, або контейнер у порожньому стані;

перевезення групами вагонів;

перевезення маршрутами;

3) за швидкістю:

перевезення вантажною швидкістю (її забезпечують всі вантажні поїзди). При перевезеннях більшості звичайних вантажів в універсальних вагонах дрібними відправленнями її умовно беруть у розмірі 180 км за добу; вагонними відправленнями – 330 км за добу, маршрутними – 550 км за добу;

перевезення з великою швидкістю (у швидких поїздах в одному напрямку). Застосовується для перевезень вантажів з обмеженими термінами зберігання, для перевезень цінних вантажів, інших вантажів за бажанням вантажовідправника і за узгодженням із залізницею. При таких перевезеннях норма пробігу вагона з вантажем становить від 550 км за добу (при перевезеннях дрібними відправленнями) до 660 км за добу (при перевезеннях у вагоні-рефрижераторі);

перевезення багажною швидкістю (у вантажних вагонах пасажирських пoїздів). У цьому разі швидкість перевезення залежить від розкладу руху конкретного пасажирського поїзда.

Технологічний процес перевезення вантажів залізницею містить такі техно­логічні операції:

подавання вагонів під завантаження;

пред'явлення вантажу до відправлення;

завантажування вантажу у вагон;

безпосереднє перевезення і супровід вантажу в дорозі;

операції з прибуття вантажів.

Загальний нормативний термін доставки вантажу враховує час на операції з відвантаження та прибуття вантажу, час на додаткові операції (за потреби) вантажів і час на безпосереднє перевезення вантажу до станції призначення і розраховують за формулою

 

                                 (10.1)

 

де Тзаг – загальний нормативний час доставки вантажу, діб; Тв.п – час на виконання операцій з відправляння та прибуття вантажу, діб (за будь-якого виду відправлення на дані операції виділяється 1 доба); Тдод – час на виконання додаткових операцій з вантажами, діб; S – відстань перевезення, км; Nп – норма пробігу за добу, км.

Подробиці

Відлік терміну доставки вантажу проводиться з 24-ї години дня приймання його до перевезення. Дата приймання вантажу до перевезення і дата завершення терміну доставки мають бути зазначені у вантажній квитанції.

Вантажі вважаються доставленими вчасно, якщо на станції призначення вони вивантажені залізницею, про що повідомлено вантажоодержувача, або якщо ваго­ни (контейнери) з вантажами подані для вивантаження вантажоодержувачем до закінчення встановленого терміну доставки. Статутом залізниць України перед­бачено матеріальну відповідальність залізниці за недотримання термінів доставки вантажів.

Операції з прибуття вантажу містять:

повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу;

оформлення документів на право одержан­ня вантажів;

приймання вантажу від транспортного підприємства.