3.1 Теоретичні основи формування стратегії підприємства

 

У широкому сенсі стратегія – це набір правил, якими керується підприєм­ство, ухвалюючи управлінські рішення. Разом з тим стратегію можна розглядати як загальний комплексний план, призначе­ний для того, щоб забезпечити здійснення місії та досягнення цілей підприємства.

Іншими словами стратегія – це загальна модель дій, не­обхідна для досягнення довгострокових цілей шляхом коорди­нації і розподілу ресурсів підприємства.

 

Примітка. Придатність стратегії визначається тим, наскільки вона відкрита для урахування нової інформації, нових можливостей, перегляду поглядів і перерозподілу ресурсів. "Відкритість" стратегії залежить від особливостей організа­ційної структури підприємства.

Сучасні стратегії підприємств у конкретній галузі відобра­жають процеси, які відбуваються в ній. При цьому ринок і конкурентна боротьба впливають на стратегії підприємств, а стратегії підприємств, у свою чергу, впливають на ринок і кон­курентну боротьбу.

Визначення стратегії для підприємства принципово зале­жить від конкретної ситуації, в якій воно знаходиться. Однак є певні загальні підходи до формування стратегії та певні загальні межі, в які вписується стратегія.

                Стратегії класифікуються за різними ознаками:

1) за  спрямованістю:

збалансовані стратегії використовують в умовах безперервних і поступових змін ринку;

наступальні стратегії (інвестування) використовують, як правило, якщо виникає ситуація швидких стрибкоподібних змін, досягнення випередження або збереження лідерства;

оборонні стратегії (збереження позиції) є використанням результатів спостереження за діями підприємств-лідерів на ринку, що дозволяє за короткий час відтворити досягнення цих фірм та вийти на ринок слідом за ними без претензій на зайняття провідних позицій (заміна нерентабельної продукції, стимулювальні ціни, скорочення строків у підго­товці товарів, нові ніші);

абсорбувальні стратегії – це повна імітація дій лідерів на ринку і спрямування основних зусиль на забезпечення виробничого процесу;

 стратегії деінвестування (відхід, ліквідація) – скорочення виробництва товарів, зменшення зв'язків із ЗМІ, відмова від стимулювання продажу.

2) за масштабами:

локальні стратегії спрямовані на внутрішні зміни на підприємстві;

глобальні стратегії покликані змінити не тільки внутрішню структуру підприємства, а й призводять до змін у зовнішньому середовищі;

3) за рівнями:

корпоративні (загальні, портфельні) стратегії описують загальний напрямок зростання підприємства, роз­виток його виробничо-збутової діяльності, показують, як управляти різними видами бізнесу, щоб збалансувати портфель товарів та послуг;

конкурентні стратегії (ділові або бізнес-стратегії) забезпечують довгострокові конкурентні переваги господар­ських підрозділів;

функціональні стратегії – стратегії маркетингу, фінансів, виробництва, персоналу, які розробляються функціональними підрозділами на засадах корпоративної та конкурентної стратегій.