5.1 Поняття мотивації, її класифікація

 

Мотивація — це сукупність рушійних сил, що спонукають людину до виконання певних дій.

Мотивація з точки зору управління — це функція керівництва, яка полягає у формуванні в працівників стимулів до праці (спонукання працювати з повною віддачею), а також в довготривалому впливі на працівника в цілях зміни структури його ціннісних орієнтації і інтересів, формування мотиваційного ядра і розвитку на цій основі трудового потенціалу.

Як основна функція менеджменту мотивація пов'язана з процесом спонукання підлеглих до діяльності через формування мотивів поведінки для досягнення особистих цілей і цілей організації. У процесі мотивації передбачається використання в певній послідовності взаємозалежних категорій: потреби людей — їх інтереси — мотиви діяльності — дії.

Завдання, які може вирішувати керівництво за допомогою мотивації:

-              визнання праці співробітників, які досягли високих результатів, з метою подальшого стимулювання їх творчої активності;

-              демонстрація схвального відношення фірми до високих результатів праці співробітників;

- популяризація результатів праці співробітників, які отримали визнання;

-  застосування різних форм визнання заслуг;

-              поліпшення морального стану працівників через відповідну форму визнання;

-              забезпечення процесу підвищення трудової активності співробітників.

Основні чинники, що ускладнюють процес управління мотивацією підлеглих:

неочевидність мотивів поведінки людини;

мінливість мотиваційного процесу;

відмінності мотиваційних структур працівників;

наявність безлічі шляхів і способів задоволення кожної окремої потреби людини;

взаємозалежність робіт в організаціях, недостатня інформованість про результати роботи співробітників, часті зміни в службових обов'язках внаслідок вдосконалення технології;

люди, їх потреби, мотиви, інтереси знаходяться не на першому місці в керівництва.

Мотивацію класифікують за такими ознаками:

1.             За основними групами потреб:

матеріальна мотивація — прагнення до достатку, більш високого рівня життя — залежить від рівня доходу особистості, його структури, диференціації доходів в організації і суспільстві, дієвості системи матеріальних стимулів, що застосовуються в організації;

трудова мотивація породжується безпосередньо роботою, її змістом, умовами, організацією трудового процесу, режимом праці. Це внутрішня мотивація людини, сукупність її внутрішніх рушійних сил поведінки, пов'язаних з роботою;

статусна мотивація є внутрішньою рушійною силою поведінки людини, пов'язаної з її прагненням посісти більш високу посаду, виконувати складнішу і відповідальну роботу, працювати в престижних, соціально значущих сферах організації.

2.             За способами, що застосовуються:

-              нормативна мотивація — це спонукання людини до певної поведінки за допомогою ідейно-психологічної дії: переконання, навіювання, інформування і т.п.;

примусова мотивація ґрунтується на застосуванні влади і загрозі незадоволення потреб працівника у разі невиконання ним відповідних вимог;

стимулювання — дія не на особу як таку, а на зовнішні обставини за допомогою благ - стимулів, спонукаючих працівника до певної поведінки.

Перші два види мотивації є прямими, оскільки припускають безпосередній вплив на підлеглих, третій — непрямий, оскільки в його основі лежить дія зовнішніх чинників — стимулів.

3.             За джерелами виникнення мотивів:

внутрішня мотивація виявляється тоді, коли людина, вирішуючи завдання, формує мотиви;

зовнішня мотивація, коли дія на суб'єкт відбувається ззовні.

4. За спрямованістю на досягнення цілей фірми:

-              позитивна мотивація, сприяє ефективному досягненню цілей (матеріальне заохочення у вигляді персональних надбавок до окладів і премій, підвищення авторитету працівника і довіри до нього в колективі, доручення особливо важливої роботи і т. п.);

-              негативна мотивація, що перешкоджає досягненню цілей (матеріальні стягнення (штрафні санкції), зниження соціального статусу в колективі, психологічна ізоляція працівника, створення атмосфери нетерпимості, пониження на посаді).

Мотиваційний процес. Структурно процес мотивації охоплює декілька послідовних стадій:

1. Виникнення потреби - потреба виявляється як відчуття того, що людині чогось не вистачає і вона має знайти можливість і зробити певні кроки для усунення (задоволення) потреби.

2. Пошук шляхів усунення потреби - людина усвідомлює необхідність знайти можливості усунути потребу: задовольнити, подавити або не помічати останню.

3. Визначення цілей (напрямів) дії - людина визначає, що необхідно зробити для задоволення потреби.

4. Виконання дій - людина затрачує зусилля на те, що допоможе їй усунути потребу.

5. Отримання винагороди за виконані дії. Виконавши певну роботу, людина або безпосередньо одержує те, що може використовувати для усунення потреби, або те, що може обміняти на бажаний об'єкт.

6. Задоволення потреби. Залежно від ступеня зняття напруги, що була викликана потребою, людина або заспокоюється (якщо потреба задоволена), або продовжує шукати можливості для її задоволення.