4.2 Контролінг маркетингу

 

Система маркетингового контролю містить чотири види контролю [15]: контроль за виконанням річ­них планів, оперативний (поточний) контроль, контроль прибут­ковості та стратегічний контроль. Розглянемо їх.

Контроль за виконанням річних планів полягає в порівнянні фахівцями з маркетингу поточних показників з контрольними ци­фрами річного плану, а в разі необхідності — у вживанні заходів щодо виправлення становища. Процес цього типу контролю вміщує 4 етапи:

1) вста­новлюють контрольні показники  по місяцях або кварталах;

2) заміряють­ показники ринкової діяльності фірми;

3) виявля­ють причини серйозних збоїв у діяльності фірми;

4) у разі виявлення недоліків негайно вживають заходи щодо виправлення становища.

Так, при аналізі збуту контроль можна розпочати з ви­вчення динаміки збуту. Але поквартальна перевірка може пока­зати недовиконання показників за окремими позиціями товарів, те­риторіями і т. д. Найгірші позиції викликають необхідність втру­чання віце-президента зі збуту для вживання заходів.

При аналізі частки ринку статистика збуту не гово­рить про становище фірми щодо конкурентів, оскільки на цю частку впливає кілька факторів (поліпшення діяльності фірми, поліпшення економічних умов і т. д.). Аналіз причин змін є до­сить важливим: якщо частка фірми збільшується, то конкурентне становище її зміцнюється, і навпаки. Контроль і аналіз співвідношення між витратами на маркетинг і збутом свідчать, що фірма не витрачає занадто багато у прагненні забезпечити цілі збуту, а утримує маркетингові витрати на потрібному рівні.

Спостереження за відношенням з боку клієнтів, дилерів та ін­ших учасників маркетингової системи фірми допомагає їй завчас­но виявляти зміни переваг і вживати заходів. Основні методи спостереження — скарги й пропозиції, споживчі панелі й опиту­вання клієнтів.

Серед коригувальних дій у разі сильних відхилень від цільових настанов можуть бути й жорсткі (накази про скоро­чення виробництва, вибіркове зниження цін, посилення тиску на власний торговельний персонал, зниження витрат на рекламу, НДДКР тощо), і м'які заходи, але переважним є вибір рішучих і своєчасних заходів.

Оперативний (або поточний) контроль спрямований на оцінку досягнення поставлених маркетингових завдань, виявлення при­чин відхилень, їх аналіз і коригування. Оперативно контро­люються такі показники:

- обсяг продажу (порівняння факту й плану);

- частка ринку (зміна конкурентного становища);

- ставлення споживачів до підприємства та його продукції (об­стеження, конференції, експертиза тощо).

Перевіряється також ефективність використання фінансових коштів, виділених на маркетингові заходи, наприклад: кількість торговельних угод щодо проведених комерційних переговорів, частка адміністративних витрат в обсязі продажу, витрати на ре­кламу та пізнаваність споживачем продукції підприємства і т. д. Розробляються додаткові заходи щодо підвищення ефективності конкретних маркетингових дій.

Під час контролю прибутковості, який багато фірм здійснюють на доповнення до контролю річних планів, отримують ві­домості про рентабельність діяльності за такими аспектами: за товарами, територіями, сегментами ринку, торговельними ка­налами та замовленнями різного обсягу.

Це дає змогу ефективно управляти виробництвом, різними видами маркетингової діяльності. Наприклад, фірма з'ясовує, що під час торгівлі садовим інвентарем через спеціалізовані магазини вона фактично втрачає гроші, під час торгівлі через магазини техніч­них товарів ледве забезпечує беззбитковість, а майже весь прибу­ток отримує за рахунок універмагів. У таких ситуаціях по­трібні ефективні коригувальні дії, тобто насамперед виявити, у чому причини: чи то в товарі, чи в каналі, чи в торговельному апараті, чи в його розміщенні щодо торговельних потоків, чи в оптимальності обраних стратегій і т. д.

Під час контролю прибутковості розрізняють прямі й непрямі ви­трати на маркетинг. Прямі витрати — це витрати, які можуть бути віднесені безпо­середньо до окремих елементів маркетингу: витрати на рекламу, комісійні торговельним агентам, проведення опитування, заробітна плата працівників служби маркетингу, оплата експертів і фахівців, яких додатково залучають тощо. Такі витрати заклада­ються в бюджет маркетингу за відповідними напрямами. Непрямі витрати — це витрати, які супроводжують марке­тингові заходи: оренда приміщень, транспортні витрати, розви­ток технологічних процесів і т.п. Такі витрати безпосередньо в бюджет маркетингу не закладаються, але під час  контролю можуть у разі необхідності враховуватися.

Витрати на маркетинг не можуть бути однозначно віднесені до витрат виробництва або до витрат споживання. Це витрати особливого роду, які можна віднести до інвестиційних витрат, які працюють на перспективу.

При стратегічному контролі здійснюють критичні оцін­ки маркетингової діяльності в цілому. Маркетинг — це сфера швидкого старіння завдань, установок, стра­тегій і програм. З огляду на це кожна фірма повинна періодично переоцінювати свій загальний підхід. В умовах цикліч­ного управління фірми за принципами маркетингу цей контроль займає важливе місце.

Розгорнуте подання системи маркетингового контролю, основних відповідальних осіб за його прове­дення, цілі використання певного виду контролю, прийоми та ме­тоди контролю уточнює табл. 4.1.

 

Таблиця 4.1 – Види та механізми маркетингового контролю (за матеріалами [15])

 

 

Усі види маркетингового контролю завершуються розроблен­ням пропозицій щодо коригування стратегічних планів і планів маркетингу та управлінських впливів щодо виправлення негативної маркетингової ситуації.