4.3 Оцінка персоналу

 

Оцінка персоналу – результат співвідношення, порівняння характеристик працівника з еталонними (результати праці, особові якості, якими вони повинні бути тощо).

Цілі оцінки персоналу:

адміністративна - підвищення по службі, переведення, припинення трудового договору;

інформаційна – співробітник усвідомлює сильні й слабкі сторони власної трудової діяльності;

мотиваційна – результати оцінки є важливим засобом мотивації поведінки співробітників.

Методи оцінки персоналу:

за суб'єктами оцінки (хто проводить оцінку):

індивідуальні;

групові;

експертні;

самооцінка;

за предметом і об'єктом оцінки (що і хто підлягає оцінці):

особові характеристики;

результати праці;

процес праці і т.ін.

Форми оцінки персоналу:

атестація;

кваліфікаційний іспит;

тестування.

Найбільш поширені критерії оцінки персоналу:

професійні – це характеристики професійних знань, умінь, навичок, професійного досвіду людини, її кваліфікації, результатів праці;

ділові – характеризують організованість, відповідальність, ініціативну, заповзятливість, ефективність діяльності персоналу;

морально-психологічні – розкривають такі особливості людини, як здатність до самооцінки, чесність, справедливість, психічна стійкість;

інтегральні – це характеристики, які утворюються на основі цілої низки інших властивих людині якостей і свідчать про її авторитет, стан здоров'я, загальну культуру, мислення.

Існує два підходи до методів оцінки персоналу: формалізовані - анкетування, тестування та ін. і неформалізовані - співбесіда, групова дискусія, спостереження та ін.

 

Таблиця 4.2 - Методи оцінки персоналу

Продовження табл. 4.2

Продовження табл. 4.2

 

 

Основна література: [2, 83-100, 101-117; 131-139, 222-257; 3, 148-176, 264-288; 4, 114-124; 5,253-267, 268-276, 277-291; 6, 7-119,  174-264].

 

Додаткова література: [8, 13, 15, 17].