3.6 Особливості стратегії зростання середніх та великих  підприємств

 

Се­редні підприємства для забезпечення життєдіяльності мають дотримуватися спеціалізації на ринковій ніші. Ринкова ніша для середніх підприємств – це засіб конкурентної боротьби з великими підприємствами. Середні підприємства можуть ви­брати один із чотирьох видів стратегії зростання залежно від темпів їх зростання та темпів зростання ринкової ніші, в якій функціонують підприємства (рис. 3.9).

Стратегія збереження спрямована на збереження наяв­ного становища підприємства, оскільки не має ні необхідності розширення діяльності, ні можливостей для цього. У цій стра­тегії є небезпека втратити нішу внаслідок зміни потреб.

Стратегія пошуку загарбника – у зв'язку з нестачею коштів для збереження свого становища у межах ніші середнє підприємство шукає велике підприємство, яке було б у змозі поглинути його, але при цьому зберегти як відносно само­стійний підрозділ і його місце у ринковій ніші.

Стратегія лідерства у ніші можлива у двох випадках:

підприємство зростає так само швидко, як і ніша, що дає йому можливість перетворитися у провідне монопольне підприємство та не допустити в нішу конкурентів;

підприємство повинно мати відповідні фінансові ресур­си для підтримання прискореного зростання.

4.             Стратегія виходу за межі ніші ефективна тільки тоді, коли межі ніші досить вузькі для підприємства. Для конкурентної боротьби за межами ніші підприємство має відкласти у ніші достатні фінансові та інші ресурси.

Ве­ликі підприємства мають можливість здійснювати масове стандартизоване виробництво та розширення сфери діяльності (диверсифікацію). Однак це знижує гнучкість їх діяльності. Залежно від темпів зростання та ступеня диверсифікації ви­робництва великі підприємства можна поділити на три гру­пи: "горді леви", "могутні слони", "незграбні бегемоти". Ха­рактеристики цих підприємств наведено на рис. 3.10 та у табл. 3.2.

 

Таблиця 3.2 – Характеристика великих підприємств [14]

 

 

Стратегії для великих підприємств потрібно вибирати на основі аналізу ключових чинників, що характеризують їх стан з урахуванням результатів аналізу портфеля різних видів бізне­су, а також характеру і сутності реалізованих стратегій.

А.А. Томпсон і Дж. Стрікленд запропонували матрицю ви­бору стратегій залежно від динаміки зростання ринку і конку­рентної позиції підприємства (рис. 3.11).

Таким чином, засвоївши види та особливості маркетингових стратегій різних типів підприємств, необхідно диференційовано підходити до вибору їх застосування у практичній діяльності [14].