5.2 Потреби як основа мотивації. Мотиви діяльності персоналу

 

Потреба - стан індивіда, який викликаний випробуваною ним нуждою в об'єктах, необхідних для його існування і розвитку і є джерелом його активності.

Спонукання — це відчуття недостатку в чому-небудь, що має певну спрямованість. Воно є поведінковим виявом потреби і сконцентроване на досягненні мети.

Потреби людей класифікують за різними ознаками:

1.             За походженням:

у природних потребах виражається залежність людини від умов, необхідних для збереження і підтримки його життя (в їжі, питті, спілкуванні з особами протилежної статі, захисті від холоду, спеки та ін.);

культурні потреби відображають залежність активної діяльності людини від продуктів людської культури (наприклад, виделка і ложка).

2.             За природою:

первинні - фізіологічні і, як правило, природжені (наприклад, потреби в їжі, воді, повітрі, сні тощо);

вторинні — психологічні (наприклад, потреби в успіхі, пошані, прихильності, владі).

3.             За характером предмета:

матеріальні — залежність людини від предметів матеріальної культури (потреба в їжі, одязі, житлі, предметах побуту і т. ін.);

духовні — залежність людини від продуктів суспільної свідомості (потреби поділитися з іншими думками і відчуттями, в спілкуванні, читати газети, книги і журнали, дивитися кінофільми і спектаклі, слухати музику тощо).

4.             За ступенем усвідомлення людиною:

усвідомлені - людина знає, чого хоче, і думає над тим, як цього досягти;

неусвідомлені - людина лише відчуває, що їй чогось бракує, вона відчуває напруженість, але не уявляє, що потрібно зробити для зняття напруги.

5.             За ступенем важливості для людини:

домінуючі - можуть пригнічувати всі інші і визначати основні напрями поведінки і діяльності;

другорядні.

6.             За віднесеністю потреб до внутрішньої або зовнішньої сфери розвитку:

індивідуальні;

соціальні;

змішані (індивідуально-соціальні).

Властивості потреб: вони завжди предметні, тобто спрямовані на щось конкретне; їм властиві різноманіття і здатність до розвитку; більшість з них циклічні, тобто періодично виникають знову.

Мотиви діяльності персоналу.  Мотиви - усвідомлювані причини вибору дій і вчинків людини. Мотив породжується певною потребою. Потреба – механізм людської активності, мотив – її конкретний прояв.

Класифікація мотивів:

1.             За зв'язком із суспільними потребами:

ідейні (пов'язані зі світоглядом);

політичні (обумовлені позицією особистості по відношенню до політики);

етичні (засновані на етичних нормах і принципах);

естетичні (відображають потребу в прекрасному).

2.             За джерелом виникнення, обумовленості:

соціальні (патріотичні) - джерелом виникнення патріотичних мотивів є країна, де народилася і живе людина;

колективістські - маючи джерелом колектив, виникають унаслідок готовності людини керуватися в поведінці інтересами конкретного колективу, до якого вона належить;

діяльностні виникають на основі конкретної діяльності людини, є наслідком особливостей трудової діяльності, умов конкретної праці;

заохочувальна — джерелом є матеріальне і моральне стимулювання, винагорода у вигляді заробітної плати, премій, надбавок або похвал.

3. За видами діяльності:

суспільно-політичні;

професійні;

навчально-пізнавальні.

4.             За часом прояву:

постійні - діють протягом всього життя людини;

тривалі - діють протягом багатьох років;

короткочасні - діють протягом обмеженого тимчасового інтервалу часу.

5.             За силою прояву:

сильні, які обумовлюють  особливо дієву мотивацію;

помірні - характеризуються середньою силою;

слабкі – ті, що неістотно впливають на діяльність.

6.             За проявом у поведінці:

реальні (актуальні) – ті, що спонукають поведінку і діяльність;

потенційні – ті, що сформувалися у особистості, але не виявляються в даний момент.

7.             За ступенем усвідомленості:

усвідомлені;

неусвідомлені.

Основні функції мотивів:

спонукаюча функція полягає в тому, що мотиви обумовлюють вчинки особистості, її поведінку і діяльність;

спрямовуюча функція полягає у виборі і здійсненні певної лінії поведінки, діяльності;

регулююча функція полягає в тому, що поведінка і діяльність залежно від особливостей мотивації мають або особистісний характер, або спрямовані на реалізацію інтересів колективу, фірми.